Рішення

від 26.04.2023 по справі 480/7984/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2023 року Справа № 480/7984/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представників позивача - Афанасьєвої І.М., Дахно Н.М.,

представників відповідача - Цимбалюк О.В., Василенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7984/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Полісан, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби, в якому просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» (Покупець) та ShanDong Dawn International Traiding Со., LTD. (Постачальник) був укладений Договір 028-UMP-22C від 24.01.2022 р. на поставку диоксиду титану. На виконання вказаного договору між сторонами була укладена специфікація №1 від 24.01.2022 р. та зміна до Специфікації №1 від 11.08.2022 року на постачання чергової партії товару вагою 24 тони за ціною 2,690 доларів США за кілограм загальною вартістю 64560,00 доларів США.

18.11.2022 товар за вказаною специфікацією був поданий до митного оформлення за вантажно-митною декларацією 22UA400040040805U7.1 від 18.11.2022 р.

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р., згідно за яким вартість товару скоригована в сторону збільшення, та визначена на рівні 3,3781 доларів США за кілограм, замість 2,795 доларів США за кілограм (задекларована фактурна вартість 2,69 доларів США з урахуванням додаткових логістичних витрат від порту Константа до митної території України) та видав позивачу картку відмови № UA400040/2022/001007 в прийнятті митної декларації з причини неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до п. З ст. 53 МКУ.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно застосував метод визначення митної вартості товару за вартістю операції з ідентичними товарами, хоча всі документи та докази вартості товару для визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору, позивачем були надані.

При цьому зроблені відповідачем висновки про наявність ознак підробки та розбіжностей в поданих документах позивач вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються документами та доказами.

Позивач стверджує, що заявлена ним митна вартість товару повністю підтверджується документально, а всі невідповідності, що були використані відповідачем як підстави для неможливості застосування основного методу визначення митної вартості є надуманими, спростовуються доказами та документами, що були надані позивачем. Отже, Відповідач занадто формально підійшов до розмитнення товару, не звертаючи увагу на фактичні обставини поставки спірної партії товару.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач визначив митну вартість спірної партії товару на підставі товару, що на думку відповідача є ідентичним, але фактично не може вважатися таким, оскільки не відповідає критеріям ідентичності, передбачених ст. 59 МКУ. При цьому, позивач просить суд врахувати, що рівень ціни, за якою розмитнювалася спірна партія товару, відповідає економічному рівню цін, що склалися на ринку диоксиду титану в серпні 2022 року та відповідає рівню цін, що зазвичай складається у цей період, про що відповідачу позивач повідомляв окремим листом.

Зважаючи на викладене вище, позивач вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р. необґрунтованим та таким що не відповідає та нормам Митного кодексу України.

Ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов (а.с.83-98, І том), в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що 18.11.2022 року на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № №22UA400040040805U7, що відповідає номеру МД UA400040/2022/040805 (далі - МД) на товар Позивача «Двоокис титана TITANIUM DIOXIDE RUTILER-2295 - 24000 кг. Являє собою порошок білого кольору з вмістом - 94.6 % мас.% диоксиду титана у перерахунку на суху речовину, блиск -95,72. Використовується для виробництва лакофарбової продукції. Виробник - SHANDONG DAWN TITANIUM INDUSTRY CO., LTD, Китай» загальною фактурною вартістю 64560,00 USD.

У митній декларації № 22UA400040040805U7 митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

Митниця виконувала визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару. Під час здійснення митної процедури «контроль із застосуванням системи управління ризиками» системою аналізу та управління ризиками відповідно до листа Держмитслужби від 07.02.2022 №08-2/24-01/7/984, а саме індикаторів ризику за №№ 2.3.1, 2.3.2, 3.3.4, 4.2.4, визначено певні форми митного контролю за напрямком контролю правильності визначення вартості, а саме:

-105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»,

-106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (витяг з АСМО «Інспектор» додається).

Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару, задекларованого у МД від 18.11.2022 № 22UA400040040805U7, посадовою особою Митниці було встановлено , що декларантом заявлено до митного оформлення, що товар поставляється за прямим зовнішньоекономічним контрактом (код документу в графі 44 МД «4104», що відповідно до наказу Мінфіну від 20 вересня 2012 року N 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» являє собою «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів»). Заявлене не відповідає дійсності оскільки згідно поданих до митного оформлення документів (сертифіката якості б/н від 29.08.2022, специфікації до контракту від 24.01.2022 №1) виробником товару є «SHANDONG DAWN TITANIUM INDUSTRY CO., LTD», а стороною поданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту є «SHANDONG DAWN International Trading Co., Ltd.».

Зазначене може свідчити про незаявлення до митного оформлення передбаченої частиною 10 статті 58 МКУ такої складової митної вартості товару, як комісійні та брокерська винагорода.

Відповідно до Договору від 24.01.2022 № 028-UMP-22C, укладеного між Позивачем та Shandong Dawn International Trading Co., Ltd. (Longkou Development Zone, Longkou Shandong, СйіпаКитай), поданого до митного оформлення, зазначено, що Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах поставки FOB Qingdao, Китай.

В той же час у МД в графі 20 Позивач вказав інші умови поставки, а саме - CIF Констанца, Румунія, що не відповідає умовам зазначеного вище зовнішньоекономічного договору.

Відповідач просить суд врахувати, що дана розбіжність безпосередньо впливає на правильність визначення митної вартості товару, зокрема на таку її складову як вартість транспортування та вартість страхування . Це зумовлено різною відстанню, а відтак і вартістю перевезення товару з Китаю до порту Одеса (Україна) та з Китаю порту Констанца (Румунія). При цьому, необхідність надавати документи, які містять відомості про вартість перевезення, визначено законодавчо у частині 2 статті 53 МКУ.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що надані до митного оформлення проформи-інвойс від 24.01.2022 та від 11.08.2022 містять реквізити інвойсу від 24.01.2022 №028-UMP-22C, який не надано до митного оформлення. При цьому, як стверджує відповідач, рівень ціни в проформі-інвойсі від 11.08.2022 знизилась з 3,08 дол.США/кг. до 2,69 дол.США/кг., змінились і умови поставки товару (в проформі від 24.01.2022 умови поставки зазначено «FOB Qingdao», а в проформі від 11.08.2022 - «CIF Constanta»), тобто основне перевезення товару до румунського порту мало би включатись у ціну товару, що не визначено числовими значеннями у поданих до митного оформлення документах.

Отже, відповідач вказує на те, що заявлена ціна товару знизилась ще й на вартість основного перевезення, яке може складати 9138 дол.США, як за митною декларацією від 18.10.2022 №UA 100320/2022/391085 (копія додається) задекларовано вартість основного перевезення. Таким чином, ціна товару знизилась до 2,31 дол.США/кг., тобто на 25%. Зазначене , на переконання відповідача, підлягає сумніву, оскільки під час митного оформлення подібних товарів на інших митницях у першому та четвертому кварталі 2022 року, такого зниження ціни немає. Зокрема, згідно митною декларацією від 20.10.2022 №UA110130/2022/018580 подібний товар оформлено за рівнем 3,89 дол.США/кг., а 03.02.2022 такий же товар оформлено згідно митної декларації від 03.02.2022 №UA110130/2022/002290 за рівнем 3,78 дол.США/кг., тобто зниження відбулося лише на 3%. Крім того, відповідач зазначає, що зазначена вище розрахункова вартість суперечить інформації щодо цін на двоокис титану, зазначений у листі декларанта від 18.11.2022 №18-11-1, який у серпні становив 2609 дол.США/тону (2,61 дол.США/кг).

Крім цього, відповідач вказує на те, що витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України не були включені до ціни товару, що заявлявся Позивачем в митній декларації.

Для підтвердження витрат на транспортування Позивачем не було надано договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг та банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг , лише надано довідку ТОВ «Геліос Лоджистік» (код ЄДРПОУ 39004526) однак дане підприємство згідно автотранспортної накладної CMR від 16.11.2022 не здійснювало доставку товару. В зв`язку з цим, невідомо, яке відношення ТОВ «Геліос Лоджистік» (код ЄДРПОУ 39004526) має до доставки задекларованої партії товару та, відповідно, чи мало ТОВ «Геліос Лоджистік» (код ЄДРПОУ 39004526) надавати в даному випадку довідку про вартість доставки товару Позивачу.

Крім зазначеного, відповідач вказує, що рівень заявленої митної вартості товару, нижча ніж рівень за яким здійснювалось митне оформлення ідентичних та подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, а саме до митного оформлення заявлено рівень 2,8 дол.США/кг., при тому, що ідентичний товар оформлявся згідно митної декларація від 14.12.2021 №UA805020/2022/016515 за рівнем 3,38 дол.США/кг., а подібні товари оформлялись на інших митницях за рівнем від 2,63 дол.США/кг. до 7,72 дол.США/кг.

У зв`язку з вищевикладеним, у митного органу виникли обгрунтовані сумніви в розумінні статті VII ГАТТ щодо «дійсної вартості товарів, ввезених ТОВ «Виробниче підприємство «Полісан» на митну територію України і поданих до митного оформлення за МД від 18.11.2022 № 22UA400040040805U7.

Оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та містили розбіжності, декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач стверджує, що наданими позивачем документами не спростовано вищезазначені розбіжності, а також не підтверджено включення всіх вищевказаних складових митної вартості товару.

Також відповідач просить суд врахувати, що під час внесення текстової інформації в електронний бланк рішення про коригування митної вартості товару Митницею було допущено очевидну технічну помилку у номері вказаної митної декларації №UA805020/2021/016515 від 14.12.2021, яка була джерелом цінової інформації про митну вартість. В зв`язку з тим, що митна декларація, оформлена 14.12.2021 року, не може у структурі її номера містити цифри «2022», які відповідають року, який ще не наступив. Тому слід читати: «...Джерелом цінової інформації про митну вартість товару є МД від 14.12.2021 №UA805020/2021/016515...».

Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позов, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких також просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Між ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» (Покупець) та ShanDong Dawn International Traiding Со., LTD. (Постачальник) був укладений Договір 028-UMP-22C від 24.01.2022 р. на поставку диоксиду титану. На виконання вказаного договору між сторонами була укладена специфікація №1 від 24.01.2022 р. та зміна до Специфікації №1 від 11.08.2022 року на постачання чергової партії товару вагою 24 тони за ціною 2,690 доларів США за кілограм загальною вартістю 64560,00 доларів США.

18.11.2022 товар за вказаною специфікацією був поданий до митного оформлення за вантажно-митною декларацією 22UA400040040805U7.1 від 18.11.2022 р.

У митній декларації № 22UA400040040805U7 митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

На виконання вимог ст. 53 МКУ Позивачем було надано відповідачу:

1.ВМД № 22UA400040040805U7.1 від 18.11.2022;

2.Копію Договору 028-UMP-22C від 24.01.2022 р.;

3.Копію специфікації №1 від 24.01.2022 р.;

4.Копію Зміни до Специфікації №1 від 11.08.2022 року.

5.Комерційна пропозиція виробника від 11.08.2022 року

6.інвойс 028-UMP-22C від 04.09.2022;

7.проформу-інвойс від 24.01.2022,

8.проформу-інвойс скоригований від 11.08.2022

9.платіжне доручення № 629 від 21.02.2022,

10.платіжний документ SWIFT від 22.08.2022

11.сертифікат походження товару 22С3706А1681/00235 від 22.09.2022,

12.Сертифікату якості від 29.08.2022 р.

13.Копію пакувального листа №028-UMP-22C від 04.09.2022 р.;

14.Копію коносамента 140201814478 від 06.09.2022 р.

15.Копію експортної декларації постачальника №420320220000027678;

16.транспортну довідку від 17.11.2022,

17.рахунок на транспортне перевезення №194 від 17.11.2022,

18.Автотранспортна накладна від 17.11.2022 року

19.Лист № 18.11.-1 від 18.11.2022;

20.Лист № 18.11.-2 від 18.11.2022;

21.Лист № 18-11-1 від 18.11.2022;

Однак, за результатами розгляду Відповідачем було зроблено висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, що, на думку відповідача, впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Зокрема, відповідачем було зазначено наступні розбіжності: - "У поданих до митного оформлення проформах-інвойсах, специфікаціях до контракту та в самому зовнішньоекономічному контракті зазначено різну вартість товару, різні умови поставки за якими здійснюється ввезення товару та умови оплати, при цьому уповноважені особи, які представляли продавця, різні, оскільки в цих документах різні підписи. Інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості нижче рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснювалось раніше та вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях.".

Крім цього, за висновками митного органу, документи подані позивачем до митного оформлення за МД від 18.11.2022 № 22UA400040040805U7,, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та містили розбіжності, а тому, декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

В даному повідомленні від 18.11.2022 було зазначено, що відповідно до частини 2 статті 53 МКУ для підтвердження митної вартості необхідно надати: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, шо містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Проте, за твердженнями відповідача, наданими Позивачем на виконання частини 3 статті 53 МКУ документами не спростовано вищезазначені розбіжності, а також не підтверджено включення всіх вищевказаних складових митної вартості товару «Двоокис титана TITANIUM DIOXIDE RUTITER-2295».

Отже, за результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р., згідно за яким вартість товару скоригована в сторону збільшення, та визначена на рівні 3,3781 доларів США за кілограм, замість 2,795 доларів США за кілограм (задекларована фактурна вартість 2,69 доларів США з урахуванням додаткових логістичних витрат від порту Константа до митної території України) (а.с.15-16, І том) та видав позивачу картку відмови № UA400040/2022/001007 в прийнятті митної декларації з причини неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до п. 3 ст. 53 МКУ (а.с.17, І том).

У вказаному Рішенні (графа 33) митниця, зокрема, зазначила:

У поданих до митного оформлення проформах-інвойсах, специфікаціях до договору та умови оплати , при цьому уповноважені особи які представляли продавця різні, оскільки в цих документах різні підписи; відрізняється визначених в СМR перевізник товару від порту Румунії до місця ввезення на митну територію України та суб"єкт , який заявляє величину витрат по поставця товару. Також подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості , передбачених частиною 10 статті 58 МКУ, зокрема: щодо витрат по доставці та обробки товару до порту в Румунії; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов"язаних з пакуванням, комісійні та брокерські винагороди, витрати на страхування.

У відповідності до статті VІІ ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості товару, оскільки заявлений рівень митної вартості нижче рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше даним суб`єктом господарювання на інших митницях. Окрім цього, врахунку на перевезення визначено суму на перевезення до кордону України 38480грн.прри відстані перевезення 600км. та від кордону ло місця митного оформлення 62150грн. при відстані 230 км. Тож, на переконання відповідача, документи на перевезення не містять інформації про експедиційне обслуговування за межами митної території України.

Отже, за висновками митного органу, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визначених ч.10 ст.58 МКУ.

Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 ст.58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МКУ. Було проведено процедуру консультацій та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість товару буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст.59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 14.12.2021 №UА805020/2022/016515, згідно якої за рівнем митної вартості 3,3781 дол. США/кг здійснено митне оформлення ідентичного товару відповідно до вимог ст.59 МКУ

Не погодившись з вказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. При цьому обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Зокрема, стосовно посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що наявні різні підписи у поданих до митного оформлення проформах-інфойсах, специфікаціях до договору, слід зазначити, що відповідачем не вказано яким саме чином підписи сторін на документах впливають на митну вартість товарів, окрім випадку, якщо документ має ознаки підробки. Але, відповідач не ставив під сумнів справжність документів постачальника, не запитував жодних документів, що підтверджують повноваження представника постачальника на підпис. Крім цього, сам відповідач у своєму рішенні зазначає, що підписи на документах ставили уповноважені особи постачальника, але ці особи є різними, чим фактично підтвердив свою впевненість у тому, що документи підписані саме уповноваженими особами постачальника. Крім цього, суд вважає доречними пояснення представника позивача стосовно того, що компанія ShanDong Dawn International Traiding Co., LTD є великим виробником диоксиду титану на ринку Китаю. Відповідно, логічно передбачити, що у компанії працює не один співробітник, а декілька. Отже, підписання різних документів з різним проміжком часу різними особами цілком може мати місце. І це жодним чином не може ставити під сумнів дійсність того чи іншого документу.

Стосовно тверджень відповідача про зменшення позивачем ціни товару при оформленні вантажно-митної декларації 22UA400040040805U7.1 від 18.11.2022 р. (на переконанняі відповідача вказана позивачем ціна товару підлягає сумніву, оскільки під час митного оформлення подібних товарів на інших митницях у першому та четвертому кварталі 2022 року, такого зниження ціни немає) с3уд зазначає наступне:

Рівень ціни, за якою розмитнювалася спірна партія товару, відповідає економічному рівню цін, що склалися на ринку диоксиду титану в серпні 2022 року та відповідає рівню цін, що склалися між позивачем та постачальникам, а також рівню цін на світових ринках диоксиду титану, про що Відповідачу Позивач повідомляв окремим листом і відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Так, 24.01.2022 року сторонами контракту була підписана специфікація № 1 на поставку диоксиду титану за ціною 3,08 доларів США за кілограм. За вказаною специфікацією, строк поставки становив 60 календарних днів з дати попередньої оплати. Позивач здійснив постачальнику попередню оплату в розмірі 50% вартості товару 21.02.2022. Отже, період поставки за партію товару припадав з 22.02.2022 до 22.04,2022 року.

В подальшому, 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України. Місто Суми, де розташоване ТОВ «ВП «ПОЛІСАН», одне з перших попало під наступ окупантів на території України. Як вказує позивач, з метою збереження життя та здоров`я своїх працівників, підприємство у цей час майже не працювало - лише керівники вищої ланки в черговому режимі контролювали безпеку та схоронність майна, виробничого устаткування та готової продукції. 18.03.2022р. ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» зазнало артилерійського обстрілу з боку військ РФ, частина складських приміщень була повністю знищена, що поставило під питання саме існування підприємства та його подальшу діяльність.

Разом з тим, позивач просив суд врахувати, що активні бойові дії відбувалися і в Чорному морі, що унеможливлювало здійснення поставки за погодженими умовами поставки.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, між Позивачем та постачальником було досягнуто згоди про призупинення виконання поставки за специфікацією № 1 на невизначений час.

Тенденції зміни цін на діоксид титану в 2022 році викликали зниження вартості цього продукту на світовому ринку, про що Позивач повідомляв Відповідачу своїм листом № 18-11-1 від 18.11.2022 року.

Крім того, протягом четвертого кварталу 2021 року та першого-третього кварталу 2022 року спостерігалася тенденція зниження вартості фрахту.

Отже, з березня по липень 2022 року на світовому ринку диоксиду титану відбулися зміни, що вплинули на зниження його ціни в цілому. У зв`язку з чим, Позивач та постачальник домовилися про зниження ціни на товар та 11.08.2022 року уклали зміну до специфікації №1, де змінили вартість товару у відповідності до рівня, що склалися на ринку у цей період, а умови поставки були змінені на 100% попередню оплату.

Таким чином, зміна ціни товару до його відвантаження та ввезення на митну територію України обумовлено світовою динамікою цін на відповідний продукт та є правом сторін договору, яке не обмежено жодним законом країни Позивача або постачальника.

При цьому, у позовній заяві позивачем приведена таблиця здійснення поставок, ціни, вага кожної партії та умови поставки. Як видно з таблиці, у червні 2018 та листопаді 2018 р. при вазі партії 20 тон на умовах CIF ціна становить 2,68 USD та 2,44 USD, при цьому влітку 2020 року при вазі партії 40 тон на тих же умовах поставки, ціна товару майже у півтори рази нижча та становить 1,87-1,82 USD відповідно. Таким чином, рівень заявленої ціни є економічно обґрунтованим, знаходиться в межах цінового діапазону, що історично склався між Позивачем та постачальником, та підтверджується історією поставок між Позивачем та постачальником.

Таким чином, рівень заявленої позивачем ціни є обґрунтованим та таким, що відвідає рівню цін, що склалися між позивачем- та постачальникам, а також рівню цін на світових ринках диоксиду титану. Але відповідач всі ці аргументи до уваги не взяв.

Стосовно посилань відповідача на зміни умов поставки, а саме порту доставки, сліфд зауважити наступне.

За Специфікацією №1 від 24.01.2022 року сторонами були передбачені умови поставки CIF Одеса. Позивач просив суд врахувати, що з 24.02.2022 року робота порту Одеса, як і всіх інших портів України, заблокована через бойові дії у морі та на суші. Будь-які поставки товарів в порти України є неможливими, небезпечними для життя та здоров`я людей та майна (суден та вантажу). Суд допускає, що дані обставини обґрунтовують зміну порту вивантаження товару.

Відповідач не звернув увагу на те, що у зміні до Специфікації №1 на спірну партію товару, що подавалась митному органу, умови поставки визначені саме CIF, Константа. Специфікація є невід`ємною частиною договору, а сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінювати будь-які його умови за взаємною згодою. Також у комерційному інвойсі, що також був наданий Відповідачу, умови поставки вказані CIF, Константа.

Таким чином, визначення іншого базису поставки - це право договірних сторін, яке належним чином зафіксоване у договорі та додатках до нього, а отже не є невідповідністю.

Щодо посилань відповідача на те, що відрізняється в зазначеній CMR перевізник товару від порту в Румунії до місця ввезення на митну територію України та суб єкт, який заявляє величину витрат по доставці товару, слід зазначити наступне:

Вказана причина відмови у оформленні за заявленою митною вартістю товару є необгрунтованою у зв`язку з тим, що позивач надавав відповідачу документи, що підтверджують організацію перевезення вантажу логістичною компанією - ТОВ «Геліос Лоджистік».

Так, з матеріалів справи свідчить, що між Позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) був укладений договір №27072021 від 27.07.2021 року, за яким Експедитор зобов`язується своєчасно в обумовлений сторонами строк організувати перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, укладати від свого імені договори з перевізниками відповідно до умов Договору та заявки Клієнта.

На виконання вищевказаного обов`язку Експедитор уклав договір №01072022 від 01.07.2022 року з перевізником - Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у CMR, оскільки є фактичним перевізником товару.

При цьому, відповідач не вбачав жодних порушень щодо CMR під час митного оформлення.

Стосовно зауваження відповідача - "подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ зокрема: щодо витрат по доставці та обробки товару до порту Румунії, вартість упаковки та вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, комісійні та брокерська винагорода, витрати на страхування", слід зазначити наступне.

У ч. 10 ст. 58 МКУ визначений вичерпний перелік складових, які мають бути включені до вартості товару. Серед них - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Ці витрати Позивач підтвердив Відповідачу рахунком № 194 від 17.11.2022 р. на оплату транспортно-експедиційних послуг та довідкою №482 від 17.11.2022 року.

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що товар поставляється на умовах CIF «вартість, страхування, фрахт». Згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 у редакції «Інкотермс 2010. Правила ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, поставка на умовах CIF означає, що продавець зобов`язаний укласти контракт перевезення та оплатити витрати на перевезення морем, необхідні для доставки товару, в тому числі пакування та навантаження на борт судна у контейнері. Більше того, у Специфікації №1 та зміні до неї зазначено, що ціна товару включає в себе всі транспортні витрати Продавця, передбачені базисом поставки.

Отже, умови CIF передбачають, що всі ці витрати покладаються на продавця, а отже не підлягають додатковій оплаті покупцем, бо входять у вартість товару. Немає жодних інших складових вартості товару, що мали бути додатково відображені Позивачем, а отже таке зауваження Відповідача не є аргументованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Що стосується комісійних, брокерських витрат ти витрат на страхування, варто зазначити, що Відповідач не наводить доказів того, що такі витрати були понесені Позивачем, але не були додатні до митної вартості. Жодних комісійних, брокерських витрат, які б мали додаватися до митної вартості товару Позивач не здійснював, договір страхування вантажу не укладався.

Крім цього, відповідач вказує у оскаржуваному рішенні на те, що в рахунку на перевезення визначено суму на перевезення до кордону України 38480 грн. при відстані перевезення 600 км та від кордону до місяця митного оформлення 62150 грн. при відстані 230 км. Також документи на перевезення не містять інформації про експедиційне обслуговування за межами митної території України.

Відповідач не витребував жодних додаткових пояснень щодо різниці у вартості транспортування.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ зазначено, що до митної вартості товару включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Таким чином, Позивачем було правильно визначено митну вартість виходячи з вартості перевезення до митної території України у сумі 38480,00 грн.

Як зазначає позивач , перевізником спірної партії товару є нерезидент, а саме румунська компанія Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у CMR перевізником товару.

Позивачем було надано до суду та відповідачу договір між ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) з перевізником - Rotinad Global Logistics S.R.L., який і зазначений у CMR, оскільки є фактичним перевізником товару.

Тобто, Позивач найняв ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитора), для організації доставки вантажу з порту Константа до місця призначення. Експедитор виставив рахунок Позивачу, та найняв перевізника Rotinad Global Logistics S.R.L., який значиться в CMR як перевізник та здійснював фактичне перевезння.

Зауважень до взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» у відповідача до цього моменту не було. Але, якщо відповідач вважає, що рахунку на оплату не достатньо для підтвердження господарських відносин між ТОВ «Геліос Лоджистік» та Позивачем, на вимогу відповідача надаємо до суду та відповідачу Договір №27072021 від 27.07.2021 року, укладений між Позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор),

Сторони, при укладанні угоди про надання послуг з перевезення, не обмежуються жодним нормативним актом у питанні ціноутворення, а отже визначають самостійно вартість послуги, з урахуванням економічного результату та ризиків, що можуть виникнути на шляху його досягнення.

Що стосується інформації про експедиційне обслуговування за межами митної території України, то як вже зазначалося між Позивачем та ТОВ «Геліос Лоджистік» (Експедитор) був укладений договір №27072021 від 27.07.2021 року, за яким Експедитор зобов`язується своєчасно в обумовлений сторонами строк організувати перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, укладати від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності інформації про експедиційне обслуговування за межами митної території України є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Відповідач визначив митну вартість спірної партії товару на підставі товару, що на думку Відповідача є ідентичним

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що митна вартість товару визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст.59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів), джерелом числового значення митної вартості є МД від 14.12.2021 №UA805020/2021/016515. При цьому, відповідачем було зазначено, що ним в оскаржуваному рішенні допущено технічну помилку в даті та номері декларації, вказано: МД від МД від 14.12.2021 №UA805020/2021/06515, замість вірного: МД від 14.12.2021 №UA805020/2022/016515.

Згідно статті 59 МКУ, за основу для визначення митної вартості товару за другим методом береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Зідно ч. 2 ст. 59 МКУ під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

- фізичні характеристики;

- якість та репутація на ринку;

- країна виробництва;

- виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Таким чином, для того, щоб вважати товар ідентичним, він має відповідати ряду перелічених у митному кодексі критеріїв, що впливають на вартість товару. Але, всупереч вимогам ст. 58 МКУ Відповідач у своєму рішенні не зазначив, який товар завозився за ВМД, на яких умовах, у якій кількості та якої якості та хто є його виробником, тому застосування митної вартості за цією митною декларацією не може вважатися аргументованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Згідно положень МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, для того, щоб вважати товар ідентичним, він має відповідати ряду перелічених у митному кодексі критеріїв, що впливають на вартість товару, в тому числі виробник має бути ідентичним.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що ним для визначення митної вартості була взята митна декларація від 14.12.2021 № UA805020/2021/016515, але в рішенні про коригування митної вартості такий документ не значиться.

Посилання відповідача на наявність технічної помилки при фіксуванні митної декларації, яка була взята до уваги при застосуванні другорядного методу, не можуть бути взяті судом до уваги , оскільки подібна помилка тягне за собою неможливість достовірно ідентифікувати документ, що був взятий за основу для визначення митної вартості Відповідачем.

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду правомірності обраного ним методу визначення митної вартості у оскаржуваному рішенні.

Отже суд дійшов до висновку, що метод визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів застосовано відповідачем без достатніх на те підстав.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р. обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини 2 статті 55 МК України.

Відтак суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

03.04.2023 року через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" подано клопотання про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу . Представник позивача просиить стягнути з відповідача 10000грн. витрат на правову допомогу.

Представником Хмельницької митниці Державної митної служби України подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому, враховуючи те, що Митниця є бюджетною організацією, а отже компенсація судових витрат здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, які, окрім іншого, суттєво обмежені в умовах воєнного стану, просив зменшити розмір заявлених адвокатом Афанасьевою І.М. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши клопотання представника позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, крім іншого, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та зазначає, що послуги, надані адвокатом в ході розгляду справи № 480/7984/22, за своєю складністю є неспівмірними з розміром заявленого гонорару адвокату з урахуванням фактичних її обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, а також нормативна база, що регулює вказане питання фактично зосереджена в декількох статтях Митного кодексу України (розділ III Митного кодексу України), що не потребує великих затрат часу для Адвоката на підготовку процесуальних документів. (а.с. 56-58, ІІ том).

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року № 2901-1 (далі по тексту - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан", в особі директора Омельченко Юлії Вікторівни та адвокатом Афанасьєвою Іриною Миколаївною (а.с. 55-57, т.1).

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторони домовилися, що індивідуальна погодинна ставка адвоката становить 800грн./год., якщо інший розмір не встановлено у додатковій угоді до цього договору.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що сторони можуть погодити оплату послуг у фіксованому розмірі за обумовлений етап (обумовлену частину) послуг за договором, про що може бути зазначено у додатковій угоді (а.с. 56, т.1).

Отже зі змісту договору, суд вбачає, що сторони можуть погодити оплату послуг у фіксованому розмірі, за умови зазначення про це у додатковій угоді.

При цьому, як встановлено судом, позивач та адвокат уклали Додаткову угоду від 21.11.2022 року №20 до Договору №2901-1 від 29.01.2021 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1-2 якої, адвокат надає клієнту правничу допомогу щодо скасування рішення про коригування митної вартості № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р.

Обсяг надання правової допомоги за цією Додатковою угодою визначається представництвом інтересів клієнта у судах всіх інстанцій, в тому числі у Верховному Суді, а також підготовкою позовної заяви, додатків, формулювання та обґрунтування позиції клієнта у суді з використанням прав, передбачених п. 2.2. Договору, процесуальним законодавством України та підготовкою відповідних документів.

Вартість послуг адвоката за цим обсягом становить 10000,00 грн. (а.с. 59, т.1).

Отже, зі змісту вказаної угоди, суд вбачає, що фіксована вартість послуг адвоката 10000,00 грн. фактично визначається за представництво інтересів клієнта щодо оскарження рішення про коригування митної вартості № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р., у судах всіх трьох інстанцій, а не лише у суді першої інстанції.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача також надано акт приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2023р. згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року № 2901-1, відповідно до п. 1-2 якого, адвокат відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 2901-1 від 29.01.2021 (надалі-Договір) та відповідної Додаткової угоди №20 від 21.11.2022 р. надав, а клієнт прийняв послуги правової допомоги щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р.

Вартість вищезазначених послуг встановлюється у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) гри. виходячи з наступного:

- вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви - 7 годин;

- підготовка заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі -3 години;

- участь у судових засіданнях - 2,5 години.

Всього 12,5 робочих годин (а.с.52, ІІ том).

Проте суд зазначає, що адміністративна справа №480/7984/22 в силу пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, а отже, адвокатом не докладено надмірних та значних професійних зусиль та навичок для складання позовної заяви.

Щодо наданої копії платіжного доручення від 15.03.2023 року № 3468, відповідно до якого оплата витрат на правову допомогу по справі № 480/7984/22 складає 10 000,00 грн. (а.с. 50, ІІ том), суд зазначає наступне.

З даного платіжного доручення суд вбачає, що оплату витрат на правову допомогу було здійснено відповідно до додаткової угоди №20 до Договору № 2901-1 від 29.01.2021 року, без ПДВ. Тобто, виходячи зі змісту п. 2 Додаткової угоди від 21.11.2022 року №20, фактично позивачем було сплачено 10 000,00 грн. за представництво його інтересів у судах в с і х трьох інстанцій, а не лише у суді першої інстанції.

При цьому, з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана адвокатом Іриною Афанасьєвою, як представником позивача, згідно ордеру від 29.01.2021 року Серії СМ№2901-1 (а.с. 58, т.1). Крім того, Іриною Афанасьєвою були завірені всі документи, що додані до позову. Також адвокатом Іриною Афанасьєвою була складена та подана до суду відповідь на відзив та пояснення. В судових засіданнях представник позивача брала участь. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №480/7984/22 є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та фіксована вартість послуг адвоката 10 000,00 грн. визначається за представництво інтересів клієнта щодо оскарження рішення про коригування митної вартості і № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022 р., у судах всіх трьох інстанцій, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000084/1 від 18.11.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 43997560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (вул. Івана Піддубного, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 32318370) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7671 (сім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 14 коп та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.05.2023.

Суддя О.М. Кунець