Рішення

від 01.05.2023 по справі 906/164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/164/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Мельник О.А., дія паспорт НОМЕР_1 від 27.09.2021;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" (м.Київ)

до Приватного підприємства "МК-Технобуд" (м.Житомир)

про стягнення 40724,45грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МК-Технобуд" 40724,45грн заборгованості за договором поставки товару №120 від 08.09.2020, з яких: 20700,00грн попередньої оплати за непоставлений товар, 16193,47грн інфляційних, та 3830,97грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що останнім було виконано умови договору та у повній мірі сплачено відповідачу 1030700,00грн вартості товару, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором щодо поставки товару належним чином не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.03.2023.

28.02.2023 від ТОВ "МК - Технобуд" надійшов відзив від 27.02.2023, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що сума заборгованості у розмірі 20700,00грн була сплачена 20.02.2023. Також вказує, що позивачем документально не підтверджено в який строк мало бути виконано зобов`язання відповідача з поставки товару, оплата якого здійснена за платіжною інструкцією від 02.02.2021 (за борошно вапняку згідно рахунку №ТБ-0000388 від 09.12.2020). Крім того, звертає увагу, що станом на 02.02.2021 саме позивач мав заборгованість перед відповідачем за отриманий товар у розмірі 13300,00грн (а.с.51-54).

Ухвалою суду від 06.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 21.03.2023.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що фактично строк виконання зобов`язання постачальника щодо поставки товару за договором закінчився 25.09.2020, однак відповідач продовжував поставку товару поза межами встановленого строку. Також вказав, що правомірно здійснив розрахунок інфляційних та 3% річних щодо повернення суми попередньої оплати з 02.02.2021, оскільки станом на 02.02.2021 прострочення виконання обов`язку постачальником щодо поставки товару вже мало місце (а.с.78-80).

Ухвалою суду від 01.05.2023 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 01.05.2023.

Представник позивача у судове засідання 01.05.2023 не з`явився. Раніше, в адресованому суду клопотанні від 28.02.2023 позивач просив розглянути справу №906/164/23 без участі представника ТОВ "РІВНЕ АГРО" за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.68).

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" (покупець, позивач) та Приватним підприємством МК-Технобуд" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №120 (а.с.9-10).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю борошно вапняку (доломітове) (надалі іменується - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що кількість товару, ціна за 1 току товару вказується сторонами у специфікації, конкретизовані умови постави вказуються сторонами у заявці на конкретну партію товару. Специфікації, видаткові накладні за цим договором та заяви на конкретну партію товару є невід`єминими частинами цього договору.

Згідно п.2.3. договору, сторони домовились, що на всі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцю товар протягом терміну дії цього договору, поширюються всі норми цього договору, в тому числі відносно умов поставки та оплати товару, що постачається, а також санкцій за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до пп.4.2.1. договору покупець зобов`язаний оплатити аванс, в розмірі визначеному у специфікації, згідно кожної конкретної заяви на партію товару за договором на протязі трьох банківських днів, починаючи з дати укладання (підписання) сторонами специфікації на конкретну партію товару за договором та яка укладається (підписується) сторонами відповідно до п.3.1. договору.

За змістом п.п.5.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

08.09.2020 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №120, у якій сторони визначили, що оплата авансу здійснюється на підставі рахунку фактури, наданого постачальником покупцю у розмірі 200000,00грн, на протязі трьох банківських днів, починаючи з дати укладання (підписання) сторонами даної специфікації. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару покупцеві у строк до 25 вересня 2020 року включно (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур №ТБ-0000242 від 08.09.2020, №ТБ-0000278 від 07.10.2020, №ТБ-0000285 від 13.10.2020, №ТБ-0000356 від 17.11.2020, №ТБ-0000367 від 24.11.2020, №ТБ-0000388 від 09.12.2020 позивач сплатив 1030700,00грн, в якості оплати за товар, що підтверджується платіжними інструкціями №288 від 09.09.2020, №322 від 08.10.2020, №336 від 19.10.2020, №383 від 20.11.2020, №456 від 22.12.2020, №553 від 02.02.2021 з призначенням платежів: "за борошно вапняку згідно рахунку" (а.с.20-25).

Відповідач, в свою чергу, здійснив поставку товару на загальну суму 864000,00грн, що підтверджується видатковими накладними №ТБ-0000141 від 03.10.2020, №ТБ-0000142 від 04.10.2020, №ТБ-0000145 від 09.10.2020, №ТБ-0000150 від 12.10.2020, №ТБ-0000151 від 12.10.2020, №ТБ-0000208 від 07.11.2020, №ТБ-0000210 від 07.11.2020, №ТБ-0000223 від 13.11.2020, №ТБ-0000228 від 14.11.2020, №ТБ-0000232 від 16.11.2020, №ТБ-0000234 від 17.11.2020, №ТБ-0000235 від 17.11.2020, №ТБ-0000236 від 19.11.2020, №ТБ-0000269 від 08.12.2020, №ТБ-0000271 від 10.12.2020, №ТБ-0000272 від 10.12.2020, №ТБ-0000274 від 21.12.2020, №ТБ-0000275 від 21.12.2020 (а.с.26-43).

У період з 29.06.2021 по 31.11.2021 постачальник частково повернув покупцю суму попередньої оплати у загальному розмірі 146000,00грн, що вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 та акту звірки взаєморозрахунків за період з 20.01.2020 по 31.08.2022, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с.44-45).

Однак попередню оплату у розмірі 20700,00грн відповідач не повернув, у зв`язку з чим позивач направив на електронну адресу ПП "МК-Технобуд" претензію №13/09-01 від 13.09.2022 з проханням повернути кошти впродовж 5 робочих днів з моменту отримання вимоги (а.с.92).

Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення 20700,00грн попередньої оплати за непоставлений товар, 16193,47грн інфляційних, та 3830,97грн 3% річних.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 20700,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №601 від 20.02.2023 (а.с.58).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 20700,00грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач за порушення строків поставки товару, на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 16193,47грн інфляційних та 3830,98грн 3% річних, які нараховані за період з 02.02.2021 по 25.01.2023.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Заявляючи вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних, які обраховані за період з 02.02.2021 по 25.01.2023, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору поставки №120 від 08.09.2020 в частині поставки товару.

Як встановлено судом вище, строк дії договору поставки №120 від 08.09.2020 закінчився 31.12.2020. Умовами договору не передбачено можливості автоматичної пролонгації договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, кошти у розмірі 180000,00грн перераховані на рахунок відповідача згідно платіжної інструкції №553 від 02.02.2021 (з призначенням платежу: "за борошно вапняку згідно рахунку №ТБ-0000388 від 09.12.2020") поза межами дії договору, а саме через 2 місяці після закінчення строку дії договору поставки №120 від 08.09.2020.

У вищевказаному платіжному документі №553 від 02.02.2021 та виставленому відповідачем рахунку №ТБ-0000388 від 09.12.2020 на оплату товару також відсутнє посилання на договір поставки №120 від 08.09.2020.

За таких обставин, посилання позивача в якості доведення підстав виникнення між сторонами у 2021 році зобов`язань з поставки товару на договір, який на момент перерахування ТОВ "РІВНЕ-АГРО" коштів (02.02.2021) припинив дію, є помилковими.

Слід зазначити, що з первинних документів, долучених до матеріалів справи (рахунок-фактура №ТБ-0000388 від 09.12.2020, платіжне доручення №553 від 02.02.2021) не вбачається, що сторони визначили строк, спосіб і місце передачі (доставки) товару у 2021 році.

Отже, відсутність строку поставки товару, та, відповідно, момент пред`явлення відповідної вимоги (щодо повернення попередньої оплати) є вирішальними обставинами, з якими стаття 530 та частина друга статті 625 Цивільного кодексу України пов`язують настання моменту, з якого боржник вважається таким, що зобов`язаний повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) та відповідно наявність підстав для задоволення заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач направив на електронну адресу відповідача вимогу № 22-24 від 01.09.2022, в якій вимагав протягом 5 робочих днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати у розмірі 207000,00грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних, відповідно до якого правомірним та обґрунтованим є стягнення 216,07грн 3% річних та 987,71грн інфляційних, які нараховані за період з 21.09.2021 по 25.01.2023 на суму 20700,00рн (невиконане зобов`язання з поставки товару). У задоволенні позову в частині стягнення 3614,90грн 3% та 15205,76грн інфляційних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 1203,78грн, з яких: 987,71грн інфляційних; 216,07грн 3% річних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 3614,90грн 3% річних та 15205,76грн інфляційних, а також закриває провадження у справі в частині стягнення 20700,00грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" до Приватного підприємства "МК-Технобуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МК-Технобуд" (вул.Сергія Параджанова, 80, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 34854891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" (вул.Леонтовича, 6А, офіс 1, м.Київ, 01030, код ЄДРПОУ 43137780)

- 987,71грн інфляційних;

- 216,07грн 3% річних;

- 2684,00грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 20700,00грн попередньої оплати за непоставлений товар на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 15205,76грн інфляційних та 3614,90грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 08.05.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек)