Постанова

від 09.05.2023 по справі 804/4486/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 804/4486/17

касаційне провадження № К/9901/1027/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя - Бондар М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпласт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 №0002331201.

На обґрунтування вимог позивач посилається на безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення строки застосування штрафних санкцій сплили і, як наслідок, позивач вважається звільненим від сплати штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 11.04.2017 №0002331201.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції визначені відповідачем поза межами граничного строку сплати грошових зобов`язань передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає помилковим висновок суду про пропущення ним 1095-денного строку для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і з встановленням яких він не погоджується.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.05.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 30.05.2013 по 28.11.2016, за результатами якої складено акт від 28.02.2017 №115/12-01/31122890 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме порушення вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям від 20.05.2013 №9029328284, від 20.06.2013 №9036829551, від 22.07.2013 №9044154640.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 №0002331201, яким Товариству визначено до сплати штраф у розмірі 20% у сумі 14677,26 грн за затримку на 377, 365, 346, 327, 316 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 73386,30 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 23.06.2017 №13507/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірку про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість, поданим позивачем до Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: від 20.05.2013 №9029328284 за квітень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 22637,30 грн з граничним терміном сплати 30.05.2013; від 20.06.2013 №9036829551 за травень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 23151,00 грн з граничним терміном сплати 30.06.2013; від 22.07.2013 №9044154640 за червень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 27598,00 грн з граничним терміном сплати 30.07.2013.

Платником сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання згідно вищевказаних податкових декларацій з податку на додану вартість: від 20.05.2013 №9029328284 за квітень 2013 року: 22.04.2014 сплачено суму коштів у розмірі 1434,00 грн, кількість днів затримки 327, нарахована сума штрафних санкцій 286,80 грн, 30.05.2014 сплачено суму коштів у розмірі 20000,00 грн, кількість днів затримки 365, нарахована сума штрафних санкцій 4000,00 грн та 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 1203,30 грн, кількість днів затримки 377, нарахована сума штрафних санкцій 240,66 грн; від 20.06.2013 №9036829551 за травень 2013 року: 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 23151,00 грн, кількість днів затримки 346, нарахована сума штрафних санкцій 4630,20 грн; від 22.07.2013 №9044154640 за червень 2013 року: 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 27598,00 грн, кількість днів затримки 316, нарахована сума штрафних санкцій 5519,60 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення грошовому зобов`язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Як встановлено судовими інстанціями та підтверджено матеріалами справи, позивачем самостійно подані податкові декларації з податку на додану вартість до Криворізької Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 20.05.2013, 20.06.2013 та 22.07.2013.

Спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов`язань, граничний строк сплати яких припадає на період травень- липень 2016 року, що свідчить про застосування штрафних санкцій поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення є правильними.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк