Ухвала

від 28.04.2023 по справі 369/5960/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5960/23

Провадження № 2/369/4036/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі №369/5960/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв М.А. звернувся 24 квітня 2023 року через підсистему «Електроннийсуд» доКиєво-Святошинського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Андрєєвим М.А. 27 квітня 2023 року через підсистему «Електроннийсуд» подано до суду заяву за вхідн. № 19923 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 16 червня 2020 року між Позивачем (далі Покупець) та Відповідачем (далі Продавець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі Попередній договір, додаток 1). Попередній договір засвідчено нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 1411 (нотаріальний бланк НОН363004). Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 30 березня 2021 року зобов`язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 Київської області, по вулиці Райдужна, 62. Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 133750 гривень (еквівалентно 5000 доларів США). Залишок суми у розмірі 105850 гривень (еквівалент 3957 доларів) Покупець зобов`язалася сплачувати рівними платежами щоквартально до 31.03.2021. Весь цей залишок було сплачено Покупцем у повному обсязі, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів (додаток 2). Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця. Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30 березня 2021 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі. Фото недобудови додається (додаток 3). Крім того, всупереч умовам Попереднього договору Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суму авансу як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому розшукати Продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки остання за місцем реєстрації не перебуває, на зв`язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.

Як вбачається з пунктів 1-6 цієї заяви, сума боргу за Попереднім договором складає 133750+105850=239600 гривень. Ця ж сума зазначена у пункті 3 Попереднього договору як ціна продажу квартири. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.04.2023 3 (9) Відтак, три проценти річних від простроченої суми станом на день подання цієї заяви, за період з 1 квітня 2021 року до 31 березня 2023 року складає 239600*0,03* (24 місяців/12)=14376 гривень. (10) Встановлений індекс інфляції за квітень-грудень 2021 року 6%, за 2022 рік 26,6%, за січень-березень 2023 року - 3%. Тобто сукупно 35,6%, що складає 239600*0,356= 85297,60 гривень. Дані щодо інфляції взято з сайту https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/ (11) Крім цього, проситиму Суд стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Таким чином, ціна позову складає 239600+14376+85297,60+10000=349273,60 гривень.

Невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як зазначено у пункті 7 заяви Продавець ухиляється від повернення одержаного авансу зі штрафом у розмірі 239600 гривень. При цьому ціна позову (з урахуванням річних, моральної шкоди та інфляційних втрат) є значною та сягає більше 349 тисяч гривень, а Покупець разом зі своєю родиною збирала її для покупки квартири протягом значної частини свого життя. Як свідчать вищевикладені обставини, з моменту, відколи зобов`язання за договором мали бути виконані, минуло більше року. При цьому, як свідчить додане до цієї заяви актуальне фото будівництва будинку (додаток 3), зобов`язання вочевидь не буде виконано і найближчим часом. Також, всупереч умовам договору, Продавець так і не повернув Покупцю внесену суму коштів, не виходить на зв`язок. В інформаційній системі судової влади зареєстровано низку аналогічних позовів до Відповідача, щодо переважної більшості з яких провадження вже відкрито. Вказане констатує як те, що Продавець не планував насправді виконувати зобов`язання, передбачені Попереднім договору, так і те, що виконання судового рішення за позовом про стягнення коштів може бути утрудненим через значну кількість потенційних стягувачів.

Враховуючи, що багатоквартирний житловий будинок (в т.ч. квартира АДРЕСА_2 у ньому), про який йдеться в Попередньому договорі не збудований і не введений в експлуатацію,позов слід забезпечити шляхом накладання арешту на інше наявне майдно Продавця. Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №329221631 від 14.04.2023 (додаток 4), Продавцю належить значний перелік майна. Проте, майже все майно вже арештовано в рамках забезпечень інших позовів. Таким чином, серед неарештованого майна у Продавця залишається земельна ділянка 3222486201:01:011:5010, за адресою АДРЕСА_3 площа 0.0807 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 632249532224 (сторінки 8-9 додатку 4). Отже, єдиним можливим заходом забезпечення позову буде накладання арешту на вказану земельну ділянку. За даними сайту-платформи проведення аукціонів setam.net.ua, земельна ділянка, що знаходиться в цьому ж населеному пункті (с. Софіївська Борщагівка) з аналогічною (навіть трохи більшою) площею у 2020 році оцінювалась в 366681 гривень. На підтвердження додаємо скріншот з сайту з оголошенням про торги подібної земельної ділянки (додаток 5). Слід відзначити, що запропонована до арешту Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.04.2023 5 земельна ділянка є меншою за площею ніж та, яка продавалася на аункціоні за 366681 гривень. За таких умов очевидно, що вказані заходи забезпечення позову будуть співмірними з ціною позову і пов`язані з предметом позову. Таким чином, накладання такого арешту відповідатиме висновкам, викладеним у рішеннях Верховного Суду, про які було згадано вище.

Тому на підставі вище наведеного заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:011:5010, за адресою АДРЕСА_3 , площа 0.0807 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 632249532224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Враховуючи норми законодавства, викладені у пункті 29 цієї заяви, у резолютивній частині ухвали про забезпечення позову вказати: «Стягувач ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 .

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв М.А. звернувся 24 квітня 2023 року через підсистему «Електроннийсуд» доКиєво-Святошинського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2023 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Андрєєвим М.А. 27 квітня 2023 року через підсистему «Електроннийсуд» подано до суду заяву за вхідн. № 19923 про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивач не довів, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову, враховуючи те, що, очевидно, вартість нерухомого майна є більшою ніж сума авансового внеску за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири.

Водночас, у даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати та позовними вимогами, оскільки матеріали заяви не містять грошової оцінки майна, на яке висунуто вимогу про накладення арешту.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича про забезпечення позову у цивільній справі №369/5960/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: І.О. Фінагеєва