Постанова

від 04.05.2023 по справі 760/26820/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/26820/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2145/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Філайт», третя особа: ОСОБА_2 про захист трудових прав, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив встановити факт порушення трудових прав, яке полягало у недопущенні ОСОБА_1 до робочого місця та покладення на нього додаткових, не передбачених трудовим договором, обов`язків зварювальника. Також позивач просив скасувати наказ № 45-к від 17 листопада 2020 року про його звільнення, поновити його на роботі машиністом-кочегаром котельні та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1-10).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для подання заяви про збільшення позовних вимог. Заяву про збільшення позовних вимог від 22 листопада 2022 року залишено без розгляду (а.с. 152).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 06 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, поновити строк на вчинення процесуальної дії, яка полягатиме у заміні свідка ОСОБА_3 іншим свідком ОСОБА_4 , яка своїми показами доведе факт зварювальних робіт кочегаром, перебування шестирічної дитини на виробництві та у відсутності керівника ОСОБА_2 в момент іспитового строку кочегарів (а.с. 180-188).

На обґрунтування скарги зазначав, що 22 листопада 2022 року звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку, збільшення позовних вимог та допит свідка замінивши одного іншим. Вказував, що на стадії підготовчого провадження було задоволено його клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , але вона залишила країну та виїхала за кордон. При цьому, ОСОБА_3 повідомила, що є інший свідок, який може підтвердити у суді факт зварювальних робіт кочегаром, перебування шестирічної дитини на виробництві та відсутність керівника ОСОБА_2 . Проте суд першої інстанції відхилив клопотання позивача, хоча повинен сприяти учасникам справи у збиранні доказів. Вважає, що не поновивши строк на вчинення процесуальної дії, яка полягала у збільшенні розміру прохальної частини, судом ухвалено незаконне рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Філайт» - адвокат Єлманова В.А. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року залишити без змін (а.с. 221-227).

У судовому засіданні представник ТОВ «Філайт» - адвокат Єлманова В.А. заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (а.с. 213-220)

Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 27 квітня 2023 року подав до апеляційного суду клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 04 травня 2023 року, вважаючи за необхідне розглянути одночасно і апеляційну скаргу на рішення суду по суті спору, що свідчить про завчасне повідомлення і обізнаність апелянта про розгляд справи апеляційним судом. Клопотання ОСОБА_1 про перенесення судового розгляду колегія суддів відхилила, оскільки ЦПК України не пов`язує необхідність одночасного судового розгляду апеляційної скарги на рішення суду по суті спору із розглядом апеляційної скарги на ухвалу, яка може бути оскаржена окремо від рішення суду (ст. 353 ЦПК України).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив встановити факт порушення трудових прав, яке полягало у недопущенні ОСОБА_1 до робочого місця та покладення на нього додаткових, не передбачених трудовим договором, обов`язків зварювальника. Також позивач просив скасувати наказ № 45-к від 17 листопада 2020 року про його звільнення, поновити його на роботі машиністом-кочегаром котельні та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1-10).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі (а.с. 52).

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив допитати у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , покази яких мають важливе значення для правильності вирішення справи (а.с. 116).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року клопотання позивача про допит свідків було задоволено (а.с. 118-119).

22 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просив суд замінити свідка ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та допитати її у якості свідка з тих підстав, що ОСОБА_3 виїхала до Франції (а.с. 127).

Також 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на вчинення процесуальної дії, яка полягає у збільшенні позовних вимог, та просив встановити факт порушення трудових прав, яке полягало у недопущенні ОСОБА_1 до робочого місця 18 листопада 2020 року та покладення на нього додаткових, не передбачених трудовим договором, обов`язків зварювальника; скасувати наказ № 45-к від 17 листопада 2020 року про його звільнення, поновити його на роботі машиністом-кочегаром котельні; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18 листопада 2020 року по дату ухвалення рішення; стягнути з відповідача компенсацію за ремонтно-зварювальні роботи в розмірі 2 000,00 грн.; встановити факт відсутності на роботі техніка ОСОБА_2 в момент іспитового строку кочегарів; стягнути судові витрати та поновити строк на збільшення позовних вимог (а.с. 128-130).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про заміну свідка (а.с. 150-151).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для подання заяви про збільшення позовних вимог. Заяву про збільшення позовних вимог від 22 листопада 2022 року залишено без розгляду (а.с. 152).

Залишаючи без розгляду заяву суд першої інстанції виходив з того, що заява подана після початку розгляду справи по суті, а поважних причин пропуску строку позивачем не наведено.

Колегія суддів погодилась з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК Україникрім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19).

Встановлено, що у заяві про збільшення позовних вимог позивач доповнив позов двома вимогами такого змісту:стягнути з відповідача компенсацію за ремонтно-зварювальні роботи в розмірі 2 000,00 грн.; встановити факт відсутності на роботі техніка ОСОБА_2 в момент іспитового строку кочегарів.

Підставами таких позовних вимог є те, що його начальник Лепесій Р.П. не приходить на роботу та контролює робочий процес з дому, при тому, що кочегарам забороняється працювати на іспитовому строку без начальника. Крім того, ОСОБА_2 використав кочегара не за призначенням для зварювання металевої щітки для чистки теплообмінника котла, не сплативши коштів.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог фактично є заявою про зміну предмету та підстав позову в первісній редакції.

Оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, така заява мала бути подана не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, яке відбулося 19 листопада 2021 року (а.с. 118-119).

Проте заяву про поновлення строку на вчинення процесуальної дії, яка полягає у збільшенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав з пропуском строку 22 листопада 2022 року (а.с. 128-130).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

У ч. 1, 6 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те, що ухвалою суду від 19 листопада 2021 року йому було відмовлено у прийнятті уточненого позову, тому вирішив звернутися з заявою про збільшення позовних вимог.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та залишив заяву без розгляду, оскільки позивачем не наведено поважних причин, які б перешкоджали йому звернутися з такою заявою у строк,передбачений ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Таким чином оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються протокольної ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про заміну свідка.

Проте згідно з ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

З цих підстав апеляційний суд не надав оцінку доводам апелянта щодо відмови у задоволенні заяви про заміну свідка.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 05 травня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова