Постанова

від 26.04.2023 по справі 615/150/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Харків

справа №615/150/20

провадження № 22-ц/818/53/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк»,

відповідач ОСОБА_1

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекон Продукт», Державний реєстратор Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко Ольга Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекон Продукт», Державний реєстратор Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко Ольга Вікторівна про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2021 року, ухвалене суддею Токмаковою А.П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекон Продукт», Державний реєстратор Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко Ольга Вікторівна про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позову зазначає, що 08 вересня 2016 року між ТОВ «ЕЛЕКОН ПРОДУКТ» та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №6327, згідно до п.п.1.7 якого в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ІНКЕРІЯ» перед Іпотекодержателем за Кредитними договорами, що вказані у п.2 цього Договору, надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, зазначене у Додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, а саме, нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,1кв.м, що складається з: літ.А-1 нежитлова будівля (АЗС з магазином), загальною площею 69,1кв.м, огорожа 1, зливна яма 2, зливна яма 3, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна б/н, виданого 05 вересня 2016 року ТОВ «ЕЛЕКОН ПРОДУКТ», зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 вересня 2016 року. 12 вересня 2016 року на підставі зазначеного Договору іпотеки АТ КБ «Приватбанк» набув право власності на нежитлову будівлю загальною площею 69,1кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що 05 вересня 2018 року Банк отримав листа від ОСОБА_1 від 28 серпня 2018 року, згідно якого дізнався, що на підставі Державного акту на право власності від 27 січня 2006 року останній є власником цієї земельної ділянки й хоче укласти з Банком Договір оренди земельної ділянки. Після чого Банк дізнався, що Іпотекодавець під час укладення договору Іпотеки приховав факт наявності оформленого права власності на земельну ділянку, розташовану під нежитловою будівлею загальною площею 69,1кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 за особою іншою, ніж Іпотекодавець, а також що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513. Зазначає, що як вбачається з окремих сторінок копії договору оренди землі від 16 лютого 2006 року та Договору про розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2010 року до 03 вересня 2010 року орендарем земельної ділянки було ТОВ «Харків-Петрол». Згідно п.3 зазначеного договору оренди: «на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна». Разом з тим, згідно копії акту закріплення зовнішніх меж частини земельної ділянки ОСОБА_1 із зміною цільового призначення, яка перебуває у його власності, для подальшого надання її в оренду ТОВ «Харків-Петрол» під будівництво АЗС з магазином супутніх товарів на території Гонтовоярської сільської ради Банківського району Харківської області від 19 травня 2005 року, станом на цю дату земельна ділянка також перебувала у власності ОСОБА_1 .

Вважає, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічної правової позиції дійшов ВСУ у постанові від 11.02.2015 у справі N 6- 2цс15. У зв`язку з переходом права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 69,1кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 до AT КБ «ПриваБанк» перейшло право власності 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, який має право на оформлення цього права у встановленому Законом порядку, а також на реєстрацію цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Що стосується вимога ОСОБА_1 укласти з Банком договір оренди земельної ділянки, то вона порушує право Банку, передбачене ч.1 ст.120 ЗК України. Враховуючи положення ст.141 ЗК України, ст.378 ЦК України, вважає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку припинилося у зв`язку з набуттям у власність АЗС, яка на ній розташована, але така дія автоматично не відбувається, що є підставою для звернення до суду з метою відновлення порушеного права позивача.

Просить суд:

припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513;

визнати за Банком право власності на земельну ділянку площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, розташовану під нежитловою будівлею, загальною площею 69,1кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» - задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513.

Визнано за АТ КБ «Приватбанк» право власності на земельну ділянку площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, розташовану під нежитловою будівлею, загальною площею 69,1кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у нього ніяких зобов`язань перед позивачем немає, а тому відсутні підстави не тільки для задоволення позовних вимог, але і для подання даного позову. Вказує, що якщо позивач отримав у власність об`єкти, побудовані на орендованій у нього (відповідача) земельній ділянці, має передбачені законом підстави продовжувати орендувати земельну ділянку, сплачуючи орендну плату, але АТ КБ «ПриватБанк» не сплачує орендну плату з грудня 2016 року, тобто з дати набуття права власності на нежитлові будівлі у колишнього власника, який сплачував орендну плату по місяць передачі будівель позивачу. Посилаючись на постанову ВП ВС від 03 квітня 2019 року у справі № 921/168/20 зазначає, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття. Отже, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. Наголошує, що набуття права власності на будівлі або споруди позивачем, не передбачає переходу права власності на земельну ділянку яка орендується у приватного власника.

Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на підставі договору іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» 12 вересня 2016 року набув право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 69,1кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею, спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16). Зазначає, що відповідачем, у встановлений законодавством строк, не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував перебування земельної ділянки площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513 у користуванні. Згідно даних з Державного земельного кадастру, єдиним власником земельної ділянки кадастровий номер 6321282000:03:000:0513 зазначено ОСОБА_1 . Право користування не зареєстровано за будь-якою особою. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надавалась до суду першої інстанції також підтверджує відсутність будь-якого зареєстрованого права користування земельною ділянкою. Вказує, що безпідставними є посилання відповідача, що його незаконно позбавлено права власності на земельну ділянку. АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з переходом права власності на нерухомість, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,1кв.м набув право власності на земельну ділянку під цією нерухомістю.

АТ КБ «ПриватБанк» були надані апеляційному суду додаткові пояснення в яких зазначає, що відповідачем не надано суду доказів передачі в оренду (користування) іншій особі спірної земельної ділянки. Згідно даних з Державного земельного кадастру єдиним її власником зазначено ОСОБА_1 , право користування не зареєстровано за будь-якою особою.

Також зазначає, що державний реєстратор Шевченко О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже після набуття АТ КБ «ПриватБанк» права власності на нежитлову будівлю, чим порушила ст.120 ЗК України.

Вважають, що АТ КБ «ПриватБанк» добросовісно набув право власності не спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з переходом права власності на нежитлову будівлю загальною площею 69,1кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , до АТ КБ «Приватбанк», як нового власника, перейшло право власності на земельну ділянку, площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, а відповідне право на цю земельну ділянку у ОСОБА_1 , як попереднього власника, припинилося 12 вересня 2016 року, тому АТ КБ «Приватбанк» має право на оформлення цього права у встановленому Законом порядку, а також на реєстрацію цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Інкерія» за кредитними договорами №4И14249И від 15 липня 2014 року, №4И14265И від 01 серпня 2014 року, №4И13603Д від 15 жовтня 2013 року, 08 вересня 2016 року між ТОВ «Елекон Продукт» та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №6327, згідно умов якого ТОВ «Елекон Продукт» передало в іпотеку Банку нерухоме майно зазначене у Додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,1кв.м, що складається з: літ.А-1 нежитлова будівля (АЗС з магазином), загальною площею 69,1кв.м, огорожа 1, зливна яма 2, зливна яма 3, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна б/н, виданого 05 вересня 2016 року ТОВ «ЕЛЕКОН ПРОДУКТ», зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 вересня 2016 року, номер запису про право власності 16266053, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009732463212, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату укладання цього Договору.

На підставі зазначеного договору іпотеки 12 вересня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» набув право власності на нежитлову будівлю загальною площею 69,1кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає Банк, та не заперечується відповідачем, 05 вересня 2018 року ним було отримано лист від ОСОБА_1 від 28 серпня 2018 року згідно якого останнім повідомлено, що він є власником земельної ділянки, на якій розташоване належне Банку нерухоме майно, у зв`язку з чим пропонує Банку укласти з ним договір оренди цієї земельної ділянки.

У позовній заяві Банк, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на те, що оскільки ними було набуто право власності на нерухомість, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,1кв.м, АТ КБ «ПриватБанк» також набув право власності на земельну ділянку під цією нерухомістю, у зв`язку з чим право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 припинилось.

Статтею 328 ЦК України (наразі та у подальшому в редакції, яка діяла на час набуття Банком права власності на нерухоме майно - 12 вересня 2016 року) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частиною 1статті 120ЗК України(наразіта уподальшому вредакції,яка діялана часнабуття Банкомправа власностіна нерухомемайно -12вересня 2016року)передбачено,що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно роз`яснень, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті (ст.120 ЗК України). При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи попереднього власника земельної ділянки.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ПК України, інших положеннях законодавства.

При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №086003, виданого 05 квітня 2005 року Валківською районною державною адміністрацією Харківської області, на підставі рішення розпорядження Валківської районної державної адміністрації №60 від 25 лютого 2005 року, на праві власності належала земельна ділянка площею 3,4749га, цільове призначення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гонтовоярської сільської ради Валківського району Харківської області (т.ІІ, а.с.54).

15 квітня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Валківської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про зміну цільового призначення частини земельної ділянки площею 0,30га, яка перебуває в його власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №086003, для передачі в оренду під будівництво стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів (т.ІІ, а.с.82).

Розпорядженням Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 29 квітня 2005 року №141 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення частини земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на території Гонтовоярської сільської ради» надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту відведення частини земельної ділянки із зміною цільового призначення площею 0,30га, яка перебуває у його власності, для подальшого надання в оренду під будівництво стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів на території Гонтовоярської сільської ради.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи у органах земельних ресурсів, проекти відведення земельних ділянок подати на розгляд районної державної адміністрації (т.ІІ, а.с.36).

Розпорядженням Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 21 січня 2006 року №14 «Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Харків-Петрол» на території Гонтовоярської сільської ради» затверджено ТОВ «Харків-Петрол» проект землеустрою щодо відведення частини земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться у власності, в тому числі ОСОБА_1 площею 0,22га із зміною цільового призначення для комерційного використання на території Гонтовоярської сільської ради.

Дозволено виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва, в тому числі ОСОБА_1 площею 0,22га. (т.ІІ, а.с.73).

На підставі вказаного розпорядження 27 січня 2006 року Валківською районною державною адміністрацією Харківської області було видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХР №015922 площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, цільове призначення для комерційного використання, яка розташована на території Гонтовоярської сільської ради Валківського району Харківської області (т.І, а.с.26).

16 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Харків-Петрол» було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І., за реєстровим №285, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Харків-Петрол» належну йому земельну ділянку площею 0,22га, кадастровий номер 6321282000:03:000:0513, цільове призначення для комерційного використання (будівництво та обслуговування АЗС з магазином супутніх товарів), яка розташована на території Гонтовоярської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 25 років. Договір зареєстрований у Валківському районному відділ реєстрації ЇРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис ввід 16 лютого 2006 року за №042668800004 (т.ІІ, а.с.10).

Щодо передачі ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки ТОВ «Харків-Петрол» 16 лютого 2016 року було складено акт прийому-передачі земельної ділянки.

У подальшому 03 вересня 2010 року зазначений договір оренди було розірвано, про що між ОСОБА_1 та ТОВ «Харків-Петрол» було укладено нотаріально посвідчений договір про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди 16 лютого 2006 року) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно частини 10 статті 31 та статті 34 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час розірвання договору оренди 03 вересня 2010 року) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка з 27 січня 2006 року належить на праві власності відповідачу. Останнім було змінено її цільове призначення для подальшого надання її в оренду ТОВ «Харків-Петрол» під будівництво останнім стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів на території Гонтовоярської сільської ради, а не її відчуження. У зв`язку з укладання договору оренди до ТОВ «Харків-Петрол» набуло право строкового користування спірною земельною ділянкою. Після розірвання останнього таке право у ТОВ «Харків-Петрол» припинилось.

Доказів того, що ТОВ «Харків-Петрол» у будь-якій інший передбачений законом спосіб набула право користування чи право власності на спірну земельну ділянку після розірвання договору оренди, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ХР №015922 від 27 січня 2006 року у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

З приводу посилань Банку на те, що договором іпотеки передбачено, що право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки, належить ТОВ «Елекон Продукт» на підставі ч.1 ст.377 ЦК України та ч.1 ст.120 ЗК України, а отже до Банку перейшло право власності на спірну земельну ділянку на тих самих умов як і ТОВ «Елекон Продукт», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із змісту договору іпотеки від 08 вересня 2016 року додатку №1 до цього договору, ТОВ «Елекон Продукт» передає в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,1кв.м, що складається з: літ.А-1 нежитлова будівля (АЗС з магазином), загальною площею 69,1кв.м, огорожа 1, зливна яма 2, зливна яма 3, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна б/н, виданого 05 вересня 2016 року ТОВ «ЕЛЕКОН ПРОДУКТ», зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 вересня 2016 року, номер запису про право власності 16266053, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009732463212, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату укладання цього Договору.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки, належить ТОВ «Елекон Продукт» на підставі ч.1 ст.377 ЦК України та ч.1 ст.120 ЗК України.

Разом з тим, матеріали справи не місять доказів того, яким чином та у якої особи первісно виникло право власності на АЗС з магазином, розташованих на спірній земельній ділянці, коли це майно було сдано в експлуатацію, у який спосіб та на яких умовах перейшло право власності на це майно до ТОВ «Елекон Продукт» та на яких умовах перейшло право користування на спірну земельну ділянку.

Підстави та порядок припинення права власності на земельну ділянку визначені вглаві 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об`єктивних і суб`єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права власності та права користування земельною ділянкою визначений у ст.ст.140,141, 142 ЗК України і є вичерпним.

Так, відповідно до ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно положень ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому Банк, як на підставу припинення права власності на спірну земельну ділянку посилається саме на п.е) ч.1 ст.141 ЗК України, якою передбачено припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що для будівництва АЗС та магазину ТОВ "Харків-Петрол" спірну земельну ділянку отримало в користування на підставі договору оренди, отже, право власності на цю ділянку ані у ТОВ "Харків-Петрол", ані у ТОВ «Елекон Продукт» не виникло. За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікованоюЗаконом від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР(далі - Конвенція), зокремаст. 1 Першого протоколу до неї(1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в у власності іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на право власності.

Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахування викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Частинам 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в задоволенні позову на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 9 675,75грн. судового збору.

Таким чином, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 675,75грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 червня 2021 року скасувати.

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елекон Продукт», Державний реєстратор Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко Ольга Вікторівна про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 675,75грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова