Ухвала

від 26.04.2023 по справі 911/2762/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

26 квітня 2023 року

м. Київ

Справа № 911/2762/19

Провадження № 12-15гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Катеринчук Л. Й.,

суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Чумаченко Т. А.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 911/2762/19

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року (суддя Бацуца В.М.)

у справі за позовом виконувача обов`язків прокурора Київської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 ,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_13

про визнання недійсними наказів

У С Т А Н О В И Л А:

1. У листопаді 2019 року Виконувач обов`язків прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідача - 1) та Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» (далі - ФГ «Припіяло Андрія Васильовича», відповідача - 2) про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) № 10- 5820/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5821/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5823/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5825/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5826/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5827/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5828/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5829/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5830/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-6197/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6198/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6199/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на територіях Полівської сільської ради Миронівського району, Коритищенської сільської ради Миронівського району та Зеленьківської сільської ради Миронівського району в оренду для ведення фермерського господарства та передано їх ОСОБА_13 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази ГУ Держземагентства прийняті всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», іншим нормативно-правовим актам, за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття без проведення у встановленому порядку відповідних земельних торгів. Прокурор звернувся у справу як самостійний позивач, обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду тим, що компетентний державний орган сам став порушником інтересів держави вчинивши неправомірні дії. Також відповідачем у справі прокурор визначив уповноважений державою орган та особу, на користь якої було вчинено оскаржувані дії, зазначаючи про наявність у неї сподівання отримати спірні земельні ділянки за наслідком затвердження проектів землеустрою щодо їх відведення для ведення фермерського господарства відповідачу - 2.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції, встановивши обґрунтованість та доведеність позовних вимог, застосував позовну давність за заявою відповідача- 1, визнавши неповажними наведені позивачем у позові причини пропуску позовної давності на тій підставі, що він у силу своїх повноважень та професійної обізнаності мав можливість своєчасно та з дотриманням позовної давності звернутися з цим позовом до визначених відповідачів (юридичних осіб) до належного суду господарської юрисдикції за правилами господарського судочинства.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року у справі № 911/2762/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-5820/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5821/15-14- сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5823/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5825/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5826/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5827/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5828/15- 14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5829/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5830/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-6197/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6198/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10- 6199/15- 14-сг від 30 вересня 2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_13 земельні ділянки для вказаних цілей на територіях: Полівської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222985700:04:011:0006 площею 4,8624 га, з кадастровим номером 3222985700:03:004:0003 площею 17,1692 га, з кадастровим номером 3222985700:04:007:0002 площею 61,5513 га; на території Коритищенської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003 площею 7,9889 га, з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002 площею 8,7345 га, з кадастровим номером 3222983400:03:003:0010 площею 3,4575 га, з кадастровим номером 3222983400:03:003:0011 площею 3,5776 га, з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012 площею 4,4684 га, з кадастровим номером 3222983400:03:001:0005 площею 14,5655 га, з кадастровим номером 3222983400:02:004:0030 площею 1,5400 га; на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222982200:02:002:0001 площею 15,0001 га, з кадастровим номером 3222982200:01:011:0003 площею 17,2387 га, з кадастровим номером 3222982200:01:027:0001 площею 43,1998 га.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову. Водночас дійшов висновку, що позовну давність пропущено з поважних причин з огляду на факт відкриття провадження у справі Кагарлицьким районним судом Київської області та тривалий час розгляду справи № 371/1232/15-ц, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Господарського суду Київської області з цією позовною заявою менше ніж через місяць після того як позивач дізнався, що цей спір належить до господарської юрисдикції.

6. У травні 2021 року відповідач - 2 звернувсядо Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю унаслідок необґрунтованості вимог позивача.

7. Як на підставу касаційного оскарження прийнятих у цій справі судових рішень скаржник послався на пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скарга мотивована неправильним застосуванням і порушенням судами частини першої статті 31 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини першої та абзацу першого частини другої статті 7 та частини другої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 911/436/17 від 07 березня 2018 року, № 922/3312/17 від 18 березня 2018 року, № 926/590/17 від 29 березня 2018 року щодо можливості переходу права постійного користування земельної ділянки та помилкове застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року № 348/992/16-ц щодо застосування частини другої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство». Скаржник наголошує на тому, що фізична особа ОСОБА_13 отримав накази Головного управління Держземагенства якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та відповідно відповідач - 2 не має ніякого відношення до спірних земельних ділянок. Судами фактично ототожнено фермерське господарство та фізичну особу, яка отримувала земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Також касаційна скарга обґрунтована необхідністю відступлення від висновку, викладеного у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року № 179/1043/16-ц про те, що після отримання в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та проведення державної реєстрації постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин якому вона надавалась.

8. Касаційний суд 21 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року призначивши справу до розгляду в судовому засіданні.

9. Ухвалою від 15 березня 2023 року касаційний суд справу № 911/2762/19 за касаційною скаргою відповідача - 2 на зазначені судові рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

10. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо можливості розгляду по суті спору за позовом держави (в особі прокурора) до неї самої (в особі уповноваженого органу), який викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 372/1859/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 372/190/19, зазначаючи про правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 05 жовтня 2022 року про недоведення прокурором підстав для представництва інтересів держави якщо він звертається з позовом в інтересах держави до державного органу, з висновками про відмову в позові у такому випадку у подібних правовідносинах (справа № 922/1830/19 за позовною вимогою прокурора до Держгеокадастру про визнання незаконними і скасування його наказів).

11. Касаційний господарський суд звернув увагу, що у справі № 372/1859/20 розглядався позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища міського типу Козина Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання недійсним рішення й усунення перешкод у користуванні майном. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, наголосивши, що прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду, які не можна передавати у власність громадян. Отже, спір було розглянуто по суті позовних вимог прокурора.

12. Також у справі № 372/190/19 розглядався позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради та фізичних осіб про визнання рішень недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з судом апеляційної інстанції, який позов задовольнив частково, визнав недійсним рішення Козинської селищної ради, визнав недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради, у задоволенні решти вимог відмовив. При цьому касаційний суд зазначив, що прокурор у позові навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, погодився з висновком апеляційного суду про те, що прокурор звернувся з позовом з метою захисту прав територіальної громади, інтереси якої є складовою частиною інтересів держави, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Також касаційний суд не вбачав підстав, що прокурор не може звертатися з позовом до місцевої ради, яка представляючи інтереси територіальної громади, сама вчинила неправомірні дії з розпорядження землями територіальної громади.

13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 15 березня 2023 року зазначив, що законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

14. На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зазначених вище справах прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним і скасування рішень ради відповідачем визначив раду. Ця позовна вимога фактично пред`явлена державою в особі прокурора до неї самої, що не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

15. При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

16. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

17. Так, аналізуючи подібність правовідносин для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 звернула увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

18. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

19. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності, вказує, зокрема, частина десята статті 11 ГПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

20. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій, а в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, порівнювати суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) та об`єкти спорів). Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

21. Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

22. У справі № 372/190/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з судом апеляційної інстанції про те, що оскаржувані рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області прийнято всупереч вимогам ЗК України та Водного Кодексу України (далі - ВК України), з огляду на те, що на їх підставі відбулась незаконна передача земель водного фонду, які повністю накладаються на водну поверхню Канівського водосховища на річці Дніпро. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, обґрунтовано виходив із того, що порушене право має бути захищено у спосіб повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України, а не на підставі статей 387, 388 ЦК України, як просив прокурор.

23. У цьому випадку спірними рішеннями Козинської селищної ради Обухівського району було реалізовано право відповідачів на отримання у власність земельних ділянок.

24. У справі № 372/1859/20 рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 «Про надання і передачу в приватну власність земельної ділянки» про передання у приватну власність ОСОБА_15 земельної ділянки загальною площею 0,1010 га для ведення особистого селянського господарства. Усунуто перешкоди в здійсненні територіальною громадою смт Козин права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, шляхом її витребування (повернення) територіальній громаді смт Козин з незаконного володіння ОСОБА_14 .

25. Залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 лютого 2023 року зазначив, що встановивши, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі річки Дніпро, тобто належить до земель водного фонду, однак оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 була передана у приватну власність фізичній особі з порушенням ЗК України та ВК України, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України та частиною другою статті 152 ЗК України, визнання недійсним вказаного рішення селищної ради та усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою смт Козин права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1010 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0138, шляхом її повернення територіальній громаді смт Козин з незаконного володіння ОСОБА_14 .

26. У цьому випадку оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 травня 2003 року № 15/330 була незаконно передана у приватну власність земельна ділянка прибережної захисної смуги. Тобто цим рішенням також було реалізовано право особи на земельну ділянку, а рішеннями судів повернуто земельну ділянку територіальній громаді від ОСОБА_14 .

27. Однак у справі № 911/2762/19 спірні накази Головного управління Держземагенства у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, не були реалізовані, договори оренди земельних ділянок не укладалися.

28. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що фактичні обставини справи № 911/2762/19, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм права, не є подібними справам № 372/190/19 та № 372/1859/20, від висновків яких Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити.

29. Також у справі № 911/2762/19 прокурор звернувся до суду як самостійний позивач, мотивуючи позов відсутністю повноважень в уповноваженого державного органу (Держгеокадастру у Київській області) щодо звернення до суду з вимогою про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області до відповідачів Головного управління Держгеокадастру та ФГ «Припіяло Андрія Васильовича» та зазначаючи про те, що оспорювані ним накази Головного управління Держземагентства у Київській області за 2014 рік відповідач Держгеокадастр у Київській області не вправі самостійно скасовувати. Також прокурор звертав увагу, що накази не виконані, договори оренди спірних земельних ділянок з ОСОБА_13 не укладалися, однак у нього є певні очікування щодо такої можливості.

30. У справі № 372/1859/20 прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади про визнання недійсним рішення й усунення перешкод у користуванні майном, у справі № 372/190/19 прокурор звертався в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації з позовом про визнання рішень недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, які були виконанні на час звернення з позовом до суду.

31. Отже обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави та предмети позову у справах № 911/2762/19, № 372/1859/20 та № 372/190/19 не є подібними.

32. Враховуючи викладене, визначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду правова підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною третьою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

33. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у постанові від 28 вересня 2022 року (справа № 483/448/20) висновано про таке: «Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відступає від викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2021 року у справі № 917/341/19, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, висновку про те, що прокурор має діяти у процесі в інтересах держави тільки в особі сільської ради, якщо він звернувся одночасно з вимогами про визнання незаконним і скасування її рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передання земельної ділянки в оренду, про визнання незаконним і скасування рішення сільради про продовження відповідного договору оренди, про визнання недійсними і припинення на майбутнє договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, а також про зобов`язання орендаря повернути територіальній громаді в особі сільради земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі. Зазначений висновок не узгоджується з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду (пункти 8.9, 8.10 мотивувальної частини постанови)».

Отже, висновки про доведення (недоведення) прокурором підстав для представництва державного органу приймалися Великою Палатою Верховного Суду виходячи з фактичних обставин конкретної справи.

34. Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

35. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

Справу № 911/2762/19 за касаційною скаргою Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року та рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року за позовом виконувача обов`язків прокурора Київської області до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_13 , про визнання недійсними наказів повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідачка Л. Й. КатеринчукСудді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік І. В. Желєзний І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Г. Р. Крет Т. А. Чумаченко