Рішення

від 27.04.2023 по справі 331/1116/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

27.04.2023

Справа № 331/1116/22

Провадження № 2/331/136/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Антоненка М.В. при секретарі Федоровій К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2022року позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом ОСОБА_3 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

В позовній заяві позивачка вказує, щоу неї та відповідача, без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_4 . В подальшому спільне життя у них не склалося та позивач з дитиною, проживали окремо від відповідача за адресою - АДРЕСА_1 . У зв`язку з повномасштабним наступом російської федерації 24 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_2 , за згодою позивача, вивіз дитину до м. Запоріжжя. Місто Токмак, у якому проживала позивач, було тимчасово окуповано військами російської федерації, внаслідок чого позивач була вимушена виїхати з м.Токмак до м.Запоріжжя 17 березня 2022 року.

Після евакуації до міста Запоріжжя, позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 з проханням повернути їй дитину, на що відповідач відмовив та обґрунтував свою відому тим, що неповнолітній ОСОБА_4 буде з ним безпечніше. Після відмови відповідача, позивачка звернулася до органів поліції з приводу викрадення дитини відповідачем та до органу опіки і піклування - районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району.

Протягом тижня з цього часу відповідач виходив на зв`язок, спочатку повідомляв неправдиву інформацію, що дитина начебто знаходиться на території заходу України, але потім прибув разом з нею до Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, але повернути дитину позивачці відмовився. Згодом, відповідач взагалі перестав виходити на зв`язок, та на момент подачі позову до суду у позивача не було ніякою інформації стосовно місцезнаходження доньки ОСОБА_4 . Відповідач фактично викрав дитину та займається створенням штучних перешкод між ними. До моменту викрадення відповідачем ОСОБА_2 дитини,позивачка ОСОБА_1 самостійно займалась вихованням та утриманням дитини, повністю забезпечувала гармонійний розвиток дитини та належний рівень її життя, здоров`я, займалась навчанням дитини.

Враховуючи вказані обставини, а також вік, прихильність дитини до матері, та те, що проживання малолітньої дитини із нею відповідатиме інтересам дитини, у той час як виняткових обставин для розлучення дитини з матір`ю немає, в інтересах дитини, вважає за необхідне визначити в судовому порядку місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю.

Ухвалою судді від 30.06.2022 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 21.09.2022 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надавати позивачу ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу, включаючи спільне проживання з малолітньою донькою, протягом першого та третього тижня кожного місяця без присутності відповідача, покладено обов`язок привозити та забирати малолітню доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) на ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10.01.2023 р. зобов`язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 10.01.2023 р. зобов`язано адміністрацію Слобідського району Харківської міської ради як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 10.01.2023 р.зобов`язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 22.02.2023 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Стасік А.І. у судовому засіданні підтримали позов, наполягали на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся неодноразово належним чином, відзиву на позовну заяву не надав. Представник відповідача, адвокат Беклеміщев О.В., у судові засідання не з`являвся, в попередньому судовому засіданні заявив клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для ознайомлення з матеріалами цивільної справи та підготовки відзиву на позовну заяву та зустрічного позову. Однак, в судове засідання не з`явився, відзиву не надав.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані письмові докази, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що у сторін по справі - позивачці ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народилася дитина - ОСОБА_4 , про що 02 грудня 2015 року було складено відповідний актовий запис №427, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим Токмацьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), дата видачі: 25 червня 2021 року.

Дитина народилася у позивача з відповідачем без реєстрації шлюбу. В подальшому спільне життя у сторін не склалося і позивачка з дитиною - ОСОБА_4 , проживала окремо від відповідача за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з повномасштабним наступом російської федерації 24 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_2 , за згодою позивача, вивіз дитину до м. Запоріжжя. Місто Токмак, у якому проживала позивач, було тимчасово окуповано військами російської федерації, внаслідок чого позивачка була вимушена виїхати з м. Токмак до м. Запоріжжя 17 березня 2022 року. Після прибуття до м.Запоріжжя позивачка звернулася до відповідача з проханням повернути дитину їй. Проте, відповідач дитину так і не повернув, мотивуючи це тим, що у нього дитині буде безпечніше.

10 квітня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до органів поліції з приводу викрадення дитини відповідачем та до органу опіки і піклування - районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району. Протягом нетривалого часу відповідач виходив на зв`язок, спочатку повідомляв, що дитина знаходиться на території заходу України, але потім прибув разом з нею до Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, але повернути дитину позивачці відмовився. Згодом відповідач зовсім перестав виходити на будь - який зв`язок з позивачкою. 27 квітня 2022 року позивачка звернулася до Начальника відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з заявою, яка містить прохання вдруге визначити, де знаходиться її донька, ОСОБА_4 . В заяві зазначається, що після першого звернення батько продовжував утримувати дитину у себе, однак надавав можливість спілкуватись з нею по телефону. При цьому, бачитись перешкоджав та не надавав жодної можливості.Протягом тижня до моменту звернення з другою заявою,відповідач на дзвінки не відповідав, за місцем проживання не знаходився (що також унеможливило вчинення відповідних заходів впливу зі сторони працівників органу опіки і піклування - районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району).

До цього моменту, вихованням та утриманням дитини самостійно займалась позивачка, повністю забезпечувала гармонійний розвиток дитини та належний рівень її життя, здоров`я, займалась її навчанням.

27.07.2022 р. у Запорізькому районному управлінні поліції ГУНП в Запорізькій області за особистої участі позивача та відповідача було проведено зустріч щодо урегулювання конфліктної ситуації щодо незаконного утримання відповідачем спільної дитини.

На вказаній зустрічі будо досягнуто взаємної згоди щодо необхідності визначення графіку побачень з малолітньою дитиною на час розгляду справи щодо визначення місця проживання дитини в суді. розгляду її заяви та прийняття рішення без участі відповідача.

17.08.2022 орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрійському району визначив порядок спілкування позивача з дитиною.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради Комунальне некомерційне підприємство "Запорізький центр первинної медико - санітарної допомоги №1" від 19 квітня 2022 року №0-0041, лікарем - педіатром дільничним ОСОБА_4 є ОСОБА_6 . Декларація укладена з 21.08.2018 року. За даними первинної облікової документації за медичною допомогою з приводу лікування, щеплення та оздоровлення дитину супроводжувала мати. Дівчинка щеплена за віком. На диспансерному обліку не перебуває. Фізичний та психічний розвиток відповідає віку.

Відповідно до листа Закладу дошкільної освіти №21 "Барвінок" відділу освіти Токмацької міської ради Запорізької області вих. №06 від 13.04.2022 року, за період перебування ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Закладі дошкільної освіти №21 "Барвінок" Відділу освіти Токмацької міської ради Запорізької області, з жовтня 2018 року по січень 2022 року активну участь в організації навчання дитини, забезпеченні її життєдіяльності, участь у батьківських зборах та наглядовій раді закладу, а також приводила та забирала дитину з закладу - мати, ОСОБА_1 .

Також, позивачка ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, має стабільний дохід. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про рахунок і залишок коштів №220419SU20430101 від 19.04.2022 року та податковою декларацією платника єдиного податку фізичною особою - підприємця за 2021 рік.

В матеріалах справи наявні докази, що позивачка є отримувачем Гранту Президента України відповідно до Указу Президента України Про призначення грантів Президента України для обдарованої молоді на 2016 рік від 17 лютого 2016 року № 55/2016. Згідно з Указом, з метою реалізації значущих творчих проектів у соціальній та гуманітарній сферах, Президентом України було вирішено призначити на 2016 рік гранти Президента України для обдарованої молоді, зокрема, ОСОБА_1 для реалізації проекту "Створення координаційних центрів розвитку та підтримки волонтерської діяльності" - 60 тисяч 900 гривень.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 р. № 737-р Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України було вирішено присудити Премію Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України за 2013-2014 роки, зокрема, ОСОБА_1 - студентці факультету соціології та управління Запорізького національного університету.

Позивачка є Стипендіатом Програми Східного партнерства Європейського Союзу.

Крім того, позивачка також є головою Громадської організації "YES", має успішний досвід співпраці з Посольством США в Україні, Радою Європи, Програмою ООН в Україні та іншими неурядовими організаціями, які займаються забезпеченням розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні, забезпеченням її сталого розвитку, впровадженням реформ в Україні.

Виходячи з положень ст.7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закон України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58).

Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic, § 102).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року,відповідно до яких Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Тобто, предмет доказування у цій справі є комплексним, відповідні докази, направлені на доказування окремих елементів предмету доказування додаються до цієї позовної заяви.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району як органом опіки та піклування, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району як органом опіки та піклування, Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради як органом опіки та піклування надано висновки щодо доцільності проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю.

Ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, якою зобов`язано відповідача ОСОБА_2 надавати позивачу ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу, включаючи спільне проживання з малолітньою донькою, протягом першого та третього тижня кожного місяця без присутності відповідача, покладено обов`язок привозити та забирати малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , станом на 27.04.2023 відповідачем не виконана.

Під час розгляду справи, стало відомо що, 07.09.2022 відповідач ОСОБА_2 , вивіз спільну з позивачем дитину ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 до російської федерації через пункт пропуску Смільниця на автомобілі д.н.з. НОМЕР_2 , маючи при собі згоду матері, відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запи. Враховуючи дану відповідь, позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за заявою про вчинення кримінального правопорушення (щодо невиконання ухвали від 21.09.2022, виданої Жовтневим районним судом .м Запоріжжя) та за заявою позивача, за заявою позивача ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 25 листопада 2022 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082050002068 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115 КК України.

В заяві про вчинення кримінального правопорушення зазначалось про викрадення ОСОБА_2 доньки позивача ОСОБА_4 .

Також, з метою встановлення місцезнаходження дитини позивач направила заяви до відповідних органів на території російської федерації, а саме- уповноваженому при президенті Російської Федерації по правам дитини, у відділ опіки та піклування міського округу Люберці Московської області, до Головного управління Міністерства внутрішніх справ Московської області, директору МОУ гімназії № 44.

Отже, всі наведені вище обставини свідчать про те, що позивач використовує та використала усі можливості щодо того, щоб просто мати змогу реалізовувати не тільки своє право, але і обов`язок щодо виховання та спілкування з дитиною, а відповідач, в свою чергу, перешкоджає позивачу, взагалі будь-яким чином спілкуватися з дитиною навіть телефоном.

Враховуючи вищевказане та керуючисьст ст. .4, 12, 13, 81, 82, 89, 200, 247,259,263, 264, 264,355ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст.19, 141,160,161 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Антоненко М.В.