Постанова

від 09.05.2023 по справі 810/1804/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 810/1804/17

адміністративне провадження № К/9901/34802/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/1804/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшанський елеватор» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року (головуючий суддя Виноградова О.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Шурко О.І.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшанський елеватор» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2017 №0003511406, №0003431404 та №0003421404.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020, позов задоволено повністю.

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі №810/1804/17 за касаційною скаргою податкового органу.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу. Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 09.05.2023.

Розгляд справи у порядку касаційного провадження здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Як вбачається, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство» надійшла заява про заміну сторони, в якій заявник просить замінити позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство».

В обґрунтування заявник посилається на те, що 30.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» (код ЄДРПОУ 38435063) припинено шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство» (ЄДРПОУ 33927172, місцезнаходження: 09751, Київська область, Білоцерківській район, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, буд. 125), що підтверджується рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» від 21.09.2021 та Описом документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань «Держана реєстрація припинення юридичної особи в результаті її реорганізації» від 29.11.2021.

Пунктом 1.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство», затвердженого рішенням від 26.11.2021 №26/11/21-01 передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство» є правонаступником майна, прав і обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» (код ЄДРПОУ 38435063).

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - у справі здійснено заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» (код ЄДРПОУ 38435063) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство» (ЄДРПОУ 33927172, місцезнаходження: 09751, Київська область, Білоцерківській район, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, буд. 125).

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2016 року - січні 2017 року працівниками Білоцерківської ОДПІ на підставі наказу від 27.10.2016 №1070 та від 22.12.2016 №1239, повідомлення від 27.10.2016 №102, направлень від 24.11.2016 №549, 550, 551, 552, 553 та згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ольшаницький елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем, зокрема:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 138.1.9 п. 138.1 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1' 980' 252,00грн., у тому числі за 2014 рік на суму 285082,00грн., за 2015 рік на суму 1' 695' 170,00грн.;

п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за вересень 2016 року на 2' 069' 139,00грн.;

п. 2.6, п. 3.1, п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 13.01.2017 року №26/10-02-14-01/38435063/7 (т. 1 а.с. 34-132).

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 02.02.2017 прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

№0003511406, яким застосовано штрафну (фінансові) санкції на суму 496055,65 грн. на підставі пп. 1 абз. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» і пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 26);

№0003431404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2' 051' 523,00грн. (у тому числі 1' 980' 252,00грн. за основним платежем та 71271,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 27);

№0003421404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на 2' 069' 139,00грн. (т. 1 а.с. 28-29).

Указані податкові повідомлення-рішення за наслідками розгляду скарги ТОВ «Ольшаницький елеватор» від 14.02.2017 №9 (т. 1 а.с. 168-190) залишено без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 14.04.2017 №8015/6/99-99-11-01-01-25 (т. 1 а.с. 192-198).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» (далі - ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро»), сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Щербашенське» (далі - СТОВ «Щербашенське»), товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Юрія Гагаріна» (далі - ТОВ «Ім. Юрія Гагаріна»), приватним сільськогосподарським підприємством «Лан» (далі - ПСП «Лан»), приватним підприємством «Новий світ» (далі - ТОВ «Новий світ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко») є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами операцій з цими контрагентами. Крім того, зазначив, що позивачем було своєчасно оприбутковано готівкові кошти в день їх отримання, що підтверджується книгою обліку доходів і витрат (т. 1 а.с. 3-25).

Відповідач проти доводів позивача заперечив, посилався на те, що господарські операції між позивачем та названими товариствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за первинними документами (щодо господарських операцій з цими контрагентами) є неправомірним. Стверджував, що позивачем несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти у касовій книзі підприємства, оскільки головний бухгалтер перебувала у відпустці (т. 2 а.с. 192-197).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ведення касової книги та оприбуткування готівкових коштів здійснювалося бухгалтером своєчасно та під час перебування на робочому місці. У свою чергу, реальність господарських операцій між контрагентами підтверджується матеріалами справи, якими також спростовується необхідність зберігання сої позивачем у період між придбанням та поставкою.

Податковий орган оскаржив рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.1.9 пункту 138.1 статті 138; пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та пунктів 2.6, 3.1, 4.3 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами не враховано докази щодо того, що операції позивача з контрагентами не можна кваліфікувати як такі, що мали реальний характер, оскільки товар на момент перевезення був відсутній; в розглядуваних правовідносинах мало місце порушення правил отримання та оприбуткування готівки; підприємством завищено витрати операційної діяльності з підстав надання фінансової допомоги ТОВ «Тас Агро» замість розрахунків з постачальниками. Окрім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема: статей 73-76, 90, частини третьої статті 242, частини четвертої статті 246, статті 353 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами податкового органу не погодився. Товариство вказує, що касаційна скарга податкового органу повністю суперечить наявним в матеріалах справи первинним документам. При цьому, заперечуючи проти висновків судів, відповідач не наводить будь-яких конкретних обставин та фактів, які б вказували у чому полягає неправильне застосування судами матеріального права та порушення процесуального права, які докази, що визнані судами достатніми і допустимими, не є такими, на думку відповідача. Як стверджує позивач, з урахуванням умов всіх укладених Товариством правочинів, Договору поставки, Договорів перевезення та зовнішньоекономічного Контракту, - позивач придбав товар, забезпечив його перевезення, що підтверджується ТТН, які містять відмітку порту про вивантаження товару у порту, і відповідно, після поставки всього обсягу товару оформлено видаткові накладні. Крім того, висновки відповідача щодо несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підприємства, відтворені у касаційній скарзі, повністю спростовуються обставинами, викладеними у Акті перевірки та доказами, які позивачем додано до матеріалів справи. Також, висновки відповідача про завищення позивачем витрат операційної діяльності з підстав необґрунтованості надання фінансової допомоги ТОВ «Тас Агро» замість розрахунків з постачальниками, є виключно припущеннями податкового органу, які не підтверджуються жодними доказами. На підставі зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Приписи абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436/95) визначають, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, бухгалтером касиром ТОВ «Ольшаницький елеватор» 18.05.2016 та 03.06.2016 було отримано готівкою та оприбутковано в касовій книзі готівкові кошти в сумі 33406,27грн. і в сумі 65804,86грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями касової книги та прибуткових касових ордерів, які містять всі необхідні відомості та реквізити.

Згідно видаткових касових ордерів від 18.05.2016 та від 03.06.2016 готівкові кошти були видані для виплати заробітної плати за першу і другу половини травня 2016 року відповідно.

При цьому, оскільки згідно наказу від 17.05.2016 №32 та від 02.06.2016 №33/1 бухгалтера ОСОБА_1 було відкликано з основної щорічної відпустки на 1 день - 18.05.2016 та на 1 день - 03.06.2016. Копії даних наказів подавалися до ДФС України під час адміністративного оскарження.

Відтак, не знайшли документального підтвердження посилання податкового органу, що бухгалтер ОСОБА_1 формувала касову книгу та оприбутковувала готівку після виходу з відпустки 16.06.2016, вказані доводи спростовуються матеріалами справи.

Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність у діях підприємства порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 пункту 1 Указу №436/95, у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003511406.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Викладаючи незгоду з позицією судів, відповідач жодними обставинами, належними обґрунтуваннями або правовими нормами не підтверджує мотиви такої незгоди. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені податковим органом в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких, як суд першої, так і апеляційної інстанцій, вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Також, у справі, що розглядається відповідач дійшов висновку про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за вересень 2016 року на 2' 069' 139грн 00коп. по господарських операціях з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», СТОВ «Щербашенське», ТОВ «Ім. Юрія Гагаріна», приватним ПСП «Лан», ТОВ «Новий світ» та ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко». Як вважав податковий орган, господарські операції між позивачем та названими товариствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за первинними документами (щодо господарських операцій з цими контрагентами) є неправомірним.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як слідує з оскаржуваних судових рішень, між позивачем та згаданими контрагентами (постачальниками) було укладено договори поставки. Згідно умов правочинів постачальник зобов`язувався поставити (передати у власність) покупця, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2014 р. на умовах, зазначених у договорі.

За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суди констатували, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судами вказано, що системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкової, видаткової, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов`язань, обумовлених договором поставки.

Суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Окрім того, відповідач стверджував, що реальність господарської операції на момент транспортування товару не підтверджена, оскільки перехід права власності на товар відбувся 24.10.2014 та 31.12.2014, водночас, транспортування здійснене у період з 16.10.2014 по 20.10.2014 та з 16.12.2014 по 17.12.2014.

Як з`ясовано судами, зі змісту товарно-транспортних накладних з відмітками про прийняття товару ПрАТ «Укрелеваторпром», вбачається, що партії сої, відвантаженої позивачеві, того ж дня приймалася портовим елеватором. При цьому, контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано неможливість оформлення факту переходу права власності ТОВ «Ольшаницький елеватор» на поставлений йому товар після здійснення його перевезення у повному обсязі, а не окремо щодо кожної складової, у зв`язку з чим посилання відповідача на те, що станом на 24.10.2014 та 31.12.2014 операції за договорами мали ознаки безтоварних, судами обґрунтовано відхилено.

Крім того, у цій справі встановлено, що договори було укладено на виконання Контракту, укладеного між позивачем (продавець) та ADM Germany GmbH (покупець), за умовами якого предметом був товар - соєві боби для технічних потреб українського походження, генетично не модифіковані, врожаю 2014 р., насипом. На підтвердження виконання названого контракту позивачем надано суду копії: додаткової угоди, договорів про надання послуг з перевезення, актів здачі-прийняття робіт з перевезення сої, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт по перевезенню сої за певними маршрутами, платіжних доручень (оплачено послуги з перевезення), митних декларацій, (перевезення товару), податкових накладних, згідно з якими позивачем було поставлено ADM Germany GmbH товар.

Суди не погодились з доводами відповідача на те, що реальність господарської операції має бути обґрунтована документами, які підтверджували б факт надання позивачеві послуг по зберіганню сої.

Відповідач не бере до уваги, що Контракт укладений на умовах СРТ; датою поставки товару вважається дата штампа на автотранспортній накладній, поставлена у порту призначення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні з відмітками про прийняття товару ПрАТ "Укрелеваторпром", суд дійшов висновку, що партії сої, відвантаженої позивачеві, того ж дня приймалася портовим елеватором (т.2 а.с. 73-98, 100).

За таких умов, для виконання аналізованої господарської операції позивач не потребував послуг зі зберігання сої.

Як вбачається, висновки контролюючим органом, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статей 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поряд з цим, враховуючи доводи сторін, докази, що містяться в матеріалах справи, суди вважали помилковими твердження відповідача про безпідставність перерахунку ТОВ «Ольшаницький елеватор» ціни за договорами з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», СТОВ «Щербашенське», ТОВ «Ім. Юрія Гагаріна», ПСП «Лан», ТОВ «Новий Світ» і ТОВ «Агро-Богуславщина Еко» в якості висновків про завищення підприємством витрат операційної діяльності з підстав необґрунтованості надання фінансової допомоги ТОВ «Тас Агро» замість розрахунків з постачальниками, оскільки Відповідачем не наведено, яким чином зміна суми оплати коштів та умов договорів щодо розрахунків зумовила порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, необхідною умовою для здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань/податкового кредиту з податку на додану вартість є зміна суми компенсації вартості товарів/послуг, зокрема, наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується товарність господарських операцій, а зміна ціни товару була зумовлена зміною середнього міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці в іноземній валюті до гривні. Як слідує, позивачем було правомірно відображено у складі витрат на збут за 2014 рік збільшеної вартості придбаної сої та витрат на перевезення товарів, а також, відповідно, обґрунтовано скориговано у вересні 2019 року у бік збільшення розмір від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень і грудень 2014 року, а також січень 2015 року.

У справі, що розглядається встановлено, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Касаційний суд відзначає, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні статті 70 КАС України не довів у судовому процесі обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є підтвердження обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Також, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, порушення судами норм права відповідачем недоведено. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольшаницький елеватор» (код ЄДРПОУ 38435063) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медвинське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 33927172, місцезнаходження: 09751, Київська область, Білоцерківській район, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, буд. 125).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №810/1804/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду