Рішення від 08.05.2023 по справі 487/6138/20

Справа № 487/6138/20

Провадження № 2/487/118/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до колективного підприємства «Миколаївліфт» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників відповідача - Ключникової А.В. , Середи Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до колективного підприємства «Миколаївліфт» про визнання незаконним та скасування наказу №73-Л від 31.07.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу №91-Л від 23.09.2020 про звільнення незаконним та поновлення на роботі на посаді головного енергетика КП «Миколаївлифт», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2020 до прийняття рішення судом та стягнення моральної шкоди 15000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що він з 08.09.2009 працює КП «Миколаївліфт» на різних посадах, відповідно до наказу директора КП «Миколаївліфт» від 03.10.2016 року №126-Л його було переведено на посаду головного енергетика.

З моменту початку роботи на посаді директора керівника підприємства Хівріча М.В. , з 2016 року на нього здійснюється постійний тиск, направлений на його добровільне звільнення з підприємства.

Також його незаконно перевели з посади головного енергетика на посаду енергетика, з даним наказом та записом у трудовій книжці він не ознайомлений, переведення відбулося без додержання норм ст. 32 КЗпП України, штатний розклад, з підписом колишнього директора ОСОБА_6 , було замінено на новий та про такі зміни він вже дізнався у день звільнення, коли отримав трудову книжку. Затвердження штатного розкладу директором одноособово суперечать Статуту підприємства та Колективному договору, оскільки це повноваження Загальних Зборів членів трудового колективу (п. 10.3.7, п. 10.11. Статуту підприємства), усі вищезазначені дії директора здійснювались без погодження з профспілковою організацією всупереч статті 247 КЗпП України.

В подальшому керівництво підприємства почало штучно створювати документи щодо його прогулів, в черговий раз ініціюючи питання щодо звільнення його з займаної посади.

З метою тиску особисто для нього були введені особливі умови праці та контролю за роботою, чим змінено умови праці без додержання порядку ст. 32 КЗпП України, а саме: кадровою службою підприємства було заведено особисто на нього журнал контролю приходу/уходу з роботи та видано наказ директора про щоденні плани-графіки роботи та щоденні звіти про роботу, виконання яких вимагається лише від нього і не передбачено посадовою інструкцією, що є підтвердженням упередженого ставлення директора до нього, такі дії директора є перевищенням службових повноважень і виходять за їх межі та суперечать статуту підприємства та колективному договору, оскільки такі повноваження відносяться до Зборів членів трудового колективу.

Відповідно до наказу директора КП «Миколаївліфт» від 31.07.2020 № 73-Л «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану за невиконання п. 3 наказу директора від 25.01.2019 року № 6 «Про посилення контролю за станом трудової дисципліни». Вважає даний наказ безпідставним та незаконним, оскільки ані правилами внутрішнього трудового розпорядку (з якими він не ознайомлений), а ні посадовою інструкцією не передбачено, що він повинен розписуватись в журналі приходу та уходу з роботи.

Головний інженер КП «Миколаївліфт» ОСОБА_7 як його безпосередній керівник, може підтвердити, що у день коли він був відсутній на робочому місці 01.07.2020, у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а саме у той день він перебував у енергопостачальних організаціях для надання звітності, що входить до його безпосередніх обов`язків, як головного енергетика. Саме за цей день 01.07.2020 з причини, що він не розписався у журналі його незаконно притягнули до дисциплінарної відповідальності. Адже його робота має роз`їзний характер та не визначено постійного місця роботи.

Вказане дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення вважає такими, що не відповідають нормам КЗпП України та незаконними, оскільки порушення трудової дисципліни він не допускав, а також вважає, що дії директора КП «Миколаївліфт» є підтвердженням упередженого ставлення до нього.

Також директором КП «Миколаївліфт» видано наказ від 25.01.2019 № 6 «Про посилення контролю за станом трудової дисципліни», у п. 3 якого зазначено енергетику ОСОБА_1 робити відмітки в журналі про прибуття на робоче місце, хоча його посадовими обов`язками це не передбачено, а також його не було попереджено належним чином про зміну умов праці відповідності до ст. 32 КЗпП України.

Усі вищезазначені факти свідчать про порушення норм трудового законодавства директором КП «Миколаївліфт» Хіврічем М.В. , на які він йому вказував у своїх пояснювальних та доповідних записках, а також у незгодах з незаконними наказами директора.

23.09.2020 наказом директора КП «Миколаївліфт» від 23.09.2020 № 91-Л «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Наказ про його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України не має законного обґрунтування і є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та директором КП «Миколаївліфт».

05.08.2020 з причини поганого самопочуття та з метою відвідування лікаря він відпросився з роботи у безпосереднього керівника - в.о. головного інженера Дубровіна С.А . Про те, що він відвідав лікаря свідчить запис в амбулаторної карти хворого, сімейним лікарем здійснено медичний огляд і рекомендовано пройти курс лікування у стаціонарі. Для оформлення на стаціонарне лікування необхідна консультація сімейного лікаря й направлення на лікування до профільного лікувального закладу.

З урахуванням, що 27.03.2018 він переніс інфаркт, вимушений із увагою ставитися до стану здоров`я та не може залишати без уваги будь які порушення в роботі серцево-судинної системи.

06.08.2020 він записався на прийом до сімейного лікаря і повідомив директора, що знаходиться на лікарняному. Так 06.08.2020 з 10:00 до 12:00 год. він знаходився на прийомі у сімейного лікаря та отримав від сімейного лікаря направлення на аналіз крови на COVID-19 та повернувся на роботу.

07.08.2020 зранку він здав кров на COVID -19 та повернувся на роботу.

За його відсутністю на роботі у зазначені вище дні директор Хівріч М.В. пильно слідкував, держав на особистому контролі й вимагав докази за кожний день його відсутності на роботі, так як мав упереджене ставлення до нього.

10.08.2020 він з результатами аналізу та направленням поїхав до Миколаївської міської лікарні № 1, де йому повідомили, що у зв`язку з епідемією COVID- 19 лікарню перепрофілювали на інфекційну, а хворих перевели в міську лікарню № 4. Після чого він поїхав до міської лікарні № 4, де того ж дня йому зробили кардіограму, але у зв`язку із великим перенавантаженням хворих перенесли оформлення на стаціонарне лікування у відділенні на 11.08.2020. Тому, вважає, що він був відсутній на роботі 10.08.2020 з незалежних від нього обставин, а з 11.08.2020 по 22.08.2020 перебував на лікуванні.

Проте, за цих обставин директор КП «Миколаївліфт» Хівріч М.В. навіть не затребував у нього письмове пояснення про причини відсутності на роботі та не розібравшись у цій ситуації, скористався нагодою звільнив його з роботи за прогул.

Директор КП «Миколаївліфт» знаючи, що він перебуває на стаціонарному лікуванні, звернувся до первинної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення його за п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки він є членом профспілкової організації. 15.09.2020 відбулось засідання профспілкового комітету, де було заслухано дві сторони та дійшов до висновку, оскільки ним були надані докази про поважність причин, а саме відсутність на робочому за станом здоров`я, профспілковий комітет ухвалив рішення відмовити у надані згоди на звільнення його з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, згідно з протоколом Звітно-виборчої конференції первинної профспілкової організації КП «Миколаївліфт» від 18.08.2020 його було обрано заступником голови профкому КП «Миколаївліфт», відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, адміністрація КП «Миколаївліфт» повинна була запросити згоду на його звільнення ще й у вищого виборного органу - Миколаївській обласній організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, чого зроблено не було.

Посилаючись на ч.2 ст. 235 КЗпП України, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100, просив стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2020 по 21.10.2020, що становить 4248,83 грн., (19 робочі дні * 218,33 грн.).

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, просив стягнути завдану йому моральну шкоду в результаті незаконного звільнення у розмірі 15000 грн. посилаючись, що відповідач позбавив його гарантованого ст. 43 Конституції України права на працю та можливості заробляти для існування, навмисно створював конфліктну ситуацію по відношенню до нього, це призвело до додаткових моральних страждань, пов`язаних у тому числі із переживанням за стан здоров`я.

Ухвалою від 27.10.2020 відкрите провадження у справі.

25.11.2020 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

15.12.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, згідно наказу № 73-Л від 31.07.2020 року, оскільки позивач допускав порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (був відсутній на роботі впродовж робочого дня без поважних причин), ігнорував вимоги наказів та розпоряджень керівництва, у зв`язку з чим працівниками відділу кадрів посилено контролювалась присутність та відсутність позивача на робочому місці протягом його робочого часу.

Наказом № 6 від 25.01.2019 інспектору з кадрів наказано вести та зберігати журнал реєстрації приходу і виходу з роботи працівників КП «Миколаївліфт», а також журнал обліку відсутності працівників на робочому місці. Пунктом 3 цього наказу встановлено, що при необхідності виконання посадових обов`язків за межами підприємства, енергетик ОСОБА_1 зобов`язаний зазначити в журналі обліку відсутності працівників на робочому місці дату та час вибуття з робочого місця, причину відсутності, найменування організації до якої вибув, мету вибуття; при прибутті на робоче місце проставляти дату та час прибуття на робоче місце, з вказаним наказом Позивач ознайомлений під особистий підпис. Записи до журналу обліку відсутності працівників на робочому місці вносились систематично.

01.07.2020 о 10.00 год. в.о. інспектора з кадрів, під час з`ясування виробничих питань у кабінеті Експертно-виробничо-технічного відділу (ЕВТВ), в якому також знаходиться робоче місце енергетика ОСОБА_1 , виявлена відсутність останнього на робочому місці. Працівники ЕВТВ повідомили кадрового працівника, що Позивач, за його словами, від`їхав до Миколаївобленерго для отримання рахунків, проте жодних відміток про необхідність виконання посадових обов`язків за межами підприємства у відповідному журналі обліку, який зберігається у відділі кадрів, енергетиком ОСОБА_1 не зроблено.

У той же день, 01.07.2020 на ім`я директора підприємства надана доповідна записка в якій кадровий працівник звертає увагу керівника, що вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 наказу № 6 від 25.01.2019 року «Про посилення контролю за станом трудової дисципліни».

Листом № 227 від 01.07.2020 Позивачу запропоновано надати письмові пояснення, однак від проставляння підпису про отримання вказаного листа ОСОБА_1 відмовився, про що складений акт № 18. Позивачем надані письмові пояснення 02.07.2020 за вхід. № 169 в яких зазначив, що про причини своєї відсутності він докладав безпосередньому керівнику ОСОБА_7. , однак у вказаних поясненнях були відсутні причини невиконання 01.07.2020 п. 3 наказу № 6 від 25.01.2019 року. Безпідставні є посилання ОСОБА_1 , що 01.07.2020 у зв`язку з виконанням посадових обов`язків він перебував в енергопостачальних організаціях для надання звітності, оскільки КП «Миколаївліфт» зареєстровано особистий кабінет, за допомогою якого протягом 2020 року в електронному виді уповноваженими особами підприємства отримуються рахунки та акти прийняття-передачі за використану електричну енергію, подаються звіти на адресу АТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», тому, необхідності у відвідуванні енергопостачальних організацій представниками КП «Миколаївліфт», у тому числі ОСОБА_1 , 01.07.2020 не було.

Отже, у зв`язку з відсутністю поважних причин невиконання вимог п. 3 наказу № 6 від 25.01.2019 року, ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, про що складено наказ № 73-Л від 31.07.2020, який відповідає нормам чинного законодавства з яким Позивача ознайомлено під особистий підпис 03.08.2020.

Наказом від 23.09.2020 року № 91-Л ОСОБА_1 було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

У зв`язку з відсутністю енергетика ОСОБА_1 05.08.2020 року з 09.30 год. до 12.00 год. на робочому місці з причин раптового погіршення самопочуття та необхідності з цією метою відвідування лікаря, про що працівник повідомив свого безпосереднього керівника (в.о. головного інженера Дубровіна С.А. ), було видано розпорядження № 25 від 06.08.2020 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано письмово повідомити директора підприємства до 11.00 год. про результати відвідування лікаря, з наданням відповідних доказів. Після ознайомлення в усній формі ОСОБА_1 з цим розпорядженням 06.08.2020 о 09.20 год., останній відмовився від його отримання, посилаючись на те, що знаходиться на лікарняному. Зазначена інформація зафіксована актом № 21 від 06.08.2020, складеним трьома представниками підприємства.

07.08.2020 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. впродовж робочого часу, встановленого згідно його заяви наказом № 24-Л від 23.03.2020 року про що у «Журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників КП «Миколаївліфт»» працівником відділу кадрів зроблений запис «Зі слів ОСОБА_1 він знаходиться на лікарняному»

У цей же день, 07.08.2020 о 15.52 год. (підприємство працює по п`ятницям до 16.00 год.) ОСОБА_1 з`явився у приймальні підприємства лише з метою реєстрації пояснень з приводу відсутності 05.08.2020, до яких надав копію витягу з картки хворого, без зазначення відповідного прізвища хворого. До того ж, у цій картці міститься запис лікаря кардіолога від 05.08.2020, але відсутні записи про те, що пацієнт знаходиться з 06.08.2020 на лікарняному.

10.08.2020 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з нез`ясованих причин з 8 год 00 хв. до 12 год. 00 хв., про наявність поважних причин відсутності на роботі ОСОБА_1 не повідомляв. Факт відсутності на роботі зафіксовано актом №22 від 10.08.2020. До того ж, ОСОБА_1 у «Журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників КП «Миколаївліфт»» особисто зазначив, що з`явився на роботі 10.08.2020 тільки о 13.00 год., не дивлячись на встановлений для нього скорочений робочий день на час дії карантину з режимом роботи з 08.00 до 12.00 год., на підставі особистої заяви працівника.

У табелі обліку робочого часу за першу половину серпня 2020 року працівником відділу кадрів зазначено, що з 06.08.2020 по 10.08.2020 ОСОБА_1 відсутній з нез`ясованих причин (нз) у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Після надання ОСОБА_1 26.08.2020 листка непрацездатності серії АДЧ № 244123, який підтверджує його непрацездатність лише з 11.08.2020 по 21.08.2020, було видано розпорядження № 26 від 31.08.2020 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано повідомити про причини відсутності 07.08.2020 та 10.08.2020 на робочому місці. ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом цього розпорядження, але засвідчити цей факт та отримати другий примірник розпорядження позивач відмовився, що підтверджується актом № 23 від 31.08.2020 року.

02.09.2020 від позивача надійшла заява в якій останній просив головного інженера КП «Миколаївліфт» ОСОБА_7. підтвердити факт його повідомлення про причини відсутності 07.08.2020 у першій половині дня, у зв`язку з підготовкою до госпіталізації та здачею крові для дослідження на COVID-19. Проте головний інженер ОСОБА_7 знаходився з 13.07.2020 року по 07.08.2020 у відпустці, на час відпустки головного інженера, виконання його обов`язків покладено на провідного інженера Експертно-виробничо-технічного відділу Дубровіна С.А., якому позивач не повідомив причини своєї відсутності 07.08.2020 року. Надане позивачем направлення на здачу крові не підтверджує факт проведення тестування з 08.00 до 12.00 год. (протягом робочого часу ОСОБА_1 ).

Отже, відсутність ОСОБА_1 на роботі 07.08.2020 та 10.08.2020 визнано прогулами без поважних причин.

З урахуванням того, що він є членом профспілки, керівництвом підприємства було вжито заходів щодо розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 у межах законодавства України. Для цього, адміністрацією підприємства було направлено на ім`я Голови профспілкового комітету КП «Миколаївліфт» подання № 304 від 02.09.2020 про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за (пунктом 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

Профспілковим комітетом КП «Миколаївліфт» було відмовлено у надані згоди на звільнення ОСОБА_1 , проте в порушення вимог ч.7 ст. 43 КЗпП України будь-якої обґрунтованої позиції профспілкою у протоколі № 34 від 15.09.2020 року не зазначено, тому враховуючи необґрунтованість відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 23.09.2020.

Управлінням Держпраці з 06.11.2020р. по 19.11.2020 проводилось інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у КП «Миколаївліфт», за результатами якого був складений Акт №МК15299/895/АВ від 18.11.2020 порушень, стосовно незаконності притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівників, у КП «Миколаївліфт» не зафіксовано.

12.02.2021 директор КП «Миколаївліфт», надав заяву про розгляд справи за їхньою відсутністю, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 15.02.2021 за клопотанням представника позивача витребувані докази у КП «Миколаївліфт.

15.03.2021 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 15.04.2021 за клопотанням представника відповідача витребувані докази.

18.05.2021 представник відповідача надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

16.06.2021 представник позивача надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.06.2021 позивач надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.08.2021 представник відповідача надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 22.09.2021 за клопотанням представника позивача витребувані докази.

09.09.2022 і 14.04.2022 представник позивача ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 17.10.2022 зупинено провадження у справі та запитано згоду або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 у виборного органу Миколаївської обласної організації профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення щодо звільнення ОСОБА_1

02.02. і 03.02.2023 до суду надійшов протокол №13 президії від 01.02.2023 Миколаївської обласної організації профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення.

Ухвалою від 13.02.2023 поновлено провадження у справі.

28.04.2023 директор КП «Миколаївліфт» надав до суду заяву про намір затвердження мирової угоди та копію тексту мирової угоди.

02.05.2023 представник позивача ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача, запропоновані відповідачем умови мирової угоди вважають неприйнятними, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

04.05.2023 представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просили про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача заявлені вимоги не визнали в повному обсязі, з підстав зазначених ними у відзиві, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків .

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 2009 року перебував у трудових відносинах з КП «Миколаївліфт» займав різні посади, та наказом №126-Л від 03.10.2016 переведений на посаду головного енергетика (запис у трудової книжці №5), згідно запису у трудової книжці (запис №6), запис №5 відповідно до наказу №126-Л від 03.10.2016, недійсний, позивач переведений на посаду енергетика, відповідно до наказу №220 від 29.11.2017, вказаний наказ позивачем не оскаржувався.

Наказом №39 від 22.03.2020 директора КП «Миколаївліфт» Хівріча М.В. «Про планування робочого часу працівниками», кожному працівнику підприємства на початку робочого дня до 09:00 год. надавати план-графік роботи, запланованої до виконання протягом цього дня; в кінці робочого дня до 16:00 год. надавати звіт про виконання плану-графіку роботи за день, термін-виконання - щоденно, постійно. Контроль за виконання наказу залишено за директором підприємства.

З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений про що свідчить його підпис.

Згідно наказу №6 від 25.01.2019 «Про посилення контролю за станом трудової дисципліни» в.о. директора ОСОБА_7 , з метою посилення контролю за використанням робочого часу працівниками КП «Миколаївліфт», станом трудової дисципліни, обліку приходу на роботу ат виходу з роботи інженерно-технічних робітників, а також обліку відсутності працівників на робочому місці, пов`язаного з необхідністю виконання посадових обов`язків за межами підприємства, інспектору з кадрів Артемьєвій Н.В. забезпечити: п. 1 ведення та зберігання журналу реєстрації приходу на болту і виходу з роботи працівників КП «Миколаївліфт», ведення та зберігання журналу обліку відсутності працівників на робочому місці, п. 2. інженерно-технічним робітникам роботи відмітки про прибуття, вибуття з робочого місця із зазначенням дати та часу прибуття/вибуття з робочого місця та проставлянням підпису журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи; п. 3. енергетику ОСОБА_1 в журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з робити відмітки про прибуття на робоче місце та вибуття з робочого місця після закінчення робочого дня з проставлянням відповідно часу прибуття/вибуття та підпису. При необхідності виконання посадових обов`язків за межами підприємства енергетик ОСОБА_1 зобов`язаний зазначати в журналі обліку відсутність працівників на робочому місці дату та час вибуття з робочого місця, причину відсутності, найменування організації до якої вибув, мету відбуття, при прибуття на робоче місце проставляти дату та час прибуття на робоче місце. Осіб зазначених в наказі попередити про відповідальність за його невиконання. Контроль за виконанням наказу покладається на директора КП «Миколаївліфт».

З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений про що свідчить його підпис.

01.07.2020 в.о. інспектора з кадрів Хівріч О.В. на ім`я директора КП «Миколаївліфт» подана доповідна записка проте, що під час з`ясування виробничих питань у кабінеті Експертно-виробничо-технічного відділу, в якому також знаходиться робоче місце енергетика, 01.07.2020 о 10:00 год. виявлена відсутність ОСОБА_1 на його робочому місці, а також на території підприємства. Працівники ЕВТВ повідомили, що ОСОБА_1 , за його словами, від`їхав до Миколаївобленерго для отримання рахунків, до 12:00 год. ОСОБА_1 був відсутнім. Жодних відміток про необхідність виконання посадових обов`язків за межами підприємства у відповідному журналі обліку, який зберігається у відділі кадрів, енергетиком ОСОБА_1 не зроблено та зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 наказу №6 від 25.01.2019.

01.07.2020 вих. 227 директором Хівріч М.В. на ім`я ОСОБА_1 направлено листа, у зв`язку з тим, що станом на 10:00 год. 01.07.2020 не надано плану-графіку, відповідно до наказу №39 від 22.03.2019, надати 02.07.2020 до 08:10 год. письмові пояснення з приводу невиконання вимог вказаного наказу та письмові пояснення з приводу невиконання п. 3 наказу №6 від 25.01.2019, у зв`язку із відсутністю на робочому місця 01.07.2020 з 10:00 до 12:00 год. та не зазначення причин відсутності у відповідному журналі обліку.

01.07.2020 складено акт №18 в.о. інспектора з кадрів Тіщенко Н.М. , юрисконсультом Хівріч О.В. , секретарем директора Яценко О.І. , про те, що ОСОБА_1 отримав та ознайомився із змістом листа вих. №227 від 01.07.2020, від проставлення підпису про отримання листа відмовився.

02.06.2020 за вх. №169 від 02.07.2020, в судовому засіданні позивач не заперечував, що можливо помилково зазначив дату пояснення 02.06.2020 замість правильної 02.07.2020, ОСОБА_1 на ім`я директора КП «Миколаївліфт» Хівріч М.В. надав письмові пояснення, в яких останній зазначив, що 29.03.2019 надавав пояснення відносно наказу №39 від 22.03.2019, про причини його відсутності він доповів своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_7 .

Наказом №73-Л від 31.07.2020 директора Комунального підприємства «Миколаївліфт» Хівріча М.В., позивачу відповідно до ст. 147-149 КЗпП України, оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання п. 3 наказу №6 від 25.01.2019 «Про посилення контролю за станом трудової дисципліни», на підставі доповідної записки в.о. інспектора з кадрів Хівріч О.В. від 01.07.2020 та пояснення ОСОБА_1 від 02.07.2020.

З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 03.08.2020 про що свідчить його підпис, з відміткою не згоден.

Позивач не погодившись з даним наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності оскаржив його до суду з підстав упередженого ставлення директора до нього та з метою тиску на нього були введені особливі умови праці та контролю за його роботою, а саме заведено особисто для нього журнал контролю приходу/уходу з роботи, видано наказ директора про щоденні плани-графіки роботи та щоденні звіти про роботу, виконання яких вимагається лише від нього і не передбачено його посадовою інструкцією головного енергетика, чим змінено умови праці без додержання порядку ст. 32 КЗпП України та такі дії директора є перевищенням службових повноважень, виходять за їх межі та суперечать статуту підприємства та колективному договору. Крім того, 01.07.2020 він був відсутнім на території КП «Миколаївліфт» через виконання своїх посадових обов`язків - надавав звітність у енергопостачальних організаціях, це відбувалось зі згоди його безпосереднього керівника - головного інженера КП «Миколаївлфт» ОСОБА_7 .

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

За змістом статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

За приписами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Отже, підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного, винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права.

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто орган, правомочний застосовувати дисциплінарні стягнення повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

В той же час оспорюваний наказ №73-Л від 31.07.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних обставин, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, не зазначено коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив в роботі позивач, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Тобто, процедура, що передбачена ст. 149 КЗпП не була застосована.

Крім того, в своїх поясненнях ОСОБА_13 посилався на те, що про причини його відсутності на робочому місці він доповів своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_7. , але відповідач не відібрав пояснення у ОСОБА_7 з цього приводу та сторони в судовому засіданні клопотання щодо допиту ОСОБА_7 як свідка не заявляли.

Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях або бездіяльності позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.

Отже, на думку суду вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладання дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю, що відповідачем зроблено не було.

В той же час суд відноситься критично до посилання позивача щодо перевищення директором підприємства своїх повноважень, оскільки Хівріч М.В. , будучі на посаді директора КП «Миколаївліфт», здійснював поточне управління (керівництво) вказаним підприємством, а також мав право видавати у межах своєї компетенції накази та розпорядження, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників КП «Миколаївліфт». Крім того, зміна істотних умов праці визначена ч. 3 ст. 32 КЗпП України та Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» навів приклади можливих змін, ведення журналу контролю приходу/уходу з роботи, щоденні плани-графіки роботи та щоденні звіти про роботу, до вказано переліку не входять. При цьому позивачем накази директора підприємства щодо затвердження штатного розкладу, зміни графіку роботи підприємства, зокрема позивача, скасування суміщення тощо, позивачем не оскаржувались.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наказ №73-Л від 31.07.2020 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому, позовні вимоги позивача в цей частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а наказ №73-Л від 31.07.2020 є незаконним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі:

Наказом №91 -Л від 23.09.2020 директора КП «Миколаївліфт» Хівріча М.В. було звільнено енергетика ОСОБА_1 з 23.09.2020, на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули, у зв`язку із відсутністю на роботі 07.08.2020 і 10.08.2020 з 08:00 до 12:00 години, без поважних причин

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 23.09.2020, про що свідчить його підпис.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, здійснюється з додержанням власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до усталеної судової практики,у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни,судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3, 4, 7, 8 ч.1 ст.40, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.

За правилами статей 12, 81ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з наданими сторонами доказами судом встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис з графіком його роботи в КП «Миколаївліфт» з 08:00 до 12:00 год., на підставі його заяви від 20.03.2020 та наказу № 24-Л від 23.03.2020, також ознайомлений з Посадовою інструкцією енергетика КП «Миколаївліфт», але відмовився проставити свій підпис про ознайомлення, відповідно до Акту №2 від 19.03.2019.

05.08.2020 ОСОБА_1 , у зв`язку із поганим самопочуттям, необхідністю звернення до лікаря, зі згоди в.о. головного інженера Дубровіна С.А. , був відсутнім на роботі 05.08.2020, що підтверджується службовою запискою від 05.08.2020 та записом в його медичної карти хворого про відвідування 05.08.2020 лікаря кардіолога.

Розпорядженням №25 від 06.08.2020 директора КП «Миколаївліфт» Хівріча М.В. зобов`язано ОСОБА_1 надати письмові пояснення до 11:00 год. 06.08.2020 про відвідування лікаря з відповідними доказами.

06.08.2020 директором Хівріч М.В , в.о. обов`язки інспектора з кадрів Тіщенко Н.М. , юрисконсультом Хівріч О.В. , складено Акт №21 проте, що 06.08.2020 енергетика ОСОБА_1 ознайомлено з Розпорядженням №25 від 06.08.2020, але останній відмовився от отримання розпорядження посилаючись на те, що знаходиться на лікарняному.

До суду позивачем надано витяг з постанови ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» від 06.08.2020 із зазначенням, що 06.08.2002 ОСОБА_1 знаходився з 10:00 до 12:00 год. на обстеженні.

07.08.2020 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. про що у «Журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників КП «Миколаївліфт»» працівником відділу кадрів зроблений запис «Зі слів ОСОБА_1 він знаходиться на лікарняному» .

Актом №22 від 10.08.2020 складеного в.о. інспектором з кадрів Хівріч О.В. , головним інженером ОСОБА_7 і секретарем директора Яценко О.І. , зафіксовано, що 10.08.2002 енергетик ОСОБА_1 був відсутнім на роботі з нез`ясованих причин з 08:00 до 12:00 години впродовж робочого часу, встановленого згідно його заяви наказом №24-Л від 23.03.2020, про наявність поважних причин відсутності ОСОБА_1 протягом робочого часу 10.08.2020 не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав.

Згідно листка непрацездатності серії АДЧ №244123, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 11.08.2020 по 21.08.2020.

Розпорядженням №26 від 31.08.2020 директора КП «Миколаївліфт» Хівріча М.В., після надання ОСОБА_1 26.08.2020 листка непрацездатності серії АДЧ №244123, в якому було зазначено, що перебував на лікарняному з 11.08.2020 по 21.08.2020, зобов`язано ОСОБА_1 надати письмові пояснення до 12:00 год. 31.08.2020 про причини його відсутності 07.08.2020 та 10.08.2020 на робочому місці.

Актом №23 від 31.08.2020 складеного секретарем директора Яценко О.І., в.о. інспектора з кадрів Тіщенко Н.М. , менеджеома (управитель) із збуту ОСОБА_14 , зафіксовано, що 31.08.2020 енергетик ОСОБА_1 ознайомився з розпорядженням від 31.08.2020 №26, але засвідчити факт ознайомлення власним підписом та від отримання копії Розпорядження №26 від 31.08.2002 відмовився.

Наведені дні відсутності ОСОБА_1 на роботі також узгоджуються з Табелем обліку використання робочого часу КП «Миколаївліфт» за серпень 2020, де 06.08.2020, 07.08.2020 і 10.08.2020 зазначено «нз» - нез`ясовані причини.

Будь-яких пояснень з приводу відсутності на робочому місці ОСОБА_1 не надав.

В судовому засіданні позивач не заперечував факт відсутності його на роботі 07.08.2020 та 10.08.2020 з 08:00 до 13:00 год., посилаючись на поважність причин відсутності, оскільки готувався до оформлення на стаціонарне лікування, 05.08.2020 був на прийомі лікаря кардіолога, 06.08.2020 був на прийомі у сімейного лікаря з 08:00 до 12:00 год., отримав направлення на аналіз крові на COVID-19 та 07.08.2020 зранку здав кров та повернувся на роботу після 13:00 години, 10.08.2020 він поїхав до лікарня Миколаївської міської лікарні №1 з метою оформлення на стаціонар, проте у зв`язку з епідемією на COVID-19, лікарню перепрофілювали на інфекційну, а хворих перевели в міську лікарню №4, куди він і поїхав в той же день, де йому зробили кардіограму, але у зв`язку з великим перенавантаженням хворих перенесли оформлювання на стаціонар на 11.08.2020. Крім того посилався, що про відсутність його на робочому місці попереджав безпосереднього керівника головного інженера ОСОБА_7 або в.о. головного інженера Дубровіна С.А. , та його звільнення сталося через упередженого ставлення до нього директора Хівріча М.В , який вже намагався його раніше звільнити, пильно за ним слідкував, держав на особистому контролі й вимагав докази за кожний день його відсутності на роботі.

Представники відповідача в судовому засіданні стверджували, що позивач часто був відсутнім на робочому місці, у зв`язку з чим було посилено контроль, зокрема за допомогою Журналу обліку робочого часу, 07.08. і 10.08.2020, при встановленому для ОСОБА_1 за його заявою, робочому дні з 08:00 до 12:00 години, був відсутній на роботі без поважних причин, не поставив керівництво до відома про причини своєї відсутності, послався, що перебуває на лікарняному, але згідно надано позивачем листка непрацездатності, перебував на лікарняному лише з 11.08.2020, про що керівництву стало видом лише 26.08.2020 з листка непрацездатності.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Вказаний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 358/1570/16-ц.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №459/2618/17 (провадження N 61-47902св18).

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами.

Щодо відсутності позивача на роботі через стан його здоров`я, то судом встановлено, що позивач у дні відсутності його на роботі 07.08.2020 і 10.08.2020 не звертався за негайною медичною допомогою, у зв`язку зі станом здоров`я, а 06.08.2020 отримав направленні лікаря КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Ганусовської Т.М. на планову консультацію кардіолога та здачу крові на COVID -19, також згідно виписки епікризу хворого ОСОБА_1 , 10.08.2020 ним було зроблено ЕКГ, про те будь-яких доказів необхідності здачі крові та проведення ЕКГ саме в робочі дні суду не надано, враховуючи скорочений графік роботи позивача з 08:00 до 12:00 години та відсутність позивача на робочому місці 05.08. і 06.08.2020, у зв`язку з відвідуванням лікарів. Суд ставиться критично на посилання позивача, що ним було повідомлено безпосереднього керівника головного інженера ОСОБА_7 або в.о. головного інженера Дубровіна С.А. про його відсутність на роботі 07.08.2020, оскільки жодними доказами вказані твердження не підтверджені, враховуючи, що ОСОБА_7 07.08.2020 був у плановій відпустці, а про допит вказаних осіб як свідків в судовому засіданні позивач клопотання не заявляв.

Крім того, суд ставиться критично до посилання позивача, що 10.08.2020 він не зміг оформитися на стаціонар до Миколаївської міської лікарні №1 через перепрофілювання її на інфекційну лікарня, у зв`язку із епідемією на COVID-19, а 10.08.2020 в міської лікарні №4 йому зробили лише кардіограму, у зв`язку з великим перенавантаженням хворих перенесли оформлювання на стаціонар на 11.08.2020, оскільки в матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 лікарем КНП ММР «ЦПСМД №6» на стаціонарне лікування в к.о. ЧГБ від 11.08.2020, з відміткою про госпіталізацію також 11.08.2020.

Отже, будь-яких поважних причин невиходу на роботу стороною позивача перед судом не доведено, тому на підставі встановленого суд прийшов до висновку, що 07.08.2020 і 10.08.2020 позивач був відсутній на роботі без поважних причин, тому у відповідача були підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Щодо дотримання правил про згоду профспілкової організації на звільнення.

Відповідно до вимог ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Згідно зі ст.. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-тиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в 3-денний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ч. 7 ст. 43 КЗпП України).

Таким чином, рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15 та постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року № 265/6850/16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 є заступником є голови профспілкового комітету КП «Миколаївліфт».

02.09.2020 керівництвом КП «Миколаївліфт» було направлено на адресу Голови профспілкового комітету КП «Миколаївліфт» подання №304 про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету КП «Миколаївліфт» №34 від 15.09.2020, не надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України з посиланням, що були наявні поважні причини, докази та відмітки - відсутність за станом здоров`я.

Частиною 3 статті 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ухвалою від 17.10.2022 судом запитано згоду або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 у виборного органу Миколаївської обласної організації профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення До суду надано протокол №13 президії від 01.02.2023 Миколаївської обласної організації профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, за участю представника позивача - ОСОБА_6 , згідно якого було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 енергетика КП «Миколаївліфт» за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України з посиланням на те, що був відсутній на роботі з поважних причин - через проблеми зі здоров`ям, що підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши обґрунтованість відмов у надання згоди на звільнення, суд вважає, що відмова профспілкових організацій у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 енергетик КП «Миколаївліфт» був відсутній на роботі з поважних причин - через проблеми зі здоров`ям, що підтверджується відповідними доказами, є необґрунтованим, без зазначення будь-яких доказів на підтвердження своїх висновків, без належного правового обґрунтування незаконності звільнення позивача, відсутні посилання на фактичні обставини, що не були враховані власником, що надає власнику право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З огляду на викладене, суд не встановив правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про звільнення його за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а, як наслідок, не встановив підстав і для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, яку позивач пов`язував саме із незаконним звільненням, як похідних позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 840 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до колективного підприємства «Миколаївліфт» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального підприємства «Миколаївліфт» №73-Л від 31.07.2020 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Стягнути з колективного підприємства «Миколаївліфт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: С.М. Афоніна