Рішення

від 05.05.2023 по справі 340/651/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2023 року справа № 340/651/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Трейд Кіровоград» (далі Товариство) до Кропивницької митниці (далі Митниця) про визнання протиправним і скасування рішення щодо коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару від 31 грудня 2021 року.

У судовому засіданні представник зазначив, що не існувало підстав відмовити у застосуванні такого методу визначення митної вартості товару як за ціною договору.

Пояснив, що надано документи, які встановлювали усі складові митної вартості товару.

Повідомив, що автомобілі не страхувалися.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.33-39).

У судовому засіданні представник пояснила, що подані документи містили розбіжності і не надано перекладу на українську мову.

Стверджувала, що Товариство не надало доказів сплати коштів за товар і послуг перевезення.

Митну вартість визначили за резервним методом (раніше визначена митним органом митна вартість).

01 лютого 2022 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.28-29).

08 червня 2022 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 1 а.с.73).

03 травня 2023 року представники сторін до суду не з`явились і не клопотали про відкладення розгляду справи, що відповідно до приписів частин 9 статті 205 КАС України надало суду право завершити вирішення позову у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.21).

Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволені позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 17 грудня 2021 року позивач придбав у Польщі у юридичної особи «Maxima Web Agence Sp. z.o.o.» 6 автомобілів на загальну суму 1860 Євро (Том 1 а.с.17-19).

Договір купівлі-продажу складено двома мовами (польська і українська).

Придбано автомобілі: OPEL ZAFIRA 2005 року випуску за 390 Євро; RENAULT MEGANE 2005 року випуску за 270 Євро; AUDI A4 2003 року випуску за 400 Євро; OPEL ZAFIRA 2002 року випуску за 260 Євро; VOLKSWAGEN GOLF 2002 року випуску за 200 Євро; OPEL VECTRA 2007 року випуску за 310 Євро.

Сумувавши вартість всіх авто у договорі, суд встановив, що загальна вартість складає 1830 Євро.

Щодо кожного автомобіля вказано стан: не заводиться; пошкоджена гальмівна система і двигун; потребує капітального ремонту двигуна і ходової частини; потребує капітального ремонту двигуна і ходової частини; потребує капітального ремонту двигуна і ходової частини; потребує капітального ремонту двигуна і ходової частини.

Правочин містить інформацію про вартість кожного автомобіля.

Продавець виписав фактуру №3/2021 від 17 грудня 2021 року, в якій зазначено вартість кожного транспортного засобу (Том 1 а.с.20-21, 236-237).

Фактура виписана на загальну суму 1860 Євро.

Вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 2002 року випуску у фактурі не відповідає такій же інформації у договорі купівлі-продажу (230 і 200 Євро).

Сумувавши вартість всіх авто фактурі, суд встановив, що загальна вартість складає 1860 Євро.

Згідно фактури термін оплати коштів 25 грудня 2021 року.

Транспортні засоби на лафеті перевозила до митного кордону України юридична особа «HUBERT TRANSPORT» на підставі правочину від 20 грудня 2021 року (Том 1 а.с.211, 241).

Маршрут перевезення Люблін Ягодин.

Вартість перевезення склала 100 Євро.

6 автомобілів мали перевезти однією партією до 31 грудня 2021 року.

Кошти сплачуються на підставі фактури на банківський рахунок перевізника.

Перевізник виписав фактуру від 20 грудня 2021 року №F156/12/21 на суму 100 Євро (Том 1 а.с.23, 243).

У фактурі вказано про перевезення транспортних засобів з Любліна до Ягодина, а термін оплати до 23 грудня 2021 року.

28 грудня 2021 року 6 автомобілів (на лафеті) перетнули митний кордон Польщі в напрямку України (Том 1 а.с.239).

31 грудня 2021 року Товариство подало до Митниці митну декларацію разом з: договором купівлі-продажу автомобілів від 17 грудня 2021 року; фактурою від 17 грудня 2021 року №3/2021; договором перевезення від 20 грудня 2021 року; фактурою від 20 грудня 2021 року №F156/12/21; довідкою про транспортні витрати (Том 1 а.с.61-65, 197-213).

Митна вартість становила вартість транспортних засобів (1860 Євро) і витрати на перевезення (75 Євро).

31 грудня 2021 року Митниця склала повідомлення №1, яким звернулась до Товариства з вимогою надати такі документи: платіжні документи про оплату вартості товару і послуг перевезення; пояснення стосовно включення до митної вартості товару лише частини коштів за перевезення (75 зі 100 Євро); виписку з бухгалтерської документації; страхові внески, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо останнє здійснювалось; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (з огляду на те, що товар використовувався) (Том 1 а.с.59)

Водночас нагадала, що документи, які складені на іноземній мові, мають бути подані з перекладом.

31 грудня 2021 року Товариство повідомило про неможливість надання додаткових документів (Том 1 а.с.60).

31 грудня 2021 року Митниця склала повідомлення №2, повідомивши, що неможливо здійснити перевірку всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплатити.

Підстава сумніви у правильності обчислення митної вартості товару.

31 грудня 2021 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару, визначивши вартість транспортних засобів за резервним методом (раніше визначена митним органом митна вартість) (Том 1 а.с.13-16).

Відкоригували митну вартість 6 транспортних засобів.

Вартість транспортних засобів встановили на рівні: 650 Євро, 500 Євро; 600 Євро; 600 Євро; 500 Євро; 600 Євро.

Митна вартість транспортних засобів встановлена відповідно до відомостей митних декларацій, за якими імпортувались такі ж автомобілі (Том 1 а.с.179-192, Том 2 а.с.1-17).

Митниця обирала митні декларації з переліку, за якими імпортувались такі ж транспортні засоби (Том 1 а.с.120-174).

Транспортні засоби імпортували з території Європейського Союзу (Німеччина, Польща, Литва).

Під час судового розгляду Товариство надало 2 платіжних доручення про сплату коштів за транспортні засоби (Том 1 а.с.245-246).

Перше доручення про сплату коштів у сумі 6240 Євро від 07 грудня 2021 року.

Друге доручення про сплату коштів у сумі 295 Євро від 10 грудня 2021 року.

У першому дорученні вказано про інвойс від 07 грудня 2021 року №1/2021, а у другому від 10 грудня 2021 року №2/2021.

Під час судового розгляду Товариство надало платіжне доручення про сплату коштів за перевезення (Том 1 а.с.244).

Доручення від 15 грудня 2021 року на суму 100 Євро.

Доручення містить інформацію про сплату коштів на підставі фактури від 14 грудня 2021 року №F150/12/21.

Представник позивача пояснив, що мали місце помилки, так як юридична особа здійснювала ряд поставок транспортних засобів, придбавши товар у того ж постачальника і використавши того ж перевізника.

Стверджував, що помилки ніяким чином не впливають на числовий вираз митної вартості.

Юридична оцінка, встановлених судом обставин і фактів справи.

Перш за все, позивач обрав основний метод визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Митна вартість складається зі суми вартості автомобілів і витрат на їх транспортування (1860 Євро і 100 Євро).

Товариство включило до митної вартості лише частину витрат на транспортування (75 Євро).

Транспортні засоби не страхували.

Приписами частин 2 і 3 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний подати митному органу для підтвердження митної вартості товару і обраний ним метод її визначення.

Ними є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Ознайомившись з документами, які надало Товариство, у Митниці виникли небезпідставні сумніви стосовно достовірності визначення митної вартості.

Так, не надано: платіжні документи про оплату вартості товару і послуг транспортування, хоча кошти сплатили відповідно до строків, які зазначені у фактурах (представник Товариства визнав оплату коштів до перетину митного кордону України); вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF 2002 року випуску у фактурі не відповідає такій же інформації у договорі купівлі-продажу (230 і 200 Євро); до митної вартості включено лише частину вартості послуг з перевезення, хоча усі автомобілі перевозились одночасно на лафеті (75 зі 100 Євро); не надано експертні висновки щодо неробочого стану транспортних засобів.

Якби позивач під час митного оформлення надав платіжні доручення, котрі подав до суду, то кількість запитань би збільшилась.

У платіжних дорученнях вказані інші договори, фактури і вартість товару (різні номери, дати складання та сума).

Такі обставини змушували Товариство шукати відповіді і надати обґрунтовані пояснення й додаткові документи.

Позивач так не вчинив, тому не розсіяв обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості.

Ненадання платіжних доручень про оплату товару і послуг з перевезення під час митного оформлення та надання платіжних доручень, котрі не зрозуміло чи стосуються оцінюваного товару, під час судового розгляду має вплив на правильність визначення митної вартості.

Товариство за сприяння суду не розсіяло сумніви і у суді.

Для цього достатньо було надати пояснення продавця і перевізника.

Приписами частини 1 статті 55 МК України визначено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами пункту 2 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митниця визначила митну вартість за резервним методом (останній з допустимих) відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 57 МК України.

Товариство не зазначило, що можна було встановити митну вартість за іншим другорядним методом.

Приписами частини 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, дотрималась приписів МК України.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволені позову.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 2481 грн (Том 1 а.с.10).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ