Постанова

від 21.06.2023 по справі 911/2762/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2762/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.) і рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 (суддя Бацуца В. М.)

у справі за позовом виконувача обов`язків прокурора Київської області до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 , 12) ОСОБА_12 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_13 про визнання недійсними наказів

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчук М. А.,

відповідача-2 - ОСОБА_14 ,

третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, 2, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12 - ОСОБА_15 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Виконувач обов`язків прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" (далі - ФГ "Припіяло Андрія Васильовича") про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) від 22.09.2014 № 10-5820/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5821/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5822/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5823/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5824/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5825/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5826/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5827/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5828/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5829/15-14-сг, від 22.09.2014 № 10-5830/15-14-сг, від 30.09.2014 № 10-6197/15-14-сг, від 30.09.2014 № 10-6198/15-14-сг, від 30.09.2014 № 10-6199/15-14-сг, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_13 земельні ділянки для вказаних цілей на територіях: Полівської сільської ради Миронівського району, Коритищенської сільської ради Миронівського району, Зеленьківської сільської ради Миронівського району.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази ГУ Держземагентства були прийняті всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про фермерське господарство", іншим нормативно-правовим актам, за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття та без проведення у встановленому порядку відповідних земельних торгів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. У 1999 році Миронівською районною радою Київської області на підставі рішення Миронівської районної ради Київської області б/н від 26.01.1999 ОСОБА_13 видано Державний акт серії 3-КВ № 007752 на право постійного користування землею площею 56,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 31.

4. 12.07.1999 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано ФГ „Припіяло Андрія Васильовича", засновником якого виступив ОСОБА_13 .

5. 29.09.2014 Відділом Держземагентства у Миронівському районі Київської області зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 3222982200:01:011:0014 площею 56,6742 га для ведення фермерського господарства, право постійного користування на яку виникло у ФГ „Припіяло Андрія Васильовича" на підставі Державного акта серії 3-КВ № 007752 від 26.01.1999 на право постійного користування землею, що підтверджується витягом від 29.09.2014 № НВ-3203368852014 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наявним у матеріалах справи.

6. Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.09.2014 № 10-5430/15-14-сг, від 11.09.2014 № 10-5312/15-14-сг, від 16.09.2014 № 10-5429/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4539/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4540/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4541/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4542/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4543/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4544/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4545/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4546/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4547/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4548/15-14-сг, від 18.08.2014 № 10-4549/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_13 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

7. Спірними наказами ГУ Держземагентства крім іншого, затверджено ОСОБА_13 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства строком на 35 років.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Суд першої інстанції, встановивши обґрунтованість та доведеність позовних вимог, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, застосувавши позовну давність за заявою відповідача-1, виходячи з того, що зазначені позивачем у позовній заяві обставини не є поважними причинами пропуску позовної давності, оскільки позивач в силу своїх повноважень та професійної обізнаності мав можливість своєчасно підготувати та звернутись із даним позовом до визначених відповідачів (юридичних осіб) до належного суду господарської юрисдикції за правилами господарського судочинства.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Водночас, з огляду на факт відкриття провадження у справі Кагарлицьким районним судом Київської області та тривалий час розгляду справи № 371/1232/15-ц, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Господарського суду Київської області з даною позовною заявою менше ніж через місяць після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, суд дійшов висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

Короткий зміст касаційної скарги

12. ФГ "Припіяло Андрія Васильовича" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Скаржник вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.

13. Скарга з посиланням на пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Представник третіх осіб 1-12 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

15. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

16. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

17. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

18. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

19. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

20. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005.

21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

22. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

23. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Щодо вимог до відповідача-1 про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства колегія суддів зазначає таке.

24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 ( пункт 8.5) та інші).

25. Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 47 ЦПК України); у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Близькі за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 51).

26. Отже, фактичним позивачем у цій справі є держава. Аналогічно відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними наказів органу державної влади також є держава, оскільки саме держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44)). Таким чином, за цією позовною вимогою держава є одночасно позивачем і відповідачем, тобто позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру).

27. Водночас за змістом статті 45 ГПК України позивачем і відповідачем є різні суб`єкти права, тобто один і той же суб`єкт права не може бути одночасно позивачем і відповідачем, бо спір суб`єкта з самим собою є неможливим.

28. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17. Схожий висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/2905/19.

29. Отже, у задоволенні позову в частині вимог до ГУ Держгеокадастру слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту, як зазначалося вище, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 колегія суддів зазначає таке.

30. Відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такі висновки сформульовані в пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

31. Подаючи позов у справі, яка розглядається, прокурор намагається повернути земельні ділянки "у відання" держави.

32. Водночас судами попередніх інстанцій при розгляді справи не встановлено, що на підставі оскаржуваних наказів були укладені договори оренди, а також те, що земельні ділянки були передані і перебувають у відданні ОСОБА_13 чи ФГ.

33. У такому випадку належним способом захисту буде визнання відсутнім права на укладення договорів оренди земельних ділянок, разом з тим така вимога прокурором не заявлялася.

34. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати ефективний захист прав.

35. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у даному конкретному випадку у задоволенні позову необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення його прав. Водночас висновки суду про наявність підстав для задоволення позову є неправомірними.

36. За наведених обставин, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції у цій справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті судове рішення щодо відмови у задоволенні позову залишити без змін.

37. Зважаючи на те, що обрання позивачем неналежного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

38. Що стосується юрисдикції даної справи колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Цей спір пов`язаний з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування ФГ "Припіяло Андрія Васильовича", а тому має розглядатися судами господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

40. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

41. Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду по суті спору (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 залишити без змін.

4. Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" 53 788 (п`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач