Рішення

від 10.04.2023 по справі 331/4455/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

10.04.2023

Справа № 331/4455/21

Провадження № 2/331/59/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» квітня 2023 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі - Федоровій К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», про визнання укладеною додаткової угод, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КОМПАНІЯ «СВ», Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», третя особа ОСОБА_2 про визнання укладеної додаткової угоди.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ» створено у 1998 році фізичними особами та зареєстровано Державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області Медведєвою Т.О. 09 червня 1998 року, номер запису 1 103 120 0000 019434. На момент створення Товариства його учасниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Статутний фонд Товариства складав 81 200 грн. Доля кожного з учасників в статутному капіталі Товариства становила 50% вартістю 40600 грн. На час проведення загальних зборів учасників товариства (06.07.2016 року) в Статуті ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ» значилось два учасника товариства: ОСОБА_3 , з часткою в розмірі 50% статутного капіталу; ОСОБА_4 , з часткою в розмірі 50% статутного капіталу. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Право власності на частку померлого в статутному капіталі ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ» успадкувала його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. 26.03.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 295.

Частиною 5 ст. 147 ЦК України передбачено, що частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається за згодою інших учасників товариства.

Оскільки, статутом ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ» не передбачена необхідність отримання згоди інших учасників товариства, то приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу на законних підставах видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого ОСОБА_2 набула право власності на частку 50 % у статутному капіталі Товариства, а також права, що є похідними від права власності на частку.

Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ» надавало ОСОБА_2 права передбачені ч.1 ст.316, ч. 1 ст.317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, згідно яким власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене означає, що особа може бути позбавлена права власності тільки за наявності відповідних правових приписів, тобто на підставі закону (ст. 346 ЦК України).

В законодавстві відсутні правові положення, які б надавали право учаснику товариства або загальним зборам учасників товариства з обмеженою відповідальністю позбавляти іншу особу права власності на частку в статутному капіталі, яку вона набула на підставах не заборонених законом.

У відповідності до ухвали від 30 травня 2017 року у справі №331/2324/17, про затвердження мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційна фірма «Компанія «СВ» передало, а ОСОБА_2 прийняла у власність та за ОСОБА_2 визнано право власності на 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка розміром 33/100 в праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2 по АДРЕСА_1 , яка не зазначена в пункті 1 затвердженої судом мирової угоди, залишилася у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

Зазначена ухвала набрала законної сили та на підставі неї здійснено відповідну реєстрацію права власності.

Після затвердження мирової угоди судом та реєстрації права власності за ОСОБА_2 , до позивача у власність окрім нежитлового приміщення перейшли й комунікації, які є невід`ємною частиною нежитлового приміщення.

30 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування у відповідності до якого, ОСОБА_5 передав 1/2 (одну другу) частку від належних йому 67/100 (шістдесяти семи сотих) часток нежитлового приміщення у власність Обдаровуваного безоплатно.

67/200 (шістдесят сім двохсотих) часток нежитлового приміщення № LXVIII літ. А-8, А1-2, що відчужуються за цим договором, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1340,2 кв.м.

У власність Обдаровуваного перейшла 1/2 (одна друга) частка від 67/100 (шістдесяти семи сотих) часток нежитлового приміщення № LXVIII літ. А-8, А1-2, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на першому поверсі: приміщення №1, торгівельний зал, загальною площею 363,2 кв.м.; приміщення №2, кладова, загальною площею 14,7 кв.м.; приміщення №3, роздягальня, загальною площею 4,6 кв.м.; приміщення №12, кладова, загальною площею 8,6 кв.м.; приміщення №13, сходова клітина, загальною площею 10,2 кв.м.; приміщення №19, хол, загальною площею 39,4 кв.м. на другому поверсі:приміщення №20, зал, загальною площею 340,1 кв.м.; приміщення №21, санвузол загальною площею 3,2 кв.м.; приміщення №22, мийка, загальною площею 4,5 кв.м.; приміщення №23, коридор, загальною площею 5,1 кв.м.; приміщення №24, сходова клітина, загальною площею 9,8 кв.м.; приміщення №25, коридор, загальною площею 4,7 кв.м.; приміщення №26, кабінет, загальною площею 18,8 кв.м.; приміщення №27, коридор, загальною площею 6,3 кв.м.; приміщення №28, санвузол, загальною площею 1*6 кв.м.; приміщення №29, роздягальня, загальною площею 10,5 кв.м.; приміщення №30, кухня, загальною площею 16,00 кв.м.; приміщення №31, мийка, загальною площею 9,2 кв.м.; приміщення №32, зал, загальною площею 22,4 кв.м.; приміщення №33, зал, загальною площею 9,3 кв.м. а всього загальною площею 902,1 кв.м.

Відчужувані 67/200 (шістдесят сім двохсотих) часток нежитлового приміщення № LXVIII літ. А-8, А1-2, що є предметом Договору дарування, належать Дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності на підставі Мирової угоди, затвердженої Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року, провадження № 2/331/786/2017, ЄУН 331/2324/17. Право власності ОСОБА_2 на належну їй частку нежитлового приміщення № LXV1II літ. А-8, А1-2, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізька обл., Ільющенковим С.О. 08.06.2017 року, номер запису про право власності: 21110521, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 539885723101.

Починаючи з моменту реєстрації за позивачем права власності на частину нежитлового приміщення, позивач належним чином використовував власне приміщення, дотримувався усіх необхідних норм та стандартів, здійснював передачу належних йому на праві власності нежитлових приміщень в орендне користування третім особам.

ОСОБА_2 повідомлено позивача, що за весь період володіння власністю нею на адресу ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» здійснювалась компенсації вартості спожитої електричної енергії у відповідності до фактичних обсягів її споживання. Про зазначене свідчать квитанції, які додані до матеріалів позову.

Між ТОВ «Компанія СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір про розподіл електричної енергії та приведено договір у відповідність до приписів діючого законодавства, які набрали чинності на момент укладення угоди.

Зазначений договір про розподіл електричної енергії підписаний з порушенням приписів діючого законодавства та правил діючих на території Держави України, а саме порушено пункт 4.4.2 Кодексу систем розподілу, яким визначено, що до заяви про приєднання додаються: 1) копія документа, що підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об`єкта, копія документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Станом на дату укладення договору, ТОВ ВКФ «Компанія СВ» не був єдиним та одноособовим власником приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру прав власності, який додається до цієї позовної заяви.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а саме п. 1.2.8. встановлено, що постачальник універсальних послуг здійснює розподіл електричної енергії на підставі договору про розподіл електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про розподіл електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

У пункті 13.6 типового договору встановлено, що у разі, якщо об`єкт Споживача перебував у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один Договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в цьому Договорі.

Приписами п. 3.3.5 правил, визначено, що разом із заявою-приєднанням новий споживач постачальника універсальних послуг додатково надає такі документи:

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта);

Крім того, пунктом 2.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача).

Наразі ТОВ «ВКФ «Компанія СВ» здійснює шантажування позивача та вчиняє дії спрямовані на відключення від електропостачання частини нежитлового приміщення, яка належить мені ОСОБА_1 на праві власності, що в свою чергу призводить до порушення прав позивача та настання для нього збитків, які настають внаслідок використання дизельгенератора для забезпечення електропостачання для власних орендарів.

Пунктом 1.2.15 правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що при переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

В липні 2020 року ОСОБА_2 отримано повідомлення від 28.07.2020 року №28/07-4 про відключення від електропостачання на об`єкті - нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене повідомлення вмотивоване тим, що начебто ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» є одноособовим власником електричних мереж, які розміщені в нежитловому приміщенні №LXVIII, що знаходиться за зазначеною вище адресою.

ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» в січні 2021 року подано до ПАТ «Запоріжжяобленерго» заяву про відключення нежитлового приміщення від електропостачання, проте такі дії призводять до кричущого порушення прав співвласника нежитлового приміщення та позбавлення робочих місць працівників, які мають робочі місця в належному ОСОБА_1 на праві власності нежитловому приміщенні.

Згідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Кодекс системи розподілу, який затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, іі розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії визначеними цими Правилами.

Згідно п. 2.1.2 глави 2.1 розділу 2 ПРРЕЕ, оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії з поділу, відповідно до вимог п. 7.9 глави VIІ Правил роздрібного ринку електричної енергії (електроживлення може бути припинено за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін (за погодженням з оператором системи) та на погоджений електропостачальникм строк (який визначається власником електроустановки) після оплати власником цієї електроустановки оператору системи послуги з відключення), шляхом опломбування у відключеному стані рубильника, розташованого на об`єкті за вказаною адресою.

Згідно ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Також, відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що володіння часткою в статутному капіталі товариства наділяє особу корпоративними правами, що включають: правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від «Особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ (товариство з обмеженою відповідальністю чи товариство з додатковою відповідальністю) здійснює права і виконує обов`язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ЦК України, ч.1 ст.58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно приписам ч. 1, 2 ст. 98 ЦК України, ст. 59,41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту.

В частині 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» містяться вимоги про те, що установчі документи товариства (для Товариства з обмеженою відповідальністю статут) повинні містити відомості, зокрема, про склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу.

Статтею 51 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частина 1 ст. 316 ЦК України закріплює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Так, згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, головна річ та приналежність представляють собою різні предмети, фізично не пов`язані між собою. Кожна з цих речей має своє призначення, оскільки головна річ має самостійне значення, може бути використана за призначенням без допомоги приналежності, а приналежність залежить від головної речі, не може існувати самостійно, тобто, не може бути використана самостійно за загальним призначенням, і тому має допоміжну функцію (наприклад, скрипка та футляр). Правове значення поділу речей на головну та приналежність полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю. Це загальне правило, згідно з яким за договором передається головна річ, а з нею передається і приналежність без встановлення ' окремого обов`язку щодо цієї дії. Але ця норма є диспозитивною, оскільки припускає можливість змінити комплектацію шляхом*спеціальної вказівки відносно того, які саме речі мають бути передані за договором - тільки головна річ або з приналежністю.

Відповідно до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Певна річ може бути як самостійним об`єктом, так і частиною складної речі. Складові частини речі є частинами єдиної структури речі і перебувають 152 Цивільні правовідносини 2. Розділ у функціональному зв`язку між собою, порушення якого призведе до неможливості її використання за прямим призначенням. Виділення такої групи речей робить акцент на тому, що складові частини речі становлять у сукупності єдиний об`єкт. За загальним правилом при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Тільки в разі припинення існування речі як єдиного предмету можливе відділення її складових частин і реалізація їх як самостійних об`єктів.

На балансі ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» перебувають два кабелі, які були придбані товариством за життя його учасника ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 . Зазначені кабелі можливо ідентифікувати під час вивчення схеми розмежування балансової відповідальності, яка підписана між ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», підписання зазначеного акту відбулось в 2006 році, що підтверджує факт наявності на балансі товариства зазначених речей, ціллю яких є обслуговування нежитлового приміщення та забезпечення його належного використання з боку власників та орендарів.

У відповідності до акту розмежування балансової, відповідальності для ідентифікації двох спірних кабелів, сторонами визначено, що АВББШв 3x185+1x95 довжиною L=55m в землі та АВББШв 3x185+1x95 довжиною Ь=55м в землі, перебувають у власності ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», на момент складання акту розмежування, після ж переходу права власності на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до них також перейшло право власності на зазначені кабелі у пропорційному співвідношенні до часток у розмірі власності в нежитловому приміщенні.

Нежитлове приміщення, яке перебуває у власності позивача та відповідача є введеним в експлуатацію. Під час введення приміщення в експлуатацію в деклараціях та проектах приміщення містилась відповідна інформація про наявність підключення до електропостачання та приміщення не могло бути введеним в експлуатацію без електричних мереж, оскільки це є порушенням приписів діючого законодавства та ДБН, які встановлюють обов`язковість наявності підключення до електричних мереж для належного забезпечення санітарних, гігієнічних, протипожежних норм та умов безпечного використання нежитлового приміщення, яке є вбудованим приміщенням в житловий будинок.

Основними положеннями державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 № 80 (із змінами), визначено, що нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

5.38 Електропостачання, електрообладнання, електроосвітлення житлових будинків слід проектувати згідно з ПУЕ, ДНАОП 0.00-1.32, ДБН В.2.5-23, ДБН В.2.5-24, а також іншими чинними нормативними документами.

Технічне оснащення багатоквартирного житлового будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир (загальнобудинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні, обладнання пожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидаляння; пристрої ліфтів, центральних розподільних щитів, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території-).

У відповідності до п.п. 2.1-2.2 ДБН 6.2.5-23:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення», визначено, що у споруджуваних, а також тих будинках та спорудах, що підлягають реконструкції і капітальному ремонту, живлення електроприймачів належить здійснювати від мережі 380/220 В із системою заземлення TN-S або TN-C-S. В мережах із системою заземлення TN-C-S розділення PEN-провідника на РЕ- і N-провідники рекомендується виконувати у ВП, ВРП, ГРЩ на вводах у будинок (споруду). У будинках та спорудах із вбудованими і прибудованими ТП перевагу треба віддавати мережам- із системою заземлення TN-S відповідно до ДБН В.2.5-27 та глави 1,7 ПУЕ. За ступенем надійності електропостачання електроприймачгналежать до категорій, вказаних у таблиці 2.1.

Так, відповідно до п.6 ч.6 ст. 26-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виключно в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є суб`єкт звернення та суб`єкт надання відповідної послуги, подаються документи для отримання таких адміністративних та інших визначених цим Законом послуг щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю"): сертифікації енергетичної ефективності об`єктів будівництва та будівель згідно із Законом України "Про енергетичну ефективність будівель".

У відповідності до порядку про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461, а саме п. 13, визначено, що зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про розподіл на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення об`єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

На підставі викладених норм діючого законодавства та вимог ДБН, можливо дійти висновку, що нежитлове приміщення, яке вбудоване в житловий будинок не може бути введене в експлуатацію без дотримання ДБН, щодо наявності електричних мереж та належного підключення до електропостачання.

Факти відключення відповідачем позивача від електропостачання свідчать про порушення відповідачем права власності позивача на частину речі, які у відповідності до ст.ст. 186-188 ЦК України перейшла до позивача у справі під час укладення мирової угоди у справі №331/2324/17, оскільки метою зазначених кабелів та електроустаткування є забезпечення нормального функціонування нежитлового приміщення та його використання за цільовим призначенням.

Позивач у справі позбавлений права укласти окрему угоду з електропостачальною організацією та здійснити окреме оснащення власного нежитлового приміщення окремим кабелем, оскільки електропостачальні організацію відмовляються від укладення угод з власниками приміщень, в яких вже наявні електричні мережі та електропостачальні організації жодним чином не звертають увагу на той факт, що нежитлове приміщення належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

На підставі викладеного, угода про розподіл електричної енергії укладена між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Компанія «СВ» порушує права позивача у справі - ОСОБА_1 , як співвласника нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , оскільки позивач у справі позбавлений можливості належним чином користуватись належним на праві власності приміщенням та належним чином його використовувати у своїй діяльності та мати належне електропостачання на об`єкті.

Згідно з частинами 1, 2 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У відповідності до ст. 203 ЦК України визначено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповйолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України однією із загальних засад Цивільного законодавства є свобода договору та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними, зокрема, у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

14 травня 2021 року на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» направлено адвокатський запит, в «кому витребувано копію договору укладеного між ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» та копію заяви ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» про припинення електропостачання на об`єкт - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

У відповідь на запит повідомлено, що у своїй діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» керується Законом України «Про ринок електричної енергії» № 2019-УІІІ від 13 квітня 2017 року, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ), Кодексом системи розподілу, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 та іншими нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики України.

Згідно п.2 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.: «Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.» Тож, у зв`язку з вступом в дію нової моделі ринку електроенергії, між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 3281 від 01.01.2019, шляхом подання споживачем ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, (копія заяви-приєднання надається).

До відповіді на адвокатський запит ПАТ «Запоріжжяобленерго» надано копію заяви відповідача у справі, якою останній звернувся до електропостальної організації з вимогою про тимчасове відключення електроустановок за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тимчасовим припиненням діяльності та необхідністю проведення ремонтних робіт. Зазначена заява відповідача у справі та її виконання ПАТ «Запоріжжяобленерго» призводить до порушення прав співвласників нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Також звертаємо увагу суду, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» виконує подібні заяви відповідача у справі, оскільки до договору у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача не було подано документи, які свідчать про те, що спірне приміщення не перебуває у одноособовій власності відповідача, а фактично має ще два співвласників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким належить по 67/200 частин спірного приміщення.

07 червня 2021 року на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» позивачем у справі направлено проект додаткової угоди, щодо внесення змін договору укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ». В проекті додаткової угоди позивачем було враховано інтереси інших,* окрім ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», співвласників спірного нежитлового приміщення. Станом на дату подання позовної заяви до суду від ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» відповіді на адресу позивача не надійшло.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати укладеною додаткову угоду від 07 червня 2021 року в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА №

про внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії

07 червня 2021 року м. Запоріжжя

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", (далі - Оператор системи), який діє на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана на підставі Постанови НКРЕ КП від

13.11.2018 року № 1415 в особі ,

шо діє на підставі довіреності ПАТ "Запоріжжяобленерго" № від p., та

Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КОМПАНІЯ «СВ» в особі директора товариства Нікітова Сергія Анатолійовича, який діє на підставі статуту, та ОСОБА_2 , яка діє на підставі паспорт та ОСОБА_1 , який діє на підставі паспорту, уклали цю додаткову угоду про наступне:

У зв`язку із тим, що попередній договір укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» без урахування прав та обов`язків співвласників нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та з урахуванням відповіді Відділу Національної комісії, що здійснює державне реагування у сфері енергетики та комунальних послуг у Запорізькій області від 18 березня 2021 року, за №36/89-21, сторони дійшли згоди щодо внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 року та визначити сторонами за договором:

1. Постачальник послуг: ПАТ «Запоріжжяобленерго», вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035, ЄДРПОУ 00130926;

Споживач: Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КОМПАНІЯ «СВ», м. Запоріжжя, вул. Радіаторна, 48 а код ЄДРПОУ 25485205;

Споживач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , (паспорт: НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 26.08.2011р.);

Споживач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код НОМЕР_3 .

2. Всі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.

3. Дана Додаткова угода до Договору набирає чинності з 09 липня 2021 року.

Оператор системи ПАТ "Запоріжжяобленерго",

Споживач ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КОМПАНІЯ «СВ»_____

Споживач Швед Катерина Валеріївна

Споживач Погожий Артем Олександрович

Ухвалою судді Солодовнікова Р.С. від 17.08.2021 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2021 року, у зв`язку із закінченням строку відрядження судді Солодовнікова Р.С. та припиненням виконання повноважень по здійсненню правосуддя у Жовтневому районному суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 331/4455/21.

Ухвалою суду від 30.12.2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2022 року визнано особисту явку в судове засідання представника відповідача ПАТ "Запоріжжяобленерго" - обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав наполягав на задовленні позовних вимог.

Представники відповідачів ТОВ ВКФ «КОМПАНІЯ «СВ», ПАТ «Запоріжжяобленерго» в судовому засіданні позов не визнали, вважали його необгрунтованим надали суду письмові відзиви.

Третя особа ОСОБА_2 була повідомлена про час та місце судових засідань належним чином, до суд не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 13 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Є., реєстровий № 790, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки від 67/100 часток нежитлового приміщення № LХVІІІ літ. А-8, А1- 2, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на першому поверсі:

- приміщення №1, торгівельний зал, загальною площею 363,2 кв.м.; приміщення №2, кладова, загальною площею 14,7 кв.м.; приміщення №3, роздягальня, загальною площею 4,6 кв.м.; приміщення №12, кладова, загальною площею 8,6 кв.м.; приміщення №13, сходова клітина, загальною площею 10,2 кв.м.; приміщення №19, хол, загальною площею 39,4 кв.м., на другому поверсі:

- приміщення №20, зал, загальною площею 340,1 кв.м.; приміщення №21, санвузол, загальною площею 3,2 кв.м.; приміщення №22, мийка, загальною площею 4,5 кв.м.; приміщення №23, коридор, загальною площею 5,1 кв.м.; приміщення №24, сходова клітина, загальною площею 9,8 кв.м.; приміщення №25, коридор, загальною площею 4,7 кв.м.; приміщення №26, кабінет, загальною площею 18,8 кв.м.; приміщення №27, коридор, загальною площею 6,3 кв.м.; приміщення №28, санвузол, загальною площею 1,5 кв.м.; приміщення №29, роздягальня, загальною площею 10,5 кв.м.; приміщення №30, кухня, загальною площею 16,00 кв.м.; приміщення №31, мийка, загальною площею 9,2 кв.м.;

- приміщення №32, зал, загальною площею 22,4 кв.м.; приміщення №33, зал, загальною площею 9,3 кв.м. а всього загальною площею 902,1 кв.м. ( а.с.16-19).

Відчужувані 67/200 часток вказаного нежитлового приміщення № LХVІІІ літ. А-8, А1-2, що є предметом Договору дарування, належать ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності на підставі Мирової угоди, затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року, провадження №2/331/786/2017, ЄУН 331/2324/17. (а.с.12,17)

Частка розміром 33/100 в праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2 по АДРЕСА_1 , яка не зазначена в пункті 1 затвердженої судом мирової угоди, залишилася у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

22.01.2007 між відповідачами по справі - ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія СВ» було укладено договір про постачання електричної енергії № 3281 від 22.01.2007 на об`єкт, розташований за адресою АДРЕСА_1 ). При укладанні зазначеного договору ТОВ ВКФ «Компанія СВ» було надано документи, якими визначено право власності за ТОВ ВКФ «Компанія СВ» на об`єкт в цілому, а саме на нежитлові приміщення LXVIII; LXIX; VI; XVI (приватна власність).

01.01.2019 року відповідачами ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія СВ», у відповідності до вимог постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 3281 від 22.01.2007 шляхом підписання з боку ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» заяви-приєднання до умов публічного договору приєднання.

Позивач вважає, що його право як співвласника нежитлового приміщення порушує відповідач - ТОВ « ВКФ « Компанія СВ», яке уклало угоду про розподіл електричної енергії з ПАТ «Запоріжжяобленерго», внаслідок чого він позбавлений можливості належним чином користуватись належним на праві власності приміщенням та належним чином його використовувати у своїй діяльності та мати належне електропостачання на об`єкті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Кожна особа має право на захист свого цивільного правау разійого порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так його відсутність або й відсутність обов`язків. При цьому визнання права у позитивному значенні(визнання існуючого права) та у негативному значенні(визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти54-56)).

Позивач наполягає на тому, що визнання судом укладеною додаткової угоди в запропонованої ним редакції, відновить його права як співвласника нежитлового приміщення, зокрема, на безперебійне електропостачання та унеможливить настання для нього збитків, які настають внаслідок використання дизельгенератора для забезпечення електропостачання для власних орендарів.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кодексом систем розподілу, затвердженим Постановою НКРЕП від 14.03.2018 р, визначено, що замовником послуги з приєднання (замовник) - є фізична або юридична особа, яка письмово або іншим способом, визначеним цим Кодексом, повідомила оператора системи розподілу про намір приєднати до електричних мереж новозбудовані електроустановки або змінити технічні параметри діючих електроустановок внаслідок реконструкції чи технічного переоснащення;

Відповідно до п. 4.1.2. розділу IV Кодексу, оператор системи розподілу не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог та процедури приєднання, визначених у цьому розділі.

Залишення оператором системи розподілу заяви про приєднання електроустановки замовника до системи розподілу з будь-яких підстав без розгляду, повернення такої заяви, залишення її без руху, відмова у її прийнятті не допускається.

Послуга зі стандартного приєднання надається на підставі типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, який є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за типовою формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу.

На вимогу замовника оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідного звернення повинен надати підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору про приєднання (залежно від типу приєднання) у паперовій формі.

Пунктом 4.1.9. Кодексу, передбачено, що послуга з приєднання електроустановок замовника до системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи розподілу відповідно до умов договору про приєднання.

ОСОБА_1 зазначає в позовній заяві, що задля захисту своїх прав він 07 червня 2021 року скерував на адресу відповідачів ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» проект додаткової угоди, щодо внесення змін договору укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», але будь-якої відповіді не отримав. Тобто, на його переконання, він позбавлений права укласти окрему угоду з електропостачальною організацією та здійснити окреме оснащення власного нежитлового приміщення окремим кабелем, оскільки електропостачальні організацію відмовляються від укладення угод з власниками приміщень, в яких вже наявні електричні мережі та електропостачальні організації жодним чином не звертають увагу на той факт, що нежитлове приміщення належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини,на які вона посилається к на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що він, як це передбачено положеннями Кодексу, звертався до оператора системи розподілу в Запорізькій області із заявою про приєднання електроустановки замовника до системи розподілу.

Згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕП від 14.03.2018 р. № 312, споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами;

Згідно п. 2.1.8. Правил, для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;

2) для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті);

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача);

4) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо), за необхідності;

У разі укладення за двома та більше об`єктами споживача одного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживач подає документи, передбачені підпунктом 3 цього пункту, за кожним із об`єктів споживача.

Позивачем, також, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він звертався до ПАТ «Запоріжжяобленерго» із заявою про укладення договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії із доданням необхідних документів, зазначених Правилами.

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б перешкоджали б позивачу звернутись з відповідними заявами до оператора системи.

Тобто, ОСОБА_1 з невідомих причин проігнорував встановлений Постановою НКРЕП від 14.03.2018 р, Правилами НКРЕП від 14.03.2018 р. № 312 порядок приєднання електроустановок замовника до системи розподілу та порядок укладення договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи.

Твердження позивача про порушення ПАТ «Запоріжжяобленерго» його прав тим, що електропостачальна організація відмовляється від укладення угоди з ним як з співвласником нежитлового приміщення, не доведені жодним доказом, а тому розцінюється судом як голослівне. Можливе направлення ним проекту договору на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», суд розцінює як юридично нікчемну дію, з огляду на те, що вона вчинена поза межами встановленої чинним законодавством процедури укладення договору з постачальником електричної енергії.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого цивільного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», про визнання укладеною додаткової угод.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко