Постанова

від 03.05.2023 по справі 344/2900/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2900/21

Провадження № 22-ц/4808/460/23

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря Кузів А.В.

учасники справи

позивач Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати»,

відповідачі Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М.Білоконя, Державний концерн «Укроборонпром»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року, ухвалене судом у складі судді Польської М.В.,

за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М.Білоконя, Державний концерн «Укроборонпром», про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2020 року № 4431/5 «Про задоволення скарги»,

в с т а н о в и в:

В лютому 2021 року Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» (далі ДП «ВО «Карпати»») звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами, в обґрунтування яких зазначило, що наказом Міністерства юстиції України №4431/5 від 23 грудня 2020 року, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , скасовано рішення від 14.06.2017 року №35668128, від 15.06.2017 року №35680330, від 17.10.2017 року №37599361, №37600965, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т. В. Скасовано рішення від 14.09.2017 року №37079105, прийняте державним реєстратором Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя Івано-Франківської області Цалин Ю.В.. Скасовано рішення від 03.04.2018 року №40457640, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Пиць О.В. В. В задоволенні інших вимог відмовлено.

ДП «ВО «Карпати»» не погоджується в висновком Колегії та вважає його незаконним, оскільки розгляд скарги здійснювався колегією з грубим порушенням закону та затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року №1128 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції. Зі змісту висновку вбачається, що його зроблено в результаті неповного з`ясування Колегією всіх істотних обставин справи, виключно на основі тверджень скаржника ОСОБА_1 , обставини, викладені у скарзі не перевірялися.

З вступної частини висновку вбачається, що він та прийнятий на його основі оскаржуваний Наказ стосувалися рішень державних реєстраторів щодо земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою і на згаданій ділянці знаходяться об?єкти нерухомого майна державної власності закріплені державою за ДП «ВО «Карпати» на праві господарського відання.

Первинно вказана земельна ділянка площею 17,5 га була закріплена за Прикарпатським радіозаводом, в подальшому перейменованим в «Виробниче об`єднання «Карпати» згідно Наказу Міністерства радіопромисловості СРСР № 213 ДСК від 04.03.1988 року, а потім, на підставі Наказу Міністра промислової політики України від 05.09.1995 року №1976, в Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати», на праві постійного користування згідно Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1976 року №849 та Рішення райвиконкому Івано-Франківської міської ради депутатів трудящих від 02.12.1976 року № 401, про що 16.12.1976 року підприємству видано Акт на право користування землею.

Протягом років що минули з моменту видачі акту, з постійного користування ДП «ВО «Карпати» неодноразово вилучалися окремі частини земельної ділянки. З метою приведення у відповідність правовстановлюючих документів підприємства на землю до фактичних розмірів та меж земельної ділянки яка на той час не була вилучена з постійного користування підприємства, а також з метою первинного внесення відповідних відомостей про таку земельну ділянку (реєстрацію) до Державного земельного кадастру, 28.01.2016 року Івано-Франківська міська рада надала ДП «ВО «Карпати» дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення фактично новостворюваної земельної ділянки, а 08.07.2016 року затвердила відповідний проект землеустрою щодо відведення ДП «ВО «Карпати» земельної ділянки площею вже не 17,5 га, а 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд (п.13 рішення 6 сесії Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 року №220-6).

На підставі даних документів було прийняте рішення державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т. В. №35668128 від 14.06.2017 року на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис номер 20903421 про державну реєстрацію державної форми власності за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією та іншого речового права за ДП «ВО «Карпати» щодо земельної ділянки площею 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041.

ОСОБА_1 з 13.12.2016 року оскаржує в судовому порядку п.13 рішення 6 сесії Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 року №220-6 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «ВО «Карпати». На час винесення оспорюваного наказу Мінюсту 23.12.2020 року, судовим рішенням, яке набрало законної сили 27.10.2020 року, у задоволенні позову було відмовлено, однак ОСОБА_1 приховав ці дані від Міністерства Юстиції України, а останнє приймаючи висновок Колегії не перевірило такі факти за даними ЄРСР та розглянувши задовольнило частково скаргу, в порушення вимог п.1 ч.2, п.4,8,10 ч.8 ст.37 Закону, та п.5,6 Порядку розгляду скарг.

ОСОБА_1 18.11.2016 року придбав частину раніше належних позивачу приміщень , а саме: І-й поверх корпусу №4а по АДРЕСА_1 та 19.07.2016 року приміщення ІІ го та ІІІ-го поверхів корпусу №4 по АДРЕСА_2 .

З метою вилучення із постійного користування ДП «ВО «Карпати» частини земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:01:005:0041 на якій розташовані придбані ОСОБА_1 приміщення та можливості в подальшому передачі такої у користування . розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12.07.2017 року №388 позивачу було надано дозвіл на поділ належної земельної ділянки 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041 на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га, після затвердження 11.08.2017 року технічної документації на дві вже земельні ділянки, рішенням від 14.03.2018 року було припинено право постійного користування ДП «ВО «Карпати» на земельну ділянку площею 0.2173 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0042.

Дані рішення також були оскаржені ОСОБА_1 до суду, де відповідач також не повідомив Колегію Мінюсту про розгляд його позовів, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.37 Закону. Позивач зазначив, що про оскаржені ним до Колегії рішення було відому ще 23.10.2017 року та 11.01.2018 року. ОСОБА_1 всупереч вимог п.5.ч.5.ст.37 Закону про факт оскарження розпоряджень приховав, а Колегія не перевірила вказані обставни та безпідставно задовольнила скаргу ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.2 ст.37 Закону, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав крім випадків, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір. З огляду на наявність проваджень у судових справах №344/16560/16-ц та №344/4108/20 щодо земельних ділянок яких стосувалися скасовані рішення державних реєстраторів, скарга ОСОБА_1 від 08.05.2020 року не могла розглядатися Міністерством юстиції України а підлягала залишенню без задоволення.

Позивач посилається на на те, що ОСОБА_1 пропущено строки подання такої скарги, а тому вона підлягала залишенню без задоволення.

Крім того в позовній заяві позивач вказує, що висновки Міністерства юстиції про те, що державному реєстратору не було надано достатніх документів, які б підтверджували належність земельної ділянки ДП «ВО «Карпати» права постійного користування земельною ділянкою з долученого державного акту на право користування землею не можливо встановити найменування юридичної особи ґрунтуються виключно на припущеннях.

Міністерством юстиції порушено граничні строки розгляду скарги, для розгляду скарги ОСОБА_1 не було запрошено державного реєстратора, рішення якого оскаржується, а також інших заінтересованих осіб.

У зв`язку з викладеним позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.12.2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги», вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2021 року було забезпечено позов та заборонено вчиняти реєстраційні дії пов`язані з Наказом міністерства юстиції України від 23.12.2020 року №4431/5 та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Рішенням Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від13лютого 2023року заявленівимоги ДП «Виробничеоб`єднання«Карпати» задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства Юстиції України від 23.12.2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги». У задоволенні вимог щодо відповідача ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП «ВО «Карпати» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М.Білоконя, Державний концерн «Укроборонпром», про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2020 року № 4431/5 «Про задоволення скарги» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що порядок та процедура розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації визначено ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мінстерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128. 03.09.2020 року Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) була розглянута скарга ОСОБА_1 від 08.05.2020 року.

Під час засідання Колегії було встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі прав, скаржник ОСОБА_1 є власником виробничого корпусу №4, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відомостей Державного реєстру прав визначено, що державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. за результатом розгляду заяви від 12.06.2017 року №22709267 проведено державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на земельну ділянку за кадастровим номером 2610100000:01:005:0041 за Івано-Франківською обласною радою з одночасною реєстрацією права постійного користування за ДП «ВО «Карпати».

До заяви було долучено акт на право постійного користування землею від 16.12.1976 року, виданий виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та витяг з Державного земельного кадастру від 08.06.2017 року №HB-2602675722017, виданий державним кадастровим реєстратором Шендерецькою С.В.

Колегією було встановлено, що з долученого державного акту на право користування землею неможливо встановити найменування юридичної особи, яка наділена правом постійного користування, а у витязі з Державного земельного кадастру також відсутня інформація про користувача цієї земельної ділянки, тому на підставі вищенаведеного дійшла до висновку, що для державної реєстрації права державному реєстратору не було надано достатніх та належних документів, відповідно до яких можна було б підтвердити право постійного користування земельною ділянкою саме ДП «ВО «Карпати».

Висновок Колегії від 03.09.2020 щодо скасування неправомірного рішення ґрунтувався на підставі вимог діючого законодавства, а саме: Закону №1952-IV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127), що регулюють правові засади та процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Скаржник зазначив, що під час проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. до Державного реєстру прав не було долучено документів, які б могли підтвердити факт належності саме ДП «ВО «Карпати» права користування земельною ділянкою, чим порушено вимоги пункту 1, 2 частини 3 статті 10; частини 8 статті 18; абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону №1952-IV та пункту 4 частини 1 статті 24 Закону (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень).

Щодо висновків суду про порушення ОСОБА_1 строку подання скарги, скаржник зазначив, що судом під час винесення рішення по справі не прийнято до уваги, що абзацом 1 ч. 3 ст. 37 Закон №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

ОСОБА_1 стало відомо про порушення своїх прав 13.03.2020 року, на підтвердження чого було надано Інформацію з Державного реєстру прав від 13.03.2020 року, інших даних, які б спростовували твердження ОСОБА_1 надано не було. Таким чином, перебіг строку коли особі стало відомо про порушення своїх прав розпочався 13.03.2020 року, скарга надійшла до Міністерства юстиції України 12.05.2020 року, тому у Колегії були відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у розгляді скарги у зв`язку з пропущенням строку подання скарги. Скаргу було розглянуто у встановленому порядку.

Судом зроблено помилковий висновок щодо обізнаності ОСОБА_1 про прийняття рішення про державну реєстрацію раніше ніж це вказано в Інформаційній довідці, у зв`язку з тим, що судове провадження, на яке посилається суд першої інстанції, у справі №344/16560/16-ц стосувалось оскарження рішення Івано-Франківської міської ради, а не рішення про державну реєстрацію прав державного реєстратора Гардабури-Черпак Т.В.

Щодо перевищення строків розгляду скарги, скаржник зазначив, що таке перевищення зумовлене значним навантаженням та великою кількістю скарг, які перебували на розгляді в Міністерстві юстиції України, а також від обставин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Вказав, що терміни розгляду скарги не впливають на встановлення факту та характеру порушень з боку державних реєстраторів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних рішень.

Звертає увагу суду на те, що Міністерство юстиції України здійснювало розгляд скарги ОСОБА_1 відповідно до наданих законодавством України повноважень у сфері державної реєстрації, розгляд скарги здійснювався на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішенні державного реєстратора Гардабури-Черпак Т.В. під час здійснення державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України не вирішувало спір про право, а лише перевіряло реєстраційні дії державного реєстратора на предмет відповідності їх діючому законодавству.

Колегією встановлено, що оскаржуване рішення державного реєстратора Гардабури-Черпак Т.В. не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав у зв`язку з тим, що для державної реєстрації прав державному реєстратору не було надано достатніх документів, які підтверджують право постійного користування земельною ділянкою саме ДП «ВО «Карпати».

Крім того, Колегією встановлено, що за наслідком прийняття державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. оскаржуваного рішення №35668128 від 14.06.2017 року, яке визнано Колегією таким, що не відповідає вимогам законодавства про державну реєстрацію прав, було прийнято рішення №35680330 від 15.06.2017 року про виправлення запису про право власності з власника: Івано-Франківська обласна рада, код ЄДРПОУ: 00022510 змінено на власника: Івано-Франківська Обласна державна адміністрація, код ЕДРПОУ: 20567921. Також, державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. на підставі рішення №37600965 від 17.10.2017 року було розпочато поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:005:0041, площею 8,5097 га, та прийнято рішення №37599361 від 17.10.2017 року про державну реєстрацію нової земельної ділянки в результаті поділу з кадастровим номером 2610100000:01:005:0042, площею 0.2173 га(право власності Івано-Франківська обласна державна адміністрація, право користування - ДП «ВО «Карпати»), а державним реєстратором Цалин Ю.В. прийнято рішення №37079105 від 14.09.2017 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:01:005:0022, площею 8.2924 га (право власності - Івано-Франківська обласна державна адміністрація, право користування - ДП «ВО «Карпати»). Надалі по земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:01:005:0042 площею 0,2173 га прийнято рішення №40457640 від 03.04.2018 року про припинення іншого речового права, зареєстрованого за ДП ВО «Карпати» (права користування земельною ділянкою).

Отже, оскаржуване рішення державного реєстратора Гардабура-Черпак Т.В., прийняте з порушенням норм законодавства, передувало похідним, що підлягали скасуванню як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваного рішення.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції надано неналежну оцінку доказам, що досліджувались під час розгляду справи, та не прийнято до уваги доводи відповідачів щодо відсутності предмету спору у вказаній справі, оскільки позивачем було реалізовано право на державну реєстрацію права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:01:005:0042, площею 0,2173 га не належить ДП «ВО «Карпати», оскільки відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №136 від 14.03.2018 року «Про припинення державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» права постійного користування земельною ділянкою державної власності» припинено ДП «ВО «Карпати» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2173 га, кадастровий номер 2610100000:01:005:0042, а отже питання щодо державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку також не може бути розглянуто у даному судовому провадженні, оскільки ДП ВО «Карпати» є неналежним позивачем щодо даної земельної ділянки.

Скаржник вказує на те, що позовні вимоги щодо скасування наказу стосувались Міністерства юстиції України, оскільки саме ними було прийнято оскаржуваний наказ, та не могло стосуватись ОСОБА_1 , він є неналежним відповідачем, а отже до нього не могли бути пред`явлені позовні вимоги щодо визнання незаконним наказу Міністерства юстиції України. У разі визнання ОСОБА_1 неналежним відповідачем, судом мало бути розглянуто питання юрисдикції вказаної справи. Зазначає, що в разі оскарження наказу Міністерства юстиції України або його територіальних органів, результатами якого є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, або скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в господарських судах України.

Також, не погодившись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що в позовній заяві заявлена позовна вимога про визнання незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23.12.2020 №4431/5 «Про задоволення скарги», тому він є неналежним відповідачем у справі. Вважає, що позивач, шляхом подання даної позовної заяви завідомо безпідставно залучило ОСОБА_1 як співвідповідача з метою зміни підсудності справи.

Судом першої інстанції після встановлення того, що він не приймав оскаржуваний наказ і є неналежним відповідачем, не вирішено питання юрисдикції даної справи. Вказує, що разі оскарження наказу Міністерства юстиції України або його територіальних органів, результатами якого є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, або скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в господарських судах України. Оскільки у даній справі позивач - Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» та відповідач - Міністерство юстиції України, тому вона не підсудна Івано-Франківському міському суду та повинна вирішуватися відповідним господарським судом.

ОСОБА_1 посилається на те, що ним подавалось клопотання про залишення даного позову без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами, оскільки зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що саме дії Міністерства юстиції України могли б призвести до порушення прав ДП «ВО «Карпати»», тому вважає, що позивач шляхом подання даної позовної заяви завідомо безпідставно залучив ОСОБА_1 як співвідповідача з метою зміни підсудності справи, що є зловживанням процесуальним правами.

Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідачів щодо відсутності предмету спору у вказаній справі, у зв`язку з тим, що позивачем було реалізовано право на державну реєстрацію права користування земельною ділянкою.

У відзиві на апеляційні скарги Івано-Франківська обласна державна адміністрація просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що ДП «ВО «Карпати» звернулося до обласної державної адміністрації з клопотанням від 22.06.2017 року №21/16-22 про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 8,5097 га, кадастровий номер 2610100000:01:005:0041, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку. енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га.

Облдержадміністрацією прийнято рішення про надання згоди на поділ даної земельної ділянки. На підставі рішень державних реєстраторів від 14.06.2017 року №35668128, від 15.06.2017 року №35680330, від 14.09.2017 року №37079105, від 17.10.2017 року №37599361 було здійснено реєстрацію права власності держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації на земельну ділянку площею 8.5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), яка згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувала у власності держави (в особі облдержадміністрації), в користуванні - державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати»».

3 огляду на зазначене, відповідно до вимог ст. 22, 24 Закону 1952-IV, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку).

Наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2020 №4431/5 «Про задоволення скарги» скасовано в тому числі вищевказані рішення державних реєстраторів, які стали підставою для внесення записів про реєстрацію право власності держави в особі облдержадміністрації на вказані вище земельні ділянки.

Як наслідок, у зв`язку з виконанням наказу Міністерства юстиції України від 23.12.2020 №4431/5 станом на сьогодні Івано-Франківська обласна державна адміністрація позбавлена можливості розпоряджатися земельними ділянками площею 0.2173, кадастровий номер 2610100000:01:005:0042 та площею 8,2924 га, кадастровий номер 2610100000:01:005:0022. Вважають, що даний наказ порушує цивільні права держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, оскільки скаржником при зверненні з приводу скасування рішень державних реєстраторів не піднімалося питання правомірності реєстрації права власності держави на вищезазначені земельні ділянки, що підтверджується висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03.09.2020, на який посилається Міністерство юстиції України як на підставу видачі оскаржуваного наказу.

Щодо порушення строку подання ОСОБА_1 скарги, то вважають, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ще з 13.12.2016 року ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржувалося рішення 6 сесії Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 року №220-6 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «ВО «Карпати» площею 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041.

У відзивіна апеляційнускаргу Міністерстваюстиції УкраїниДП «ВО«Карпати» зазначило,що за Прикарпатським радіозаводом, в подальшому перейменованим в «Виробниче об`єднання «Карпати» згідно Наказу Міністерства радіопромисловості CPCP № 213 ДСК від 04.03.1988 року, а потім, на підставі Наказу Міністра промислової політики України від 05.09.1995 року №1976, в Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати», відповідна земельна ділянка площею 17,5 га була закріплена за підприємством на праві постійного користування згідно Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1976 року №849 та Рішення райвиконкому Івано-Франківської міської ради депутатів трудящих від 02.12.1976 року №401, про що 16.12.1976 року підприємству видано Акт на право користування землею.

Вважає висновки Мінюсту про те, що державному реєстратору не було надано достатніх документів, які б підтверджували належність ДП «ВО «Карпати» права постійного користування на земельну ділянку», ґрунтуються на припущеннях, зроблених в результаті допущених процедурних порушень розгляду скарги та спростовуються наданими ДП «Карпати» обгрунгуваннями щодо його перейменування і фактичного правонаступництва за Прикарпатським радіозаводом, копіями документів, наявними у матеріалах справи, згаданими рішеннями Івано-Франківської міської ради та розпорядженнями Івано-Франківської обласної державної адміністрації, на основі яких державними реєстраторами приймалися скасовані оскаржуваним Наказом рішення.

З часу видачі Акту, з постійного користування ДП «ВО «Карпати» неодноразово вилучалися окремі частинки згаданої земельної ділянки в результаті чого змінювалася й її загальна площа та межі.

3 огляду на вказане, з метою приведення у відповідність правовстановлюючих документів підприємства на землю до фактичних розмірів та меж земельної ділянки, а також з метою первинного внесення відповідних відомостей про таку земельну ділянку (реєстрацію) до Державного земельного кадастру, 28.01.2016 року Івано-Франківська міська рада надала ДП «ВО «Карпати» дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 08.07.2016 року затвердила відповідний проект землеустрою щодо відведення ДП «ВО «Карпати» земельної ділянки площею вже не 17,5 га, а 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд

В результаті вказаного та на підставі наданих документів було прийняте рішення державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Тетяни Василівни №35668128 від 14.06.2017 року.

Для здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку, державному реєстратору було надано Державний акт на право користування землею б/н, Витяг з Державного земельного кадастру від 08.06.2017 року №HB2602675722017 та технічна документація із землеустрою.

Факт придбання скаржником ОСОБА_1 частини раніше належних ДП «ВО «Карпати» приміщень, було встановлено після прийняття Івано-Франківською міською радою вище згаданих рішень.

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12.07.2017 року №388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» ДП «ВО «Карпати» одержало згоду на поділ земельної ділянки площею 8,5097 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0041 на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га.

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11.08.2017 року №475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності» відповідна технічна документація із землеустрою щодо поділу була погоджена, а Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 14.03.2018 року №136 «Про припинення ДП «ВО «Карпати» права постійного користування земельною ділянкою державної власності» вирішено припинити право постійного користування ДП «ВО «Карпати» земельною ділянкою площею 0,2173 га кадастровий номер 2610100000:01:005:0042.

На підставі даних Розпоряджень державними реєстраторами було прийнято, а в подальшому скасовані Наказом, рішення та здійснено відповідні дії щодо реєстрації як виникнення новостворених об`єктів державної власності та реєстрації речових прав власності та постійного користування ними за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією та ДП «ВО «Карпати» відповідно, так і щодо припинення реєстрації поділеної земельної ділянки площею 8,5097 га як окремого об`єкту цивільно-правового обороту та припинення права ДП «ВО «Карпати» постійного користування ділянкою площею 0,2173 га.

Зазначає, що з огляду на це відповідно до вимог ст. 22, 24 Закону 1952-IV, суд дійшов до вірного висновку про те, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку).

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, представник Державного концерну «Укроборонпром» зазначив, що станом на цей час у користуванні позивача перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 2610100000:01:005:0022 площею 8,2924 га та 2610100000:01:005:0042 площею 0,2173 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача становить 8,5094 га, до якої включена земельна ділянка, площею 0,2173 га, відмову ДП «ВО «Карпати» зареєстровано, про що було прийнято реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Пиць О.В. рішення від 03.04.2018 №40457640. Вказане свідчить про наявність предмету спору, а отже спростовує твердження апелянта про наявність підстав для закриття провадження у справі №344/2900/21.

Зазначила, що відповідно до вимог частини 5 статті 37 Закону №1952-IV що скарга ОСОБА_1 повинна подаватись в строк, містити інформацію про відкриті судові провадження, до неї мали бути додані відповідні докази.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 менше ніж за 60 календарних днів дізнався про порушені його права, він долучив Інформаційну довідку від 13.03.2020 №204113881, яку ОСОБА_1 долучив до скарги . В подальшому, ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України подано письмові пояснення до скарги на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабурою-Черпак Т.В., до яких ним додано рішення Івано-Франківського міського суду від 09.07.2020 року у справі №344/16560/16-ц. В наданому судовому рішенні міститься інформація про те, що позивачем є ОСОБА_1 , а також про те, що після перегляду справи в суді касаційної інстанції 22.10.2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області справу прийнято до провадження. Зі змісту рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 у справі №344/16560/16-ц вбачається, що ОСОБА_1 саме з 18.12.2019 був обізнаний про прийняте рішення державного реєстратора, а отже він пропустив 60-денний строк для звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії реєстратора. Вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно юрисдикції, зазначив, що в даному випадку спір стосується прав позивача ДП «ВО «Карпати» на поновлення його цивільного права права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що перебувають у нього в господарському віданні, порушення якого відбулось на підставі скарги ОСОБА_1 щодо цієї самої земельної ділянки, на якій також знаходяться об`єкти нерухомості, що належать йому як фізичній особі на праві приватної власності. Незважаючи на те, що одним з відповідачем в даній судовій справі є Міністерство юстиції України, даний спір не є публічно-правовим та має розглядатися за правилами ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ДП «ВО «Карпати» заперечувало проти доводів апеляційної скарги та зазначило, що вимогами в даній справі є визнання незаконним і скасування наказу Мінюсту 23.12.2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги» та скасування рішень Державних реєстраторів про реєстрацію права користування земельними ділянками, у зв`язку з порушенням права позивача на ці земельні ділянки іншою особою, яка заявляла про наявність права на одержання в користування земельної ділянки, на якій розташовано придбані ним приміщення, яке наче б то було порушено оскаржуваними рішеннями та реєстраціями.

Позивач обґрунтував позовні вимоги наявністю в нього права постійного користування земельними ділянками і відсутністю такого права у ОСОБА_2 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо скасування права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Державним підприємством «Виробниче об`єднання «Карпати». Даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ОСОБА_1 щодо прав на спірні земельні ділянки, яке підлягає державній реєстрації. Оскарження рішення про скасування наказу Мінюсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельних ділянок зі ОСОБА_1 , який заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за ДП «ВО «Карпати» права постійного користування цими ж земельними ділянками.

Вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено факт відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦІК України, оскільки під час підготовчого засідання судом першої інстанції з`ясовано, та не заперечувалось відповідачами, можливість повторної реєстрації за позивачем права постійного користування земельного ділянкою, що могло бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Міністерства юстиції України апеляційну скаргу підтримав в межах її доводів. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в межах її доводів.

У судовому засіданні представник позивача ДП «ВО «Карпати» заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації апеляційні скарги не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення скарг.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного концерну «Укроборонпром» апеляційні скарги не визнав, просить суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення.

У судовому засіданні представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М.Білоконя в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З врахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ДП «ВО «Карпати», суд першої інстанції виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року№4431/5 задоволено частково скаргу ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року. Скасовано рішення державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т.В. від 14.06.2017 року №35668128, від 15.06.2017 року №35680330, від 17.10.2017 року №37599361 та №37600965. Скасовано рішення від 14.09.2017 року №37079105 державного реєстратора Івано-Франківської філії ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТ» Цалин Ю.В. та рішення від 03.04.2018 року №40457640 державного реєстратора виконкому Івано-Франківської міської ради Пиць О.В.

Підставою видачі даного наказу Міністерства юстиції України був висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 03.09.2020 року.

08.02.2021р. позивачем отримано лист із оспорюваним наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2020 року.

Належність ДП «ВО «Карпати» на праві постійного користування земельної ділянки по вул. Галицька, 201 підтверджується Державним актом, виданий у 1976 року, що встановлено судовим рішенням у справа №344/16560/16.

ДП «ВО «Карпати» не являється новоствореним підприємством, не було створене в результаті реорганізації, а є правонаступником Прикарпатського радіозаводу, що встановлено ухвалою ВАСУ від 24.07.2014 року, встановлено у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 27.10.2020 року у справі №344/16560/16.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.01.2016 року ДП «ВО «Карпати» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 року №220-6 земельна ділянка по вул. Галицькій 201 площею 8.5097 га була відведена ДП «ВО «Карпати» із належним затвердженням проекту землеустрою для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд (статус будівель та споруд вказано з державного реєстру, власник Держава в особі Кабінету Міністрів України в управлінні ДК «УКРОБОРОНПРОМ», в господарському віданні ДП «ВО «Карпати»).

В рішенні міської ради від 28.01.2016р. (з внесенням змін від 26.04.2016р.) було зазначено про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення на І поверсі, які вже не належать ДП «ВО «Карпати».

Перший поверх виробничого приміщення корпус №4а має два власники: Держава в особі ДК «Укроборонпром» на праві господарського відання ВО «Карпати» та фізична особа ОСОБА_1 .

Державним реєстратором виконкому Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т.В. 14.06.2017 року було прийнято рішення за №35668128 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію державної форми власності за Івано-Франківською облдержадміністрацією та іншого речового права права постійного користування за ДП «ВО «Карпати» земельної ділянки площею 8.5097 га (кадастровий номер…:0041) за наявності Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення від 02.12.1976 року, та рішення Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 року №220-6.

В оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України не зазначено, які права скаржника ОСОБА_1 порушено діями державного реєстратора.

Суд встановив, що підставою аналізу правомірності вчинення реєстраційних дій державним реєстратором Міністерством юстиції України було саме перше рішення державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міською ради Гардабура-Черпак Т.В. від 14.06.2017 року всі послідуючі рішення держаного реєстратора скасовувалися автоматично та не було надано Колегією Мінюсту оцінки правомірності наступних рішень державних реєстраторів, прийнятих після 14.06.2017 року.

Суд дійшоввисновку що ОСОБА_1 знавпро рішенняреєстратора від14.06.2017року,оскільки рішення міськоїради від08.07.2026року напідставі якоговчинена першареєстраційна дія,оскаржувалося ОСОБА_1 в судовомупоряду,позов нимподано 14.12.2016року,справа №344/16560/16. У жовтні 2017 року, отримуючи інформацію з Державного реєстру, а в січні 2018 року звертаючись до адміністративного суду з позовом та звертаючись повторно у березні 2020 року до суду з позовом ОСОБА_1 володів інформацією про наявність рішень державного реєстратора від 14.09.2017 року та 17.10.2017 року та дійшов висновку що ОСОБА_1 пропущено строк оскарження дій державного реєстратора.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу ОСОБА_1 яка оформлена без дотримання вимог, визначених ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявником не було зазначено про наявність судового спору та судових справ, закінчився встановлений законом строк подачі скарги, Міністерством юстиції України не вчинено належний аналіз всіх рішень державних реєстраторів, та не з`ясовано які права і яких осіб можуть бути порушені права при скасування при скасуванні держаної реєстрації та дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача.

Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 10 частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час на час подання скарги) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити, окрім іншого, відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про в т.ч. скасування рішення про державну реєстрацію прав.

За ч.8 ст.35 вказаного Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; закінчився встановлений законом строк подачі скарги; державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Порядком № 1128 визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Вказаним Порядком передбачено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Колегія), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановленіЗаконом України«Про звернення громадян».

Частиною 5 вказаного Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:оформлення скаргибез дотриманнявимог,визначених законом; наявністьінформації просудове рішенняпро відмовупозивача відпозову зтакого самогопредмета спору,про визнаннявідповідачем позовуабо затвердженнямирової угодисторін; наявністьінформації просудове провадженняу зв`язкуіз споромміж тимисамими сторонами,з такогосамого предметаі тієїсамої підстави; наявністьрішення Мін`юстучи йоготериторіального органуз такогосамого питання; здійсненняМін`юстом чийого територіальниморганом розглядускарги зтакого самогопитання відтого самогоскаржника; поданняскарги особою,яка немає наце повноважень; закінченнявстановленого закономстроку подачіскарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Частиною 6 вказаного Порядку передбачено, що якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно допункту 5цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Отже, питання дотримання скаржником строку на подання скарги, а також дотримання вимог щодо форми та змісту скарги встановлюється безпосередньо колегією перед розглядом скарги.

У разі, коли встановлено порушення вимог закону щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку колегії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись зі скаргою на рішення державного реєстратора, у випадку пропуску визначеного законодавством строку, скаржник повинен довести факт того, що він не знав та з об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилалася.

З висновку Колегії, який став підставою для прийняття спірного наказу, видно, що ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою 08.05.2020 року, яка зареєстрована у Мінюсті 12.05.2020 року. У скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення державного реєстратора від 14.06.2017 року №35668128, від 15.06.2017 №35680330, від 14.09.2017 року №37079105, від 17.10.2017року №37599361, від 03.04.2018 року №40457640.

Разом з тим, у висновку відсутні будь-які посилання на те, що Колегією з`ясовувалося питання пропуску строку подання скаржником скарги.

Судомвстановлено,що ОСОБА_1 знавпро рішенняреєстратора від14.06.2017року,оскільки рішення міськоїради від08.07.2026року напідставі якоговчинена першареєстраційна дія,оскаржувалося ОСОБА_1 в судовомупоряду,позов нимподано 14.12.2016року,справа №344/16560/16-ц.Вказана справарозглядалась судамирізних інстанціїнеодноразово,що підтверджуєтьсяматеріалами справи. Так, у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №344/15560/16, яка наявна в матеріалах справи, зазначено, що з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.06.2017 року суди встановили, що з 19 червня 2017 року право власності на земельну ділянку площею 8, 5097 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:01:005:0041, зареєстровано за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, з правом користування ДП «ВО» Карпати»

У жовтні 2017 року, отримуючи інформацію з Державного реєстру, а в січні 2018 року звертаючись до адміністративного суду з позовом та звертаючись повторно у березні 2020 року до суду з позовом ОСОБА_1 володів інформацією про наявність рішень державного реєстратора від 14.09.2017 року та 17.10.2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Колегія належним чином не встановила дотримання строків звернення скаржниками зі скаргою та не може прийняти до уваги твердження Міністерства юстиції України, що Колегія приймає рішення лише за наявності тієї інформації, яка зазначена у скарзі, оскільки Колегією не з`ясовувалося питання про пропуск строку скаржником подачі скарги.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 ним до письмових пояснень, які були подані Колегії скаржником було додано копію рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 року, предметом якого було оскарження п.13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року №220-6, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «ВО «Карпати» площею 8, 5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. В порушення вимог Порядку Міністерство юстиції не перевірило інформацію про наявність судових проваджень у зв`язку із спором між тими самими сторонами про спірну земельну ділянку, що відповідно до п.5 Порядку є підставою для відмови у задоволенні поданої скарги. В цій частині висновок суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, а доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Зі змісту висновку Колегії від 03.09.2020 року вбачається, що задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , Колегія виходила з того, що згідно відомостей Державного реєстру прав, державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. за результатом розгляду заяви від 12.06.2017 року №22709267 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:01:005:0041, зареєстровано за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, з правом користування ДП «ВО» Карпати». До заяви долучено акт на право користування землею від 16.12.1976 року виданий виконавчим комітетом Івано - Франківської міської ради та витяг з Державного земельного кадастру від 08.06.2017 року №НВ-2602575722017. Колегія дійшла висновку, що під час дослідження вказаної інформації з долученого державного акту на право користування землею неможливо встановити найменування юридичної особи, яка наділена правом постійного користування, а у витязі з Державного земельного кадастру відсутня інформація про користувача цієї земельної ділянки та дійшла висновку, що державному реєстратору не надано достатніх документів які б підтверджували належність ДП «ВО «Карпати» права постійного користування на земельну ділянку. Та зазначено, що відповідно до абзацу третього частини першої статті 22 Закону не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженням, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Судом встановлено, що з 1976 року ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» є користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) і відповідне речове право ДП «Виробниче об`єднання» «Карпати» посвідчене державним актом на право постійного користування землею.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі державного акта від 1976 року у користуванні Прикарпатського радіозаводу перебувала земельна ділянка площею 17 га, у подальшому розмір цієї ділянки поступово зменшився до 8,5097 га. Затверджений міською радою проект землеустрою цієї ділянки фактично відображає межі, розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка залишилась у законному користуванні заснованого на державній формі власності підприємства, назва якого двічі змінювалась, а саме: спочатку Прикарпатський радіозавод, потім - ВО «Карпати», а надалі - ДП ««Виробниче об`єднання «Карпати». ДП ««Виробниче об`єднання «Карпати» не є новоствореним підприємством, а є правонаступником Прикарпатського радіозаводу. Вказані обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №344/16560/16.

Для реєстрації права користування державному реєстратору було надано Державний акт на право користування земельною ділянкою, рішення органу місцевого самоврядування від 28.01.2016 року та від 08.07.2016 року.

Перелік документів, що надаються заявником для державної реєстрації речових прав встановлено ч.1 ст.18, з врахуванням і ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а порядок вчинення дій державним реєстратором врегульовано Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого КМУ від 25.12.2015р. №1127 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.1,2,3 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 14.06.2017р.) документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За п.47 Порядку (в редакції станом на 14.06.2017 року) для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 . Міністерство юстиції для перевірки інформації, яка містилася у скарзі ОСОБА_3 не витребувало даних у власника та користувача спірної земельної ділянки не зупинили розгляд скарги з метою отримання: оригіналів документів, що посвідчували право власності та право користування на спірну земельну ділянку, не встановили суперечність між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Колегією прийнято висновок лише за наявності тієї інформації, яка зазначена у скарзі ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що державним реєстратором Гардабура- Черпак Т.В. було порушено Порядок реєстрації при здійсненні державної реєстрації права власності земельної ділянки за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з одночасною реєстрацією права постійного користування за ДП «ВО «Карпати», оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що скарга ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора подана до Мін`юсту 08 травня 2020 року. При цьому, Міністерством юстиції України скаргу ОСОБА_1 розглянуло лише 03 вересня 2020 року, тобто з дня надходження скарги до дня її розгляду минуло майже 7 місяців, що є порушенням частини третьоїстатті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», жодних доказів про причини порушення вказаного строку, відповідачем не надано.

Як вбачається із висновку Колегії (пункти 10, 11) Колегія не давала правової оцінки іншим реєстраційним діям державних реєстраторів, а зазначила, що подальші оскаржувані рішення 2-6 підлягають скасуванню як так, що випливають з факту скасування оскаржуваного рішення 1.

Оскільки Міністерство юстиції фактично не перевіряло законність вчинення реєстраційних дій 15.06.2017 року № 35680330, від 17.10.2017 року №37599361, №37600965, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Т. В., рішення від 14.09.2017 року №37079105, прийняте державним реєстратором Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя Івано-Франківської області Цалин Ю.В., рішення від 03.04.2018 року №40457640, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Пиць О.В., то суд встановивши, що підстав для скасування рішення від 14.06.2017 року №35668128 не було та встановивши, що Міністерством юстиції було порушено процедурні питання розгляду скарги ОСОБА_1 не міг давати оцінку послідуючим реєстраційним діям.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що звертаючись до суду з позовними вимогами ДП «ВО «Карпати» звертало увагу суду на порушенням Міністерством юстиції України інших процедурних питань, а саме не повідомлення позивача про розгляд скарги та не надсилання позивачу копії скарги. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України позивач, посилається на ці обставини.

Так, у пункті 11 Порядку № 1128 зазначено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним упункті 10цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним упункті 10цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року по справі № 640/18150/19 зроблено висновок, що чинне законодавство передбачає обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена чинним законодавством, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні, надати пояснення постанова Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 826/3442/17).

Як вбачається із матеріалів справи Міністерством юстиції не було дотримано п.11 Порядку. Колегія суддів вважає, що не врахування судом вказаних обставин, не впливає на правильний висновок суду про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги».

Враховуючи викладене, у сукупності, допущення суттєвих процедурних порушень, необґрунтованості та безпідставності висновку Колегії, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, апеляційний суд вважає, що наказ Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року №4431/5 « Про задоволення скарги» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 про те, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача ОСОБА_1 , за наслідком чого справа не підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області, а повинна розглядатися господарським судом, виходячи з наступного.

Вимогами в цій справі є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги», у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, скасуванням рішення про державну реєстрацію від 14.06.2017 року №35668128, від 15.06.2017 року №35680330, від 17.10.2017 року №37599361, №37600965, рішення від 14.09.2017 року №37079105, рішення від 03.04.2018 року №40457640 що стосуються права користування позивача на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовував свою скаргу тим, що він є власником нерухомого майна, а саме виробничих приміщень корпуса №4а та корпуса №4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та відповідно до вимог ст.120 Земельного Кодексу та ст.377 ЦК України має право на користування спірною земельною ділянкою і державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією із одночасною реєстрацією права постійного користування спірною земельною ділянкою за ДП «ВО «Карпати» порушує його права як власника нерухомого майна. В даному випадку оскарження наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року №4431/5 пов`язане із захистом позивачем свого права у спорі щодо земельної ділянки з ОСОБА_1 , який заперечує законність дій держреєстраторів по реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за ДП «ВО «Карпати», тому ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі. З огляду на суб`єктний склад сторін справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18, та у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №821/669/17.

Що стосується доводів апеляційної скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 , що відсутній предмет спору у зв`язку з тим, що право позивача було реалізовано у зв`язку із державною реєстрацією права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:01:005:0022, колегія суддів виходить з наступного.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255ЦПКУкраїни встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахист правлюдини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №638/3792/20 від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження 312-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи предметомрозгляду євизнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23 грудня 2020 року №4431/5 «Про задоволення скарги». Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем та на час ухвалення судового рішення оспорюваний наказ не було скасовано Міністерством юстиції України, а тому посилання скаржників на те, що відсутній предмет спору не заслуговує на увагу. Оскарження наказу Міністерства юстиції України не позбавляє заінтересовану особу права здійснити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не міг давати правової оцінки щодо реєстрації права постійного користування земельної ділянки площею 0, 2173, разом з тим, ця обставина не впливає на правильний висновок суду щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції.

Не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач зазначаючи його відповідачем у даній справі, зловживав процесуальними правами, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справа і як зазначалося колегією суддів, ОСОБА_1 у даній справі є належним відповідачем.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню частково.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 містить доводи про те, що скаржник не може бути відповідачем у справі та доводи про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, яким колегією суддів дана оцінка, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної части та (або) резолютивної частини.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції під час розгляду справи не повно з`ясував обставини, та надав правову оцінку реєстраційним діям, що не розглядалися по суті Колегією під час розгляду скарги ОСОБА_1 , однак це не вплинуло на правильний висновок суду про задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 367,374,376,382,384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повнитй текст постанови складено 08 травня 2023 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді І.О. Максюта

В.Д. Фединяк