Рішення

від 08.05.2023 по справі 922/487/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/487/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву (вх.№8334 від 06.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 1; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68; код ЄДРПОУ: 31352075) до Фермерського господарства "С.А.М." (63743, Харківська обл., Купянський р-н, с. Берестове; код: ЄДРПОУ: 30560288) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "С.А.М.", в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства "С.А.М." заборгованість за договором купівлі-продажу у загальному розмірі 146 675,19 грн., з яких: 139 995,31 грн. основна заборгованість, 1 220,06 грн. три відсотки річних, 5 459,82 грн. інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Фермерського господарства "С.А.М." про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути з Фермерського господарства "С.А.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" основну заборгованість за договором купівлі-продажу у розмірі 139 995,31 грн., три відсотки річних у розмірі 1 220,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 5 459,82 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Також надано позивачу строк протягом п`яти днів з дня отримання цього рішення для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

06.04.2023 на електронну скриньку суду від представника позивача надійшла заява (вх.№8334 від 06.04.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 заяву (вх.№8334 від 06.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу прийнято до розгляду. Надано відповідачу строк протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали для надання своєї позиції стосовно заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Повідомлено відповідача, що у разі ненадання своєї позиції щодо питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у строк встановлений судом, дане питання буде розглянуто судом за наявними в матеріалах справи документами.

В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Фермерського господарства "С.А.М." (63743, Харківська обл., Куп`янський р-н, с. Берестове) вищезазначену ухвалу суду від 10.04.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, 10.04.2023 начальником відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Харківської області та провідними інспекторами відділу було складено Акт про неможливість відправки кореспонденції №388/2023, згідно якого ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 по справі №922/487/23, яка адресована Фермерському господарству "С.А.М.", не відправлено у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 63743.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до ч.ч.3,7 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

Проте відповідач не повідомляв суду іншої адреси.

У зв`яку з відсутністю можливості повідомити відповідача про розгляд заяви засобами поштового зв`язку, судом було надіслано копію ухвали від 10.04.2023 на електронну скриньку відповідача, зазначену позивачем в заяві (вх.№5044 від 01.03.2023) про долучення інформації.

Проте, станом на 08.05.2023 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу не надходило.

Суд зазначає, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Розглянувши заяву (вх.№8334 від 06.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з позовною заявою надав попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 24 000,00 грн.

В заяві про розподіл судових витрат представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 24 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд також враховує, що в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатським об`єднанням "ЕС ЕЛ ЕЙ" в особі керуючого партнера Іванова В.П. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017, додатковими угодами до договору №1 від 26.11.2019, №2 від 20.10.2020, №4 від 25.01.2021, додатком №96 від 25.12.2022 та ордерами на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1345020 від 03.02.2023 та №1372258 від 04.04.2023.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 24 000,00 грн. представник позивача надав суду копії додатку №96 від 25.12.2022 до договору про надання правової допомоги №30-LS/17 від 13.11.2017, акту надання послуг №1 від 03.04.2023 на загальні суму з ПДВ у розмірі 24 000,00 грн. та рахунку на оплату №1 від 03.04.2023 на суму у розмірі 24 000,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд зазначає, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, суд констатує, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази виконання робіт на загальну суму 24 000,00 грн. згідно акту надання послуг за договором.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

З огляду на викладене та враховуючи те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 позов задоволено, оскільки відповідачем не надано жодних заперечень, суд вважає за доцільне заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі щодо розподілу витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вх.№8334 від 06.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу - задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "С.А.М." (63743, Харківська обл., Купянський р-н, с. Берестове; код: ЄДРПОУ: 30560288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, 1; адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68; код ЄДРПОУ: 31352075) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 08.05.2023.

Суддя Т.О. Пономаренко