Рішення

від 20.04.2023 по справі 760/14507/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/4387/23

Справа № 760/14507/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., за участю:

помічника судді - Божко Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_12 (довіреність від 10.04.2023),

представника відповідача - ОСОБА_13 (ордер від 22.02.2022);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий 04.10.2013; 3DEU1, АДРЕСА_3 ), про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

01.06.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 01.06.2021, за підписом представника позивача - адвоката Гелетій І.І. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 65 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на 01.06.2021 1 784 900,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.07.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.11.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.11.2021 підготовче засідання у справі було відкладено на 24.02.2022.

У зв`язку з початком збройної агресії рф 24.02.2022 підготовче засідання було перенесено на 24.11.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.11.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 20.04.2023.

У судове засідання, призначене на 20.04.2023 з`явились представники сторін.

Представник позивач у судовому засіданні 20.04.2023 наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав та доводів, викладених у позові.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Обґрунтування позову

В обґрунтування вимог позову, зокрема, вказується, що 19.08.2020 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 65 000 доларів США. Для підтвердження передання/отримання зазначених грошових коштів ОСОБА_2 19.08.2020 було видано розписку, зі змісту якої випливало, що відповідачка отримала грошові кошти в сумі 65 тис. доларів США від позивача за виконані роботи згідно договору № 1/19 про співпрацю щодо щодо впровадження та реалізації проекту приватного дитячого садочка "Active Child School".

При цьому, в позові зауважується, що як з`ясувалося, договір № 1/19 про співпрацю щодо впровадження та реалізації проекту приватного дитячого садочка "Active Child School" було укладено 24.12.2019 між ТОВ «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти» в особі директора ОСОБА_14 - з однієї сторони та ТОВ «Школа Активної Дитини Голосієво» (поточна назва після зміни найменування ТОВ "РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС") в особі директора ОСОБА_3 - з іншої сторони.

В позові наголошується, що ні позивач, ні відповідач не є сторонами вказаного договору, позивач не має жодного відношення до сторін такого договору, не є та ніколи не був, ні їх засновником, ні керівником.

Також, в позові зазначається, що ні позивач, ні відповідач не наділені жодними правами та не виконують жодних обов`язків відповідно до положень самого Договору перед ТОВ «Школа Активної Дитини Голосієво» чи ТОВ «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти».

Крім того, звертається увага на те, що між позивачем та відповідачем до моменту передачі вказаних коштів не було будь-яких інших договірних зобов`язань, а також інших підстав, що слугували б правовою підставою для отримання коштів, породжувало б якісь зобов`язання стосовно один одного.

З огляду на викладене в позові підсумовується, що грошові кошти отримані відповідачем без належної правової підстави.

При цьому, як вказує позивач, з урахуванням змісту розписки та того, що ані позивач ані відповідач не є сторонами договору № 1/19, випливає, що ОСОБА_2 набула грошові кошти в розмірі 65 000,00 доларів США, які належали ОСОБА_1 не маючи на це жодної правової підстави, оскільки між такими ніколи не виникало ніяких правовідносин як щодо виконання умов договору конкретно так і загалом в рамках цивільних правовідносин.

В заключення позову вказується, що оскільки грошові кошти в розмірі 65 тис доларів США отримані відповідачем без достатньої правової підстави, їхнє отримання є незаконним, а тому такі підлягають поверненню позивачу відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Щодо правової позиції відповідача

22.02.2022 до суду надійшли заперечення відповідача на позову заяву, в яких ОСОБА_2 просить суд відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі (т. ІІ, а.с. 165-172).

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, вказує, що орієнтовно з вересня місяця 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з метою організації та запровадження проекту приватної школи під вже існуючою торговою маркою «Active Child School».

Зі слів відповідача, протягом певного періоду спілкування, сторони дійшли спільної згоди реалізувати проект приватного дитячого садочку під торговою маркою «Active Child School», під франшизу, оскільки у ОСОБА_2 , у цій сфері є досвід, знання та навички у реалізації вказаних проектів.

Як зазначає відповідач, зацікавленість в даному проекті, зі сторони позивача полягала в набутті прибуткового бізнесу у сфері дошкільної освіти, а зі сторони ОСОБА_2 - в організації продажу франшизного об`єкта, сторони переслідували, як спільний інтерес у даному закладі, так і особистий.

Як вказує відповідач, згідно з усною співпрацею, яка утворилась між сторонами, було прийнято рішення зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю «ШКОЛА АКТИВНОЇ ДИТИНИ ГОЛОСІЄВО» для ведення будівництва на об`єкті та надалі фактичної операційної діяльності з дошкільної освіти. Надалі виникло питання державної реєстрації зазначеного Товариства, та питання очолювання його.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 , попросив її тимчасово зареєструвати Товариство на себе, щоб не виникало податкових та афілійованих зв`язків TOB «РІТ-УКРАЇНА» та ТОВ «ШКОЛА АКТИВНОЇ ДИТИНИ ГОЛОСІЄВО». ТОВ «РІТ-УКРАЇНА», яке являється власником приміщення надавало ТОВ ШКОЛА АКТИВНОЇ ДИТИНИ ГОЛОСІЄВО» поворотні фінансові допомоги для інвестування будівництва.

При цьому, вказує, що по завершенню реалізації проекту ТОВ «ШКОЛА АКТИВНОЇ ДИТИНИ ГОЛОСІЄВО» мало перейти ОСОБА_1 , та вступити у дію нотаріально укладений договір комерційної концесії (договір франшизи) № 4 від 16.01.2020, з правами та обов`язками сторін передбаченими даним договором, чого здійснено зі сторони ОСОБА_1 , надалі не було.

ОСОБА_2 зауважує, що згідно з листуванням та спільної домовленості з ОСОБА_1 , продовжувала організовувати процес будівництва та інвестувати свої кошти в будівництво, позивач компенсував вкладені суми ОСОБА_2 , у зв`язку з чим надано розписку на його вимогу про отримання грошової суми за виконані роботи.

Відповідач наголошує, що не отримувала дані кошти у свій рахунок, дані кошти було витрачено за виконані роботи працівникам, підрядникам та іншим особам хто брав участь у проведенні проектних та будівельних роботах.

Зауважує, що зі свого боку виконувала та виконала зобов`язання перед ОСОБА_1 , реалізувала домовленості з впровадження приватного дитячого садка. Вказує, що заклад відчинено, групи дітей набирались, але між сторонами почали виникати суперечки ініціатором, яких був ОСОБА_1 , оскільки ухилявся від своїх зобов`язань.

На думку відповідача, ОСОБА_1 19.08.2020 свідомо надав кошти за розпискою ОСОБА_2 , за виконані роботи в сумі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США, отримання таких грошових коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб.

Наголошує, що суду не надано доказів на підтвердження того, що надання грошових коштів відбулося помилково. Надана розписка містить призначення коштів - за виконані роботи.

Зауважує, що розписка видана ОСОБА_1 , у його присутності, який надав таку згоду та підтвердив власноручним підписом вказаний правочин за попередньою згодою між сторонами.

Таким чином, відповідач вважає, що аргументи позивача щодо відсутності правової підстави отримання спірних грошових коштів є такими, що не відповідають реальним обставинам справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В матеріалах справи наявна копія розписки від 19.08.2020 «про отримання грошових коштів згідно за Договором № 1/19 про співпрацю щодо впровадження та реалізації проекту приватного дитячого садка «Active Child School»» за змістом якої вказано наступне (т. І, а.с. 18):

«Я, ОСОБА_4 , (паспорт НОМЕР_4 , виданий 04.10.2013 року 3DEU1, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_2 ), даю цю розписку ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_4 (паспорт серії НОМЕР_5 виданий Чабанським СВМ ГУ МВС України в Київській області 9 вересня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_1 ), в тому, що я ОСОБА_4 , отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 65 000, 00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США відповідно до офіційного курсу гривні до долара США за даними НБУ на момент отримання коштів в сумі 1 769 930,50 (Один мільйон сімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, за виконані роботи згідно Договору № 1/19 про співпрацю щодо впровадження та реалізації проекту приватного садка «Active Child School».

Вбачається, що така розписка скріплена підписами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рядком вище над підписом ОСОБА_7 зазначено «Дана розписка написана в моїй присутності.»

Відповідач існування такої розписки не заперечує.

До матеріалів справи долучено копію договору № 1/19 від 24.12.2019 про співпрацю щодо впровадження та реалізації проекту приватного дитячого садочка «Active Child School», який вкладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти», в особі директора ОСОБА_14, - з однієї сторони, та товариством з обмеженою відповідальністю "ШКОЛА АКТИВНОЇ ДИТИНИ ГОЛОСІЄВО", в особі директора ОСОБА_3, - з другої сторони (т. І, а.с. 19-28).

Позивач вказує, що не має жодного відношення до сторін вказаного договору, не є та ніколи не був, ні їх засновником, ні керівником, на підтвердження чого надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. І, а.с. 29-49).

Також, матеріали справи містять копію претензії від 27.04.2021, за підписом ОСОБА_1 , адресованої ОСОБА_8 , «відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 19.08.2020 року», за змістом якої, вказано, зокрема, наступне (т. І, а.с. 50-52):

«19 серпня 2020 року ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_3 , виданий 04.10.2013 року 3DEU1, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків: НОМЕР_2 ) надала розписку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Чабанським СВМ ГУ МВС України в Київській області 09 вересня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників НОМЕР_1 ), щодо того, що ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів СІНА відповідно до офіційного курсу гривні до долара США за даними НБУ на момент отримання коштів в сумі 1 769 930, 50 (один мільйон сімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, за виконання роботи згідно Договору № 1/19 про співпрацю щодо впровадження та реалізації проекту приватного дитячого садочка "Active Child School".

Наразі відомо, що сторонами договору №1/19 про співпрацю щодо провадження та реалізації проекту приватного дитячого садочка "Active Child School" від 24.12.2019 року з однієї сторони є ТОВ "Навчальний центр педагогів дошкільної освіти" та з другої сторони ТОВ "Школа Активної Дитини Голосієво". Поряд з цим, ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Школа Активної Дитини Голосієво", однак вона не відповідає за зобов`язаннями товариства, аналогічно як і саме товариство не відповідає за зобов`язаннями ОСОБА_2 відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України ("ЦК України"). В свою чергу, ОСОБА_10 не має жодного відношення як до ТОВ "Навчальний центр педагогів дошкільної освіти" так і до ТОВ "Школа Активної Дитини Голосієво", а тим більше не може бути платником за "виконані роботи" ТОВ "Навчальний центр педагогів дошкільної освіти" в розумінні ст.ст. 527, 528 ЦК України. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, вважаю, що дані кошти були набуті ОСОБА_11 безпідставно, а про будь-яке виконання умов згаданого вище договору та виконання робіт не могло бути й мови на момент передачі коштів.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 1212 ЦК України, прошу:

1. Негайно повернути грошові кошти у розмірі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США ОСОБА_1 особисто або грошовий еквівалент у гривні відповідно до курсу гривни до долара, встановленого Національним Банком України станом на дату внесення платежу на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритого у АТ "Універсал Банк" (21133352, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19), код банку 21133352, ІВАN НОМЕР_6 .

2. Про місце та час передачі коштів особисто письмово повідомити за адресою: м. Київ, Шота Руставелі, 11, 3-й поверх.»

При цьому, до матеріалів справи долучено докази направлення такої претензії на відомі позивачу адреси відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.11.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти» (ЄДРПОУ: 42588480), товариству з обмеженою відповідальністю «Ріт-Україна Плюс» (ЄДРПОУ: 43391710) та товариству з обмеженою відповідальністю «Школа Активної Дитини Голосієво» (ЄДРПОУ: 429272014) було запропоновано надати пояснення чи вважають вони себе особами, яких стосується спір у даній справі.

21.02.2022 до суду надійшли письмові пояснення за підписом директора ТОВ «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти» в яких вказується, що ТОВ «Навчальний центр педагогів дошкільної освіти» не вважає себе стороною у даній справі про повернення безпідставно набутого майна, оскільки спір не зачіпає його прав (т. ІІ, а.с. 67-69).

Відповідачем до письмових заперечень на позов додано скріншоти переписки сторін у месенджері "Viber" та листування через електронну пошту (т. ІІ, а.с. 187-250, т. ІІІ, а.с. 1-14), проте відповідач існування такої переписки та її зміст заперечував.

Оскільки оригінал таких електронних доказів до суду не подано, а учасник справи (позивач) поставив їх під сумнів, такі докази судом до уваги не беруться (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 /провадження № 12-84гс20/).

Позивач, звертаючись із позовом до суду, просить стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 65 000,00 дол США, як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом ст. 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 320/5877/17 /провадження № 14-32цс19/, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 /провадження № 14-175цс21/).

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 /провадження № 12-182гс18/).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 /провадження № 12-12гс21/).

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна. Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц (провадження № 61-15428св19).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (див. п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022св22):

«Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.»

У справі, що є предметом розгляду вбачається наявність суперечливої поведінки позивача, який власним підписом скріпив розписку про отримання відповідачем від нього 65 тис дол. США з посиланням на договір № 1/19 про співпрацю щодо впровадження та реалізацію проекту приватного дитячого садка, проте наразі вимагає повернення таких коштів стверджуючи, що не має відношення до вказаного договору.

Враховуючи наведене, суд не вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи відмову у позові, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич