Ухвала

від 01.05.2023 по справі 552/6955/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6955/22 Номер провадження 11-кп/814/1549/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12022221220000612за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий, останній раз:

20 липня 2022 року вироком Київського районного суду м. Полтави за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ухвалою цього ж суду від 18 жовтня 2022 року вказане покарання замінене на 50 годин громадських робіт,

визнаний винуватим та засуджений за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань за даним вироком та вироком Київського районного суду м. Полтави від 20 липня 2022 року, остаточно засуджений на 5 років 6 днів позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 1887,80 грн.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 19 червня 2022 року близько 02 год. 30 хв., в умовах воєнного стану, шляхом розбиття скла вхідних дверей, проник до магазину «Десятка», розташованого по вул. Петра Болбочана, 52, в м. Харкові, звідки таємно, повторно, викрав алкогольні напої та продукти харчування на загальну суму 10209,65 грн.

Кримінальне провадження розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 прохає призначити йому більш м`яке покарання.

При цьому зазначає про щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та стверджує про належну процесуальну поведінку, оскільки з`являвся в судові засідання та не переховувався від суду.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вирок суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не спростовуються.

Доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання є непереконливими.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Згідно зі ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, обираючи ОСОБА_7 захід примусу, місцевий суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст.12 КК України формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.

Так, суд, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, узяв до уваги, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти власності в умовах воєнного стану, визнав вину, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованого кримінального правопорушення.

Водночас, враховуючи особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, проте на шлях виправлення не став і через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі повторно вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, поєднаний з проникненням у сховище, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб, з огляду на значний об`єм та вартість викраденого майна, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення покарання із застосуванням ст.69 КК України чи звільнення від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.

В апеляційній скарзі відсутні переконливі доводи, які б спростовували висновок місцевого суду щодо призначеного покарання або свідчили про невмотивованість такого рішення, чи про суворість призначеного покарання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки вони є обґрунтованими та належним чином вмотивованими, а призначене ОСОБА_7 покарання є достатнім та співмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням та правильно вплине на його перевиховання і є справедливим.

Отже, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Київського районного суду м. Полтава від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4