Рішення

від 02.05.2023 по справі 146/386/23

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/386/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Райковської О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Дунаєва Івана Борисовича до Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, Відділу освіти, спорту культури та туризму Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Дунаєв І.Б. звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області із позовною заявою до Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області, відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.03.2008 року ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з відповідачем Пилипи-Борівським ліцеєм Томашпільської селищної ради Вінницької області та займає посаду вчителя фізичної культури. З 28 лютого 2022 року він був мобілізований на службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням в Україні військового стану, відповідно доУказу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно наказу директора Пилипи-Борівської загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів Томашпільської селищної ради Вінницької області № 27 к від 19.07.2022 року «Про внесення змін до наказу № 5 к від 28.02.2022 року «Про увільнення від роботи вчителя фізичної культури ОСОБА_3 , на час особливого періоду», у зв`язку із набранням чинності Закону України від 01.07.2022 року № 2352 - ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено припинення нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, а саме було припинено ОСОБА_3 виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року. Вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки позивач займає посаду вчителя фізичної культури Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області, на позивача поширюється дія Закону України «про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 28 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку з викликом сторін.

12 квітня 2023 року від представника відповідача відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради надійшов відзив, у якому зазначено, що посилання позивача на ч.1 ст. 2 Закону України «Про освіту» є не доцільним, адже, в абзаці 3 преамбули Закону України «Про освіту зазначається, що цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти. Тобто, основним завданням Закону України «Про освіту» є регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, а не трудових відносин. Посилання позивача на те, що за загальним правилом пріоритетним є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться в спеціальному законі є необгрунтованими, адже ст. 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. У задоволенні позову просять відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Дунаєв І.Б. позовні вимоги підтримав повністю, попросив їх задовольнити.

Представник відповідача відділу освіти, спорту, культури та туризму Тіхоміров О.О. позов не визнав, попросив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Від представника відповідача Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Сіваєвої Т.О. надійшла заява, в якій просить справу слухати без участі представника ліцею. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку з таких підстав.

Пунктом 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 01.03.2008 року по даний час ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з відповідачем Пилипи-Борівським ліцеєм Томашпільської селищної ради Вінницької області, займає посаду вчителя фізичної культури, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 6-7).

Так, згідно наказу 5-к від 28.02.2022 року «Про увільнення від роботи вчителя фізичної культури ОСОБА_3 на час особливого періоду» було увільнено ОСОБА_3 , вчителя фізичної культури з 28.02.2022 року, у зв`язку з призовом на військову службу на час особливого періоду; забезпечено гарантоване збереження місця роботи, посади і середнього заробітку; централізованій бухгалтерії віддділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради : виплатити заробітну плату працівникові по 28 лютого 2022 року включно; виплатити належну йому за першу половину місяця суму середнього заробітку у встановленому розмірі; здійснювати в подальшому виплату середньої заробітної плати у розмірі середнього заробітку у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.9).

Згідно витягу з наказу №27-к від 19.07.2022 року директора Пилипи-Борівської школи І-ІІІ ступенів Томашпільської селищної ради Вінницької області мобілізованому ОСОБА_3 вчителю фізичної культури з 19.07.2022 року припинено виплату заробітної плати на підставі у зв`язку із набранням чинності Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин»від 01.07.2022року №2352-ІХ (а.с.10).

З наданої відповіді Міністерства освіти і науки України ОСОБА_3 вбачається, що за педагогічними та науково-педагогічними працівниками в разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зберігається попередній середній заробіток. Водночас повідомили, що у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (а.с.82).

Згідно зіст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається зКодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП Українив редакції, яка діяла до 19.07.2022, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас, 19.07.2022 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ(далі Закон) яким внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема ч. 3 ст. 119 КЗпП України викладена в наступній редакції за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Враховуючи зазначене, з дати набуття чинностіЗакону, середній заробіток за працівниками, перелік яких визначений ч. 3 ст. 119 КЗпП України, не зберігається.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про освіту», законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цьогоЗакону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленомузакономпорядку.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Змін до зазначеної нормиЗакону України «Про освіту»внесено не було.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Як встановлено, що позивач займає посаду вчителя фізичної культури Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області, отже на позивача поширюється діяЗакону України «Про освіту», який є спеціальнимзаконом, а тому саме вказанийзаконпідлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», враховуючи, що ОСОБА_3 є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введеням воєнного стану, який діє і на даний час, продовжує проходити військову службу, суд дійшов висновку, про те, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим наказ № 27-к від 19 липня 2022 року в частині припинення виплати ОСОБА_3 є незаконним, тому позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо витрат про стягнення на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи із приписів ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суми компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених умовами договору про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання професійної допомоги від 20.03.2023 (а.с. 11), ордер (а.с.3), квитанцію № 20/03 (а.с.12).

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач у своєму відзиві зазначив, що такі витрати є є необгрунтованими та не співмірними.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК Українита з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, позицію відповідача, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у сумі 5000 грн., тобто в рівних частках в розмірі 2500 грн. з кожного, а тому клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до задоволення частково.

На підставі викладеного , керуючись ст.133, 137,258-259,265,268 ЦПК України,ст. 57 Закону України «Про освіту», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_3 адвоката Дунаєва Івана Борисовича до Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 27-к від 19.07.2022 року директора Пилипи- Борівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Томашпільської селищної ради Вінницької області «Про внесення змін до наказу № 5 -к від 28.02.2022 року «Про увільнення від роботи вчителя фізичної культури ОСОБА_3 на час особливого періоду», яким мобілізованому ОСОБА_3 , вчителю фізичної культури Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області з 19.07.2022 року припинено виплату заробітної плати на підставі п.п.17 п. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ.

Зобов`язати відділ освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради поновити ОСОБА_3 збереження середнього заробітку на період мобілізації на час воєнного стану, провівши нарахування середнього заробітку з 19 липня 2022 року та виплатити йому середній заробіток з 19 липня 2022 року та нараховувати в подальшому до скасування такого права.

Стягнути з Пилипи-Борівського ліцею Томашпільської селищної ради Вінницької області та відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень в рівних частках, в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2023 року.