Постанова

від 02.05.2023 по справі 420/11860/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 420/11860/20

адміністративне провадження № К/9901/19810/21

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Александрова Н.М.,

представник відповідача - Бутрик А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (суддя Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (судді: Яковлєв О.В. (головуючий), Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі № 420/11860/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалпроекшн» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалпроекшн» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Глобалпроекшн») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ГУ ДПС в Одеській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС в Одеській області щодо внесення до графи Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування «Інформація про узгодження суми бюджетного відшкодування» даних про дату узгодження суми бюджетного відшкодування та узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Глобалпроекшн», визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС в Одеській області щодо невжиття належних заходів, направлених на відшкодування на рахунок ТОВ «Глобалпроекшн» задекларованої суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року, у загальному розмірі 17 308 850,00 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 17 308 850,00 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» пені, за період з 30 листопада 2017 року по 16 листопада 2020 року, у розмірі 8 297 181,69 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційних збитків, за період з 30 листопада 2017 року по 16 листопада 2020 року, у розмірі 2 899 390,91 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» відсотків за користування грошовими коштами за період з 30 листопада 2017 року по 16 листопада 2020 року в розмірі 1 539 477,03 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» пені, інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами за період з 30 листопада 2020 року по день погашення заборгованості бюджету.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано 20.10.2017 заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 року в розмірі 17 308 850,00 грн, яка внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а тому контролюючим органом розпочата камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року. В Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування були внесені дані про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Глобалпроекшн» за вересень 2017 року, з такими діями контролюючого органу позивач не погодився та звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого податкову декларацію ТОВ «Глобалпроекшн» за вересень 2017 року визнано поданою 20.10.2017, а також зобов`язано ГУ ДФС в Одеській області виключити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані про відмову у прийнятті зазначеної податкової декларації. Рішення суду ГУ ДФС в Одеській області виконано, камеральна перевірка у визначений законодавством термін не проведена, а тому сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою з 21.11.2017. При цьому, 02.10.2019 камеральна перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2017 року проведена, складений відповідний акт та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019, яке позивачем було оскаржене в судовому порядку. Рішеннями судів податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 визнано протиправним та скасовано, а контролюючий орган зобов`язано внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування в розмірі 17 308 850,00 грн. Разом з цим, такі дії контролюючим органом не були вчинені, а тому позивач має право на таке бюджетне відшкодування, яке має бути виплачене разом з пенею, інфляційними збитками та 3% річних за користування грошовими коштами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Одеській області щодо не внесення до графи Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування «Інформація про узгодження суми бюджетного відшкодування» даних про дату узгодження суми бюджетного відшкодування та узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Глобалпроекшн». Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Одеській області щодо невжиття належних заходів, направлених на відшкодування на рахунок ТОВ «Глобалпроекшн» задекларованої суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року в загальному розмірі 17 308 850,00 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 17 308 850,00 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» пеню за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 9 042 048,40 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційні збитки за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 3 929 755,78 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» 3% відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 1 674 453,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач має право на отримання належного йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також відповідних компенсаційних виплат (пенею, інфляційними збитками та 3% річних за користування грошовими коштами) у зв`язку з тривалим невиконанням контролюючим органом покладених на нього чинним законодавством обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС в Одеській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Глобалпроекшн» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Глобалпроекшн» перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, у справі №1540/4234/18, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, встановлено, що контролюючим органом не прийнята податкова декларація ТОВ «Глобалпроекшн» з ПДВ за вересень 2017 року. Судами визнано такі дії контролюючого органу протиправними та визнано податкову звітність такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме 20 жовтня 2017 року, а також зобов`язано податковий орган виключити з реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відмови у прийнятті цієї декларації.

Камеральна перевірка була проведена 2 жовтня 2019 року. За результатами камеральної перевірки ТОВ «Глобалпроекшн» контролюючим органом складено акт від 2 жовтня 2019 року № 65/15-32-04-02/41129803 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за вересень 2017 року. При цьому, зазначеною перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 17 308 850,00 грн, а тому позивачу направлене податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 000024402.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, у справі № 420/6409/19, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 000024402 визнано протиправним та скасоване, а також зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Глобалпроекшн», у розмірі 17 308 850,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, що Товариство самостійно відмовилось від заявленої до відшкодування суми ПДВ шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податків, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (додаток 4) у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 від 25.03.2020 №9062627516, а у контролюючому органі з 25.03.2020 міститься уточнюючий розрахунок з додатком 4 із прочерком у визначенні словами та цифрами суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування, тоді як будь-яких звернень від ТОВ «Глобалпроекшн» протягом 2020 року (зокрема, з 25.03.2020) до ГУ ДПС в Одеській області щодо здійснення контролюючим органом бюджетного відшкодування ПДВ не надходило. Також контролюючий орган посилається на безпідставність розрахунку пені, а також застосуванням судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин інфляційних збитків та 3% річних за користування грошовими коштами (на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України), оскільки останні були розраховано та застосовано судами із посиланням на не релевантну до спірних правовідносин практику Верховного Суду, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Відповідно до частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Справа, що розглядається, стосується закріпленого розділом V «Податок на додану вартість» ПК України механізму адміністрування ПДВ, а саме його бюджетного відшкодування. Так, у цій справі незгода позивача обумовлена невиконанням державними органами обов`язку з виплати платнику податків бюджетного відшкодування ПДВ.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (набрав чинності з 1 січня 2016 року) та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, згідно з положеннями пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпунктів 200.7.1 та 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Згідно з положеннями пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно з положеннями пункту 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, у справі № 420/6409/19, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного суду від 18 лютого 2020 року (рішення суду набрало законної сили), зокрема, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 000024402 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 17 308 850,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 327 213,00 грн.

Таким чином, враховуючи вказані положення чинного законодавства, контролюючий орган після закінчення процедури судового оскарження зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації механізму бюджетного відшкодування.

Водночас, з урахуванням положень частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд має перевірити застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. На підставі частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5). При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Колегія суддів зазначає, у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказане рішення у справі № 420/6409/19, яким, зокрема визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 000024402 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 17 308 850,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 327 213,00 грн, набрало законної сили 18.02.2020. Так, відповідачем у лютому 2020 року повинні були бути внесені до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, чого зроблено не було. Позивачем 25.03.2020 подавався уточнений розрахунок про повернення суми бюджетного відшкодування. Тоді як позов, у справі, що розглядається, ТОВ «Глобалпроекшн» було подано лише 04.11.2020. Таким чином, позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з цим позовом, встановлений статтею 122 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в частині застосування ефективного способу захисту порушеного права, викладений у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, однак, колегія суддів зазначає, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

13. Крім того, щодо застосуванням судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень чинного законодавства щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних за користування грошовими коштами (на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України), колегія суддів зазначає наступне.

Так, судами попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційних збитків за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 3 929 755,78 грн та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 1 674 453,41 грн. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за вказаний період з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц та від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 не є релевантними спірним правовідносинам у справі, що розглядаються та не можуть бути застосовані до них.

Так, у справі № 686/21962/15-ц позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, тобто правовідносини у цій справі є відмінними, ніж у справі, що розглядається, та стосувалися можливості застосування положень статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання за відповідний період у зв`язку з невиконанням відповідачем у справі вироку (сплати 770 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди).

У постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Вказані положення Податкового кодексу України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано відповідний компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а цей суд у порядку статті 123 КАС України не надав можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 420/11860/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова