Ухвала

від 05.05.2023 по справі 922/1913/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

05 травня 2023 року м. Харків Справа №922/1913/22

Східний апеляційний господарський суд у складі судді Хачатрян В.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого відповідача - Харківської міської ради (вх.№855Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22,

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник», м.Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник», в якій просив:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» яким вирішено ТОВ «Слобожанський будівельник» надати в оренду строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона (в районі будинку №115) (Слобідський район);

2) визнати недійсним укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Слобожанський будівельник» договір оренди земельної ділянки від 23.06.2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056 по вул. Ньютона, 115 в м. Харкові, площею 2,1570 га;

3) зобов`язати ТОВ «Слобожанський будівельник» (код ЄДРПОУ 33411190) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, площею 2,157 га, кадастровий номер 6310136900:06:007:0056 Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що Харківською міською радою в порушення вимог ч.2 ст.134 Земельного кодексу України було незаконно передано спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник», оскільки в цьому випадку така передача мала б відбуватись на конкурентних засадах (земельних торгах).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 (повний текст складено 03.04.2023 року, суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» яким вирішено ТОВ «Слобожанський будівельник» надати в оренду строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона (в районі будинку №115) (Слобідський район).

Визнано недійсним укладений між Харківською міською радою (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) та ТОВ «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) договір оренди земельної ділянки від 23.06.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056 по вул. Ньютона, 115 в м. Харкові, площею 2,1570 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Ньютона, площею 2,157 га, кадастровий номер 6310136900:06:007:0056 Харківській міській раді (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) з приведенням її у придатний для використання стан.

Стягнуто з Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок UА178201720343160001 000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3721,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок UА178201720343160001 000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3721,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Перший відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду посилаючись на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви, яка містить вимогу немайнового характеру розмір судового збору становить: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що 1 прожитковий мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги першим відповідачем на рішення суду у даній справі наразі становить 11164,50 грн.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому останній просить суд відстрочити йому сплату судового збору.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 статті 6 та ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, перший відповідач - Харківська міська рада не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір у зв`язку зі скрутним майновим станом через запровадження на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір». Крім того, законодавець чітко визначив, що розстрочення чи відстрочення сплати судового збору можливе на певний строк але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, вимога про відстрочення сплати судового збору до закінчення в державі воєнного стану не узгоджується з приписами чинного законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт не надав доказів, які б свідчили про можливість сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Слід відзначити, що звертаючись до суду з вимогою про надання відстрочки сплати судового збору апелянт не наводить будь-яких аргументів та доводів, обмежившись лише викладенням вимоги у прохальній частині апеляційної скарги. Тобто, вимога про надання відстрочки сплати судового збору не містить будь-якого мотивування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, зокрема без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків, а саме доказів сплати судового збору.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого відповідача - Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 залишити без руху.

2. Харківській міській раді усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше десятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

4. Роз`яснити апелянту про можливість надання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи або через особистий кабінет в системі «Електронний суд». Повідомити заявника, що документи, які не засвідчені електронним цифровим підписом не приймаються судом як офіційні та не розглядаються.

5. Роз`яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя В.С. Хачатрян