Рішення

від 04.05.2023 по справі 916/2433/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2433/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О.В., розглянувши матеріали справи №916/2433/22

за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса; код - 03528552), в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код - 43015722)

до Малого приватного підприємства "Валентин" (код - 19205420; 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, буд. 7; код ЄДРПОУ 08336521)

про стягнення неустойки у розмірі 1145500,99 грн. та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

з підстав використання державного майна без законних на те підстав

за участю представників:

від прокуратури: Тунік В.М.

від позивача: Стапінський В.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: 21.09.2022 року керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Малого приватного підприємства "Валентин" (далі - відповідач) яким просить суд:

- стягнути з Малого приватного підприємства «Валентин» на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях неустойку у розмірі 1 145 500,99 грн.

- усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України Одеській та Миколаївський областях державним окремим індивідуально визначеним майном - нежитловими приміщеннями №1-24 гіпсолітового цеху (літ.Ж), інвентарний номер №278, загальною площею 1598, 60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», шляхом зобов`язання МПП «Валентин» повернути вказане майно за актом приймання-передавання балансоутримувачу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2022 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду Господарським судом Одеської області у складі судді ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі № 916/2433/22, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2022 р. до участі у справі у справі № 916/2433/22 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів".

06.02.2023 року за Розпорядженням керівника апарату суду № 19, у зв`язку з увільненням судді ОСОБА_1 з 02.02.2023 від виконання обов`язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби за призовом осіб на військову службу по загальній мобілізації на строк до оголошення демобілізації, проведено повторний автоматичний розподіл судової справи та визначено склад суду для розгляду цієї справи - суддя Демешин О. А.

07.02.2023 року Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. прийняв справу до свого провадження, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначив дату та час підготовчого засідання та викликав учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою від 16.03.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Копії Ухвал по справі, що направлялись Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи повертались до суду неврученими з відміткою поштового відділення: „адресат відсутній за вказаною адресою". Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд справи Господарським судом Одеської області. Крім того, як встановлено з матеріалів справи, 18.01.2023 року представник відповідача ознайомився із матеріалами справи, 23.01.2023 року Відповідач просив суд відкласти підготовче засідання та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву, а 18.04.2023 року відповідач просив суд відкласти розгляд справи. Суд вжив додаткових заходів для повідомлення Відповідача про розгляд справи господарським судом через електронну скриньку вказану відповідачем.

04.05.2023р. (вх.№14668/23) до суду від представника Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість прийняти участі в судовому засіданні за станом здоров`я. Суд звертає увагу, що судове засідання, призначене на 18.04.2023р. було відкладено за заявою (вх.№12500/23 від 18.04.202р.) представника Відповідача у зв`язку з участю в іншій справі, що розглядалася Овідіопольським районним судом Одеської області.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторного неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причини неявки.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також 04.05.2023р.(вх.№14676/23) від Відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів з обґрунтуванням поважності причин ненадання цих доказів під час підготовчого провадження тим, що Відповідачу не було відомо про перебування цієї справи на розгляді у Господарському суді Одеської області.

Судом відхилено вказане клопотання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду про призначення судових засідань під час підготовчого провадження направлялись за місцем реєстрації МПП „Валентина" (м.Одеса, вул.Хімічна, 35), однак повертались до суду у зв`язку з відсутністю Відповідача за вказаною адресою.

Також, судом відхилено клопотання Відповідача (вх.№14667/23 від 04.05.2023р.) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, якою встановлено, що суд залишає позов без розгляду якщо позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати.

Відхиляючи вказане клопотання суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно п. 1 Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

На території Одеської області повноваження у вказаній сфері реалізовувались Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, на момент підписання договору.

Наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 № 484 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Зазначеним наказом встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України Одеській та Миколаївській областях областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, серед іншого, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Таким чином, органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, та який зобов`язаний вживати заходи з метою захисту порушених інтересів держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

На виконання вимог ч.4 ст. 53 ГПК України та ч.3 ст.23 Закону України „Про прокуратуру" Керівником Малиновської окружної прокуратури м. Одеси обґрунтовано надано позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

При цьому, матеріали справи містять докази звернення до прокурора до Позивача по справі щодо вжиття заходів по реагуванню на порушення інтересів держави у відносинах з Відповідачем.

У п. 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 911/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 80 Постанови).

Велика Палата Верховного Суду у п. 81 вищезазначеної постанови зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Отже, у даному випадку, звернувшись до суду з позовною заявою, прокурор реалізував конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, тобто діяв в межах дискреційних повноважень.

За таких обставин, враховуючи те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, неналежно здійснювало захист порушених інтересів держави, зокрема, тривалий час не зверталося до суду з відповідним позовом, суд вважає, що прокурор обґрунтовано звернувся до суд з позовом по цій справі для здійснення представництва інтересів держави, в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому, підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст.226 ГПК України - судом не вбачається.

Під час розгляду справи прокурор та представник позивача позов підтримали.

В С Т А Н О В И В :

07.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Позивач, ,Орендодавець) та Малим приватним підприємством «Валентин» (Відповідач, Орендар) за погодженням з Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (Третя особа, Балансоутримувач) було укладено договір оренди (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №1-24 гіпсолітового цеху (літ.Ж), інвентарний номер №278, загальною площею 1598, 60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

Розділом 2 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.08.2018 визначено умови передачі орендованого майна Орендарю.

Так, згідно п. 2.1, 2.2 вказаного Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передавання Майна.

Актом передачі - приймання від 07.08.2018 року майно передано балансоутримувачем орендарю.

Розділом 3 Договору встановлено, що орендна плата визначається балансоутримувачем на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 48 321 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції липень 2018, серпень 2018. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством. Розмір орендної плати обов`язково переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% -, 30% - щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступним за звітним відповідно до пропорцій розподілу , установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується протягом 10 днів з моменту підписання Договору внести авансовий платіж, передбачений цим Договором. Авансовий платіж стягується до Державного бюджету і Балансоутримувачем у співвідношенні, згідно п. 3.6 Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного Орендарем авансового платежу.

Згідно п. 5.10 у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту підписання договору сторонами (тобто з 07.08.2018 до 07.07.2021 включно). Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

За змістом п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженим управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Пунктом 10.6 Розділу 10 Договору визначено, що чинність Договору припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено, - загибелі орендованого майна, - достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду, - у разі ліквідації Орендаря, - у разі банкрутства Орендаря, - в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

У п.п.10.9 - 10.11 Розділу 10 зазначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передавання. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення.

Позов ґрунтується на тому, що, термін дії договору оренди державного майна укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та МПП «Валентин» 07.08.2018 строком на 2 роки 11 місяців сплив 08.07.2021, а Орендарем не виявлено наміру щодо подальшого продовження Договору, в установленому Законом порядку та вищезазначене майно не повернено. Крім того, Відповідачем здійснювалась несвоєчасне внесення орендної плати, за користування майном, про що Фондом державного майна України по Одеській та Миколаївський областях повідомлено Орендаря листом претензією від 11.06.2020 за №11-06-02232 із наданням розрахунку заборгованості за період виникнення прострочення виконання зобов`язання за період з 12.09.2019 по 09.06.2020 у розмірі 148 857,57 грн. та пені - 7 085,07 грн. Надалі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до МПП «Валентин» із листом претензією від 07.09.2020 року за №11-06-03854 про необхідність погашення заборгованості з боку Орендаря за користування державним майном за період з 12.09.2019 по 01.09.2020 року у розмірі 224 830,13 грн. та пені - 11 586, 70 грн. із застереженням, що сплата орендної плати за користування майном є істотною умовою договору оренди, а невиконання істотних умов тягне за собою дострокове припинення договору. В подальшому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до МПП «Валентин» із листом претензією від 09.03.2021 за №11-06-01010 про необхідність погашення заборгованості з боку Орендаря за користування державним майном за період з 12.07.2020 по 04.03.2021 року у розмірі 230421,41 грн та пені - 14412,00 грн. Також орендодавцем направлено повідомлення від 27.04.2021 № 11-07-01938 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.08.2018 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов`язана сторона.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Як було зазначено, правовідносини, що склались між сторонами третьою особо базуються на договорі оренди (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі Договір) який було укладено 07.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та малим приватним підприємством «Валентин» (Орендар) за погодженням з Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (Балансоутримувач).

Відповідно, відносини, що склались між Сторонами справи регулюються також спеціальним Законом, а саме - Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. N 483 (далі - Порядок).

Так, згідно преамбули Закону - цей Закон регулює: правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно п. 1 Порядку - цей Порядок визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, 01.02.2020 року введено в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок).

У п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 р.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, з 01.07.2020 року продовження дії договору оренди мало відбуватися в порядку, встановленому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ та з урахуванням положень ст. 18 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовжений договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

За приписами п. 143 Порядку Орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Згідно п. 144 Порядку - після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

Ч. 9 ст. 18 Закону передбачено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені вимоги чинного законодавства, суд робить висновок про те, що договір оренди, укладений між сторонами по справі, міг бути продовжений на той самий строк, на який він був укладений, на підставі заяви орендаря, поданої не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та за наслідками проведеного аукціону.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази подання Відповідачем такої заяви та дотримання подальшої процедури проведення аукціону - договір оренди державного майна був чинним до 07.07.2021 включно, а з 08.07.2021р. цей договір припинив дію на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у зв`язку із закінченням строку на який він укладався.

За змістом ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, до цього часу Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення державного нерухомого майно, площею 1598,60 кв.м, яке знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» та розміщено за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35.

У пунктах 9.9, 9.11, 9.12, 9.20-9.21, 9.24 Постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року у справі № 910/11131/19 викладено такий правовий висновок:

«Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. ст. 759, 162, 763 ЦК України, ст. ст. 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальній:) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв 'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов 'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України яке в свою чергу надає право Орендодавцю вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за оренду речі за час прострочення, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі, а не право нараховувати орендну плату, в розмірі передбаченому договором, оскільки останній припинив свою дію. )».

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі № 917/631/19.

Таким чином є підстави для застосування до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме про сплату неустойки, яка є спеціальною мірою відповідальності недобросовісного наймача і застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином, неустойка є особливим спеціальним видом відповідальності орендаря може бути застосовано на підставі прямої норми закону незалежно від наявності або відсутності погодження сторін щодо оплати такої неустойки в умовах укладеного договору оренди. Приймаючи до уваги, що з моменту закінчення терміну дії договору оренди Відповідачем орендоване нерухоме майно не було повернуто, прокурор обгрунтовано розрахував неустойку в розмірі подвійної плати за оренду вищевказаного нерухомого майна за час прострочення такого повернення в розмірі 1 145 500 гривень 99 коп., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача вказаної неустойки - підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі викладеного та приймаючи до уваги, що об`єкт оренди до цього часу не повернуто Відповідачем балансоутримувачу, у держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях відсутня можливість користуватися і розпоряджатися державним окремим індивідуально визначеним майном, а саме - нежитловими приміщеннями №1-24 гіпсолітового цеху (літ.Ж), інвентарний номер №278, загальною площею 1598, 60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні і розпорядженні цим майном шляхом його повернення балансоутримувачу за актом приймання-передачі, також - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Валентин» (код - 19205420; 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код - 43015722) неустойку в розмірі 1 145 500 гривень 99 коп.

3. Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України Одеській та Миколаївський областях державним окремим індивідуально визначеним майном - нежитловими приміщеннями №1-24 гіпсолітового цеху (літ.Ж), інвентарний номер №278, загальною площею 1598, 60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що обліковується на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, буд. 7; код ЄДРПОУ 08336521), шляхом зобов`язання Малого приватного підприємства «Валентин» (код - 19205420; 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35) повернути вказане майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Валентин» (код - 19205420; 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35) на користь Одеської обласної прокуратури 19 663 гривні 51 коп. судового збору (отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (юридична та поштова адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: ІІА808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 травня 2023 р.

Суддя О.А. Демешин

Повний текст рішення складено 05 травня 2023 р.