Постанова

від 07.07.2023 по справі 922/487/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/487/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "С.А.М.", Харківська область, Купянський район, с. Берестове, (вх. №768 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 (суддя Пономаренко Т.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 31.03.2023р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна", м.Київ,

до відповідача: Фермерського господарства "С.А.М.", Харківська область, Купянський район, с. Берестове,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "С.А.М.", в якому спросив суд стягнути з Фермерського господарства "С.А.М." заборгованість за договором купівлі-продажу №21081 від 29.10.2021р. в загальному розмірі 146675,19грн., з яких: 139995,31грн. основна заборгованість, 1220,06грн. 3% річних, 5459,82грн. інфляційні, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу насіння №21081 від 29.10.2021р. в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Фермерського господарства "С.А.М." про стягнення заборгованості; стягнуто з Фермерського господарства "С.А.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" основну заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 139995,31грн., 3% річних у розмірі 1220,06грн., інфляційні у розмірі 5459,82грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 6, 11, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 626, 625, 627, 628, 629, 638, 655, 691 Цивільного кодексу України, статей 174,193 Господарського кодекс України в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу насіння від 29.10.2021р. №21081 в сумі 139995,31грн. мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повної оплати відповідачем отриманого товару у визначений договором строк.

Господарським судом першої інстанції також було задоволено в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3% річних в розмірі 1220,06грн. та інфляційних в розмірі 5459,82грн.

Фермерське господарство "С.А.М." з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення основної заборгованості за договором в сумі 139995,31грн., а також інфляційних та річних нарахованих на суму основної заборгованості за порушення строків оплати за поставлений товар.

На думку апелянта, наявні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання за договором купівлі продажу насіння №21081 від 29.10.2021р., оскільки вказане порушення сталось внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідні обставини викладені в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022р.

Крім того, XV сесія VIII скликання Харківської обласної ради прийняла рішення від 14.02.2023р. "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили" до якого, зокрема, включено і відповідача - Фермерське господарство "С.А.М." (с. Берестове, Куп`янський район, Харківська область.).

Окрім викладеного, апелянт також посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, що полягає в обмеженні судом його прав на подання процесуальних документів через неможливість директора підприємства виїхати з зони бойових дій, відсутність поштового та інтернет зв`язку, не направлення на його поштову адресу судової поштової кореспонденції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "С.А.М." на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено розпочати розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "С.А.М." на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 з 25.04.2023р. без повідомлення учасників справи.

11.05.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5361), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 залишити без змін. Крім того, позивач в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повідомив суд апеляційної інстанції, що попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 20000,00грн., докази понесення вказаних витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

07.06.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх.№6540), в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2023р., у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи №922/487/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв`язку, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023р. отримано позивачем 21.05.2023р.

Клопотання від позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (надалі - продавець) та Фермерським господарством "С.А.М." (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу насіння №21081 (надалі договір т.1 а.с.13-15), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця в строки та на умовах, передбачених цим договором перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному у цьому договорі та додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу (пункт 1.1. договору).

Ціна визначається у додатках до даного договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики (пункт 2.1. договору).

Підставою для здійснення оплати є додаток та/або рахунок на оплату насіння (наділі - рахунок), без Додатку та/або рахунку виписаного продавцем, передплата (оплата) не зараховується. Сплата здійснюється в терміни зазначені в додатку та/або рахунку (пункт 2.2.договору).

Всі розрахунки по договору проводяться виключно в безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок, зазначений в договорі. Зобов`язання з оплати грошевими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця вважатимуться виконаними покупцем належним чином у момент зарахування грошевих коштів на поточний рахунок продавця (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього договору здійснюється покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" в порядку та строк, який зазначений в додатках. Більш детальна Інформація щодо умов відвантаження зазначена в Додатку №1.

Відповідно до пункту 3.5. договору, продавець надає покупцеві наступні документи в день купівлі-продажу насіння:

- видаткову накладну оформлену відповідно до чинного законодавства України (надається в день відвантаження насіння або в наступний робочий день);

- ТТН;

- сертифікат на насіння.

Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання покупцем (уповноваженим представником покупця) складського розпорядження про відвантаження та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад покупця (пункт 3.6. договору).

Розділом 6 договору сторони визначили поняття форс- мажору, зокрема:

-жодна сторона не несе відповідальності за невиконання, або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором, що сталось внаслідок настання обставин непереборної сили визначених статтею 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні» включаючи, але не обмежуючись як то: пожежа, повінь, землетрус, або інші стихійні лиха, війна , військові дії будь-якого виду, терористичні акти, страйки, блокади ,ембарго, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також будь-які інші обставини, що знаходяться поза розумним контролем сторони, що посилаючись на такі обставини не змогла виконати чи припинила виконання своїх обов`язків за договором. При цьому, настання обставин непереборної сили повинно безпосередньо вплинути на виконання положень цього договору стороною, яка посилаючись на такі обставини, припинила виконання своїх обов`язків за цим договором (пункт 6.1. договору);

-настання обставин непереборної сили відстрочує строк виконання зобов`язань за цим договором стороною, що перебувала під впливом обставин непереборної сили, на проміжок часу, що дорівнює строку дії обставин непереборної сили (пункт 6.2. договору);

-сторона, що перебуває під впливом обставин непереборної сили, зобов`язана повідомити іншу сторона про момент настання та припинення дії обставин непереборної сили впродовж трьох днів з дня їх настання чи припинення (пункт 6.3. договору);

-настання, дія та припинення дії обставин непереборної сили повинні підтверджуватись документом, виданим ТПП України (пункт 6.4. договору)

Згідно з пунктом 9.5. договору, цей договір дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків - до їх належного виконання.

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або змін, договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 9.6. договору).

На виконання пункту 3.1. договору, 29.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (надалі - продавець) та Фермерським господарством "С.А.М." (надалі - покупець) було укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу насіння №21081 (надалі - Додаток №1 т.1 а.с.16-17).

Також, 29.10.2021р. між сторонами на складено та підписано додаток №3802065679 до договору купівлі-продажу насіння №21081 (т.1 а.с.18), відповідно до умов якого сторони погодили строк поставку насіння соняшнику - 15.04.2022р. на суму 482301,51грн.; умови поставки: СРТ (в редакції Інкотермс 2010); адреса доставки: 63744, Берестове; умови оплати - не пізніше 01.11.2021р. покупець має сплатити 40%, що становить 192920,60грн., не пізніше 20.10.2022р. покупець має сплатити 60%, що становить 289380,91грн.

Як зазначав в позовній заяві позивач, на виконання додатку №3802065679 від 29.10.2021р. відповідач здійснив оплату в розмірі 40% від суми замовлення у сумі 192920,60грн. трьома платежами, а саме:

- 01.11.2021р. в сумі 96500,00грн. згідно платіжного доручення №1839 від 01.11.2021р.;

- 05.11.2021р. в сумі 46420,00грн. згідно платіжного доручення №1862 від 05.11.2021р.;

- 08.11.2021р. в сумі 50000,60грн. згідно платіжного доручення №1868 від 08.11.2021р.

Вказані обставини підтверджуються доданою до позовної заяви банківською довідкою АТ Сітібанк по рахунку позивача від 14.12.2022р. №221065/0401-1 (т.1 а.с.20).

01.02.2022р. продавцем (позивачем) було здійснено поставку насіння соняшника на суму 332915,91грн. на адресу покупця (відповідача), погоджену в договорі, що підтверджується доданими до позовної заяви документами, а саме: складським розпорядженням на відвантаження від 01.02.2022р., товарно-транспортною накладною №6401198 від 01.02.2022р., видатковою накладною №3807080560 від 01.02.2022р. та довіреністю на отримання насіння №1 від 31.01.2022р. (т.1 а.с.21-25).

Проте, покупцем (відповідачем) не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за товар, що і стало підставою для звернення 08.02.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "С.А.М." про стягнення з Фермерського господарства "С.А.М." заборгованості за договором купівлі-продажу в загальному розмірі 146675,19грн., з яких: 139995,31грн. основна заборгованість, 1220,06грн. три відсотки річних, 5459,82грн. інфляційні (т.1 а.с.1-35).

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.53-64).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, позивачем на підставі видаткової накладної №3807080560 від 01.02.2022р. та додатку до договору додатку №3802065679 від 29.10.2021р. було поставлено відповідачу товар (насіння соняшника) на загальну суму 332915,91грн., натомість відповідачем сплачено позивачу вартість отриманого насіння лише частково на суму в розмірі 192920,60грн.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, доказів повної оплати за поставлений позивачем товар відповідачем надано не було, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 139995,31грн., за поставлений товар, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 5459,82грн. та 3% річних в сумі 1220,06грн., судова колегія зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Разом з тим, в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення основної заборгованості за договором в сумі 139995,31грн., а також інфляційних та річних нарахованих на суму основної заборгованості за порушення строків оплати за поставлений товар.

На думку апелянта, наявні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання за договором купівлі продажу насіння №21081 від 29.10.2021р., оскільки вказане порушення сталось внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідні обставини викладені в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022р.

Крім того, XV сесія VIII скликання Харківської обласної ради прийняла рішення від 14.02.2023р. "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили" до якого, зокрема, включено і відповідача - Фермерське господарство "С.А.М.", що відповідно унеможливлює його господарську діяльність.

За приписами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020р. у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014р. за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами пункту 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, судовою колегією встановлено, що в законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022р. розміщено загальний офіційний лист.

В загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022р. зазначено, що його видано на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, вказаними статтями врегульовано саме порядок видачі сертифікатів ТПП, а не офіційних листів ТПП України та їх правовий статус, статут ТПП України також відсутній у вільному доступі.

Судова колегія зауважує, що загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Крім того, його опубліковано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 в якій Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.03.2023р. у справі № 922/1093/22, у випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язання сторін за договором може переноситись (продовжуватись) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022р. за № 2024/02.0-7.1., як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі не є достатнім доказом існування таких обставин.

Судова колегія також зазначає, розділом 6 договору сторони визначили поняття форс- мажору, зокрема:

-жодна сторона не несе відповідальності за невиконання, або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором, що сталось внаслідок настання обставин непереборної сили визначених статтею 14-1 Закону України "Про торгово промислові палати в Україні" включаючи, але не обмежуючись як то: пожежа, повінь, землетрус, або інші стихійні лиха, війна , військові дії будь-якого виду, терористичні акти, страйки, блокади ,ембарго, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також будь-які інші обставини, що знаходяться поза розумним контролем сторони, що посилаючись на такі обставини не змогла виконати чи припинила виконання своїх обов`язків за договором. При цьому, настання обставин непереборної сили повинно безпосередньо вплинути на виконання положень цього договору стороною, яка посилаючись на такі обставини, припинила виконання своїх обов`язків за цим договором (пункт 6.1. договору);

-настання обставин непереборної сили відстрочує строк виконання зобов`язань за цим договором стороною, що перебувала під впливом обставин непереборної сили, на проміжок часу, що дорівнює строку дії обставин непереборної сили (пункт 6.2. договору);

-сторона, що перебуває під впливом обставин непереборної сили, зобов`язана повідомити іншу сторона про момент настання та припинення дії обставин непереборної сили впродовж трьох днів з дня їх настання чи припинення (пункт 6.3. договору);

-настання, дія та припинення дії обставин непереборної сили повинні підтверджуватись документом, виданим ТПП України (пункт 6.4. договору)

Отже, відповідно до умов договору відповідач повинен був повідомити позивача про настання у нього неможливості виконання своїх зобов`язань за спірним договором протягом 3 (трьох) днів від дня виникнення у нього неможливості виконання зобов`язань за договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ТПП України або відповідної регіональної ТПП, в строк визначений умовами договору, для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, причин неможливості такого звернення суду повідомлено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 139995,31грн., 3% річних у розмірі 1220,06грн., інфляційні у розмірі 5459,82грн.

Щодо доводів апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, що полягає в обмеженні судом його прав на подання процесуальних документів через неможливість директора підприємства виїхати з зони бойових дій, відсутність поштового та інтернет зв`язку, не направлення на його поштову адресу судової поштової кореспонденції, судова колегія зазначає наступне.

Так, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" с. Берестове Куп`янського району Харківської області в якому розташоване підприємство відповідача - Фермерське господарство "С.А.М." з 21.10.2022р. має статус "Територія можливих бойових дій".

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи місцевим господарським судом з метою надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", було направлено на адресу відповідача - Фермерського господарства "С.А.М." (63743, Харківська обл., Куп`янський р-н, с. Берестове) ухвалу суду про відкриття провадження у справі №922/329/23 від 10.02.2023р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, 10.02.2023р. заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області та провідними інспекторами відділу було складено Акт про неможливість відправки кореспонденції №143/2023, згідно якого ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/487/23, яка адресована: Фермерському господарству "С.А.М." не відправлено у зв`язку із призупиненням Акціонерним товариством Укрпошта приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 63743 (т.1 а.с.43).

06.03.2023р. секретарем судового засідання телефонограмою було повідомлено директора Фермерського господарства "С.А.М." Судавцова Анатолія Миколайовича, що ухвалою суду від 10.02.2023 відкрито провадження у справі №922/487/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" до Фермерського господарства "С.А.М." про стягнення заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Вказану телефонограму прийнято особисто директором Судавцовим Анатолієм Миколайовичем (т.1 а.с.52).

Вказані обставини також підтверджуються відповідачем, що вбачається зі змісту апеляційної скарги.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, на думку судової колегії, господарським судом першої інстанції було вчинено всі можливі процесуальні дії для забезпечення належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи.

Судова колегія також зауважує, що посилання апелянта на те, що директор підприємства відповідача Судавцов А.М. з початку війни та момент розгляду справи господарським судом першої інстанції перебував на території с. Берестове Куп`янського району Харківської області та відповідно не мав фізичної можливості укласти відповідний договір про надання правової допомоги з адвокатом з метою забезпечення представництва його прав в суді, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Сергій Губський» в особі керівника адвоката Губського Сергія Михайловича, відповідачем - Фермерським господарством "С.А.М." в особі засновника Судавцова Анатолія Миколайовича було укладено 20.03.2023р., а ордер серії ЗР№55749 від 20.04.2023р. видано із посиланням на договір про надання правової допомого від 20.03.2023р. (т.1 а.с.121-122,123; вказані документи долучені до апеляційної скарги на підтвердження повноважень представника апелянта).

Натомість, оскаржуване рішення ухвалено господарським судом Харківської області 31.03.2023р., що свідчить про те, що відповідач в особі його представника мав щонайменше 10 днів для звернення до місцевого господарського суду з повідомленням іншої адреси для листування, на яку можливо було б направити копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, а також ознайомитись з матеріалами справи та надати відзив на позовну заяву.

Проте, відповідач процесуальними правами, передбаченими статтею 4 Господарського процесуального кодексу України не скористався та ухилився від вчинення активних дій, зокрема, щодо участі в розгляді даної справи.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "С.А.М." залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2023р. у справі №922/487/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.07.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.О. Фоміна