Рішення

від 09.05.2023 по справі 991/3250/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/3250/23

Провадження № 2-а/991/11/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

09 травня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Білоус І.О., Танасевич О.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Тарана А.В., Костікова Б.О.,

представників позивача -

Міністерства юстиції України Гайдара М.А., Кржевіна В.М., Сербін І.І.,

представника третіх осіб,

які не заявляють самостійних вимог,

ОСОБА_1 , ПрАТ «КАШТАН» адвоката Трофімова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Міністерства юстиції України

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог,

ОСОБА_3 ,

Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС»,

Приватне акціонерне товариство «КАШТАН»,

ОСОБА_4 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО»,

ОСОБА_1 ,

про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»,

В С Т А Н О В И В :

І. Зміст позовних вимог

13 квітня 2023 року до Вищого антикорупційного суду звернулось Міністерство юстиції України (надалі - позивач, заявник) з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС», Приватне акціонерне товариство «КАШТАН», ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО», ОСОБА_1 , про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» (надалі - Закон).

Позивач просив застосувати до ОСОБА_2 санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», та стягнути в дохід держави:

- об`єкти нерухомого майна:

1) земельну ділянку загальною площею 0,2872 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) земельну ділянку загальною площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею: 7,41 га, кадастровий номер: 4425485000:11:002:0087;

4) нежилі приміщення будівлі готелю загальною площею 3 279,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) нежитлові приміщення загальною площею 304,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;

6) паркувальне місце НОМЕР_10 загальною площею 17,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

7) паркувальне місце № НОМЕР_2 загальною площею 17,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

8) триповерхову будівлю загальною площею 2 143,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

9) житловий будинок загальною площею 236,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

10) квартиру загальною площею 135,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ;

11) квартиру загальною площею 128,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ;

12) квартиру загальною площею 36,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ;

- частки у статутних капіталах юридичних осіб:

a) 99,86% від загальної кількості акцій ПрАТ «КАШТАН»;

b) 30% від загальної кількості акцій ПрАТ «ДЕЛЬТА-СЕРВІС»;

c) 55,56% частки статутного капіталу ТОВ «БЕБКО-АВТО»;

d) 40% частки статутного капіталу ТОВ «КОНКА»;

- транспортний засіб VOLVO ХС90, номерний знак: НОМЕР_3 .

ІІ. Позиції учасників справи

2.1. Позиція позивача

Після початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації (надалі - РФ) до України ОСОБА_2 відкрито долучився до колабораціонізму з державою - агресором: брав участь у проросійського мітингу в Херсоні під час його окупації, отримав російське громадянство, долучився до співпраці з агресором шляхом виконання обов`язків голови окупаційної адміністрації, займався організацією та проведенням так званого «референдуму» на тимчасово окупованій території, звернувся до керівництва держави-агресора з листом про прийняття Херсонської області до її складу, здійснював пропаганду тоталітарного режиму РФ, виправдовуючи агресію, тощо.

Наведені дії ОСОБА_2 стали підставою для застосування до нього санкції у вигляді блокування активів на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19 жовтня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 належать об`єкти нерухомого майна, зазначені у пп. 1, 2, 4, 8, 9 розділу І цього рішення, а також транспортний засіб VOLVO ХС90.

Колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , з якою він перебував у шлюбі з 1979 по 2021 роки, володіє об`єктами нерухомого майна, зазначеними у пп. 3, 5, 6, 7, 10, 11, 12 розділу І цього рішення. Зазначені об`єкти були придбані під час шлюбу, а тому, на думку позивача, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та перебувають у опосередкованому володінні ОСОБА_2 .

Також за відомостями Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України ОСОБА_3 є власницею 99,86% акцій ПрАТ «КАШТАН» та 30% акцій ПрАТ «ДЕЛЬТА-СЕРВІС».

У ОСОБА_2 є донька ОСОБА_4 , яка у період з 2006 до 2014 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 23 січня 2023 року відбулася зміна кінцевого бенефіціарного власника 99,86% акцій ПрАТ «КАШТАН», та ним став ОСОБА_1 на підставі довіреності від 29 липня 2022 року, виданої йому ОСОБА_3 . Попри розлучення з ОСОБА_4 ОСОБА_1 залишається довіреною особо ОСОБА_3 , про що свідчать численні довіреності, видані на його ім`я.

Фактично, відчуження акцій відбулося на підставі правочину, обома сторонами якого виступив ОСОБА_1 : від імені власника ОСОБА_3 на підставі довіреності та як набувач особисто. Викладене, на думку позивача, свідчить про нікчемність цього правочину.

ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником 55,56% частки статутного капіталу ТОВ «БЕБКО-АВТО» та 40% частки статутного капіталу ТОВ «КОНКА». Разом з тим, її доходи, отримані упродовж 2001-2013 років не дозволили б їй придбати зазначені частки, оскільки їх сукупна вартість значно перевищувала її сукупний дохід за цей період. Викладене також свідчить, що ці активи перебувають у володінні ОСОБА_2 , яке опосередковане ОСОБА_4

04 травня 2023 року позивач надав відповідь на пояснення третіх осіб, у якій акцентував увагу на тому, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 1979 до 2021 року та згідно з вимогами законодавства належить до пов`язаних осіб.

Також, за твердженням позивача, ОСОБА_3 є власником 99,86% від загальної кількості акцій ПрАТ «КАШТАН», а зміна 23 січня 2023 року у ЄДР відомостей про кінцевого бенефіціарного власника підприємства була обумовлена виключно наміром уникнути застосування санкцій.

2.2. Позиція третіх осіб

02 травня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення третіх осіб - ПрАТ «КАШТАН», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у яких вони заперечили проти задоволення позову в частині стягнення 99,86% акцій ПрАТ «КАШТАН».

На думку третіх осіб, умовою для застосування конфіскації активів фізичної особи є встановлення її зв`язку з терористичною діяльністю, проте позивачем жодних доказів причетності до такої діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не надано.

Також треті особи звернули увагу, що до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не застосовувалися персональні санкції, що унеможливлює застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ст. 4 Закону.

ОСОБА_3 вже 10 років не перебуває з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, не проживає з ним однією сім`єю та не має жодних робочих стосунків. Про цей факт свідчать отримані з мережі інтернет відомості, що ОСОБА_2 має близькі стосунки зі ОСОБА_5 , з якою він утримує доньку ОСОБА_6 .

Також позивач не надав докази вчинення будь-яких протиправних дій засновниками чи посадовими особами ПрАТ «КАШТАН», яке не має жодного стосунку до ОСОБА_2 . Фактичне управління ПрАТ «КАШТАН» здійснюється ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 , яка є виключно номінальним власником пакету акцій.

ІІІ. Процедура розгляду

Ухвалою суду від 14 квітня 2023 року відкрито провадження у справі. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач та інші треті особи правом на подання відзиву на позовну заяву та пояснень не скористалися, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом опублікування повістки про виклик у судові засідання на веб-порталі Судової влади України (офіційному сайті Вищого антикорупційного суду).

Неприбуття у судове засідання учасників справи та/чи їх представників, ненадання відзиву та пояснень не перешкоджає розгляду позовної заяви по суті (ч. 6 ст. 162, ч. 5 ст. 283-1 КАС України).

ІV. Зміст правовідносин та їх правове регулювання

Санкції є спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами, які застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави (ч. 1 ст. 1 Закону).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (ч. 2 ст. 1 Закону).

Перелік видів санкцій визначений ст. 4 Закону, одним з яких є стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону).

Зазначена санкція має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами, у тому числі до резидентів у розумінні Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (ч. 1 ст. 5-1 Закону).

Згідно з приписами абз. 2 ч. 1 ст. 5-1 Закону ця санкція може бути застосована виключно:

1) в період дії правового режиму воєнного стану;

2) за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.

Підставами для застосування цього виду санкцій є вчинення дій та ухвалення рішень, перелік яких визначений ч. 1 ст. 5-1 Закону. Цей перелік не є вичерпним, втім за своїм характером ці дії та рішення передбачають завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, а також суттєве сприяння ним іншим чином (сприяння збройній агресії проти України; фінансування або матеріально-технічне забезпечення діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією проти України чи окупацією/анексією її територій; інформаційне сприяння тощо).

Зазначена санкція застосовується рішенням Вищого антикорупційного суду за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України.

V. Мотиви суду

5.1. Щодо умов застосування санкції

5.1.1. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2402-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє - з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, затвердженим Законом України № 2915-IX від 07 лютого 2023 року.

Отже, станом на теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Пунктом 2 рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, до ОСОБА_2 строком на 10 років було застосовано санкції, передбачені Законом, у тому числі блокування активів (п. 281 додатку 1 до рішення; т. 1, а.с. 49-55).

Викладене свідчить про наявність обох обов`язкових умов для застосування до ОСОБА_2 цього виду санкцій, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 5-1, абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону.

5.1.2. ОСОБА_2 є фізичною особою-нерезидентом, позаяк отримав паспорт громадянина РФ, про що свідчить публікація «ІНФОРМАЦІЯ_2» та досліджений у судовому засіданні відеозапис з назвою «15_02_Стаття УП 4 (відео).mp4» (т. 1, а.с. 77-78).

Отже санкції, передбачені Законом, можуть бути застосовані до ОСОБА_2 у контексті включення його до переліку суб`єктів, передбаченого ч. 2 с. 1 Закону про санкції.

5.2. Щодо підстав для застосування санкції

Дослідивши доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, суд встановив, що ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 5-1 Закону, зокрема:

5.2.1. Взяття участі у фактичному створенні окупаційних адміністрацій на захопленій в результаті збройної агресії території України (пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 5-1 Закону)

Позивач надав копії документів, які було отримано Офісом Генерального прокурора з матеріалів кримінального провадження № 42022000000000615 під час досудового розслідування у межах цього кримінального провадження, зокрема, копії документів з назвами «Постановление», «Указ», «Распоряжение», які датовані 12 травня - 26 липня 2022 року, на яких міститься підпис ОСОБА_2 та зазначено його посаду як «Глава военно-гражданской администрации Херсонской области» (т. 1, а.с. 136-148).

Відповідно до Указу Президента РФ № 708 від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_2 призначений тимчасово виконуючим обов`язки «Губернатора» Херсонської області як «нового суб`єкта РФ» (т. 1, а.с. 2013-214; т. 2, а.с. 36).

ОСОБА_2 очолив окупаційну адміністрацію, створену агресором на захопленій території Херсонської області, про що свідчать відомості інтернет-ресурсу цієї адміністрації «Офицальний сайт Администрации Херсонской области». У розділі «Структура» (khogov.ru/struktura) ОСОБА_2 зазначений як «ВРИО Губернатора Херсонской области» (т. 1, а.с. 149-152).

Отже, ОСОБА_2 , очоливши окупаційну адміністрацію, забезпечив її фактичне створення, а у подальшому і функціонування.

5.2.2. Взяття участі в ухваленні рішення про поширення юрисдикції держави-агресора на територію України (пп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 5-1 Закону)

Обіймаючи керівну посаду в окупаційній адміністрації, ОСОБА_2 28 вересня 2022 року звернувся до керівництва держави-агресора з пропозицією про прийняття тимчасово окупованої території до складу РФ (т. 1, а.с. 197; т. 2, а.с. 9-11), яке було розміщено на сайті окупаційної адміністрації (https://khogov.ru/press-center-news//обращение-главы-администрации-херсо).

У подальшому 30 вересня 2022 року ним було підписано документ під назвою «Договор между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта» (т. 1, а.с. 205-208; т. 2, а.с. 31-34), копія якого розміщена на офіційному порталі правової інформації РФ (http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202210030003).

Отже, своїми діями, спрямованими на створення видимості легітимності дій держави-агресора, забезпечив формальне ініціювання питання щодо включення тимчасово окупованих територій Херсонської області до складу РФ, що у подальшому стало підставою для ухвалення відповідних рішень її керівництвом.

Також з документів, виданих окупаційною владою і підписаних ОСОБА_2 як «глава Военно-гражданской администрации Херсонской области», вбачається, що останній намагався легалізувати на території Херсонської області, як невід`ємної частини суверенної України, використання російської валюти «рубль» та дію законодавства РФ - «Уголовный кодекс РФ, Уголовно-процессуальный кодекс РФ, Уголовно-исполнительный кодекс РФ» (т. 1, а.с. 137, 142-143, 146-148). Зазначені дії, на переконання колегії суддів, також свідчать про ухвалення ОСОБА_2 рішень про поширення юрисдикції держави-агресора на територію України.

5.2.3. Взяття участі в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території України (пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 5-1 Закону)

Очоливши окупаційну адміністрацію, ОСОБА_2 ініціював проведення на захопленій території так званого референдуму. Відповідне звернення, як у письмовому варіанті, так і у форматі особистого відеозвернення ОСОБА_2 , розміщене на сайті окупаційної адміністрації (https://khogov.ru/press-center-news/заявление-главы-администрации-херсо) та telegram каналі ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 179-188, 216-217).

За наслідками проведення референдуму ОСОБА_2 звернувся до жителів Херсонської області із відеозверненням «Мы в России!», розміщеному на сайті окупаційної адміністрації (https://khogov.ru/press-czentr-novosti/) (т. 2, а.с. 5-6).

5.2.4. Інформаційне сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 5-1 Закону (пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 5-1 Закону)

Позивач надав докази на підтвердження активності ОСОБА_2 у медіа-просторі: інтернет-публікації (т. 1, а.с. 162-163, т. 2, а.с. 37-45, 84-96), відеозаписи інтерв`ю, публічних виступів (т. 1, 153-161), які було досліджено у судовому засіданні, зокрема, відеозаписи виступів ОСОБА_2 (відеофайли з назвами):

«15_02_Стаття УП 4 (відео).mp4»,

«23_05_стаття з сайту окупаційної влади 28092022_в росії.mp4»,

«27_04_ публікація в ВК_03 (відео).mp4»,

«27_08_ публікація в ВК_06(відео).mp4»,

«28_03_про цілі СВО (відео).mp4»,

«30_03_про путіна 21022023(відео).mp4»,

«30_06_нас всі вважають росіянами_21022023(відео).mp4»,

«30_09_про звільнення 21022023.mp4»,

«31_12_виступ в Криму(відео).mp4».

Зміст досліджених матеріалів не залишає сумнівів у можливості їх кваліфікувати як виправдовування агресії РФ, спробу надати їй сакрального історичного значення. Зокрема, ОСОБА_2 використовує наступні висловлювання «восстановление исторической справедливости», «захват укронацистами», «Украина объявила тотальную, бескомпромиссную войну России», «Освобождение Херсона от захватчиков не за горами», «Российское общество всё больше консолидируется во мнении, что цели и задачи СВО абсолютно правильные».

Зазначені фрази цілком узгоджуються з наративами російської пропаганди та мають на меті створення видимості «обґрунтованості, справедливості» збройного нападу з метою приховання його дійсної нелюдської природи.

Твердження аналогічного характеру та спрямованості містять і підписані ОСОБА_2 документи, наведені у п. 5.2.1 рішення. В свою чергу, досліджений у судовому засіданні зміст (1) виступу президента РФ ОСОБА_8 під час церемонії підписанні договорів про прийняття у склад РФ так званих ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей свідчить, що публічні виступи, публікації, (2) послання президента РФ Федеральним Зборам напередодні річниці повномасштабного вторгнення, з одного боку, та висловлювання ОСОБА_2 , з іншого, повністю корелюють з тезами керівника держави-агресора аж до тієї міри, що останній використовує тотожні вислови та сталі штампи російської пропаганди (т. 2, а.с.15-28, 46-83).

Надання комплексної правової оцінки (зокрема, і кримінально-правової) дій ОСОБА_2 виходить за межі питань, які вирішуються в контексті наявності підстав для застосування санкцій. У межах розгляду цієї адміністративної справи достатнім є лише констатація спрямованості окремих дій на завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України, а також відповідність їх переліку, передбаченому ч. 1 ст. 5-1 Закону.

Також в контексті вирішення позову перед судом не стоїть завдання оцінювати всю сукупність дій ОСОБА_2 та докази, надані на їх підтвердження. Така оцінка здійснюється лише в тій мірі, яка дозволяє констатувати наявність підстав для застосування санкції. Тому суд обмежує оцінку вже наведеними фактами та доказами з міркувань їх достатності та відсутності впливу їх кількісної характеристики на остаточні висновки колегії суддів.

Зазначена спрямованість дій ОСОБА_2 є очевидною, навіть кричущою, а форма її реалізації не потребує додаткових обґрунтувань та пошуку зв`язків між причиною та наслідком, оскільки їх мета артикульована у самому змісті цих дій (наприклад, звернення до керівництва держави-агресора щодо відторгнення від України частини її суверенної території, підписання «договору» такого ж змісту тощо).

VІ. Щодо активів, які підлягають стягненню у дохід держави

6.1. Загальні міркування

6.1.1. Закон окремо не визначає змісту категорії «активи», втім у чинному законодавстві це поняття має сталий характер, визначений низкою законодавчих актів (Податковий кодекс України, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» тощо). У цілому під активами розуміється майно, майнові та немайнові права, кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери тощо.

Позовні вимоги стосуються об`єктів нерухомого майна, автомобіля, часток у статутних капіталах юридичних осіб та у повній мірі охоплюються законодавчим визначенням активів.

6.1.2. Саме визначення цього виду санкції диференціює активи, які підлягають стягненню в дохід держави:

- активи, що належать фізичній особі;

- активи, щодо яких особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, законодавець розмежував активи на ті, що належать підсанкційній особі, та ті, що їй не належать, проте мають з нею певний зв`язок. Вочевидь, останні можуть належати на праві власності іншій особі, втім це не виключає можливість їх стягнення на підставі Закону.

Зміст права власності визначений ч. 1 ст. 317 ЦК України та полягає у реалізації власником трьох правомочностей: володіння, користування та розпоряджання.

Згідно з усталеною практикою застосування цих складових у сфері цивільно-правових відносин їх можна визначити таким чином:

- право володіння - це можливість фактичного панування над річчю, утримання її у сфері свого господарювання;

- право користування - можливість власника вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи;

- право розпорядження - можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування.

Отже, можливість здійснення дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, це фактична здатність особи визначати долю активу, незалежно від того, яким чином ця можливість формалізована і чи формалізована вона взагалі. Також не має значення, чи є така здатність безпосередньою, чи опосередкована іншими суб`єктами.

Зокрема, такі дії можуть вчинятися як безпосередньо, так і через інших фізичних чи юридичних осіб. Йдеться про ситуації, коли особа контролює певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна.

6.2. Щодо переліку активів

6.2.1. Позовні вимоги стосуються об`єктів нерухомого майна, право власності на які зареєстровано безпосередньо за ОСОБА_2 та які наведені у пп. 1, 2, 4, 8, 9 розділу І цього рішення. Належність їх ОСОБА_2 підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на майно (т. 2, а.с. 97-109).

Також за інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві йому належить транспортний засіб VOLVO ХС90, номерний знак: НОМЕР_3 (т. 2, а.с. 112-113).

Крім того, ОСОБА_2 упродовж 1979-2021 років перебував у шлюбі з ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 152-154). Шлюб було укладено 29 грудня 1979 року, розірвано заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року (т. 2, а.с. 155-156), зареєстровано розірвання шлюбу 30 вересня 2021 року. Відомостей про дату набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, яка відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України є датою його припинення, суду не надано. Втім, вочевидь, цей момент належить до часового проміжку липня-вересня 2021 року.

За ОСОБА_3 зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна, зазначені у пп. 3, 5, 6, 7, 10, 11, 12 розділу І цього рішення (т. 2, а.с. 169-197).

Всі наведені активи набуті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 упродовж шлюбу.

6.2.2. Цивільне право визначає правовий режим майна, набутого подружжям за час шлюбу. Воно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ст. 60 СК України).

Зміст права спільної сумісної власності визначений ст. 369 ЦК України та передбачає, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

6.2.3. Таким чином, зміст права спільної сумісної власності охоплює можливість прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а тому майно, набуте ОСОБА_2 у період шлюбу з ОСОБА_2 , охоплюється визначенням п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону та може бути стягнуто в дохід держави за наявності відповідних підстав.

Слід зауважити, що ні відповідачем, ні третіми особами без самостійних вимог не було надано у матеріали справи доказів поділу майна подружжя за наслідками розірвання шлюбу, або визнання такого майна приватною власністю одного з подружжя з огляду на придбання його за свої власні кошти. За таких обставин, факт розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не впливає на висновок колегії суддів про режим спільної сумісної власності, який застосовується до майна, переліченого в пп. 1-12 розділу І цього рішення, позаяк воно було придбано упродовж шлюбу. В свою чергу, встановлення ознак удаваності розірвання шлюбних відносин, на чому наполягали представники позивача, вочевидь знаходиться поза межами предмету доказування у цій справі.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на майно ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8 . Зазначена квартира була набута 26 листопада 2021 року, тобто після розірвання шлюбу, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Це свідчить, що у випадку задоволення позову та стягнення в дохід держави об`єктів нерухомості, ОСОБА_3 буде забезпечена житлом, а отже таке рішення не буде становити надмірне втручання у її права.

6.3. Щодо власника ПрАТ «КАШТАН»

Пославшись на відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «КАШТАН», які містилися у ЄДР станом на 20 січня 2023 року (т. 2, а.с. 204-211) та станом на 02 лютого 2023 року (т. 3, а.с. 102-109), позивач у позовній заяві стверджував про відчуження 99,86% належних ОСОБА_3 акцій товариства ОСОБА_1 , яке відбулося 23 січня 2023 року.

Зміни до реєстраційних відомостей про юридичну особу були внесені реєстратором Червоненської селищної ради Бердичівського району Житомирської області на підставі заяви керівника ПрАТ «КАШТАН» ОСОБА_9 від 20 січня 2023 року, до якої було додано опис структури власності, квитанцію про сплату адміністративного збору, копію паспорта ОСОБА_1 , а також довіреність, видану ОСОБА_3 ОСОБА_1 , якою останнього уповноважено здійснювати всі дії стосовно належної їй частки у статутному капіталі ПрАТ «КАШТАН» (т. 3, а.с. 110-129).

Оцінюючи таке твердження позивача, слід звернути увагу на відмінності у природі понять «кінцевий бенефіціарний власник» та «власник частки у статутному капіталі».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» терміни «кінцевий бенефіціарний власник» та «структура власності» вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі - Закон № 361-IX).

За визначенням, яке міститься у п. 30 ч. 1 ст. 1 цього Закону № 361-IX, кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Для юридичних осіб кінцевим бенефіціарним власником є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Також Закон № 361-IX розмежовує види вирішального впливу - прямий (безпосереднє володіння не менше 25 відсотків статутного капіталу) та непрямий (опосередковане володіння або реалізація фактичного впливу незалежно від формального володіння).

Отже, поняття «кінцевий бенефіціарний власник» та «власник частки у статутному капіталі» є різними за своєю природою, вони можуть як поєднуватися в одній особі, так і стосуватися різних осіб в контексті одного активу.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою.

Отже, витяг з ЄДР, у якому кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «КАШТАН» зазначено ОСОБА_1 , не є належним підтвердженням наявності у нього права власності на 99,86% акцій товариства. До того ж, сам зміст витягу, а саме наявна у ньому позначка про «непрямий вплив», свідчить, що він не є титульним власником цього активу.

Таким чином, позивачем надано докази володіння ОСОБА_3 99,86% акцій ПрАТ «КАШТАН» - інформацію офіційного порталу Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України SMIDA, відповідно до якої власником 99,8612% простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «КАШТАН» є ОСОБА_3 (т. 3, а.с. 59). Інформація такого ж змісту міститься і у листі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 квітня 2023 року (т. 3, а.с. 71-73). Проте докази переходу права власності на зазначені активи до ОСОБА_1 , про що зазначено у позовній заяві, у матеріалах справи відсутні.

Суд враховує, що у наданому поясненні представник третіх осіб, зокрема, і самої ОСОБА_3 наполягав, що зазначений пакет акцій номінально належить на праві власності саме ОСОБА_3 . Не спростовував цю позицію у судовому засіданні і позивач.

Водночас, доводи представника Трофімова А.В. щодо придбання акцій за кошти ОСОБА_1 та їх фактичну належність останньому жодним чином не підтверджені.

За таких обставин відсутні і підстави вважати ОСОБА_1 власником цих акцій, а тому суд оцінює обґрунтованість позовних вимог, виходячи із встановленого факту володіння ними ОСОБА_3 .

Позивач стверджував про набуття ОСОБА_3 акцій ПрАТ «КАШТАН» у 2011 році, втім наданий ним документ на підтвердження цієї обставини, а саме лист Бюро економічної безпеки України від 31 березня 2023 року (т. 3, а.с. 100-102), у якому наявне посилання на відомості офіційного сайту ПрАТ «КАШТАН», не є належним підтвердженням цього факту. Разом з тим, наданий витяг з ЄДР (т. 3, а.с. 74-80), а також відомості порталу SMIDA, свідчать про те, що ОСОБА_3 володіє акціями принаймні з 2017 року. Попри те, що суду не надано доказів щодо конкретної дати набуття нею власності на цінні папери, встановлених відомостей все ж достатньо для висновку, що таке набуття відбулося під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

Також за відомостями порталу SMIDA, ОСОБА_2 принаймні з 2017 року є власницею 30% простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Дельта-Сервіс» (т. 3, а.с. 60), тобто також набула їх у період шлюбу з ОСОБА_2 .

6.4. Щодо майна ОСОБА_4 .

Як зазначив позивач, відповідно до актового запису про народження № 537 від 15 травня 1980 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають доньку ОСОБА_4 , якій станом на теперішній час виповнилось 43 роки (т. 3, а.с. 3-4).

ОСОБА_4 є власником:

- частки у розмірі 55,56% статутного капіталу в ТОВ «БЕБКО-АВТО» (1 000 000,00 грн), набутої 30 березня 2015 року (т. 3, а.с. 210-222);

- частки у розмірі 40% статутного капіталу в ТОВ «КОНКА» (7400,00 грн), набутої 20 червня 2017 року (т. 3, а.с. 223-238).

Обсяг та порядок набуття активів, зазначених у позові як власність ОСОБА_4 , не переконує суд у тому, що вони були фактично придбані ОСОБА_2 , проте оформлені на його доньку з тим, що завуалювати зв`язок ОСОБА_2 з такими активами, або у тому, що станом на теперішній час він має можливість опосередковано контролювати їх. Ці активи не є настільки значними, щоб виключати можливість їх набуття (а відповідно і подальшого розпорядження) дорослою особою (чи її родиною) зі статками середнього рівня.

Доводи позивача про незначний рівень доходів ОСОБА_4 також з достатньою мірою не переконують суд у тому, що джерелом придбання зазначених активів були винятково статки саме її батька, а обґрунтованість придбання нею цього майна не є предметом розгляду.

Жодних інших доказів на підтвердження можливості впливу на ці активи з боку ОСОБА_2 позивач не надав.

Отже, попри те, що ОСОБА_4 як донька відповідача належить до числа пов`язаних з ним осіб у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач не надав жодного доказу, який прямо чи опосередковано свідчив би про існування будь-якого зв`язку ОСОБА_2 з активами, належними його доньці. Судом не встановлено ані причетності відповідача до придбання цього майна, ані будь-яких його можливостей контролювати ці активи, зокрема визначати їх юридичну долю, що є підставою для поширення на них дії п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону.

Суд враховує, що ч. 6 ст. 283-1 КАС України орієнтує суд ухвалювати рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони. Втім, на думку суду, цей стандарт доведення не має декларативного характеру, і його застосування, навіть за відсутності жодних доказів з боку відповідача, передбачає надання позивачем хоча б мінімально переконливих доказів щодо тих обставин та фактів, які підлягають встановленню судом. Проте жодних доказів, які б свідчили про існування зв`язку ОСОБА_2 з майном ОСОБА_4 позивачем не надано.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що мета санкцій може бути досягнута в цій частині позову, а отже відсутні і підстави для задоволення позову в цій частині.

VІІ. Висновки суду

7.1. Отже, суд встановив наявність як умов для застосування до ОСОБА_2 санкцій, так їх підстав. Зазначені у позовній заяві об`єкти нерухомого майна, частки у статутних капіталах юридичних осіб та автомобіль охоплюються визначенням активів.

На майно та цінні папери, які перебувають у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , незалежно від того, на кого з них зареєстроване право власності, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а отже не викликає сумніву у їх належності ОСОБА_2 та можливості ним здійснювати дії, за змістом тотожні розпорядженню ними.

Крім формальної, законодавчо визначеної можливості ОСОБА_2 розпоряджатися цими активами, не викликає сумніву і фактична, реальна можливість їх контролювати, у тому числі через ОСОБА_3 . Вони понад 40 років перебували у шлюбі, мають спільну доньку, що свідчить про існування тісного зв`язку між ними, а отже і здатність ОСОБА_2 контролювати ці активи як безпосередньо, так і опосередковано через ОСОБА_3 .

Суд не вважає переконливими доводи третіх осіб, що з розірванням шлюбу (юридичним оформленням його припинення) цей зв`язок припинився. Не переконливими виглядають доводи третіх осіб щодо припинення шлюбних відносин понад 10 років тому, оскільки досліджений у судовому засіданні відеозапис з виступом ОСОБА_3 датований серпнем 2016 роком і свідчить про протилежне (т. 4, а.с. 237-239).

Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення в дохід держави майна, належного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому їх слід задовольнити.

7.2. Разом з тим, як зазначив суд у п. 6.4 рішення, позивач не надав доказів на підтвердження зв`язку ОСОБА_2 з активами, які перебувають у власності ОСОБА_4 . У суду відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_2 сприяв придбанню цих активів або має формальну чи фактичну можливість визначати долю цього майна. Обсяг цих активів не дає приводів ставити під сумнів можливість їх придбання (а відповідно і право розпоряджатися ними) безпосередньо ОСОБА_4 без будь-якого впливу з боку ОСОБА_2 .

За таких обставин, враховуючи, що активи, належні ОСОБА_4 , не належать до тих, які підлягають стягненню в дохід держави на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону, у цій частині позову слід відмовити.

Колегія суддів звертає увагу, що твердження позивача щодо відсутності у ОСОБА_4 можливості набути те чи інше майно з огляду на її офіційні доходи не можуть бути оцінені у межах справи про застосування санкцій, а є предметом суддівського розсуду у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства. Ця категорія справ хоча і відноситься до юрисдикції Вищого антикорупційного суду, але розглядається за іншою процедурою.

Разом з тим, відомості про доходи ОСОБА_4 могли б підвищити переконливість доводів про існування певного зв`язку ОСОБА_2 з цим майном у випадку їх наведення. Втім, за відсутності цих доводів ця обставина сама по собі не є вагомим приводом для такого припущення.

7.3. Оцінка окремих доводів сторін

7.3.1. Суд акцентує увагу, що предметом позову є застосування санкції до ОСОБА_2 , а підставами її застосування є вчинення дій, передбачених ст. 5-1 Закону, безпосередньо ним. Дії інших суб`єктів, зокрема ОСОБА_3 та ПрАТ «КАШТАН» у межах вирішення позову не оцінюються та впливають на висновок суду. А тому доводи представника третіх осіб щодо відсутності дій колабораційного характеру з їх боку не враховуються судом.

Також слід звернути увагу на доводи учасників справи в частині дій терористичного характеру, на існуванні яких наполягав позивач, та відсутність яких заперечували треті особи.

Закон «Про санкції» було прийнято у 2014 році і на той час він визначав суб`єктів, до яких може бути застосовано санкції (ч. 2 ст. 1 Закону). Згідно з цим переліком до громадянина України можна було застосувати санкції лише у випадку здійснення ним терористичної діяльності. Аналогічні положення містить і ч. 3 ст. 5 Закону.

Законом № 2257-IX від 12 травня 2022 року введено новий вид санкцій - стягнення активів в дохід держави (п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону). Для цього виду санкцій було визначено окремий перелік суб`єктів, до яких його може бути застосовано, а також передбачено специфічні саме для цього виду санкцій підстави застосування (ст. 5-1 Закону).

Отже, у зв`язку зі внесеними змінами, перелік суб`єктів, до яких може бути застосовано санкції, передбачений ч. 2 ст. 1 Закону, перестав мати виключний характер. Втратив такий характер і перелік підстав для їх застосування, передбачений ч. 1 ст. 3 Закону, адже його було розширено ч. 1 ст. 5-1 Закону.

Отже, в контексті застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону, не підлягає оцінці здійснення особами терористичної діяльності, а також факт ухвалення щодо цих осіб рішень міжнародних установ та застосування до них санкцій іншими державами.

7.3.2. Безпідставними є і доводи представника третіх осіб щодо незміни позивачам змісту позову в частині обґрунтування власника акцій ПрАТ «КАШТАН». Суд вирішує справу у межах позовних вимог, які полягають у зверненні стягнення на майно як підсанкційної особи, так і третіх осіб. До того ж, під час розгляду справи позивачем було уточнено свої доводи в цій частині.

VІІІ. Пропорційність втручання у право власності

Будь-яке примусове позбавлення власності є втручанням у право на власність. Відповідно до положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, має здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Оцінюючи інтереси суспільства як категорію, яку належить співставити з інтересами особи, суд виходить з мети застосування санкцій, визначеної ст. 1 Закону як захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Санкція, передбачена п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону, є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхідністю досягнення зазначених цілей.

Агресія проти України, яка почалася у 2014 році, а з 22 лютого 2022 року набула колосального за своїм масштабом і нелюдського за своїм змістом характеру, триває і станом на момент оголошення цього рішення.

За інформацією Організації Об`єднаних Націй (джерело - офіційний веб-сайт організації ukraine.un.org) станом на 01 травня 2023 року було зафіксовано 8709 випадки загибелі і 14 666 випадків поранення цивільних осіб, серед них 515 випадків загибелі дітей та 1013 їх поранення.

При цьому ООН наголошує на тому, що мова йде виключно про зафіксовані випадки, а реальні цифри значно вищі з огляду неможливість вчасного та об`єктивного отримання інформації.

Вочевидь, що потреби суспільства у припиненні цього масового порушення права на життя, заборони катування та нелюдського поводження, інших передбачених Конвенцією прав і свобод, а також для відновлення зруйнованої інфраструктури нашої держави у жодному разі не можуть бути недостатньо вагомою причиною для втручання у право власності окремої особи (осіб). Суд не може уявити ситуації, коли б право на мирне володіння майном становило пріоритет над правом на життя.

За таких обставин відсутні жодні підстави припускати порушення справедливого балансу між інтересами суспільства у припиненні агресії та втручанням у право власності, метою якого є сприяння цьому припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ: 00015622) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_9 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_10 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ), Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС» (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-А; ЄДРПОУ: 32125866), Приватне акціонерне товариство «КАШТАН» (місцезнаходження: 12502, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул. Червоних партизанів, буд. 31; ЄДРПОУ: 02969774), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_11 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА» (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, селище Геологів, вул. Геологів, буд. 5, кв. 3; ЄДРПОУ: 32480173), Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО» (37000, Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км; ЄДРПОУ: 38390892), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ), про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», - задовольнити частково.

2. Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції».

3. Стягнути в дохід держави активи, які належать ОСОБА_2 та щодо яких він здійснює права, тотожні до права розпорядження ними, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 0,2872 га, кадастровий номер: 6510136900:25:002:0015, цільове призначення: під лазнево-оздоровчий комплекс, адреса розташування: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61763365101);

- земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 6510136600:11:002:0064, адреса розташування: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1665073965101);

- земельну ділянку НОМЕР_11, загальною площею: 7,41 га, кадастровий номер: 4425485000:11:002:0087 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271376244254);

- нежилі приміщення будівлі готелю літ. А загальною площею 3 279,9 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1051207765101);

- нежитлові приміщення - апартамент № 2 загальною площею 304,2 кв. м, в тому числі приміщення: № 1-1 площею 64,1 кв. м, з № 2-1 по № 2-17 загальною площею 240,1 кв. м, 1/2 частка тераси літ. а пл. 10,4 кв. м, 1/2 частка тераси літ. а1 І-го поверху пл. 26,6 кв. м, 1/2 частка тераси літ. а1 ІІ-го поверху пл. 26,6 кв. м, балкон літ. а4 пл. 18,7 кв. м, балкон літ. а5 пл. 6,3 кв. м, 1/2 частка літньої тераси літ.а6 в мезоніні пл. 79,1 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31690642);

- нежитлове приміщення - паркувальне місце НОМЕР_10, загальною площею 17,5 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 45214801119);

- нежитлове приміщення - паркувальне місце НОМЕР_12 загальною площею 17,5 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 45151901119);

- триповерхову будівлю літ. А загальною площею 2 143,3 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 55862765101);

- житловий будинок загальною площею 236,7 кв. м, складовими частинами: житловий будинок, Е, житловою площею 102,1 кв. м, водопровід, 3, огорожа, 1,2,4-6, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1665033965101);

- квартиру загальною площею 135,1 кв. м, житлова площа: 44,4 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 45104301119);

- квартиру загальною площею 128,5 кв. м, житлова площа: 50,7 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 525405551101);

- квартиру загальною площею 36,8 кв. м, житлова площа: 19,6 кв. м, адреса розташування: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 200659);

- 99,86% від загальної кількості акцій Приватного акціонерного товариства «КАШТАН» (ЄДРПОУ: 02969774), якими володіє ОСОБА_3 , в кількості 36 948 660 шт., номінальна вартість - 0,01 грн;

- 30% від загальної кількості акцій Приватного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА-СЕРВІС» (ЄДРПОУ: 32125866), якими володіє ОСОБА_3 , в кількості 21 000 шт., номінальна вартість - 100 грн;

- транспортний засіб VOLVO ХС90, 2020 року випуску, чорного кольору, номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , VIN НОМЕР_9 .

4. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана стороною до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні при проголошенні зазначеного рішення, мають право його оскаржити протягом п`яти днів із дня публікації рішення на офіційному веб-сайті Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді І.О. Білоус

О.В. Танасевич