Ухвала

від 03.05.2023 по справі 320/11183/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

03 травня 2023 року м. Київ № 320/11183/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 23.02.2022 року № 40, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення;

- поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України на посаді помічника начальника військового наряду (помічника кулеметника) 1- го відділення 1-го патрульного взводу 9-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону, із званням старший солдат;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 23313859) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2022 по дату ухвалення судового рішення.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з цим адміністративним позовом.

У строк визначений судом представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій просила поновити строк звернення до суду з даним позовом. Зазначила, що ОСОБА_1 , має ряд поважних обставин через які вона пропустила строк звернення до Київського окружного адміністративного суду.

По-перше, позивач зауважила, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду стало введення воєнного стану в Україні. Після 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 вимушена була покинути м. Ірпінь Київської області, в якому вона проживала із чоловіком та малолітнім сином до цього часу та оселитися тимчасово у Черкаській області. У зв`язку із військовою агресією росїї, ОСОБА_1 пережила сильні хвилювання, стреси, що спричинило її неможливість звернутися за захистом своїх прав до суду вчасно.

Позивач зауважила, що поважною причиною пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду стали постійні обстріли території України, запровадження режиму «повітряних тривог», а також відключення світла, води.

Як вказала позивач перешкодою звернення до суду у позивачки стала її вагітність, що спричинила постійні відвідування лікарів, відвідування медичних процедур, лікарняні. Позивачка народила доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та після народження доньки позивачка продовжила відвідувати лікарів, як з питань свого здоров`я та здоров`я новонародженої доньки, що теж перешкоджало їй звернутися до суду.

Також позивач звертала увагу суду, що чоловік позивачки є військовослужбовцем з 31.03.2022 року перебуває на військовій службі, тому вона самостійно займається вихованням двох малолітніх дітей, відтак не мала можливості звернутися до суду.

Розглянувши надані документи позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду наказу, що стосується його проходження публічної служби, зокрема діяльності у інших державних органах здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з предмету позову, позивачем оскаржується до суду наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 23.02.2022 року № 40, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є дата з якої позивач дізнався про порушення на його думку його прав.

Суд зауважив, що у позові зазначено про те, що «… Як результат відбулося незаконне звільнення ОСОБА_1 , тому ніхто їй 23.02.2022 не видавав ВЧ 3030 Витяг з наказу про звільнення та трудову книжку. Коли саме їх було підготовлено не відомо, але тільки 05 квітня 2022 року ОСОБА_1 було надіслано витяг з наказу про звільнення та трудову книжку (нову).».

При цьому, з даним позовом до суду позивач звернулася 18.02.2023, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про пропуск строку звернення до суду у зв`язку із введенням в Україні режиму воєнного стану суд зазначає наступне.

Згідно правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «..Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

32. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

34. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

43. У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

44. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

45. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

46. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

47. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

48. Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачкою за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

49. При цьому, як убачається з оскаржуваного судового рішення, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року військового стану та пов`язані із цим обмеження, про що безпосередньо зазначено в його тексті. Саме з їх урахуванням суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивачкою та її представником не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами.

50. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржниці про неврахування судом першої інстанції листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 як доказу дії обставин непереборної сили, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, про які йдеться у вказаному листі і які перешкоджали скаржниці через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що, як убачається зі змісту апеляційної скарги, доводи щодо пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі у зв`язку із введенням воєнного стану на території України стосуються періоду з 24 лютого по 25 травня 2022 року (факти обстрілів міста Києва та боїв у Київській області; наявність обставин, які, на думку позивачки, загрожували її життю і здоров`ю та зумовили евакуацію її з родиною після початку ракетних обстрілів 24 лютого 2022 року в будинок родичів за адресою: АДРЕСА_1 , який був пошкоджений внаслідок вибуху та вибухової хвилі, а сама позивачка та члени родини зазнали легких ушкоджень, подальша евакуація в с. Рубченки Білоцерківського району Київської області, де позивачка відновлювала стан здоров`я; відсутність інтернет-зв`язку в населених пунктах, де перебувала позивачка; розміщення повідомлень на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з березня по травень 2022 року із закликами не повертатися в місто у зв`язку із проведенням у передмісті та на околицях столиці аварійно-відновлювальних заходів, розмінування місцевості та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також через загрозу ракетних ударів; неможливість надання документів та доручення на надання правової допомоги щодо оскарження спірного рішення адвокату Паламарчуку Д. Ю. у зв`язку зі здійсненням ним волонтерської діяльності).

52. Попри те, що позивачка в апеляційній скарзі не зазначила, коли саме наведені вище обставини, які, на її думку, унеможливили вчасне звернення до суду із цим позовом, відпали, Велика Палата Верховного Суду встановила, що 25 травня 2022 року Паламарчук Д. Ю. в інтересах ОСОБА_1 направив адвокатський запит до Вищої ради правосуддя вих. № 01-05/АЗ-03.».

Згідно із приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на правові висновки викладені Верховним судом у зазначеній постанові, враховуючи, що позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск процесуального строку звернення до суду та не надає суду документальних доказів на обґрунтування такої позиції, суд вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску процесуального строку та підстав для його поновлення.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що перешкодою звернення до суду у позивачки стала її вагітність, що спричинила постійні відвідування лікарів, відвідування медичних процедур, лікарняні. Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 10.08.2022 вбачається , що 30.07.2022 позивач народила доньку, відтак відпали обставини, що були перешкодою звернення до суду.

Зазначене вказує на те, що позивач не була позбавлена можливості після липня 202 року звернутися за отриманням правової допомоги та з позовом до суду.

ПРи цьому, суд зауважує, що частини перша та друга статті 55 Конституції України визначають, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою та другою цього ж Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, навіть в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена.

Варто зазначити, що суд здійснював та здійснює свою роботу в штатному режимі та приймав кореспонденцію (позови, клопотання тощо) за допомогою підсистеми «Електронний Суд» та отриманих пересиланням відділення ПАТ Укрпошта.

Крім того, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої та оформлення позовної заяви залежить саме від позивача.

Суд зазначає, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися:

1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду;

2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін;

3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення;

4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі;

5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії») право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд зауважує, що інші доводи позивача зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду не є обставинами непереборного та об`єктивного характеру, що заважали їй своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду, відтак суд дійшов висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що пропущений позивачем строк звернення до суду є тривалим та позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.