Постанова

від 26.06.2023 по справі 922/1913/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Харків Справа №922/1913/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Кадацька Д.М., посвідчення №072726 від 01.03.2023 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача Харківської міської ради (вх.№855Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22,

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник», м.Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник», в якій просив:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» яким вирішено ТОВ «Слобожанський будівельник» надати в оренду строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона (в районі будинку №115) (Слобідський район);

2) визнати недійсним укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Слобожанський будівельник» договір оренди земельної ділянки від 23.06.2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056 по вул. Ньютона, 115 в м. Харкові, площею 2,1570 га;

3) зобов`язати ТОВ «Слобожанський будівельник» (код ЄДРПОУ 33411190) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Ньютона, площею 2,157 га, кадастровий номер 6310136900:06:007:0056 Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що Харківською міською радою в порушення вимог ч.2 ст.134 Земельного кодексу України було незаконно передано спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник», оскільки в цьому випадку така передача мала б відбуватись на конкурентних засадах (земельних торгах).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 (повний текст складено 03.04.2023 року, суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» яким вирішено ТОВ «Слобожанський будівельник» надати в оренду строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона (в районі будинку №115) (Слобідський район).

Визнано недійсним укладений між Харківською міською радою (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) та ТОВ «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) договір оренди земельної ділянки від 23.06.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056 по вул. Ньютона, 115 в м. Харкові, площею 2,1570 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Ньютона, площею 2,157 га, кадастровий номер 6310136900:06:007:0056 Харківській міській раді (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) з приведенням її у придатний для використання стан.

Стягнуто з Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок UА178201720343160001 000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3721,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (Україна, 61052, пров. Мало-Панасівський, 4/7, місто Харків, ідентифікаційний код особи 33411190) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок UА178201720343160001 000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3721,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Перший відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України розміщення на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, яке належить на праві власності особам виключає відчуження земельної ділянки виключно на конкурентних засадах. Так, станом на час прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення ТОВ «Слобожанський будівельник» мало у власності недобудований житловий будинок, позиція № 1 (літ. «А-14») з відсотком готовності 42%, та недобудований житловий будинок, позиція №2 (літ. «Б-14») з відсотком готовності 8% по вул. Ньютона, 115 у м.Харкові, право власності на які було зареєстровано, незаконним не визнано, а отже підстав вважати його таким, що набуте неправомірно у Харківської міської ради не було.

Скаржник вказує, що питання законності реєстрації права власності на недобудований житловий будинок, позиція № 1 (літ. «А-14») з відсотком готовності 42%, та недобудований житловий будинок, позиція № 2 (літ. «Б-14») з відсотком готовності 8% по вул. Ньютона, 115 у м. Харкові є предметом розгляду судової справи за позовною заявою Слобідської окружної прокуратури міста Харкова - справа №922/1032/23). Лише після ухвалення остаточного рішення у вказаній судовій справі буде встановлено правомірність/неправомірність державної реєстрації права власності за ТОВ «Слобожанський будівельник» на вищевказані недобудовані житлові будинки.

В частині, що стосується вимог визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан, апелянт звертається до практики Європейського суду з прав людини і зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 29.05.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1913/22.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи нез`явлення представників відповідачів і відсутність доказів їх належного повідомлення, керуючись приписами ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 26.06.2023 року. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

30.05.2023 року матеріали справи №922/1913/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6084 від 29.05.2023 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копій ухвал суду від 08.05.2023 року та від 29.05.2023 року.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі були розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

Представники апелянта та другого відповідача у судове засідання 26.06.2023 року не з`явились. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, а явка представників відповідачів обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за їх відсутності.

У судовому засіданні 26.06.2023 року представник позивача оголосив, що проти позиції апелянта заперечує з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо участі прокуратури у даній справі, то як вірно відзначив суд першої інстанції та з огляду на зміст апеляційної скарги не заперечує скаржник, прокурором у позовній заяві наведено підставу для представництва інтересів держави; обґрунтовано, у чому полягає порушення цих інтересів; визначено Харківську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявлено вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу. Тобто, прокурором належним чином та у відповідності до діючого законодавства та судової практики, підтверджено підстави для представництва інтересів держави у цій справі, який звернувся до суду як самостійний позивач.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці по вул. Ньютона, 115 у м.Харкові розташований недобудований житловий будинок, позиція №2 (літ. «Б-14») відсоток готовності 8% та недобудований житловий будинок, позиція №1 (літ. «А-14») відсоток готовності 42%.

Державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис (індексний номер рішення: 52143684 від 05.05.2020 року з відкриттям розділу та реєстрацією об`єкта нерухомого майна 2076668463101) щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (код ЄДРПОУ 33411190) на недобудований житловий будинок, позиція №2 (літ. «Б-14») відсоток готовності 8% за адресою: м.Харків, вул. Ньютона, 115.

Також, реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис (індексний номер рішення: 52143684 від 05.05.2020 року з відкриттям розділу та реєстрацією об`єкта нерухомого майна 2076653763101) щодо реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» (код ЄДРПОУ 33411190) на недобудований житловий будинок, позиція №1 (літ. «А-14») відсоток готовності 42% за адресою: м.Харків, вул. Ньютона, 115.

ТОВ «Слобожанський будівельник» звернулось до Харківської міської ради із заявою від 01.04.2021 року №01-04/1 про надання в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник» земельної ділянки по вул. Ньютона (в районі будинку №115) у місті Харкові, кадастровий номер 6310136900:06:007:0056, загальною площею 2,1570 га для завершення будівництва та подальшої експлуатації багатоповерхових будинків.

Відповідно до п.42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21.04.2021 року за №102/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» надано в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник» строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона ( в районі будинку №115).

Прокурор у позові вказував, що земельні торги не проводились та право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056 надано в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник» для будівництва та подальшої експлуатації багатоповерхової житлової забудови набуто всупереч законодавчим вимогам. Частинами 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не передбачено таке виключення щодо проведення торгів, як передача земельної ділянки в оренду для будівництва та подальшої експлуатації багатоповерхової житлової забудови. При цьому, підставу для набуття права оренди в рішенні органу місцевого самоврядування не зазначено.

В силу норм ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 та ч.ч. 1. 2 ст. 135 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво підлягають виключно продажу на земельних торгах. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Так, на підставі спірного рішення Харківської міської ради укладено договір оренди землі від 23.06.2021 року, відповідно до п.п. 1, 2 якого рада (орендодавець) надає, а ТОВ «Слобожанський будівельник» (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 6310136900:06:007:0056, яка розташована м.Харків, вул. Ньютона (в районі будинку №115). Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна об`єкти незавершеного будівництва .

Харківська міська рада як у відзиві на позов так і в апеляційній скарзі вказує, що нормами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу. Наголошує, що відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України розміщення на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, яке належить на праві власності особам виключає відчуження земельної ділянки виключно на конкурентних засадах. На час прийняття спірного рішення ТОВ «Слобожанський будівельник» мало у власності недобудований житловий будинок, позиція №1 (літ.А-14») з відсотком готовності 42% та недобудований житловий будинок, позиція №2 (літ. «Б-14») з відсотком готовності 8% по вул. Ньютона, 115 у м.Харкові, право власності на які було вже зареєстровано, незаконним не визнано, а отже підстав вважати його таким, що набуте неправомірно у Харківській міській ради не було.

Згідно з положеннями ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна дія державна реєстрація прав, внесення змін до записів державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Приписами ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти держаним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 210 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.07.2022 року по справі №372/3737/19.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року у справі №922/2748/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсистема» про визнання права власності задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник» право власності на недобудований житловий будинок позиція №1 (літ. А-14) із відсотком готовності 42% та на недобудований житловий будинок позиція №2 (літ. Б-14) із відсотком готовності 8%, що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Ньютона в районі будинку №115.

Харківська міська рада з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року у справі №922/2748/19 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Слобожанський будівельник» відмовити у повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено та рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року у справі №922/2748/19 скасовано.

Скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року у справі №922/2748/19 у постанові від 16.01.2020 року Східний апеляційний господарський суд вказав на наступні висновки:

«Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак, позивачем не надано доказів введення спірного об`єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі №3-82гс11, від 27.05.2015 року у справі №6-159цс15 та підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.02.2019 року у справі №915/1344/17, постанові від 29.03.2018 року у справі №909/935/15.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання права власності на недобудований житловий будинок позиція №1 (літ. А-14) із відсотком готовності 42% та на недобудований житловий будинок позиція №2 (літ. Б-14) із відсотком готовності 8% є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства».

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що рішення суду (постанова), яким відмовлено у визнані права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набрало законної сили 16.01.2020 року, а з заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки другий відповідач звернувся до першого відповідача у квітні 2021 року. Оскаржуване рішення міської ради також винесено у квітні 2021 року. Тобто, другий відповідач станом на момент звернення з заявою і прийняття радою рішення був обізнаний у тому, що право власності в нього на розташовані на спірній земельній ділянці недобудовані об`єкти відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.

Пунктом 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 21.04.2021 року за №102/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» надано в оренду ТОВ «Слобожанський будівельник» строком до 01.05.2023 року земельну ділянку комунальної власності площею 2,1570 га (кадастровий номер 6310136900:06:007:0056) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації по вул. Ньютона (в районі будинку №115).

Стаття 93 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття оскарженого рішення) встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.2 ст.93 Земельного кодексу України).

Стаття 124 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття оскарженого рішення) встановлює порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 Земельного кодексу України)

Частина 1 ст. 134 Земельного кодекс України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як було встановлено вище, на спірній земельній ділянці не розташовано нерухоме майно, яке б належало другому відповідачу на праві власності.

Згідно з ч. 1ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Наразі судом встановлено, що ТОВ «Слобожанський будівельник» отримало в оренду земельну ділянку саме для будівництва багатоповерхової житлової забудови та її подальшої експлуатації, а не для обслуговування вже існуючих нежитлових будівель. Тобто мета і підстава для надання спірної земельної ділянки не співвідноситься з тими виключеннями на які посилається перший відповідач.

До того ж існування наразі нежитлових будівель як об`єкта цивільних прав спростовано в межах справи №922/2478/19.

Вказане призводить до згоди з твердженнями прокурора про те, що в силу ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 та ч.ч.1,2 ст.135 Земельного кодексу, земельна ділянка, яка була надана другому відповідачу в оренду оскаржуваним рішенням, підлягала виключно продажу на земельних торгах.

Таким чином, пункт 42 додатку 1 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» прийнято з порушенням вимог ст.120, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України без проведення земельних торгів, у зв`язку з чим суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування такого рішення.

У апеляційній скарзі апелянт вказує, що питання законності реєстрації права власності на недобудований житловий будинок, позиція № 1 (літ. «А-14») з відсотком готовності 42%, та недобудований житловий будинок, позиція № 2 (літ. «Б-14») з відсотком готовності 8% по вул. Ньютона, 115 у м. Харкові є предметом розгляду судової справи за позовною заявою Слобідської окружної прокуратури міста Харкова - справа №922/1032/23 і лише після ухвалення остаточного рішення у вказаній судовій справі буде встановлено правомірність/неправомірність державної реєстрації права власності за ТОВ «Слобожанський будівельник» на вищевказані недобудовані житлові будинки.

Дійсно в провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/1032/23 за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави, в особі 1) Харківської міської ради, 2) Державної інспекції архітектури та містобудування України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський будівельник», з вимогою зокрема про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів. З огляду на предмет позову у справі №922/1032/23, апелянтом наразі не обґрунтовано яким чином вона співвідноситься з обставинами неправомірності надання земельної ділянки, що досліджується у цій справі. Правомірність або неправомірність дій державного реєстратора не впливає на обставини відмови у набутті права власності другим відповідачем, що є встановленою в межах справи №922/2748/19. Крім того, необхідно врахувати, що факт проведення реєстрації права власності не є тотожним факту набуття права власності.

В частині, що стосується вимог про визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан, слід вказати наступне.

У відповідності до норм ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки підтвердженим є те, що договір оренди земельної ділянки від 23.06.2021 року укладено сторонами в порушення приписів ч.2 ст.134 Земельного кодексу України на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання №102/21 від 21.04.2021 року «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок», яке визнається незаконним (у відповідній частині), зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У зв`язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки, підлягають також задоволенню позовні вимоги про зобов`язання повернути передану в оренду земельну ділянку, оскільки така вимога є похідною.

Посилання Харківської міської ради на практику Європейського суду з прав людини, що на приватну особу не можуть бути покладені наслідки помилок органів державної влади, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у даній справі саме другий відповідач ініціював отримання спірної земельної ділянки у порядку, що не мав бути застосований.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга першого відповідача Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №922/1913/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 липня 2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук