Постанова

від 26.04.2023 по справі 926/2988/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа №926/2988/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу SC «Prolicok» SRL б/н від 21.02.2023 (вх.ЗАГС №01-05/635/23 від 03.03.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2023 (повний текст складено 02.02.2023, суддя В.В.Дутка),

у справі №926/2988/22

за позовом Малого приватного підприємства «Красток», с. Лопушна, Вижницький район, Чернівецька область

до SC «Prolicok» SRL, смт. Шкея, Сучавський повіт, Румунія

про визнання правочинів недійсними

в межах справи №926/2770-б/22 за заявою SC «Prolicok» SRL до Малого приватного підприємства «Красток» про банкрутство

за участю представників:

від позивача: Бурма С.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2023 у справі №926/2988/22 у позові Малого приватного підприємства «Красток» до SC «Prolicok» SRL про визнання недійсним контракту №04/14 від 14.07.2014, контракту №35 від 22.01.2019, акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 07.09.2021, акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №35 за період 12.02.2019 04.11.2021, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2023 у справі №926/2988/22.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Марко Р.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 апеляційну скаргу SC «Prolicok» SRL залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 14 886,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 24.04.2023, призначено розгляд справи на 26.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 задоволено заяву представника скаржника та постановлено провести судове засідання, призначене на 26.04.2023, за участю адвоката Губського Р.В. в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 задоволено заяву представника позивача та постановлено провести судове засідання, призначене на 26.04.2023, за участю адвоката Бурми С.В. в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

12.04.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив МПП «Красток», у якому позивач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, при цьому МПП «Красток», не погоджуючись із резолютивною частиною оскаржуваного рішення, не вбачає правових підстав для його скасування в будь-якій частині.

24.02.2023 на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Марка Р.І. у відпустці та визначено до складу колегії суддю Орищин Г.В.

25.04.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника апелянта (адвоката Губського Р.В.) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у відеоконференції 26.04.2023 з технічних причин (представник буде знаходитися поза зоною інтернет-зв`язку).

26.04.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення МПП «Красток» проти задоволення клопотання SC «Prolicok» SRL про відкладення розгляду у справі, обґрунтоване тим, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав таку заяву, а явка в судове засідання не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

В судовому засіданні 26.04.2023 представник апелянта участі в режимі відеоконференції не забезпечив.

Представник позивача (в режимі відеоконференції) заперечив проти відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Представник скаржника у клопотанні вказав, що буде знаходитися поза зоною інтернет-зв`язку, разом з цим, не підтвердив вказаних обставин жодним чином, не навів жодного обґрунтування щодо об`єктивної неможливості доступу до інтернет-зв`язку в час судового засідання. Також суд врахував, що відповідно до сформованої в Автоматизованій системі діловодства суду довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 06.04.2023 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції було доставлено до електронного кабінету Губського Р.В. 06.04.2023 о 17:22, тобто завчасно до судового засідання, відтак представник мав можливість спланувати робочий час та забезпечити доступ до інтернет-зв`язку. Окрім того, явка учасників в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо фактичних обставин справи, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив та просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

SC «PROLISOK» SRL звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Малого приватного підприємства «КРАСТОК» у зв`язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов`язання перед кредитором в сумі 580085,57 євро, що виникли на підставі контрактів №35 від 22.01.2019 та №04/14 від 14.07.2014 та підтверджуються міжнародно-транспортними накладними, інвойсами, специфікаціями до інвойсів, актами звірки розрахунків та банківськими виписками з рахунку.

Мале приватне підприємство «КРАСТОК» заперечило факт підписання контрактів, додатків до них та актів звірки, як і наявність будь-якої заборгованості перед заявником, та повідомило суд про подання позову про визнання недійсними вказаних правочинів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.08.2022 у справі №926/2770-б/22, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, відкрито провадження у справі про банкрутство Малого приватного підприємства «КРАСТОК»; визнано грошові вимоги SC «PROLISOK» SRL в розмірі 580085,57 євро, що еквівалентно 17 118 847,25 грн (четверта черга) та судовий збір 24810,00 грн (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном МПП «КРАСТОК»; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Козирицького А.С.

МПП «Красток» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до SC «Prolicok» SRL про визнання недійсним контракту №04/14 від 14.07.2014; контракту №35 від 22.01.2019; акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 07.09.2021, акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №35 за період 12.02.2019 04.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023 у справі №926/2988/20 справу за позовом МПП «Красток» до SC «Prolicok» SRL про визнання недійсними контрактів та актів звірки прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство МПП «Красток».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що із заяви SC «Prolicok» SRL про відкриття провадження у справі про банкрутство МПП «Красток» позивачу стало відомо про існування контракту №04/14 від 14.07.2014, контракту №35 від 22.01.2019, акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 07.09.2021 та акту звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №35 за період 12.02.2019 04.11.2021, які відповідач використовував як докази безспірності кредиторських вимог до боржника. Позивач стверджує, що вказані контракти, додатки до них та акти звірок на виконання цих договорів МПП «Красток» не укладались та не підписувались, тому вони підлягають визнанню недійсними.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що контракти №35 та №04/14 є дійсними, оскільки позивач виконав певні дії, зобов`язання в межах цих контрактів, а акти звірок взаєморозрахунків між сторонами не є правочинами та не можуть бути визнані недійсними в силу положень Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорювані контракти позивач не підписував, правочини не є вчиненими, та, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання обов`язку позивача вчинити певний обсяг дій з виконання умов контрактів №35, №04/14. Окрім того, предметом спору у суді не може бути вимога про визнання недійсним акта, що має значення лише доказу і документа бухгалтерського обліку.

При цьому, суд вказав, що наявність відбитку печатки на спірних контрактах не спростовує факту підписання вказаних документів не директором МПП «Красток» Корпаном Юрієм Юрійовичем, а іншою особою, і не впливає на результат вирішення справи. Щодо доводів відповідача про виконання умов контрактів, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними, інвойсами та специфікаціями поставленого обладнання, банківськими виписками, суд зазначив, що наведені документи складені в односторонньому порядку та не можуть засвідчувати волю позивача до настання відповідних правових наслідків.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, допустив неправильне тлумачення закону, а у рішенні було надано висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставами для зміни судового рішення відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Апелянт не погоджується з висновком суду про неукладеність оспорюваних контрактів та вважає, що суд взагалі не повинен був досліджувати питання укладеності чи неукладеності контрактів в межах цієї справи, адже відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним. Відтак, на переконання апелянта, обраний позивачем спосіб захисту визнання контрактів недійсними є неналежним.

Відповідач зазначає, що в оскарженому рішенні суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановив, що заявлений спосіб захисту не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, в той же час помилково здійснив розгляд по суті тих вимог, які не були заявлені позивачем. Покликаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №909/863/19, від 19.02.2020 у справі №911/269/19, від 09.11.2021 у справі №904/4703/20, апелянт вказує, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті.

Окрім того, висновки про те, що оспорювані контракти є неукладеними, на думку апелянта, не відповідають дійсним обставинам справи. Так, апелянт просить врахувати правову позицію Верховного Суду про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 13.09.2021 у справі №908/3408/19, та звертає увагу на те, що сторони співпрацювали з 2014 року, підписання контрактів №35, №04/14 та додатків (доповнень) до них відбувалось шляхом підписання документа та скріплення його печаткою однією стороною та передання його іншій стороні для подальшого підписання. Підписання актів звірок взаєморозрахунків відбувалось аналогічним чином, однак, після їх підписання та скріплення печаткою МПП «Красток» направляло їх на адресу SC «Prolicok» SRL за допомогою електронної пошти.

Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що документи, на які покликається відповідач, укладені в односторонньому порядку, не можуть свідчити про поставку обладнання за контрактом №35 та засвідчувати волю позивача до настання відповідних правових наслідків, адже контракт виконувався обома сторонами, зокрема, МП «Красток» в межах контракту №35 виконувало такі дії як подання останнім у якості декларанта до митного органу певного переліку документів для пропуску через митний кордон обладнання, яке поставлялося SC «Prolicok» SRL, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) з підписами представника МПП «Красток» та печатками цього підприємства, а також з посиланнями на інвойси.

Також скаржник вважає помилковими висновки суду про те, що дії відповідача по здійсненню передоплати за контрактом №04/14 на суму 278484,65 євро виконані в односторонньому порядку, адже на виконання п.2.4. контракту SC «Prolicok» SRL у період 06.03.2017 18.02.2021 вносило передоплату за деревину на банківський рахунок МПП «Красток», що підтверджується банківськими виписками, а МПП «Красток» приймало передоплату та частково виконувало зобов`язання до 27.08.2018 поставляло деревину покупцю, що свідчить про двостороннє виконання договору та в цілому про укладеність договору. Дійсність та обізнаність позивача про укладення контракту №04/14 підтверджується листом №02/09 від 14.09.2021, який був підписаний директором МПП «Красток» та направлений на адресу SC «Prolicok» SRL у відповідь на фінансову вимогу №800/06.09.2021.

Щодо висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/126-22/8758-ПЧ від 15.12.2022 апелянт звертає увагу на те, що експерт не надавав жодних висновків про печатку МПП «Красток», яка проставлена на контрактах №35 та №04/14 та додатках до контракту, хоча доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття печатки з володіння позивача або використання її іншою особою не надано. Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що наявність відбитку печатки на спірних контрактах не спростовує факт підписання вказаних документів не директором МПП «Красток» Корпаном Ю.Ю., а іншою особою, суперечить усталеній правовій позиції Верховного Суду про те, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому особа, печатка якої стоїть на документах має нести відповідальність за законність використання її печатки при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах тощо (постанови від 23.07.2019 у справі №918/780/18, від 24.02.2021 у справі №926/2308/19).

Апелянт стверджує, що позивач вдався до порушення доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), адже не є добросовісними дії позивача, який уклав контракти №04/14 від 14.07.2014 та №35 від 22.01.2019, отримував попередню плату за контрактом №04/14, у листі №02/09 від 14.09.2021 підтвердив те, що МПП «Красток» під час відвантаження (розвантаження) товарів діяло згідно з контрактом №04/14 від 14.07.2014 та додатків до нього, подавав у якості декларанта до митного органу певний перелік документів для пропуску обладнання, яке поставлялося SC «Prolicok» SRL, в межах контракту №35, а в подальшому, після отримання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно нього, кардинально змінив позицію і намагається ввести суд в оману, посилаючись на неукладення його підприємством зазначених контрактів та додатків до нього.

Відтак апелянт просить змінити оскаржене рішення, виключивши з мотивувальної частини наступні висновки:

«Враховуючи викладене, оскільки наведені вище контракти позивач не підписував, правочини не є вчиненим, та, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання обов`язку позивача вчинити певний обсяг дій з виконання умов контрактів №35, №04/14.

… Суд встановив обставини справи, за якими спірні контракти (№04/14 від 14.07.2014 та №35 від 22.01.2019) позивач не підписував та, відповідно, істотних умов контрактів не погоджував.

… Саме підпис уповноваженої особи на договорі є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності. До матеріалів справи не додано доказів того, що директор МПП «Красток» уповноважував працівників підприємства на представлення інтересів позивача з використанням печатки, будь-які накази чи розпорядження з даного приводу в матеріалах справи відсутні.

… Наведені документи (міжнародні товарно-транспортні накладні, інвойси та специфікації поставленого обладнання) не можуть бути доказом в підтвердження часткового виконання контракту №35, оскільки складені в односторонньому порядку, а тому не можуть свідчити про поставку обладнання позивачу саме за контрактом №35 та засвідчувати волю позивача до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічно дії відповідача по здійсненню передоплати за контрактом №04/14 на суму 278484,65 Євро також виконані в односторонньому порядку.»

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апелянта та наводить наступні аргументи на їх спростування.

На переконання позивача, апелянт покликається на висновки, що наведені Верховним Судом у зовсім нерелевантних спірним правовідносинам справах, а стверджуючи про помилковість розгляду справи по суті та дослідженні і встановленні всіх обставин спірних правовідносин, зокрема, щодо неукладеності спірних договорів, помилково залишає поза увагою та відвертає увагу суду апеляційної інстанції від суті позовних вимог в даній справі та вимог процесуального законодавства.

Позивач зауважує, що цей спір виникнув внаслідок подання SC «Prolisok» SRL заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство МПП «Красток», яка була обґрунтована саме умовами спірних договорів, зокрема, з умов, які встановлюють строки виконання позивачем грошових зобов`язань, адже боржником, з метою застосування Кодексу України з процедур банкрутства, може вважатися юридична особа, неспроможна виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. При цьому, наполягаючи на задоволенні поданої заяви та відкритті провадження у справі про банкрутство позивача, представники SC «Prolisok» SRL наполягали на презумпції правомірності спірних договорів доки суд, за заявою іншої сторони, не встановить зворотного.

Позивач наголошує на тому, що дізнався про існування спірних договорів лише з заяви SC «Prolisok» SRL про відкриття провадження у справі про банкрутство та відразу оскаржив ці договори в судовому порядку, зважаючи на існування дефекту волевиявлення його, як сторони договору, яка ніколи не погоджувалась на встановлення передбачених умовами спірних договорів прав і обов`язків, у тому числі, передбачених договорами строків і термінів, що є підставою для визнання таких договорів недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Відтак позивач володів всіма підставами та передбаченим Конституцією України та ГПК України процесуальним правом звернутися з даним позовом до суду, тим більше заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Право позивача на пред`явлення даного позову і обов`язок суду прийняти його та відкрити провадження у справі, якщо позивачем дотримано всі вимоги до оформлення позову, передбачені статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право або охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права чи інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18. Тому безпідставними є доводи апелянта про те, що суд помилково розглядав дану справу по суті.

Також помилковими позивач вважає посилання апелянта на те, що суд не повинен був досліджувати спірні договори та встановлювати обставини їх укладення, адже саме на суд покладено обов`язок встановити всі обставини спірних правовідносин, надати їм правову кваліфікацію виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у тому числі спірні договори, висновок судової почеркознавчої експертизи, надав їм відповідну правову оцінку, та встановив, що спірні договори не були укладені. Саме неукладеність спірних договорів стала підставою для висновку суду про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, адже навіть при наявності дефекту волевиявлення сторони на вчинення правочину не може бути визнаний недійсним договір, який не був укладеним.

При цьому суперечлива поведінка в цих спірних правовідносинах притаманна саме апелянту, оскільки не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про неукладеність спірних договорів, апелянт не оскаржує резолютивну частину рішення, в той час, як відмова суду у задоволенні позову про визнання недійсними договорів якраз і стала наслідком висновку суду про їх неукладеність.

Позивач вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що всі надані відповідачем документи складені в односторонньому порядку без участі позивача і без погодження ним цих документів, окрім того, відповідач не довів належними і допустимими доказами, що зафіксовані такими документами господарські операції здійснювалися саме на умовах, що викладені у спірних договорах і такі умови були б обопільно погоджені обома сторонами. Так, здійснення відповідачем в односторонньому порядку передоплати із посиланням на контракт не може бути доказом того, що дана передоплата служить підставою для виникнення у позивача прав і обов`язків, які викладені у спірних договорах, адже така передоплата може бути підставою також кондикційних правовідносин.

Не є визначальними й посилання апелянта на те, що на договорах присутні печатки, оскільки наявність самого по собі відбитку печатки не доводить дотримання передбачених статтею 207 ЦК України загальних вимог до письмової форми правочину, невід`ємним елементом, якої є наявність підписів, яка має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію. У зв`язку із цим наявність відбитку печатки на спірних контрактах не спростовує факт підписання вказаних документів не директором МПП «Красток» Корпаном Юрієм Юрійовичем, а іншою особою і не впливає на результат вирішення справи.

При цьому позивач покликається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої дійсність або недійсність договору не пов`язується з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи з урахуванням приписів ч.3 ст.581 ГК України, оскільки, відповідно до змісту вказаної статті, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (постанови від 26.04.2021 у справі №910/1069/20, від 28.05.2020 у справі №902/439/19, від 04.12.2019 у справі №910/17687/18).

Окрім того, позивач зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій з виконання спірних договорів саме на викладених в них умовах на відміну від фактичних обставин спірних правовідносин, які встановлені у справах №918/780/18 та №926/2308/19, на правові висновки Верховного Суду в яких покликається апелянт. Аналогічно позивач вважає неспівставною зі спірними правовідносинами в даній справі правову позицію Верховного Суду, викладену постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, на яку посилається апелянт.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.

До позовної заяви позивачем додано копію контракту №04/14 від 14.07.2014, складеного російською та румунською мовами, що не суперечить вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до тексту контракту, МПП «Красток» в особі директора Корпана Юрія Юрійовича, як продавець, та SC «PROLISOK» SRL в особі Серденчука Марінела, як покупець, уклали контракт, за яким продавець продає і відвантажує, а покупець купляє та приймає в цілому деревину дров`яну для технологічних потреб хвойних і букових порід та технологічну сировину хвойних порід на умовах ДАФ, з/д, ст.Вадул-Сірет (Україна) ст.Дорнешть (Румунія) відповідно до Інкотермс 2010 (п.1.1. контракту).

Ціна за 1 м3 деревини дров`яної для технологічних потреб хвойних та букових порід встановлюється 25 євро, ціна за 1 м3 технологічна сировина хвойних порід 30 євро (ДАФ Вадул Сірет) (п. 2.2. контракту).

Загальна сума контракту становить щонайменше 900 000,00 євро (п.2.3 контракту).

Відповідно до п.2.4. контракту оплата деревини провадиться в євро шляхом 100% попереднього банківського переказу на валютний рахунок продавця за партію товару протягом 3 банківських днів до початку відвантаження товару.

Продавець поставляє товар рівномірними місячними партіями протягом 2014 року (п.п.3.1. контракту).

Згідно з п.11.1 контракту, останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання всіх умов контракту, але не пізніше 31.12.2014.

Пункт 13 контракту, що має назву «Юридичні адреси сторін» та містить реквізити покупця і продавця, підписи та відтиски печаток від імені сторін, розміщено на окремому аркуші паперу, сторінки контракту не пронумеровано.

На вказаному аркуші біля зазначення директор Ю.Ю. Корпан міститься підпис та відтиск печатки №1 МПП «Красток».

До позовної заяви додано копію доповнення №19 від 02.04.2019 до контракту №04/14 від 14.07.2014, викладеного лише російською мовою, яким в тому числі змінено п.11.1. контракту щодо строку дії контракт діє до виконання всіх умов до 31.12.2020.

На аркуші із вказаним доповненням міститься підписи та відтиски печаток сторін без зазначення посад та прізвищ осіб, які діють від імені сторін.

Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 до 07.09.2021, згідно з яким у МПП «Красок» станом на 07.09.2021 наявна заборгованість перед SC «PROLISOK» SRL в розмірі 278 484,65 євро за договором №04/14 від 14.07.2014, не містить даних про особу, яка підписувала акт від імені SC «PROLISOK» SRL, на акті розміщено підпис та відтиск печатки SC «PROLISOK» SRL, вказано, що від імені МПП «Красок» акт підписує директор Корпан Ю.Ю., розміщено підпис та відтиск печатки МПП «Красок».

На підтвердження здійснення позивачем передоплати в розмірі 310 000 євро за контрактом №04/14 від 14.07.2014 у період з 25.06.2018 по 18.02.2021 SC «PROLISOK» SRL відповідач додав до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень (з відповідними нотаріально завіреними перекладами) від 25.06.2018 на суму 30 000,00 євро, від 30.07.2018 на суму 45 000,00 євро, від 13.08.2018 на суму 40 000,00 євро, від 27.08.2018 на суму 45 000,00 євро, від 13.11.2018 на суму 55 000,00 євро, від 07.02.2019 на суму 55 000,00 євро, від 19.02.2019 на суму 15 000,00 євро, від 16.04.2019 на суму 15 000,00 євро, від 25.10.2019 на суму 10 000,00 євро, від 07.04.2020 на суму 9000,00 євро, від 15.04.2020 на суму 11000,00 євро, від 28.07.2020 на суму 20 000,00 євро, від 04.11.2020 на суму 10 000,00 євро, від 26.11.2020 на суму 10000,00 євро, від 26.11.2020 на суму 15 000,00 євро, від 03.12.2020 на суму 15000,00 євро, від 29.12.2020 на суму 15000,00 євро, від 18.02.2021 на суму 10000,00 євро, з призначеннями платежів «передоплата відповідно договору №04/14 від 14.07.2014», а також витяги з рахунку SC «PROLISOK» SRL за періоди з 27.07.2018 по 27.08.2018, за 19.02.2019, та інформацію про облік з валютними операціями постачальника за період з січня 2017 по квітень 2020 року.

В матеріалах справи наявна фінансова вимога №800/06.09.2021 SC «PROLISOK» SRL, адресована директору МПП «КРАСТОК» Корпану Ю.Ю. з проханням повернути раніше перераховану передоплату по контракту №01/18 від 02.02.2018 на суму 278484,65 євро.

У відповідь на фінансову вимогу, директор МПП «КРАСТОК» листом від 14.09.2021 просив провести звірку між МПП «КРАСТОК» та SC «PROLISOK» SRL.

Також до позовної заяви позивачем додано копію контракту №35 від 22.01.2019, складеного російською та румунською мовами.

Відповідно до тексту контракту №35 від 22.01.2019, SC «PROLISOK» SRL, Румунія, в особі адміністратора Серденчука Марінела, що діє на підставі статуту, та далі іменується «продавець» та Мале приватне підприємство «КРАСТОК», Україна, с.Лопушна, в особі директора Корпана Юрія Юрійовича, що діє на підставі статуту та далі іменується «покупець», укладено контракт, відповідно до якого продавець продає та відвантажує, а покупець купляє та приймає в цілому машину для дроблення деревини OSB second hand OSB Strander PZU 16-525, 1980 року випуску на умовах CPT (Берегомет) відповідно до Інкотермс 2010.

Ціна товару складає 226770,00 євро (п.2.2. контракту).

Поставка здійснюється в Україну, смт.Берегомет, транспорт оплачує продавець (п.3.1. контракту).

Відповідно до розділу 5 контракту датою відвантаження вважається дата оформлення експортної митної декларації, документами на відвантаження (на російській (або українській) мові, що додаються, є транспортні документи (оригінал), митна декларація, рахунок-фактура 3 екземпляри в оригіналі, пакувальний лист.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання всіх умов контракту, але не пізніше 31.12.2022 (п.10.1. контракту).

Пункт 12 контракту, що має назву «Юридичні адреси сторін» та містить реквізити покупця і продавця, підписи та відтиски печаток від імені сторін, розміщено на окремому аркуші паперу, сторінки контракту не пронумеровано.

Відповідно до тексту доповнення №1 від 26.09.2019, сторони змінили умови поставки - «ФСА Сучава», та доповнили п.2 «сума контракту збільшується на 74830,92 євро і загальна сума контракту становить 301600,92 євро».

Вказане доповнення викладене лише російською мовою, не містить інформації про осіб, які підписували документ від імені сторін, на доповненні розміщено підписи та відтиски печаток сторін, в тому числі печатка №1 від імені МПП «Красток».

Відповідно до тексту додатку 2 від 12.02.2021, викладеного українською та румунською мовами, сторони змінили ст.2.3 «оплата товару здійснюється в євро, банківським переказом, на валютний рахунок продавця до 30.06.2021», ст.10.1. «цей контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання договірних зобов`язань, але не пізніше 30.06.2021», доповнили ст.2 « 2.4. Датою платежу вважатиметься дата, коли банківський рахунок продавця поповнився сумами платежу. До дати заповнення банківського рахунку продавець має право вважати платіж не здійсненим».

На підтвердження виконання умов контракту №35 від 22.01.2019, а саме відвантаження позивачем обладнання на загальну суму 301600,92 євро, відповідач разом з відзивом на позовну заяву надав копії міжнародних товарно-транспортних накладних, зокрема: CMR №0602219-3 від 08.02.2019 на суму 55000 євро; CMR №0602019-2 від 08.02.2019 на суму 65000 євро; CMR №0602019-3 від 08.02.2019 на суму 32000 євро; CMR №0602019-4 від 07.02.2019 на суму 74770,00 євро; CMR від 27.09.2019 згідно якого продавцем поставлений товар на загальну суму 74830,92 євро, інвойси та специфікації поставленого обладнання.

До позовної заяви додано також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 04.11.2019 по контракту №35 від 22.01.2019, відповідно до якого за МПП «Красток» рахується заборгованість в сумі 301600,92 євро.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2022 у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

На вирішення експертизи судом було поставлено наступне питання:

- чи виконаний підпис на контракті №04/14 від 14.07.2014 та додатках до нього; контракті №35 від 22.01.2019 та додатках до нього; акті звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 07.09.2021, акті звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №35 за період 12.02.2019 04.11.2021 керівником МПП «Красток» Корпаном Юрієм Юрійовичем?

У висновку експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/126-22/8758-ПЧ від 15.12.2022 встановлено наступне:

Підписи від імені ОСОБА_1 у наступних документах:

у частині «ПОКУПАТЕЛЬ» у графі «Директор» у контракті №35 від 22.01.2019;

у частині «CUMPARATOR» у графі «Director» у контракті №35 від 22.01.2019;

у частині «ПРОДАВЕЦ» у графі «Директор» у контракті №04/14 від 14.07.2014;

у частині «VANZATOR» у графі «Director» у контракті №04/14 від 14.07.2014;

у графі «Cumparator, Покупатель» у дополнение №1 от 26.09.2019 к контракту №35 от 22.01.2019;

у частині «Покупець» у графі «Директор:» у додатку 2 від 12.02.2021 до контракту №35 від 22.01.2019;

у частині «Cumparator» у графі «Director» у додатку 2 від 12.02.2021 до контракту №35 від 22.01.2019,

виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповісти на запитання: «Чи виконаний підпис на акті звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №04/14 за період 01.01.2017 - 07.09.2021 та акті звірки взаєморозрахунків щодо виконання контракту №35 за період 12.02.2019 - 04.11.2021 керівником МПП «Красток» Корпаном Юрієм Юрійовичем», - не виявилось можливим, у зв`язку з неможливістю встановити відсутність факту монтажу у технічних зображеннях підписів, зображення яких є в наданих на дослідження акті звірки взаєморозрахунків за договором №35 від 22.01.2019 за періоди 12.02.2019 та 30.09.2019 станом на 04.11.2019 та акті звірки взаєморозрахунків за договором №04/14 від 14.07.2014 за період з 01.01.2017 по 07.09.2021 станом на 07.09.2021, що не виключає його наявності.

При цьому, в дослідницькій частині висновку вказано, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «директор» в акті звірки взаєморозрахунків за договором №35 від 22.01.2019 за періоди 12.02.2019 та 30.09.2019 станом на 14.07.2014 за період з 01.01.2017 по 07.09.2021 станом на 07.90.2021 нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою із електрографічним способом нанесення зображення.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, за результатами досліджень підписів, вчинених від імені ОСОБА_1 на контрактах №35, №04/14 у висновку експертизи №СЕ-19/126-22/8758-ПЧ від 15.12.2022 встановлено, що підписи на контрактах виконані не ОСОБА_1 .

Відповідно до п.11.1. контракту №04/14 та п.10.1. контракту №35 контракти вступають в силу з моменту їх підписання.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній станом на дату укладення оспорюваних контрактів) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з усталеною судовою практикою, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

У постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що наявність сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має універсальний характер, незалежно від суб`єктного складу, предмета позову та характеру спірних правовідносин (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №904/4703/20, від 02.08.2022 у справі №911/392/20).

Із врахуванням наведених правових висновків, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що оскільки оспорювані контракти позивач не підписував та, відповідно, істотних умов контрактів не погоджував, такі є неукладеними і не можуть бути визнані недійсними.

Водночас, апелянт (відповідач) стверджує, що оспорювані контракти виконувались обома сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 викладено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином, зважаючи на аргументи відповідача суд першої інстанції мав обов`язок надати оцінку наявним у справі доказам і недоречними є доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд, встановивши неефективність обраного позивачем способу захисту, взагалі не мав досліджувати питання укладеності чи неукладеності договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

У цьому випадку позивач обґрунтовує порушення свого права тим, що відповідач ініціював порушення справи про банкрутство позивача на підставі заборгованості, що за твердженням відповідача виникла на підставі оспорюваних і, як було встановлено, неукладених договорів.

Враховуючи викладене, оскільки оспорювані контракти позивач не підписував, правочини не є вчиненими, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання обов`язку позивача вчинити певний обсяг дій з виконання умов контрактів №35, №04/14.

Щодо доводів апелянта про те, що спірні контракти скріплені печаткою позивача, апеляційний суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.581 ГК України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, разом з цим, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Дійсність або недійсність договору не пов`язується з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи з урахуванням приписів частини третьої статті 581 Господарського кодексу України. Так, відповідно до змісту вказаної статті, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/1069/20, від 28.05.2020 у справі № 902/439/19, від 04.12.2019 у справі № 910/17687/18.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.581 ГК України виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру. Слід звернути увагу, що на оспорюваних контрактах розміщено відтиск печатки підприємства з позначкою «№1», а у виготовленні такої печатки на замовлення будь-якої особи немає жодних законодавчих перешкод.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність відбитку печатки на спірних контрактах не спростовує факт підписання вказаних документів не директором МПП «Красток» Корпаном Юрієм Юрійовичем, а іншою особою і не впливає на результат вирішення справи.

При цьому, правові висновки Верховного Суду про те, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, які викладені у постановах від 23.07.2019 у справі №918/780/18 та від 24.02.2021 у справі №926/2308/19, і на які покликається апелянт, стосуються інших фактичних обставин, неподібних спірним правовідносинам. Так, у справі №918/780/18 було заявлено позов про визнання договору та додаткових угод до нього недійсним у зв`язку з підписанням посадовою особою підприємства з перевищенням повноважень і судами було встановлено подальше схвалення оспорюваних правочинів, а у справі №926/2308/19 було заявлено позов про визнання недійсним договору з підстав підроблення підпису уповноваженої особи, однак, суди встановили обставини вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання цього договору, чого не було доведено відповідачем у даному спорі.

Так, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про помилковість висновків суду щодо одностороннього характеру документів, якими відповідач підтверджує часткове виконання контрактів №35 від 21.09.2019 та №04/14 від 14.07.2014 обома сторонами.

Із наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву копій документів на підтвердження виконання контрактів №35 від 21.09.2019 вбачається, що інвойси та специфікації складено відповідачем в односторонньому порядку, а лише з міжнародних товарно-транспортних накладних, які в графі підтвердження водія/дата/підпис містять відтиск печатки МПП «Красток», неможливо встановити, що поставка здійснювалась саме на підставі контракту №35 від 21.09.2019. Зокрема, у міжнародних товарно-транспортних накладних зазначено відомості про поставлений товар, відмінні від зазначених в специфікаціях та інвойсах, збігається лише інформація про вагу брутто товару.

Так, у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0602219-3 від 08.02.2019 зазначено «розфасована плита OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ)» вагою 17172 кг; у фактурі (інвойсі) №14 на суму 55000 євро зазначено «машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980», у специфікації «вага 17172 кг, подаючий ролик з гідравлічним приводом, ПВХ двері, фартуховий конвеєр»;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0602019-2 від 08.02.2019 зазначено «палети розфасованих плит OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ), вагою 15036 кг», у фактурі (інвойсі) «№15 на суму 65000 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980)», у специфікації «вага 15036 кг, двигун на піддоні, станція управління, конвеєр, платформа з поручнями»;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0602019-3 від 08.02.2019 розфасована плита OSB PZU 16-525, дерев`яна упаковка (гідроагрегат, конвеєрний жолоб, шафа керування, вагова вежа ПЗУ), вагою 16826 кг; фактура (інвойс) №16 на суму 32000 євро (машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980), специфікація: вага 16826 кг, гідравлічний агрегат, пристрій для подачі, кімната управління, PZU;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0602019-4 від 07.02.2019 зазначено «розфасована плита OSB PZU 16-525, вагою 34800 кг»; у фактурі (інвойсі) №17 на суму 74770,00 євро «машина для дроблення сировини OSB Strander PZU 16-525, р.в.1980», у специфікації «вага 34800 кг, PZU main machine»;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR від 27.09.2019) зазначено про товар на загальну суму 74830,92 євро: інвойс №936 від 24.09.2019 на суму 15700,00 Євро (специфікація столярні кольорові вироби з ПВХ, столярні білі вироби з ПВХ), інвойс №556 від 25.09.2019 на суму 22 262,12 євро (специфікація тримачі для ножів, гвинт, електричні кабелі 400 В, 24 В, ножі для подрібнювачі), інвойс №557 від 25.09.2019 на суму 17163,6 євро (специфікація електричний щит), інвойс №558 від 25.09.2019 на суму 12090,00 євро (специфікація похилий стрічковий конвеєр), інвойс №559 від 25.09.2019 на суму 7615,2 євро (специфікація тримач для ножів Паллман).

В матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний у міжнародних товарно-транспортних накладних товар складає в цілому машину для дроблення деревини OSB second hand OSB Strander PZU 16-525, 1980 року випуску, як це передбачено у контракті №35.

На підтвердження здійснення позивачем передоплати в розмірі 310 000 євро за контрактом №04/14 від 14.07.2014 у період з 25.06.2018 по 18.02.2021 SC «PROLISOK» SRL відповідач додав до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень, витяги з рахунку SC «PROLISOK» SRL за періоди з 27.07.2018 по 27.08.2018, за 19.02.2019, та інформацію про облік з валютними операціями постачальника за період з січня 2017 по квітень 2020 року.

В матеріалах справи наявна фінансова вимога №800/06.09.2021 SC «PROLISOK» SRL, адресована директору МПП «КРАСТОК» Корпану Ю.Ю. з проханням повернути раніше перераховану передоплату по контракту №01/18 від 02.02.2018 на суму 278484,65 євро. Відповідач вказував на те, що номер і дату контракту №01/18 від 02.02.2018 зазначено помилково, а правильними реквізитами є №04/14 від 14.07.2014 та покликався на відповідь директора МПП «КРАСТОК» як на обставину визнання позивачем існування заборгованості за цим контрактом.

Проте, у відповідь на фінансову вимогу №800/06.09.2021, директор МПП «КРАСТОК» у листі від 14.09.2021 просив провести звірку між МПП «КРАСТОК» та SC «PROLISOK» SRL, а також з іншими компаніями, діяльність яких контролює відповідач, та між директорами сторін особисто як фізичними особами.

У цьому ж листі зазначено, що МПП «Красток» діяло згідно з контрактом №04/14 від 14.07.2014 та відповідними додатками від нього, однак, вказана інформація стосується листа SC «PROLISOK» SRL №780 від 01.09.2021, який в матеріалах справи відсутній. Окрім того, покликання на контракт №04/14 від 14.07.2014 у листі не є належним доказом погодження саме таких умов договору, які викладено у тексті контракту та додатків до нього, щодо яких судом було встановлено обставину непідписання їх директором позивача.

Також не можуть слугувати належними та допустимими доказами виконання оспорюваних договорів акти звірки розрахунків по контракту №35 від 22.01.2019 та по контракту №04/14 від 14.07.2014, оскільки під час дослідження їх судовим експертом було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «директор» в акті звірки взаєморозрахунків за договором №35 від 22.01.2019 за періоди 12.02.2019 та 30.09.2019 станом на 14.07.2014 за період з 01.01.2017 по 07.09.2021 станом на 07.90.2021 нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою із електрографічним способом нанесення зображення.

З урахуванням висновку судового експерта та візуального дослідження наведених актів, останні не містять оригіналу підпису директора МПП «Красток» та печатки підприємства, а тому правильно не були взяті судом першої інстанції до уваги як докази здійснення господарської операції за спірними контрактами.

Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги SC «Prolicok» SRL б/н від 21.02.2023 (вх.ЗАГС №01-05/635/23 від 03.03.2023) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2023 у справі №926/2988/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.05.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.