Постанова

від 01.05.2023 по справі 522/17831/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5166/23

Справа № 522/17831/20

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2023 року та на ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року, 15 квітня 2021 року та 14 липня 2021 року, які занесені до протоколів судових засідань, та не підлягають оскарженню окремо від рішення суду,

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що з 10 вересня 2004 року сторони перебувають у шлюбі, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_2 . За час подружнього життя, сторони набули майно, яке є їх спільною сумісною власністю, однак відповідач добровільно розділити майно відмовляється, що і стало підставою для подання вказаного позову.

Позивач просила визнати автомобіль марки Мегsedes-benz: модель S 500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Мегsedes-benz: модель S500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Мегsedes-benz: модель S500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

Визнати автомобіль марки Мегsedes-benz модель 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Мегsedes-benz: модель 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Мегsedes-benz: модель 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 .

Визнати земельну ділянку 24а площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину земельної ділянки 24а, площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину земельної ділянки 24а, площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати гараж загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину гаражу загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину гаражу загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати майно, що міститься у квартирі АДРЕСА_3 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність: газовий котел Viessmann Vitopend 100 вартістю 10000,00 гривень; телевізор Samsung UE65TU8000 вартістю 25000 гривень; двоспальне ліжко (160*200) із масива деревини вартістю 5000 гривень; матрац спальний VENETO (160*200) вартістю 2000 гривень; диван розкладний (тканинна оббивка, колір шоколад, 2200*80*1000) вартістю 4000 гривень; кухонна гранітна мийка углова вартістю 1000 гривень; духова шафа Siemens HB23GB540 вартістю 3000 гривень; умивальник KOLO вартістю 500 гривень; унітаз підвісний Cersanit вартістю 500 гривень; ванна акрилова RAVAK (AVOCADO) вартістю 1000 гривень; пральна машина Electrolux EWW 51696 SWD вартістю 10000 гривень; кухонна машина KENWOOD Major Titanium KMMU60 вартістю 3500 гривень; кухня ДСП, фасад МДФ углова (3 секції, 1 шафа- стелаж 200*30*50) вартістю 1500 гривень; стіл кухонний скляний R120 вартістю 1500 гривень; стілець модерн з тканевої оббивкою у кількості п`ять штук вартістю 3000 гривень; шезлонг пластиковий з матрацом у кількості дві штуки вартістю 1500 гривень; кухонна витяжка Vente вартістю 1000 гривень; велосипед Keliys вартістю 15000 гривень; Bork мікрохвильова піч W502 вартістю 4000 гривень; всього на загальну суму 93000 гривень.

У порядкуподілу спільногосумісного майнаподружжя виділити ОСОБА_2 вособисту власність:телевізор SamsungQE49Q6FNAвартістю 18000гривень;шафа-купедвухстулкова дзеркальнаДСП (2500*60*2600)вартістю 2000гривень;комод ДСП(1200*45*1000)вартістю 1000гривень;дитяче ліжкоДСП (2000*90*60)вартістю 2000гривень;стелаж-шафадитячий ДСПфасад МДФ(2000*40*35)вартістю 1500гривень;стіл учнівськийвмонтований вартістю2000гривень;холодильник SamsungRL39WBMSвартістю 4000 гривень;шафа-купедвухстулкова дзеркальнаДСП (2800*40*2000)вартістю 3000гривень;стелаж дляванної кімнатиМДФ (2000*120*40)вартістю 1000гривень;стелаж підумивальник (75*60*45)вартістю 500 гривень;стілець хромовийз шкірозамінноюоббивкою укількості чотириштуки вартістю500гривень;велосипед Trekвартістю 19000гривень;гриль Borkg809вартістю 20000гривень;Borkелектрочайник К810вартістю 6000гривень;портативна акустикаHarman/KardonGo+PlayMiniBlackвартістю 7000гривень;всього назагальну суму93000гривень.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого посилався на те, що з 01.11.2016 року між сторонами припинені шлюбні стосунки, тому майно, яке набуто після зазначеного часу є особистою власністю кожного з них.

ОСОБА_2 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд: встановити факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.11.2016 року; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 59,1 кв.м; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «Mersedes-benz модель 280» 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «Mersedes-benz модель S 500» 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Також просив суд вирішити питання про стягнення судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районнийсуд м.Одеси рішенням від 20 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя, поділ спільного майна подружжя задовольнив частково.

Визнав автомобіль марки Мегsedes-benz: модель S 500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , автомобіль марки Мегsedes-benz: модель С 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , земельну ділянку НОМЕР_4 , площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гараж загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Провів поділ спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:

виділив уприватну власність ОСОБА_1 : автомобіль маркиМегsedes-benzмодель С2802000року випуску,номер державноїреєстрації НОМЕР_2 ; земельну ділянку НОМЕР_4 , площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділив уприватну власність ОСОБА_2 : автомобіль маркиМегsedes-benz:модель S5002002року випуску,номер державноїреєстрації НОМЕР_1 ; гараж загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стянув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості компенсації різниці вартості автомобілів 7604,96 гривень.

Стянув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації різниці вартості гаража та земельної ділянки 29387,5 гривень.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділив ОСОБА_1 в особисту власність: газовий котел ViessmannVitopend 100 вартістю 10000,00 гривень; телевізор Samsung UE65TU8000 вартістю 25000 гривень; двоспальне ліжко ( 160*200) із масива деревини вартістю 5000 гривень; матрац спальний VENETO (160*200) вартістю 2000 гривень; диван розкладний (тканина обивка, колір шоколад, 2200*80*1000) вартістю 4000гривень; кухонна гранітна мийка углова вартістю 1000 гривень; духова шафа Siemens HB23GB540 вартістю 3000 гривень; умивальник KOLO вартістю 500 гривень; унітаз підвісний Cersanit вартістю 500 гривень; ванна акрилова RAVAK (AVOCADO) вартістю 1000гривень; пральна машина Electrolux EWW 51696 SWD вартістю 10000 гривень; кухонна машина KENWOOD MajorTitanium KMMU60 вартістю 3500 гривень; кухня ДСП, фасад МДФ углова (3 секції, 1 шафа- стелаж 200*30*50) вартістю 1500,00 гривень; стіл кухонний скляний R120 вартістю 1500 гривень; стілець модерн з тканевої оббивкою у кількості п`ять штук вартістю 3000 гривень; шезлонг пластиковий з матрацом у кількості дві штуки вартістю 1500 гривень; Кухонна витяжка Vente вартістю 1000 гривень; велосипед Keliys вартістю 15000 гривень; Bork мікрохвильова піч W502 вартістю 4000 гривень; всього на загальну суму 93000 гривень.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділив ОСОБА_2 в особисту власність: телевізор Samsung QE49Q6FNA вартістю 18000 гривень; шафа-купе двухстулкова дзеркальна ДСП (2500*60*2600) вартістю 2000 гривень; комод ДСП (1200*45*1000) вартістю 1000 гривень; дитяче ліжко ДСП (2000*90*60) вартістю 2000 гривень; стелаж-шафа дитячий ДСП фасад МДФ (2000*40*35) вартістю 1500 гривень; стіл учнівський вмонтований вартістю 2000 гривень; холодильник Samsung RL39WBMS вартістю 4000 гривень; шафа-купе двухстулкова дзеркальна ДСП (2800*40*2000) вартістю 3000 гривень; стелаж для ванної кімнати МДФ (2000*120*40) вартістю 1000 гривень; стелаж під умивальник (75*60*45) вартістю 500 гривень; стілець хромовий з шкірозамінною оббивкою у кількості чотири штуки вартістю 500 гривень; селосипед Trek вартістю 19000 гривень; гриль Bork g809 вартістю 20000 гривень; Bork електрочайник К810 вартістю 6000 гривень; портативна акустика Harman/KardonGo+PlayMiniBlack вартістю 7000 гривень; всього на загальну суму 93000 гривень.

У задоволені решти вимог суд відмовив.

У задоволеніоб`єднаного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнання майнаособистою приватноювласністю відмовив.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення врахував те, що ОСОБА_2 визнав вимоги щодо поділу майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_3 , який запропонований ОСОБА_1 в позові.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки рухоме та нерухоме майно придбано сторонами у період шлюбу, то воно визнається спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу, при цьому, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 належні та допустимі докази припинення подружніх стосунків з 01.11.2016 року не надано.

Висновок суду першої інстанції з приводу поділу між сторонами окремих об`єктів рухомого та нерухомого майна (автомобілів) та гаражу обґрунтований неподільністю вказаних речей.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати протокольні ухвали Приморського районного суду м. Одеси: від 28.01.2021 року щодо продовження процесуального строку для надання відзиву та доказів, від 28.01.2021 року щодо долучення відзиву та доказів до матеріалів справи, від 15.04.2021 року про приєднання доказів (копії висновку експерта щодо ринкової вартості Mersedes-benz модель S500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_5 ) до справи, від 14.07.2021 року про долучення доказів (висновку експерта Гончар H.B. № 122 від 07 липня 2021 року) до матеріалів справи. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2023 року змінити в частині поділу автомобілів, земельної ділянки, гаражу, а також стягнення грошової компенсації. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції: у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Mersedes-benz, модель S 500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_6 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Mersedes-benz, модель S 500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Mersedes-benz модель 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_7 , порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину автомобіля марки Mersedes-benz, модель 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину земельної ділянки 24а площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину земельної ділянки 24а площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресоо: АДРЕСА_1 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 в особисту власність 1/2 частину гаражу загальною плотео 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту власність 1/2 частину гаражу загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресо: АДРЕСА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, та зазначає, що оскаржувані ухвали постановлені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Так, ухвалу від 28.01.2021 року щодо продовження процесуального строку для надання відзиву та доказів позивач вважає необґрунтованою, оскільки відповідачем відзив подано з пропуском строку, встановленого ухвалою про відкриття провадження, клопотання про поновлення строку на його подання відповідачем не заявлялось. Враховуючи, що відзив подано з пропуском строку, то задоволення клопотання ОСОБА_2 , яке міститься у відзиві ухвалою від 28.01.2021 року щодо долучення відзиву та доказів до матеріалів справи є підставою для її скасування. Підставою для скасування ухвали від 15.04.2021 року про приєднання доказів (копії висновку експерта щодо ринкової вартості Mersedes-benz модель S500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_5 ) до справи, позивач вважає незаконність постановлення ухвали від 28.01.2021 року про продовження процесуального строку для надання відзиву та доказів. Щодо ухвали від 14.07.2021 року про долучення доказів (висновку експерта Гончар H.B. № 122 від 07 липня 2021 року) до матеріалів справи, позивач зазначила, що звіт про незалежну оцінку гаражу від 20.05.2020 року є неналежним та недопустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки був отриманий з порушенням положень ч. 3 ст. 83 ЦПК України.

Щодо підстав для зміни резолютивної частини рішення позивач посилається на те, суд першої інстанції поділив зазначене майно не у спосіб визначений сторонами. Також скаржник послався на те, що звіт про незалежну оцінку гаражу від 20.05.2020 року не може бути взятий судом до уваги, оскільки доказ поданий з порушенням встановлених строків.

Крім того, скаржник зазначає, що будь-яких обґрунтувань щодо здійсненого розподілу автомобілів між подружжям судом першої інстанції не зазначено. Зазначене майно, на думку скаржника підлягає поділу в рівних частинах, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.03.2023 року ОСОБА_2 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. В обґрунтування зазначив, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 постійно користується автомобілем марки Mersedes-benz модель 280 2000 року випуску, а ОСОБА_2 користується постійно автомобілем марки Mersedes-benz, модель S 500 2002 року випуску та гаражем, який розташований біля його будинку.

Під час їх поділу між колишнім подружжям, з метою дотримання прав та інтересів кожного з подружжя, в ході розгляду справи, суд повинен був встановити вартість цих автомобілів з наявних доказів, виділити неподільне майно певному власнику в особисту власність, та стягнути з іншого різницю вартості його частки, що й було зроблено судом першої інстанції.

Посилається також на те, що апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки яка в порядку поділу виділена у приватну власність ОСОБА_1 .

Вважає, що суд першої інстанції долучивши подані ОСОБА_2 документи виконав завдання та мету процесуального закону, а тому вказані ОСОБА_1 обставини не є підставою для скасування або зміни судового рішення, оскільки навіть у разі наявності порушень процесуального законодавства судом першої інстанції, це не призвело до неправильного вирішення справи по суті, а навпаки, призвело до ухвалення рішення з урахуванням думки та позиції всіх учасників справи, з дотриманням принципу змагальності, об`єктивності та повноти дослідження обставин справи.

Одеським апеляційним судом представнику відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі на електронну пошту на яку остання просила надсилати повідомлення та кореспонденцію, які доставлені 13.03.2023 року.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

ОСОБА_1 зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 отримала в особистому кабінеті Електронного суду 08.03.2023 року, що підтверджується довідкою.

Позивач, відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач отримала судову повітку в особистому кабінеті Електронного суду 21.03.2023 року, що підтверджується довідкою.

Відповідач отримав судову повітку 30.03.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 судову повістку отримала 27.03.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, надавши пояснення аналогічні викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою від 01 травня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки в матеріалах справи наявна достатня кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, відповідачем, від імені якого діє представник ОСОБА_3 , надавався відзив на апеляційну скаргу, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, представник не навів у клопотанні обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника відповідача, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів поважності причин неявки в судове засідання.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності сторін, які не з`явилися до судового засідання, але належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із текстуапеляційної скаргивбачається,що рішення судуоскаржується вчастині поділу автомобілів,земельної ділянки,гаражу тастягнення грошовоїкомпенсації, віншій частиніта за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю рішення суду не оскаржується сторонами, тому рішення суду в не оскаржуваній частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, оскільки рухоме та нерухоме майно придбано сторонами у період шлюбу, то воно визнається спільним сумісним майном подружжя.

Встановивши обсяг спільно нажитого майна подружжя, з`ясувавши час його придбання, беручи до уваги висновки щодо вартості майна, порядок користування, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбуне припиняєправа спільноїсумісної власностіна майно,набуте зачас шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною першоюстатті 69 СК Українивизначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із матеріалівсправи вбачається,що 10вересня 2004року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрованошлюб,прізвище післядержавної реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_5 , про що складно актовий запис № 1165 та підтверджується ксерокопією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_8 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції.

Рішенням Ізмаїльского міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 04.02.2021 року.

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, сторонами набуте майно, а саме:

автомобіль марки Мегsedes-benz: модель S 500 2002 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , вартість 204296,48 гривень;

автомобіль марки Мегsedes-benz модель С 280 2000 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , вартість 219506, 40 гривень;

земельна ділянка НОМЕР_4 площею 0,1265 га, кадастровий номер: 4820982200:12:012:0110, що розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, вартість 72 944 гривен;

гараж площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого 131 719 гривен.

газовий котел Viessmann Vitopend 100 вартістю 10000,00 гривень; телевізор Samsung UE65TU8000 вартістю 25000,00 гривень; двоспальне ліжко ( 60*200) із масива деревини вартістю 5000,00 гривень; матрац спальний VENETO (160*200) вартістю 2000,00 гривень; диван розкладний (тканина обивка, колір шоколад, 2200*80*1000) вартістю 4000,00 гривень; кухонна гранітна мийка углова вартістю 1000,00 гривень; духова шафа Siemens HB23GB540 вартістю 3000,00 гривень; Умивальник KOLO вартістю 500 гривень; унітаз підвісний Cersanit вартістю 500,00 гривень; ванна акрилова RAVAK (AVOCADO) вартістю 1000,00 гривень; пральна машина Electrolux EWW 51696 SWD вартістю 10000,00 гривень; кухонна машина KENWOOD MajorTitanium KMMU60 вартістю 3500,00 гривень; кухня ДСП, фасад МДФ углова (3 секції, 1 шафа- стелаж 200*30*50) вартістю 1500,00 гривень; стіл кухонний скляний R120 вартістю 1500,00 гривень; стілець модерн з тканевої оббивкою у кількості п`ять штук вартістю 3000,00 гривень; шезлонг пластиковий з матрацом у кількості дві штуки вартістю 1500,00 гривень; кухонна витяжка Vente вартістю 1000,00 гривень; велосипед Keliys вартістю 15000,00 гривень; Bork мікрохвильова піч W502 вартістю 4000,00 гривень; всього на загальну суму 93000,00 гривень.

Шафа-купе двухстулкова дзеркальна ДСП (2500*60*2600) вартістю 2000,00 гривень; Комод ДСП (1200*45*1000) вартістю 1000,00 гривень; дитяче ліжко ДСП (2000*90*60) вартістю 2 000,00 гривень; стелаж-шафа дитячий ДСП фасад МДФ (2000*40*35) вартістю 1500,00 гривень; стіл учнівський вмонтований вартістю 2000,00 гривень; холодильник Samsung RL39WBMS вартістю 4000,00 гривень; шафа-купе двухстулкова дзеркальна ДСП (2800*40*2000) вартістю 3000,00 гривень; стелаж для ванної кімнати МДФ (2000*120*40) вартістю 1000,00 гривень; стелаж під умивальник (75*60*45) вартістю 500,00 гривень; стілець хромовий з шкірозамінною обивкою у кількості чотири штуки вартістю 500,00 гривень; велосипед Trek вартістю 19000,00 гривень; гриль Bork g809 вартістю 20000,00 гривень; Borkелектрочайник К810 вартістю 6000,00 гривень; портативна акустика Harman/KardonGo+PlayMiniBlack вартістю 7000,00 гривень; всього на загальну суму 93000,00 гривень.

Суд першої інстанції вважав, оскільки рухоме та нерухоме майно придбано сторонами у період шлюбу, то воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі є неподільними, тому підлягають поділу шляхом виділення у власність кожного окремі об`єкти рухомого та нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 71 СК України, не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивним тлумаченням позивачем вказаної норми права.

Відповідно до частини п`ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, зроблено висновок, що приписи частин четвертої та п`ятоїстатті 71 СК Україниістатті 365 ЦК Україниз урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦКУкрайни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зістаттею 365 ЦК Українизаявив вимогупро припиненняправа відповідачана часткуу спільнійвласності (такікошти забезпечуютьотримання відповідачемгрошової компенсації);(б)якщо позивач(одиніз подружжячи колишнійчоловік,колишня дружина)таку вимогуне заявив(авимагає,наприклад,поділити неподільнуріч шляхомвиділення їїу власністьвідповідача тастягнення знього грошовоїкомпенсації замістьчастки позивачау правіспільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Позивачка звернулася до суду з метою поділу спільного сумісного майна придбаного у період шлюбу, рухомого та нерухомого автомобілів, гаражу, земельної ділянки, зазначивши варіант поділу шляхом виділення кожному із подружжя в особисту власність по частині вказаного майна.

Отже у справі, що переглядається жодна із сторін не заявляла вимог про припинення права іншого подружжя на частку у спільній сумісній власності.

Помилковим є посилання на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15, оскільки висновоки стосуються інших обставин, а саме коли позивач просить виділити йому у власність автомобіль і стягнути з нього на користь відповідача компенсацію вартості частки останнього у праві спільної сумісної власності на цю неподільну річ.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд поділивши майно у спосіб, що не був запропонований сторонами, порушив вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Найбільш ефективневирішення спорупро поділспільної сумісноївласності подружжядосягається тоді,коли вимогипозивача охоплюютьусе спільнонабуте ушлюбі майно,зокрема йнеподільне.Це відповідатимепринципу процесуальноїекономії,згіднозяким штучнеподвоєння судовогопроцесу єнеприпустимим,бо вирішеннясправи усуді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20.

Поділивши спільне сумісне майно сторін у зазначений в рішенні суду спосіб, суд першої інстанції не змінив позовні вимоги, оскільки сторонами заявлялися вимоги про поділ майна і суд вирішив питання саме про поділ цього ж спірного майна. Та обставина, що суд першої інстанції не погодився з варіантом поділу спірного майна наданим позивачем, при цьому суд при визначенні варіанту поділу спірного майна врахував доводи сторін, не є зміною позовних вимог, а є способом вирішення виниклого спору між сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що звіт про незалежну оцінку гаражу від 20.05.2020 року поданий до суду із порушенням процесуальних строків, тому не міг бути взятий судом до уваги, колегія суддів не приймає, з огляду на таке.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями76-81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 вжив всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості гаража, тоді як позивачка, оскаржуючи протокольні ухвали щодо приєднання до матеріалів справи висновків експертів, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості вказаного майна на час вирішення спору, а також не спростувала визначену у висновках експертів ринкову вартість спірного майна.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України, запереченняна ухвали,що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Щодо оскарженняухвали Приморськогорайонного судум.Одеси від28січня 2021року,яка занесенадо протоколусудового засідання шодо залучення доказів та відзиву.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву і суд першої інстанції необґрунтовано його прийняв, спростовується матеріалами справи.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 258 ЦПК Українисудовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина другастатті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмоїстатті 259 ЦПК Україниухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, призначено підготовче судове засідання на 28 січня 2021 року. В ухвалі визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також всі висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Із матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження відповідач ОСОБА_2 отримав 10 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже останнім днем подання відзиву на позовну заяву з урахуванням того, що закінчення строку припало на 25 грудня 2020 року, тобто на святковий день, а 26 та 27 грудня 2020 року є вихідними днями, то останнім днем є 28 грудня 2020 року.

Відзив на позовну заяву разом із додатками відповідачем подано 28 грудня 2020 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті та описі вкладень, квитанцією Укрпошти.

Отже, відзив на позовну заяву разом із додатками відповідачем подано у строк, визначений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року

Зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалою суду, від 28 січня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом із доданими до нього доказами.

Щодо оскарженняухвали Приморськогорайонного судум.Одеси від28січня 2021року,яка занесенадо протоколусудового засідання щодо продовження строку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції незаконно задовольнив клопотання ОСОБА_2 та продовжив йому процесуальний строк для надання відзиву стосовно гаражу, земельної ділянки, рухомого майна на 15 днів, оскільки суд замість поновлення пропущеного процесуального строку та без наявності поважних на то причин, безпідставно продовжив строк на 15 днів, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи поновлюєпропущений процесуальнийстрок,встановлений законом,якщо визнаєпричини йогопропуску поважними,крім випадків,коли цимКодексом встановленонеможливість такогопоновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що у разі пропуску строку встановленого законом, суд його поновлює, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом.

Строк встановлений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року щодо подання відзиву на позовну заяву судом міг бути продовжений.

Як зазначалосявище, відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву щодо позовних вимог про визнання гаражу, земельної ділянки, рухомого майна спільною сумісною власністю, відповідачем подано у строк, визначений в ухвалі суду.

З урахуванням того, що відповідач із клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву звернувся до закінчення 15 денного строку для подання відзиву на позовну заяву, то колегія суддів вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, якою продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву, є законною.

Щодо оскарженняухвали Приморськогорайонного судум.Одеси від15квітня 2021року,яка занесенадо протоколусудового засідання щодо приєднання доказів копії висновку експерта.

Скаржник зазначає, що за умови скасування протокольної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2021 року щодо продовження процесуального строку для надання відзиву та доказів, то протокольна ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 року про приєднання доказів підлягає скасуванню як похідна.

Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідачем 25 січня 2021 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті у строк, який продовжено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року, яка не підлягає скасуванню, надано відзив на позовну заяву разом із висновком експерта від 21.12.2020 року щодо ринкової вартості автомобіля марки «Мегsedes-benz: модель S 500».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо долучення до матеріалів справи висновку експерта від 21.12.2020 року.

Щодо доводівпозивачки пронезаконністьухвалиПриморського районногосуду м.Одеси від14липня 2021року,яка занесенадо протоколусудового засідання щодо приєднання доказів, а саме висновку експерта від 07.07.2021 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв відповідно до норм процесуального права, оскільки висновок експерта відповідачем подано разом із заявою про зміну предмету позову, та суд навів мотиви прийняття доказу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо: 1)справу розглянутонеповноважним складомсуду; 2)в ухваленнісудового рішеннябрав участьсуддя,якому булозаявлено відвід,і підставийого відводувизнано судомапеляційної інстанціїобґрунтованими,якщо апеляційнускаргу обґрунтованотакою підставою; 3)справу (питання)розглянуто судомза відсутностібудь-якогоучасника справи,не повідомленогоналежним чиномпро дату,час імісце засіданнясуду (уразі якщотаке повідомленняє обов`язковим),якщо такийучасник справиобґрунтовує своюапеляційну скаргутакою підставою; 4)суд прийнявсудове рішенняпро права,свободи,інтереси та(або)обов`язки осіб,що небули залученідо участіу справі; 5)судове рішенняне підписанобудь-киміз суддівабо підписаноне тимисуддями,які зазначеніу рішенні; 6)судове рішенняухвалено суддями,які невходили доскладу колегії,що розглядаласправу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання щодо продовження процесуального строку, залишити без змін.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання щодо залучення доказів та відзиву, залишити без змін.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання щодо приєднання доказів, залишити без змін.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання щодо приєднання доказів, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова