Рішення

від 02.05.2023 по справі 572/2036/22

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №572/2036/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря Волкодав А.А.,

представника позивача: Михальця Г.В.,

представника відповідача: Шапірка А.В.,

представників третьої особи: Бриж І.Д. та Карпової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Сарненська міська рада Рівненської області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Комунального підприємстваІнспекція зблагоустрою Сарненськоїміської територіальноїгромади Сарненськоїміської радита третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета позову:Сарненської міськоїради Рівненськоїобластіта, згідно з позовом в уточненій його редакції, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради №17 від 25.04.2022 Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням чисельності штату в частині скорочення посади інспектора з благоустрою;

- визнати протиправним та скасувати наказ комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради №18 від 30.06.2022 про звільнення його з посади інспектора з благоустрою комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з 30.06.2022 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, як такий, що суперечить чинному законодавству України;

- поновити його на посаді інспектора з благоустрою комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради;

- стягнути на його користь з комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради 70019,54 грн.

До початку судового засідання від адвоката позивача - Михальця Г.В. в порядку ст.ст.43, 49, 64, 83 ЦПК України надійшла заява про долучення до матеріалів розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу станом на 02.05.2023 року, в якій просить стягнути з комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради 206273,78 грн.

Згідно розпорядження голови Сарненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2022 року за Вих. №572/2036/22/6067/2022 дана цивільна справа на підставі ст. 31 ЦПК України, передана Дубровицькому районному суду Рівненської області у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду після задоволення самовідводів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2022 року, головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Оборонову І.В.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2022 року, суддя Оборонова І.В. прийняла до свого провадження дану цивільну справу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він працював інспектором з благоустрою комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради. Відповідно до наказу №18 від 30 червня 2022 року його звільнено з посади інспектора з благоустрою комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Даний наказ було видано на підставі наказу відповідача №17 від 25 квітня 2022 року Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням чисельності штату та акту Про відмову від підпису в повідомленні про звільнення від 26 квітня 2022 року №1.

Однак, своє звільнення позивач вважає незаконним та зазначає, що 30 червня 2022 року він перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ Сарненська ЦРЛ. У зв`язку з цим, він не міг бути присутнім на робочому місці у день проведення звільнення та, відповідно, не міг отримати належних документів щодо його звільнення. Вказана обставина прямо вказує, що відповідач порушив процедуру звільнення, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Позивач вказує, що наказ про його звільнення йому було скеровано на його адресу 01 липня 2022 року, а отримано ним через пошту лише 05 липня 2022 року. Крім того, відповідач в телефонному режимі викликав його до себе 04 липня 2022 року та пред`явив для підпису оскаржуваний наказ, проте відмовив у видачі його копії. Вважає, що вказана обставина також вказує на протиправність дій відповідача.

Разом з тим, позивач, посилаючись на ст. 49-2 КЗпП України, зазначає, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Однак, відповідачем не враховано його статус як особи, яка має ІІІ групу інвалідності та його статус депутата Сарненської районної ради, що також вказує на порушення відповідачем матеріальної норми підстав, порядку та процедури звільнення.

Крім того, вказує, що відповідач мав обов`язок надати йому невикористану відпустку за два роки, у зручний для нього час та, відповідно, не мав прав та підстав платити йому компенсацію за відпустку в той час, коли він того не хотів. Відповідач у такий спосіб штучно зменшив розмір своїх зобов`язань щодо надання йому матеріальної допомоги на проведення відпустки, а також штучно зменшив йому розмір трудового стажу.

Також, як вбачається з оскаржуваного наказу про його звільнення, останній був виданий на підставі наказу відповідача за №17 від 25 квітня 2022 року Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням чисельності штату. Оскільки засновник відповідача свого часу запланував та несе витрати на утримання штатного розпису відповідача, як юридичної особи, то виходить, що керівник відповідача, будучи, по суті, найманим працівником, не має права та підстав самочинно приймати рішення про його скорочення та наступне звільнення. Доказом цього є та обставина, що засновник відповідача не скорочував витрат на його утримання та не змінював прийнятих на себе зобов`язань, в порядку визначеному законом. Зокрема, він, як депутат органу місцевого самоврядування, досі нічого не знає про такі рішення, а відповідач приховує від нього такі підстави. Наведене, на думку позивача, також дає підстави вважати оскаржуване рішення свавільним та протиправним.

Тому вказане означає, що відповідач протиправно прийняв рішення про скорочення його робочого місця, протиправно відмовив йому у наданні чергових відпусток двічі та протиправно провів його звільнення з порушенням трудових прав. У зв`язку із зазначеним, він просить стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідачем комунальною установоюІнспекція зблагоустрою Сарненськоїміської територіальноїгромади Сарненськоїміської ради в особі начальника Шапірка А.В. подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час звільнення позивача із займаної посади були дотримані всі вимоги трудового законодавства, його завчасно було повідомлено про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників. При цьому відповідачем дотримана встановлена процедура щодо внесення змін до штатного розпису та подальше скорочення чисельності й штату працівників здійснено відповідно до вимог законодавства.

Відповідач у відзиві, посилаючись на ряд норм законодавства та надаючи розгорнуті пояснення з приводу кожної із заявлених позовних вимог стверджує, що порядок звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем дотримано.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Михалець Г.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи позов правомірним та обґрунтованим наявними в матеріалах справи доказами. Просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Представники третьої особи Сарненської міської ради Бриж І.Д.та КарповаО.М., в судовому засіданні вказали на безпідставність позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.

В судовомузасіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 , який є завідувачем травматологічного відділення КНП Сарнецька ЦРЛ Сарненської міської ради та який пояснив, що 30 червня 2022 року о 16-й годин ОСОБА_1 звернувся до нього зі скаргами на гострі болі у спині з прострілами у праву ногу. Після огляду о 16-44 год. було створено електронне направлення на госпіталізацію ОСОБА_1 , та госпіталізовано у приймальне відділення КНП «Сарненська ЦРЛ». У приймальному відділенні він був опитаний про місце роботи та надав інформацію про родичів і о 17-15 год. оформлено історію хвороби. Потім хворий був оглянутий та йому було проведено відповідне обстеження і встановлено діагноз «гостра люмбалгія», а також «остеохондроз». На наступний день ОСОБА_1 стало краще, але болі у нього ще були присутні, у зв`язку з чим він робив певні процедури і лікувався у стаціонарі. У травматологічному відділенні ОСОБА_1 лікувався з 30 червня 2022 року і був виписаний 06 липня 2022 року.

Також додав, що до його обов`язків не входить повідомляти керівників підприємств про госпіталізацію хворого, а ОСОБА_1 не повідомляв, що його у той день було звільнено. Як лікарю стало відомо, біль у хворого виник ще 29 червня 2022 року, але за медичною допомогою він не звертався.

Заслухавши поясненнясторін,свідка,дослідивши поданідокументи іматеріали справи,всебічно іповно з`ясувавшифактичні обставини,на якихґрунтуються позовнівимоги тазаперечення протиних,об`єктивно оцінившинадані судудокази,які маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення спорупо суті,суд установивнаступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімально розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як слідує зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ст. 2-1 КЗпП України, держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Встановлено, що 22 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про призначення його інспектором Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни (а.с.71).

03 серпня 2020 року наказом №4 Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни Сарненської міської ради, ОСОБА_1 прийнято на посаду інспектора з благоустрою Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни Сарненської міської ради на підставі вищевказаної заяви (а.с.72).

Того ж дня, ОСОБА_1 був ознайомлений з посадовою інструкцією інспектора з благоустрою комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни Сарненської міської ради, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 73-76).

У ході розгляду справи встановлено, що 20 квітня 2022 року виконавчим комітетом Сарненської міської ради прийнято рішення №152, яким змінено назву Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни Сарненської міської ради на Комунальну установу Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з одночасним затвердженням у новій редакції Положення про Комунальну установу Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради.

Як вказує відповідач, п. 4.4 вказаного Положення визначено, що до компетенції начальника Інспекції відноситься, зокрема: самостійно укладати договори, у тому числі трудові, видавати накази, обов`язкові для всіх працівників Інспекції; за погодженням із Сарненським міським головою визначати організаційну структуру Інспекції, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а також приймати і звільняти працівників відповідно до штатного розпису та трудового законодавства України, розподіляти між ними завдання та обов`язки, затверджувати посадові інструкції, контролювати їх виконання.

Так, наказом начальника інспекції ОСОБА_2 від 25 квітня 2022 року №17 внесено зміни до штатного розпису Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з 01 липня 2022 року, скоротивши 1 штатну одиницю інспектора з благоустрою Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради та виключено із штатного розпису Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з 01 липня 2022 року вказану посаду (а.с.84).

25 квітня 2022 року на виконання вищевказаного наказу №17 Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників оформлено повідомлення №1 від 25 квітня 2022 року Про заплановане звільнення (а.с.85), в якому викладено попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади інспектора з благоустрою Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, яке відбудеться 30 червня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Однак, ОСОБА_1 від підпису після ознайомлення в повідомленні про його звільнення №1 від 25 квітня 2022 року відмовився, про що свідчить акт №1 від 26 квітня 2022 року Про відмову від підпису в повідомлені про звільнення (а.с.86).

Наказом №18 від 30 червня 2022 року Про звільнення ОСОБА_1 (а.с.92) ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з благоустрою Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з 30 червня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку 20350 грн. та компенсації за 36 днів невикористаної щорічної відпустки 22102,56 грн.

Підставами для винесення вказаного наказу послугували наказ начальника Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням чисельності штату від 25 квітня 2022 року №17 та акт Про відмову від підпису в повідомленні про звільнення від 26 квітня 2022 року №1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з наказом №18 від 30 червня 2022 року про його звільнення ознайомився та отримав його копію, підтвердженням чого є власноручний підпис ОСОБА_1 в наказі (а.с. 92).

Вказана обставина спростовує твердження позивача про те, що він не отримував даний наказ.

Про ознайомлення з даним наказом та отриманням його копії також свідчить і акт №2 від 30 червня 2022 року (а.с.93).

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Встановлено, що в день звільнення 30 червня 2022 року, орієнтовно о 14:10 год. позивач, після ознайомлення з наказом про його звільнення, відмовився отримувати трудову книжку та розрахунок при звільненні, про щовін,відповідно,заперечує упозові,як іне надавзгоди напересилання йомутрудової книжкипоштою,на підтвердження чого відповідачем і складено Акт №2 від 30.06.2022 (а.с.93).

Тому факт невидачі позивачу трудової книжки та невиплати розрахунку при звільненні спростовується вищенаведеним.

Отже, суд вважає, що невидача трудової книжки позивачу та невиплата розрахунку при звільненні ОСОБА_1 відбулася не з вини роботодавця.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Із змісту наведеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі №306/2434/18.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відповідно до ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною 2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Таким чином, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі, звільненого за п. 1 ст. 40 КЗпП України, зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але, при цьому, суд не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, самостійними підставами, серед інших, змін в організації виробництва та праці визначено, зокрема, зміни в організації виробництва і праці у зв`язку зі скороченням чисельності працівників і окремо скорочення штату працівників.

Отже, чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості .

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства.

Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Наведені роз`яснення викладені у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 07 квітня 2011 року № 114/06/187-11.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

Загальновідомим фактом є те, що у зв`язку із збройною агресію російської федерації, на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє до сьогодні.

У зв`язку із вказаними подіями, 28 березня 2022 року начальником Сарненської районної військової адміністрації видано наказ №16 Про окремі питання організації бюджетного процесу у Сарненському районі у 2022 році в умовах воєнного стану (а.с.77-79)

Зокрема, пунктом 3 вказаного наказу визначено міським, селищним, сільським головам територіальних громад, спільно з керівництвом підприємств, установ та організацій, які належать до сфери їх управління (оперативного управління), та фінансуються з місцевого бюджету з дотриманням вимог чинного законодавства:

1) обмежити витрати, не пов`язані з першочерговими питаннями функціонування таким підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану та розміщенням тимчасово переміщених осіб;

2) здійснювати реєстрацію бюджетних зобов`язань з урахуванням вимог постанови КМ України від 09 червня 2021 року №590 Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, зі змінами;

3) призупинити до закінчення воєнного стану реалізацію регіональних програм, крім програм, пов`язаних з підтримкою територіальної оборони, військових та правоохоронних органів, цивільним захистом населення, соціальним захистом і соціальним забезпеченням, розміщенням тимчасово переміщених осіб, функціонуванням медичних установ та інших установ і закладів бюджетної сфери;

4) переглянути чинні договори (угоди) щодо функціонування підприємств, установ та організацій;

5) розглянути можливість оголошення простою в умовах воєнного стану на підприємствах, в установах та організаціях, що фінансуються з місцевого бюджету або щодо окремих працівників, за напрямками діяльності, безпосередньо не пов`язаними із забезпеченням освітнього процесу, наданням медичної чи соціальної допомоги, розміщенням тимчасово переміщених осіб та інших першочергових напрямків соціально-економічного розвитку.

Разом з тим, як вказує відповідач, 31 березня 2022 року такі ж обмеження введенні розпорядженням міського голови Сарненської міської ради №52 Про окремі питання організації бюджетного процесу у Сарненській міській територіальній громаді у 2022 році в умовах воєнного стану.

Тому, 01 квітня 2022 року начальником Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни видано наказ №9 про доведення до відома працівників Комунальної установи Інспекція з благоустрою м. Сарни вищевказаного розпорядження міського голови №52 від 31 березня 2022 року Про окремі питання організації бюджетного процесу у Сарненській міській територіальній громаді у 2022 році в умовах воєнного стану та визначено оплату праці працівників у простої здійснювати на умовах, визначених організаційно-розпорядчим актом роботодавця в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (а.с.80).

Крім того, наказом начальника Сарненської районної військової адміністрації №19 від 13 квітня 2022 року Про внесення змін до наказу начальника районної військової адміністрації від 28 березня 2022 року №16 доповнено вказаний наказ пунктом 5, в якому значиться забезпечити голові Сарненської районної ради, міським, селищним, сільським головам прийняти рішення щодо, зокрема, оптимізації чисельності працівників апарату районної ради, виконавчих органів міських, селищних, сільських рад та підприємств, установ та організацій, які перебувають у відповідній комунальній власності, з урахуванням положень Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (а.с.81).

Таким чином, на виконання наказу начальника Сарненської районної військової адміністрації №19 від 13 квітня 2022 року, а саме пункту 5 щодо оптимізації чисельності працівників апарату районної ради, виконавчих органів міських, сільських рад та підприємств, установ та організацій, які перебувають у відповідній комунальній власності, з урахуванням положень Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, а також беручи до уваги п. 10 ст. 54-1 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост, згідно якого староста бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю та керуючись пунктом 4.4.6 положення Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, начальник Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради звернувся до Сарненського міського голови з листом від 25 квітня 2022 року за №18 (а.с.82) в якому запропонував здійснити оптимізацію чисельності працівників Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради шляхом внесення змін до штатного розпису установи. При цьому, просив міського голову погодити внесення змін, скоротивши І штатну одиницю інспектора з благоустрою. Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради.

Як вбачається з доданого відповідачем штатного розпису Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради станом на 01 липня 2022 року (а.с.83) Сарненським міським головою Серпеніновим Р.П. погоджено внесені зміни до штатного розпису Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради.

Отже, зважаючи на таке погодження міського голови, начальником Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради і був винесений наказ №17 від 25 квітня 2022 року Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, про який було вказано вище.

Як підсумок, скорочення чисельності та штату працівників здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, тому наказ начальника Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради №17 від 25 квітня 2022 року Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням чисельності тату є законним та обґрунтованим.

Зважаючи на наведені обґрунтування, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням чисельності штату, обрав неправильний спосіб захисту його прав, оскільки він оскаржив наказ, прийняття якого стосується виключно внутрішньої діяльності даної установи.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Оскільки судом встановлено законність проведення процедури скорочення чисельності та штату працівників Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, тому суд приходить до висновку, що наказ начальника Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради №18 від 30 червня 2022 року Про звільнення ОСОБА_1 винесений з дотриманням норм та вимог трудового законодавства.

При цьому не варто залишати поза увагою твердження позивача про порушення процедури звільнення у зв`язку з неврахування відповідачем, при звільненні його з роботи, його статусу як особи, яка має ІІІ групу інвалідності, а також його статусу депутата Сарненської районної ради, наявність яких надає йому переважне право на залишення на роботі.

Отже, надаючи системний аналіз нормам законодавства, які регламентують переважне право на залишення на роботі, слід зупинитися на наступному.

Під час звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст. 49-2 КЗпП України.

Положеннями ч. 1 ст. 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17). Відтак, межі свободи вибору у контексті права на працю за п. 1 ст. 40 КЗпП України визначаються кваліфікаційними вимогами до посади, яким працівник має відповідати.

Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, кваліфікація це здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки.

З аналізу наведеного визначення можна зробити висновок, що кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Отже, положення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми. По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу. По-друге, під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров`я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.

Тобто, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як вказує відповідач та підтверджується доданим до матеріалів штатним розписом, вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна посада, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо, були відсутні, а відтак і не могли бути запропоновані.

Водночас, законодавець у ч. 2 ст. 42 КЗпП України надав чіткий перелік категорій осіб, яким надається перевага в залишені на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

У даному випадку слід зауважити, що до вказаного переліку категорій осіб не внесені особи з інвалідністю або ж депутати будь-якого рівня, а постійне нагадування позивачем суду про те, що він є депутатом свідчить лише про його маніпулювання своїм статусом.

Отже, в ході розгляду справи підтверджено відсутність факту порушення переважного права позивача на залишення на роботі з тих підстав, що з моменту повідомлення йому про звільнення та по день звільнення вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, були відсутні в Комунальній установі Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, тому відповідач був позбавлений реальної можливості запропонувати їх та, як наслідок, працевлаштувати позивача.

Тобто, судом достеменно встановлено, що відповідачем належним чином виконані приписи ч. 2 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не допущено будь-яких порушень прав позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що звільнення позивача проведено в період його тимчасової непрацездатності.

Копії листків непрацездатності за номерами 45814997-2008812864-2, 4621394-2008886526-1, 4621394-2009079340-1, 4621394-2009179947-1 (а.с. 94, 95, 96, 97) підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні в КНП Сарненська ЦРЛ Сарненської міської ради у період з 30 червня 2022 року по 04 серпня 2022 року.

Оскільки, як стверджує відповідач, на момент звільнення позивача, йому не було відомо, що позивач є тимчасово непрацездатним, тому з метою встановлення достовірності інформації щодо проходження медичного обстеження, а також відкриття листа непрацездатності 30 червня 2022 року, з можливістю вказати годину такого звернення, 24 жовтня 2022 року звернувся з листом до КНП Сарненська ЦРЛ Сарненської міської ради (а.с. 98).

Так, з отриманої відповіді КНП Сарненська ЦРЛ Сарненської міської ради від 27 жовтня 2022 року №1332/01-11/22 (а.с.99) слідує, що ОСОБА_1 30 червня 2022 року біля 16 год. звернувся в травматологічне відділення КНП Сарненська ЦРЛ зі скаргами на гострий біль в спині з іррадіацією в праву н/кінцівку. Оглянутий завідувачем відділення ОСОБА_3 ОСОБА_1 був госпіталізований в травматологічне відділення. Відповідно було створено електронне направлення №0406-7135-1067-4224 (30.06.2022 в 16 год. 44 хв.) 30 червня 2022 року о 17 год. 15 хв. оформлено історію хвороби №3994. За період лікування оформлено електронні л/л №4581497-2008812864-1 (висновок М6Н6-5СН8-9385-3525) з 30 червня 2022 року по 15 липня 2022 року створено 01 липня 2022 року та електронний л/л №4581497-2008812664-2, дострокове закриття з 05 липня 2022 року по 06 липня 2022 року (висновок 7А2Р-37Н2-ТЕКВ-Е23К). Рекомендоване подальше амбулаторне лікування.

Надаючи аналіз наявним у справі матеріалам, є всі підстави вважати, що позивач свідомо, після ознайомлення з наказом про своє звільнення, звернувся до медичного закладу з метою відтягнути в часі звільнення з роботи та мати в подальшому можливість звинуватити відповідача у неправомірності його дій при дотриманні процедури звільнення.

До такого висновку суд прийшов аналізуючи вищевказану відповідь КНП Сарненська ЦРЛ Сарненської міської ради від 27 жовтня 2022 року №1332/01-11/22 та акт №2 від 30 червня 2022 року, з яких вбачається, що акт про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та про відмову його від отримання трудової книжки та розрахунку при звільненні складений орієнтовно о 14 год. 10 хв., а до медичного закладу ОСОБА_1 звернувся вже близько 16 год.

Втім, незважаючи на вказане, в нормах трудового законодавства, зокрема у ч. 3 ст. 40 КЗпП України, міститься чіткий припис про те, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 6-р(II)/2019 від 04 вересня 2019 року та є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП) стосуються як передбачених статей 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, законодавство про працю не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки.

За таких обставин, з врахуванням правового висновку, до якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц, наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у даному випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а не поновлення його на роботі а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закриття листка непрацездатності.

Таким чином, факт звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності не є достатньою підставою для його поновлення на роботі, з огляду на що, суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині, як підставу для поновлення на роботі.

Так, оскільки 04 серпня 2022 року є днем закриття листка непрацездатності, а отже датою припинення трудових відносин є 05 серпня 2022 року, тобто наступний день, коли позивач мав би приступити до роботи після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Разом з тим, позивач не надав доказів своєчасного повідомлення роботодавця про свою тимчасову непрацездатність, тому відповідач був позбавлений можливості вказати правильну дату звільнення. Тому в даному випадку з підстав відсутності у роботодавця відомостей про перебування позивача на лікарняному в день звільнення, відповідачем після отримання такої інформації мали б бути внесені зміни до дати звільнення позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.40 КЗпП, яка не забороняє роботодавцеві змінити дату звільнення у разі надання працівником листка непрацездатності.

Наведене свідчить про те, що доводи позивача щодо звільнення його з роботи під час тимчасової непрацездатності є безумовною підставою для поновлення його на роботі, є помилковими та суб`єктивним трактуванням норм матеріального права.

Зважаючи на те, що дата звільнення позивача змінюється, то виникає необхідність у роз`ясненні щодо виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою.

Системний аналіз та тлумачення положень ст.235КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Водночас пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у ч. 3 ст. 40 КЗпП України, що є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення, свідчить про порушення гарантії, передбаченої ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.

Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто, працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Відтак, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом ст.ст. 94, 116, 117КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено ст.ст. 235, 236КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Таким чином, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

Верховний Суд у своїй постанові звернув увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.

За наведених обставин, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а тому у випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з наведеним, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за період тимчасової непрацездатності позивача.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є безпідставними та задоволенню не підлягають, окрім зміни дати його звільнення.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними, у зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

З огляду на вищезазначене, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, оскільки судом достовірно встановлено відсутність факту порушення трудових права позивача при звільненні його з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Сарненська міська рада Рівненської області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з благоустрою Комунальної установи Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради з 30.06.2022 року на 05.08.2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 05 травня 2023 року о 16-00 год.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , серія та номер паспорта невідомий.

Відповідач: Комунальна установа Інспекція з благоустрою Сарненської міської територіальної громади Сарненської міської ради, вул.Матросова, буд.2, м.Сарни Рівненська область,код ЄДРПОУ38075789.

Третя особа: Сарненська міська рада Рівненської області, вул.Широка, буд.31, м.Сарни Рівненська область,код ЄДРПОУ04057770.

Суддя:підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.