Постанова

від 21.12.2023 по справі 340/651/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/651/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Трейд Кіровоград на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 340/651/22 (суддя І інстанції Брегей Р.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Трейд Кіровоград до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реал Трейд Кіровоград звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.12.2021 №UA901030/2021/000025/1; стягнення з Кропивницької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ Реал Трейд Кіровоград судового збору у розмірі 2481,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність спірного рішення митного органу, оскільки воно ухвалено без врахування документів, наданих позивачем під час здійснення митного оформлення. Вимоги щодо надання додаткових документів митницею висунуто безпідставно, оскільки надані документи не містили в собі розбіжностей та не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. У зв`язку із відмовою митного органу у здійсненні митного оформлення позивач був вимушений здійснити митне оформлення товару за ціною скоригованою митним органом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції у даній справі подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з`ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05 травня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховані доводи позивача про те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено конкретних підстав, які б викликали сумнів у правильності визначення декларантом ціни автомобілів, чи які б спростовували заявлену за рахунком-фактурою фактурну вартість у розмірі 1860 євро, а також доказів, що спірні автомобілі були відчужені за іншою вартістю, ніж зазначено у рахунку-фактурі.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції; судом обставини справи встановлені вірно, а до встановлених обставин застосовані вірні норми матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Зазначеним вимогам рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року відповідає, а вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Трейд Кіровоград із компанією Maxima Web Agence Sp. z.o.o. (Польща) укладено зовнішньоекономічний контракт від 17.12.2021 № 2/2021, відповідно до якого позивач придбав наступні автотранспортні засоби: марки OPEL, модель ZAFIRA, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску; марки RENAULT, модель MEGANE, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску; марки AUDI, модель А4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску; марки OPEL, модель ZAFIRA-A, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2002 року випуску; марки VOLKSWAGEN, модель GOIF, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , 2002 року випуску; марки OPEL, модель VECTRA STATION WAGON, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , 2007 року випуску.

Умовами поставки сторони визначили EXW - Люблін, Польща (Інкотермс 2010).

Для митного оформлення товару в режимі імпорту декларантом до Кропивницької митниці подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ від 31.12.2021 № UA901030/2021/001578.

Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості за ціною договору, відповідно до ст. 58 МКУ.

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митного органу відповідно до ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю митним органом встановлено, що декларантом не підтверджено всі складові заявленої митної вартості, а саме: не підтверджено заявлену фактурну вартість товару у розмірі 1860 євро та заявлені транспортні витрати у розмірі 75 євро.

У зв`язку із зазначеним, митницею, згідно з вимогами ст. 53 МКУ витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту відповідно до вимог ст. 254 МКУ запропоновано надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару.

Додаткові документи декларантом до митного органу не надано.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.12.2021 №UA901030/2021/000025/1.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012).

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В силу вимог ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені і цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МКУ слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У зв`язку з чим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Матеріали справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні відомості на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару та піддавались обчисленню.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежне підтвердження декларантом заявленого рівня митної вартості товарів.

Так, у договорі від 17.12.2021 № 2/2021 зазначена вартість кожного автомобіля окремо та загальна вартість 1860 євро. У наданому до митного контролю рахунку-фактурі від 17.12.2021 № 3/2021 також зазначена вартість кожного автомобіля окремо та загальна вартість 1860 євро. При цьому, у договорі вартість автомобіля VOLKSWAGEN зазначена у розмірі 200 євро, в той час, як у рахунку вартість цього ж автомобіля зазначена у розмірі 230 євро. Термін оплати згідно рахунку-фактури 25.12.2021. Транспортні засоби заявлені до митного оформлення 31.12.2021. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату декларантом до митного контролю не надано. Транспортування автотранспортних засобів на лафеті за маршрутом Люблін-Ягодин здійснено компанією «HUBERT TRANSPORT»,згідно правочину від 20.12.2021. Вартість транспортування згідно рахунку № F156/12/21 становить 100 євро. Термін оплати транспортних послуг 23.12.2021. Декларантом транспортні витрати заявлені у розмірі 75 євро. Банківські платіжні документи, що підтверджують суму транспортних витрат декларантом до митного контролю не надано. Судом першої інстанції правомірно не враховані у якості доказів надані до суду платіжні доручення, оскільки такі платіжні доручення декларантом до митного оформлення не надавалась, посадовою особою митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості не досліджувалась, а тому є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України. До того ж, додатково надані до суду платіжні доручення сумніви митного органу у правильності заявленої митної вартості транспортних засобів не усунули, оскільки в них вказані інші договори, фактури і вартість товару.

Крім того, позивачем на вимогу митного органу не надано перекладу на українську мову рахунку-фактури.

За таких обставин, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, то постанову суду першої інстанції у дані справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Трейд Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко