Рішення

від 11.04.2023 по справі 915/1243/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Справа № 915/1243/21(477/1864/21)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

за участю секретаря судового засідання Табачної О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , представник позивача: адвокат Чуприна І.О., АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Фермерського господарства "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651)

про: стягнення 41262,82 грн,

у межах справи № 915/1243/21 про банкрутство

боржника Фермерського господарства "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651)

розпорядник майна: арбітражний керуючий Глеваський В.В. (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Колос" 41262,82 грн., з яких: 32666,40 грн. - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за 2019 р., 3266,64 грн. - інфляційних втрат, 1008,87 грн. - 3% річних, 4320,91 грн. - пені, а також судових витрат в сумі 4908,00 грн., з яких 4000,00 грн. - витрати на правову допомогу, 908,00 грн. - судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у 2019 році відповідач користувався земельною ділянкою площею 10,8888 га, кадастровий номер 4823380400:01:0000210, розташованої на території Засільської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (раніше - Бармашівська сільська рада), без будь-яких правовстановлюючих документів та не сплачуючи відповідну плату власнику земельної ділянки ОСОБА_1 (позивачу), що належить йому згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом № 2-416 від 08.06.2016, фактично збільшуючи свої доходи, що позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Зазначав, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренді недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. У 2019 році між позивачем і відповідачем не існувало договірних відносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823380400:01:0000210.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти, несплачені за оренду землі за 2019 рік в розмірі 32666,40 грн, нараховані на зазначену суму інфляційні витрати в розмірі 3266,64 грн, 3% річних в розмірі 1008,87 грн, пеня в розмірі 4320,91 грн та судові витрати в сумі 4908,00 грн, з яких 4000,00 грн - витрати на правову допомогу та 908,00 грн - судового збір.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі №477/1864/21 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2021 було відкрито провадження у справі № 915/1243/21 про банкрутство Фермерського господарства "Колос".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29.11.2021 цивільну справу № 477/1864/21 було передано до Господарського суду Миколаївської області для розгляду в межах справи № 915/1243/21 про банкрутство Фермерського господарства "Колос".

Ухвалою суду від 29.12.2021 прийнято матеріали справи № 477/1864/21 до розгляду в межах справи № 915/1243/21 про банкрутство Фермерського господарства "Колос" та відкрито провадження у справі, присвоївши справі номер: 915/1243/21(477/1864/21); розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.01.2022 о 14:30.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 29.12.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України.

Копію вказаної ухвали, яку направлено на адресу місцезнаходження відповідача, останній отримав 04.01.2022, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 5400145131010).

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву мав тривати до 19.01.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзив на позовну заяву не надав.

27.01.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого щоразу подовжувався відповідними Указами Президента України та в останнє подовжено Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рішенням Ради Суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії велися на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Згідно рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, які були опубліковані 02.03.2022 на сайті Ради суддів України, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх.

04.03.2022 Верховним Судом на офіційному вебсайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

29.03.2022 відбувся ракетний обстріл будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, внаслідок якого відбулося руйнування центральної секції будівлі з 9 по 1 поверхи. На 8, 9 поверхах вказаної будівлі знаходився Господарський суд Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Господарським судом Миколаївської області вживалися заходи з налагодження роботи суду в новому приміщенні та упорядкуванні господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану та ракетного обстрілу будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.

Господарський суд Миколаївської області працював з обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного, одночасного розгляду усіх справ, які перебували у провадженні суду, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, оскільки на території Миколаївської області та міста Миколаєва велися активні бойові дії.

До того ж, суддя Адаховська В.С. перебувала у відпустці.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 15.12.2022 підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2023.

Відповідача 20.12.2022 повідомлено про проведення підготовчого засідання шляхом розміщення інформації на сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі "Судова влада України" в мережі Інтернет у розділі "Новини".

Ухвалою суду від 12.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16 лютого 2023 року о 11:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 17.01.2023.

06.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 03.02.2023 (вх № 1314/23), в якому повідомляє, що в судове засідання з`явитися не може, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою суду від 16.02.2023 підготовче засідання відкладено на 16.03.2023 о 13:10.

14.03.2023 від розпорядника майна до суду надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 14.03.2023 (вх. № 3061/23), в якому арбітражний керуючий Глеваський В.В. просить провести судове засідання, призначене на 16.03.2023, за його відсутності.

Ухвалою суду від 16.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023 об 11:30.

11.04.2023 від розпорядника майна до суду надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 10.04.2023 (вх. № 4444/23), в якому арбітражний керуючий Глеваський В.В. вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки договір оренди не укладено належним чином та факт користування відповідачем земельною ділянкою не доведено.

У судове засідання 11.04.2023 представники сторін не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400500960783, 5400500960791.

Враховуючи наведене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, та приймаючи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.04.2023 за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 11.04.2023 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.05.2006 між ОСОБА_2 (батьком позивача) та Фермерським господарством "Колос" був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець надає на підставі Державного акту МК № 012185 від 22.04.2002, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення с/г виробництва, яка знаходиться в с. Бармашово (зараз - с. Білозірка). Загальна площа земельної ділянки 10,89 гектарів.

Договір оренди земельної ділянки від 01.05.2006 зареєстрований в державному реєстрі земель, про що зроблений відповідний запис у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" від 21.08.2006 за № 030601500908205525, що передбачалось Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174.

Відповідно до акту приймання-здачі земельної ділянки від 01.05.2006 Фермерське господарство "Колос" (орендар) прийняв, а ОСОБА_2 (орендодавець) передав земельну ділянку площею 10,89 га (акт № 012185).

Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки договір укладено на 5 років. Таким чином, строк дії вказаного договору до 21.08.2011.

Позивач - ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 10,8888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823380400:01:000:0210, яка розташована на території Бармашівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 012185, виданого Виконавчим комітетом Бармашівської сільської ради народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області 22.04.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 305.

Вказані обставини підтверджуються даними до позовної заяви свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Бармашовською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 17.01.2009 (а.с. 11), свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Жовтневої нотаріальної контори Миколаївської області Красніковою О.О. 08.06.2016, зареєстрованого за № 2-416, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 61365322 від 14.06.2016, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198244173 від 30.01.2020, № 267884306 від 28.07.2021.

Отже, на момент смерті ОСОБА_2 та відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 договір оренди земельної ділянки від 01.05.2006 був чинним.

Право власності позивача на земельну ділянку 4823380400:01:000:0210 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 14957212 від 08.06.2016 року.

Однак враховуючи приписи ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_1 з 16.01.2009 - з моменту відкриття спадщини після смерті батька позивача - ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_2 , набув прав орендодавця за договором від 01.05.2006 оренди земельної ділянки 4823380400:01:000:0210.

Як стверджує позивач, після закінчення строку дії договору від 01.05.2006, акт повернення земельної ділянки з оренди йому не надавався, а ФГ "Колос" продовжило фактично користуватися вказаною земельною ділянкою та сплачувати платежі в розмірі орендної плати.

30.08.2017 ФГ "Колос" був запропонований до укладання договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,8888 гектарів ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки №4823380400:01:000:0210.

Відповідно до умов вказаного договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельне ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована поза межами населених пунктів на території Засільської сільської ради Вітовського району Миколаївської області і належить Орендодавцю на праві власності (п. 1 договору).

Згідно з п. 4 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7131,36 гривень щорічно. Орендна плата вноситься орендарем з розрахунку не менше ніж 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі від 30.08.2017 р. договір оренди набуває чинності з моменту його підписання та його державної реєстрації.

Однак, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020 № 198244173 ФГ "Колос" не здійснило реєстрацію цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, враховуючи відсутність державної реєстрації договору він є неукладеним.

ФГ "Колос" надало позивачу лист (вих. № 14 від 01.04.2020), яким підтвердило факт користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4823380400:01:000:0210 у 2019 році та узгодило суму зобов`язання до виплати за вказаний період.

Відповідач у листі (вих. № 14 від 01.04.2020) вказав, що враховуючи наявність ускладнень в господарській діяльності орендаря, що негативним чином позначилось на фінансовому становищі господарства, він гарантує виплату орендної плати за користування земельною ділянкою у 2019 році в строк до 01 серпня 2020 року із розрахунку 3000,00 грн. за 1 га орендованої землі. Також у своєму листі відповідач зазначив, що враховуючи площу орендованої у земельної ділянки, в строк до 01.08.2020 року господарством буде виплачена сума орендної плати в розмірі 32666,40 грн.

ФГ "Колос" у 2019 році визначив орендну плату 3000,00 грн. за 1 га, про що укладались додаткові угоди з іншими орендодавцями, наприклад з матір`ю позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується доданою до позовної заяви копією додаткової угоди №2 від 16.03.2020 до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2010, укладеної між Фізичною особою-підприємцем Ходакевич Любов Семенівною та ФГ "Колос".

Несплата відповідачем безпідставно збережених коштів за оренду землі та нарахування позивачем на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат, і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Судом встановлено, що позивач є власником спірної ділянки, яка перейшла йому у спадок від попереднього власника - орендодавця, який передав це майно в оренду відповідачу.

Спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 , на момент його смерті, тобто станом на 16.01.2009, на підставі договору оренди перебувала у користуванні ФГ "Колос". Вказаний факт відповідачем не заперечувався.

Згідно положення частини 2 статті 152 ЗК України, власник ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин1 та 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За правилом частини 1 статті 1214 ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Зі змісту положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та неотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Отже, позивач як власник ділянки має право на стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за фактичне користування цією ділянкою.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що узгоджений з відповідачем розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за 2019 рік становить 32666,40 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, всупереч вимог ст. 13, 74, 76, 77 ГПК України відповідачем відповідних допустимих доказів в підтвердження відсутності заборгованості до матеріалів справи не надано.

В даному випадку позивач довів обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 32666,40 грн за користування земельною ділянкою у 2019 році, право власності на яку перейшло до позивача в порядку спадкування. Відповідач, в свою чергу, не надав належних та допустимих доказів про вибуття з користування спірної земельної ділянки після закінчення правових підстав користування (закінчення договору оренди), внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача: пені в розмірі 4320,91 грн за період з 17.09.2020 по 17.09.2021, 3% річних у розмірі 1108,87 грн за період з 01.08.2020 по 17.09.2021; інфляційних втрат у розмірі 3266,64 грн за період з серпня 2020 року по серпень 2021 року (включно).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Законодавством передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В силу статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути 4320,91 грн пені за період з 17.09.2020 по 04.03.2021.

Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість в сумі 32666,40 грн виникла як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за 2019 рік, а не на підставі договору, тому позивачем безпідставно нараховано відповідачу та заявлено до стягнення суму пені.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4320,91 грн пені задоволенню не підлягають.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних від суми заборгованості за період з 01.08.2020 по 17.09.2021 у розмірі 1108,87 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми "ІpLex" судом встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 1107,75 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних у сумі 1,12 грн (1108,87 - 1107,75).

Позивачем також нараховано відповідачу інфляційних втрат на суму заборгованості за період з 01.08.2020 по 31.08.2021 у розмірі 3266,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його методологічну та арифметичну правильність та обґрунтованість.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 812,89 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Колос" (57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка, код ЄДРПОУ 30405651) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 36940,79 грн, яка складається з 32666,40 грн - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за 2019 рік, 3266,64 грн - інфляційних втрат, 1007,75 грн - 3% річних, а також 812,89 грн - судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2023.

Суддя В.С. Адаховська