Ухвала

від 20.11.2023 по справі 369/5960/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5960/23

Провадження № 2/369/4036/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі судового засідання Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/5960/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2022 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

04 вересня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Андрєєвим М.А. через підсистему«Електронний суд»до судуподано клопотання про передачу цивільної справи№ 369/5960/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, за підсудністюдо Господарського суду м. Києва, у зв`язку з прийняттям до розгляду заяви фізичноїособи ОСОБА_2 та відкриттямпровадження усправі пронеплатоспроможність №910/10936/23.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , а тому справу слід передати за підсудністю.

Судом встановлено, що 11.07.2023 року Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність. Дану заяву було прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2023 року відкрито провадження у справі № 910/10936/23 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

У статті 124КонституціїУкраїни закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17ЗаконуУкраїни23лютого2006року№3477-IV«Провиконаннярішень тазастосуванняпрактикиЄвропейського судузправлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно положень пункту 8 частини 1 статті 20ГПКУкраїни господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс Українизпроцедурбанкрутства від18жовтня2018року№2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Таким чином, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідають ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

До аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний суду м. Києва у справі № 369/13065/19 скасовуючи рішення першої інстанції та передаючи справу на розгляд до господарського суду.

На підставі вказаного, враховуючи те, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність суд приходить до висновку, що справу № 369/5960/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, слід передати до Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст. 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Матеріали цивільної справи № 369/5960/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу, передати на розгляд до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, Київ, 01054) на розгляді якого перебуває справа № 910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя І.О. Фінагеєва