Рішення

від 08.05.2023 по справі 206/513/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/513/23

Провадження 2/206/369/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Ляшко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини,

за участі представника позивача, адвоката Лосєва Ю.С.,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2023 року від представника позивача - адвоката Лосєва Юрія Станіславовича до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла зазначена позовна заява. В прохальній частині позову представник позивача просить суд:

-визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком: ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог, представник позивача зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без укладення шлюбу з кінця січня 2013 року до початку лютого 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 . На початку лютого 2014 року відповідачка припинила будь-які стосунки з позивачем та покинула дитину на виховання позивачу і більше ніколи не цікавилась сином, стосунки з позивачем не підтримувала, спілкувалась тільки по телефону. Позивач дуже любить свого сина, забезпечує його всім необхідним, надає дитині повноцінне виховання, медичний догляд, створив всі необхідні умови для життя та розвитку дитини, слідкує за станом здоров`я сина, його розвитком, виховує та піклується про нього, у позивача з сином психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Оскільки відповідачка з січня 2023 року декілька разів висловлювалась з погрозами в адресу позивача, що забере сина до себе, позивач звертається до суду з відповідним позовом. У позивача нормований робочий день, він має постійну роботу, в той час, як відповідач не має постійної роботи та заробітку, оскільки вона не працює. Поведінка відповідачки до сина характеризується байдужістю. Вона не цікавилась взагалі до січня 2023 року життям та розвитком сина, його станом здоров`я.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк не надала відзиву на позов. Засобами поштового зв`язку направила до суду заяву, в якій позов визнала, просила розглядати справу без її участі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 27).

28.03.2023 року на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Лосєва Юрія Станіславовича надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог (а.с.29-31).

05.04.2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява відповідача, в якій вона позов визнала, просила розглядати справу без її участі (а.с.34).

Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (а.с. 36).

Під час судового розгляду справи судом були заслухані пояснення позивача та його представника, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

08.05.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 42).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 грудня 2013 року Самарським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 4).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 12 березня 1997 року Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 з 24 квітня 1997 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-8).

На підтвердження рівня доходів позивач надав суду копію довідки про доходи №86 від 19.12.2022, відповідно до якої з 26.08.2020 по теперішній час він займає посаду машиніста подавання палива у Відокремленому підрозділі «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та його дохід за період з червня 2022 року по листопад 2022 року склав 73318,01 гривень (а.с. 15).

За відомостями акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 22.12.2022 року, ОСОБА_1 мешкає разом із малолітнім сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів, дитина проживає разом із батьком з 2015 року та перебуває на його утриманні. У будинку є окрема кімната для дитини з усім необхідним облаштуванням та обладнанням: дитяче ліжко, шафа для речей, письмовий стіл для навчання, комп`ютер, дитячі іграшки, сезонний одяг. У будинку створені всі умови для проживання дитини (а.с.10-11).

ОСОБА_3 є здобувачем освіти 3 класу Любимівського ліцею Дніпровського району Дніпропетровської області. Дитина має навчальні досягнення достатнього рівня, до виконання доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у спортивному житті школи. Тато - ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, постійно відвідує школу (а.с.12, 13).

Відповідно до довідки Любимівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 19.12.2022 року, виданої лікарем ОСОБА_5 , позивач спостерігається в амбулаторії та здійснює догляд за дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення місця проживання дитини сторін разом з батьком.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі іншихдокументів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Аналіз викладених вище норм вказує, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Так, суд враховує те, що у прохальній частині позову, представник позивача просив суд залучити в якості третьої особи Управління-службу у справах дітей Самарської адміністрації Дніпропетровської міської ради. Однак, слід зазначити, що такого органу на даний час не існує, є Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради. Більше того, у підготовчому засіданні 25.04.2023 року представник позивача заявив, що залучати третю особу немає необхідності. Крім того, орган опіки та піклування не складав свій висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, бо як з`ясувалось у ході судового розгляду, позивач за відповідним висновком не звертався. Акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Таким чином, розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, є порушенням статті 19 СК України. Суд зауважує, що звертав увагу сторони позивача на цей факт, але сторона позивача заявила, що усі необхідні докази містяться в матеріалах справи та є достатніми для прийняття рішення.

Фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, відповідач позов визнавала, не вимагала зміни місця проживання дитини. Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. В даному випадку, до суду звернувся батько дитини, при цьому, мати дитини не намагалася її відібрати у батька або визначити місце проживання дитини разом з нею та, взагалі, була згодна щоб дитина мешкала з батьком. Отже, суд приходить до висновку про те, що вимоги про встановлення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та, принаймні, існувати на час вирішення справи в суді.

З огляду на це, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з ним не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 травня 2023 року.

Суддя А.О. Сухоруков