Постанова

від 08.05.2023 по справі 924/933/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 924/933/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.03.23р. у справі №924/933/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцмен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро"

про стягнення 150000,00 грн. безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.03.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцмен" 150000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 2481,00 грн витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що матеріалами справи доведеним є факт перерахування коштів позивачем відповідачу в сумі 150000,00 грн. Доказів існування між сторонами будь-якого договору (в тому числі і попереднього договору купівлі-продажу) як правової підстави для отримання вказаних коштів у будь-якій формі (чи у формі єдиного документу, чи укладеного у спрощений спосіб шляхом обміну документами, з яких вбачається його зміст) суду не подано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" коштів у сумі 150000,00 грн, перерахованих згідно платіжного доручення № 54837 від 17.05.2022р., безпідставно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, зокрема, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. 52 ГПК України, оскільки судом не винесено ухвалу про заміну позивача ПП «Лоцмен» його правонаступником, натомість заміна відбулася на підставі наявних матеріалів в справі.

Окрім того відповідач вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що долучений до матеріалів справи попередній договір від 27.06.2022р. був проектом договору, про що свідчать правки на його полях зроблені сторонами та виділення окремих стрічок тексту. Долучені до матеріалів справи докази свідчать про узгодження між сторонами усіх істотних умов договору, в тому числі і дати його укладення. В свою чергу, подальше узгодження позивачем усіх умов договору підтверджується проведенням перерахуванням відповідачу грошових коштів в узгодженому розмірі з узгодженим призначенням платежу. Даний платіж, на думку відповідача, і є доказом виконання позивачем умов попереднього договору.

Позивачем подано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Лоцмен» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Також до Північно-західного апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «ВІТАГРО» на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.2023 року у справі №924/933/22 за правилами загального позовного провадження із викликом сторін з підстав, що спір у даній справі виник з попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Промислова компанія «Вітагро», тобто з правочину щодо корпоративних прав.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що в суді апеляційної інстанції всі апеляційні скарги переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, а апеляційні скарги з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При цьому, у таких випадках розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Отже поняття спрощеного позовного провадження та розгляд справи апеляційним судом без виклику учасників справи не є тотожними процесуальними поняттями.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не наділений процесуальним обов`язком на розгляд справи за правилами загального позовного провадження. З огляду на вказане клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.

Оцінюючи доводи відповідача про необхідність розгляду даного спору в суді апеляційної інстанції із викликом сторін з посиланням на ч.10 ст. 270, п.3 ч.4 ст. 247 ГПК України, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

Частина 10 статті 270 ГПК України передбачає процесуальне право суду апеляційної інстанції розглядати апеляційні скарги у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб без виклику учасників справи, за виключенням тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом розгляду даного спору є позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, при цьому з будь-якими позовними вимогами, що виникають з корпоративних відносин позивач у даній справі не звертався.

Абзац 2 частини 10 ст. 270 ГПК України наділяє правом, а не обов`язком, суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч.10 ст. 270, п.3 ч.4 ст. 247 ГПК України, позовні вимоги у даній справі (предмет та підстави позову), а також зміст доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Згідно платіжного доручення № 54837 від 17.05.2022р. приватним малим підприємством "Лоцмен" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" 150000,00 грн, призначення платежу: забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Промислова компанія "Вітагро" від 17.05.2022р.

20.10.2022р. Приватне мале підприємство "Лоцмен" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" з вимогою № 4 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 150000,00 грн. Направлення вимоги підтверджується поштовою накладною № 0305809572604 від 20.10.2022р., фіскальним чеком від 20.10.2022р. та описом вкладення у цінний лист від 20.10.2022р.

Враховуючи, що відповідачем кошти в сумі 150000,00 грн. повернуті не були, наведене стало підставою для звернення ПМП «Лоцмен» до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Група компаній "Вітагро" вказаних коштів з правових підстав зазначених в ст. 1212 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі N 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що кошти в сумі 150000 грн позивачем були перераховані відповідачу на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Промислова компанія «ВІТАГРО» від 27.06.2022р, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься копія попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вітагро" від 27.06.2022р. (а.с. 107-110). Вказаний попередній договір не підписаний сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Таким чином, попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом п. 7.3 проекту вказаного попереднього договору від 27.06.2022 року вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Враховуючи викладене, положення ст. 208, 635 УК України, а також те, що наданий відповідачем суду попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вітагро" від 27.06.2022р. не був підписаний сторонами, вказаний договір в силу приписів ст. 208, 635 ЦК України є неукладеним, а тому не створює жодних правових наслідків для сторін даного спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача про те, що спірна сума є забезпечувальним платежем на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 27.06.2022, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який укладений між сторонами попередній договір у письмовій формі, та який у відповідності до ст. 635 ЦК України містив би усі погоджені істотні умови майбутнього основного договору купівлі-продажу в тому числі права та обов`язки (зобов`язання) позивача.

При цьому, предметом даного спору є стягнення коштів, що були перераховані позивачем відповідачу в сумі 150000грн. згідно платіжного доручення № 54837 від 17.05.2022р з призначенням платежу: «на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 17.05.2022р.» (а.с. 81).

Натомість позивач заперечує факт укладення будь-якого попереднього договору купівлі-продажу з відповідачем та вказує, що кошти в сумі 150000 грн були перераховані відповідачу помилково.

Таким чином, наявний в матеріалах справи проект попереднього договору купівлі-продажу від 27.06.2022, з огляду на його неукладеність через непідписання сторонами, а також відмінність дати зазначеної в ньому від дати зазначеної в платіжному дорученні не може бути доказам наявності правових підстав для перерахування спірних коштів позивачем відповідачу, а також не є належним доказом виникнення корпоративних відносин між сторонами, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Доказів існування між сторонами будь-якого договору (в тому числі і попереднього договору купівлі-продажу) як правової підстави для отримання вказаних коштів у будь-якій формі (чи у формі єдиного документу, чи укладеного у спрощений спосіб шляхом обміну документами, з яких вбачається його зміст) матеріали справи не містять.

Також апелянтом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження існування інших підстав перерахування позивачем коштів відповідачу в сумі 150000грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" коштів у сумі 150000,00 грн, перерахованих згідно платіжного доручення № 54837 від 17.05.2022. А тому вказані кошти, у відповідності до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню позивачу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 52 ГПК України, оскільки судом не здійснено заміну первісного позивача - приватне мале підприємство «Лоцмен» його правонаступником - товариство з обмеженою відповідальністю «Лоцмен», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.01.2023р. (а.с. 48-55) та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Лоцмен" (ідентифікаційний код 23419138) є правонаступником приватного малого підприємства "Лоцмен" (ідентифікаційний код 23419138) та створено в результаті реорганізації.

Із наведеного слідує, що під час розгляду даного спору в суді першої інстанції первісного позивача ПМП "Лоцмен" було реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Лоцмен", тобто останній став правонаступником первісного позивача. Вказані обставини були встановлені судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення та судом правомірно стягнуто кошти з відповідача на користь правонаступника - ТОВ «Лоцмен».

Статтею 52 ГПК України визначено, що у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

З наведеного слідує, що заміна учасника справи його правонаступником здійснюється на будь якій стадії судового процесу про що судом виноситься відповідна ухвала.

Судом першої інстанції у даній справі не було залучено до участі у справі правонаступника позивача окремим процесуальним документом (ухвалою), однак обставини щодо реорганізації первісного позивача ПМП «Лоцмен» та його правонаступника ТОВ «Лоцмен» були встановлені судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення та, як наслідок, судом першої інстанції було правомірно стягнуто кошти з відповідача на користь правонаступника позивача - ТОВ «Лоцмен».

За змістом абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, відсутність ухвали суду першої інстанції про заміну первісного позивача на його правонаступника, за умови його фактичної заміни в рішенні суду та завершення розгляду справи за участі ТОВ «Лоцмен», яке не заперечує проти обставин встановлених судом щодо його правонаступництва, в силу ст. 277 ГПК України не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Мотиви з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.03.23р. у справі №924/933/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Вітагро" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.