Рішення

від 22.10.2007 по справі 34/315-07-7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/315-07-7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2007 р.Справа  № 34/315-07-7201

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПІКА"

до відповідача Військової частини 1474

про стягнення на суму 120698грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Секретар Колотенко О.П.

Представники:

від позивача: Каніковський О.О. –представник, діючий на підставі довіреності б\н від 12.02.2007р. В судове засідання 22.10.07р. не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви по справі до 22.10.2007р.

від відповідача: Павловський В.Р. –представник, діючий на підставі довіреності №673 від 29.11.06р.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 14.09.07р. по справі оголошено перерву до 10.10.07р. до 11год.00хв., в судовому засіданні 10.10.07р. по справі оголошено перерву до 22.10.07р. до 11год.00хв.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма "СПІКА” звернулося до господарського суду з позовною заявою від 25.06.07р. (вх№9052 від 30.08.07р.) про стягнення з відповідача суми основного боргу за здійснений ремонт адміністративної будівлі в/ч 1474 у розмірі 120698грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив:

26.04.2000р. між Військовою частиною 1474 прикордонних військ України (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма "СПІКА” (орендар) укладено договір взаємної оренди будинку та двох житлових квартир, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння одноповерхову споруду, розташовану за адресою: м. Ізмаїл, вул.Фортечна, 15, загальною площею 150м2,  вартістю 69300грн.

В свою чергу, відповідно до п.1.2 даного договору, орендар передає на умовах взаємної оренди Орендодавцю дві житлові квартири, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул.Шевченка, 3, кв. 12, загальною площею 48,5м2 вартістю 38133грн. та за адресою: м.Ізмаїл, пр. Леніна, 20-б, кв. 53, загальною площею 53,8м2 вартістю 43650грн.

Пунктом 4.1 названого договору встановлено термін оренди, який складає 10(десять) років з моменту прийняття об'єктів взаємної оренди, що орендуються, за актом прийому-передачі.

Порядок передачі об'єктів в оренду запроваджений в розділі 3 договору взаємної оренди будинку та двох житлових квартир від 26.04.2000р.

На виконання умов вказаного договору сторони передали один іншому в орендне використання вищезазначене нерухоме майно, що підтверджується актами прийому-передачі від 26.04.2000р. та від 08.12.2000р., підписані та засвідчені печатками.

Згідно п.п.1.1.7 п.1.1 вказаного договору стан об'єкту, що орендується, на момент передачі в оренду –потребує капітального ремонту.

Підпунктом 1.1.8 п.1.1 договору визначені недоліки майна, що орендується, а саме –потребує ремонту.

Відповідно абз.6 п.6.3 договору, Орендар зобов'язується не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудову, добудову, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення об'єктів, що орендуються.

Згідно п.7.8 договору, здійснені сторонами відокремлювані покращення об'єктів, що орендуються, є власністю сторін.

Листом від 08.04.2003р. вих№0051 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити контракт на проведення ремонту та благоустрою прилеглої території за власний рахунок.

Листом від 11.04.2003р. вих№614/1138 відповідач повідомив ТОВ „СПІКА” про згоду щодо проведення ремонтних робіт за рахунок власних коштів.

16.04.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма "СПІКА”(замовник) та приватним підприємством ”РОДНІК”(підрядник) укладено договір №11-1604/03 на ремонт адміністративної будівлі в/ч1474, розташованої за адресою: м.Ізмаїл, вул.Фортечна, 15, який погоджено командиром в/ч 1474.

Вартість ремонтних робіт відповідно до п.4.1 договору склала 144733грн.

Перед укладанням договору був складений дефектний акт, погоджений з відповідачем.

На виконання умов вказаного договору позивачем була сплачена сума в розмірі 120698грн., фактично сплачена у повному обсязі 30.01.2006р., та підтверджується звітом про фактичні результати від 31.01.06р.

Однак, листом від 27.04.06р. вих№41/3130 відповідач повідомив позивача про відчуження будинку №15 по вул. Фортечна (м.Ізмаїл) на користь третьої особи –МПЛ ”Денол”.

У зв'язку з вищезазначеним, відповідач звернувся до позивача з проханням надати згоду розірвати договір взаємної оренди будинку та двох житлових квартир від 26.04.2000р. та протягом тижня з моменту припинення дії цього договору передати вказане приміщення.

Відповідно до п.7.9 договору оренди у випадку, коли сторони здійснили за власний рахунок та за взаємною згодою покращення, не відокремлювані без шкоди для об'єктів, що орендуються, вони мають право після припинення договору на відшкодування вартості цих покращень.

Листом від 26.04.07р. вих№0036 позивач погодився на розірвання договору, зазначивши, що з цього моменту в нього виникає право вимагати повернення йому вартості здійснених поліпшень орендованого майна відповідно до договору взаємної оренди будинку та двох житлових квартир від 26.04.2000р. у сумі 120698грн.

Невиконання відповідачем зазначених договірних зобов'язань зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 120698грн.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.202, 205 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законом порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.

Вказана норма кореспондується із частиною 3 ст.778 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що орендар (наймач) має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови їх здійснення за згодою орендодавця (наймодавця).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєю резолюцією на договорі на ремонт адміністративного будинку №11-1604/03 від 16.04.03р. надав позивачу дозвіл на здійснення робіт щодо реконструкції орендованого приміщення.

Крім того, ст.776 Цивільного кодексу України вирішується питання про те, яка зі сторін договору найму (оренди) повинна проводити ремонт орендованого майна: поточний ремонт проводиться орендарем і за його рахунок, а капітальний ремонт —орендодавцем за його рахунок.

Однак орендодавець, без проведення капітального ремонту, передав в оренду згідно умов договору оренди орендарю майно, що перешкоджало використанню орендованого майна за призначенням, орендар має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту, що є традиційними обов'язками сторін орендних відносин, невиконання яких вважатиметься порушенням договору.

Враховуючи наявність згоди орендодавця (відповідача) на здійснення позивачем ремонту орендованого майна, що неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, вартість якого згідно дефектного акту погодженого з відповідачем, договору на ремонт адміністративного будинку №11-1604/03 від 16.04.03р., актів приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003р. №1-3, за листопад 2005р., висновку аудитора від 31.01.06р., складає 120698грн., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її стягнення з відповідача.

Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, встановлений ч.2 ст.786 Цивільного кодексу України із зазначенням, що позивач звільнив приміщення 29.04.2006р., а звернувся з позовом до суду лише у липні 2007р., судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не враховано приписи ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України відповідно до яких, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише вимоги, право на яку має позивач, та відповідне звернення позивача до господарського суду м. Києва з позовом до Державної прикордонної служби України про стягнення 120698грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 1206,98грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 118грн., сплачені позивачем платіжними  дорученнями №5 від 07.08.2007р. та №6 від 07.08.2007р.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини 1474 (р/р25306215888002 в ТО БО ОД АК АПБ „Україна” в м. Ізмаїлі, МФО 328566; код 23214695, м. Ізмаїл, вул. Чкалова, 38Д;) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма ”СПІКА” (р/р26002964866305 в Ізмаїльському відділенні ПУМБ, МФО 300142; код 20959354, м.Ізмаїл, вул. Дзержинського, 19, кв. 7) заборгованість на загальну суму 120698(сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн.; витрати по державному миту на суму 1206(одна тисяча двісті шість)грн. 98коп.; витрати на ІТЗ судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

Рішення господарського суду, підписане 25.10.2007р., набирає чинності в

порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Фаєр Ю.Г.