Постанова

від 11.04.2023 по справі 903/808/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Справа № 903/808/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

за участю представників сторін:

позивача - адв. Андріяш Н.В.

відповідача - адв. Бордюженко Е.Р.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2022 р.

ухвалене у м. Луцьку, повний текст складено 25.08.2022 р.

у справі № 903/808/20 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2022 р. у справі № 903/808/20 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2022 р. у справі № 903/808/20 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Вважає рішення Господарського суду Волинської області у даній справі незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Пояснює, що підставою позовних вимог стала та обставина, що ОСОБА_1 , зазначений в договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства як продавець, такий договір не підписував та не мав наміру і волевиявлення щодо відчуження своєї частки в статутному капіталі товариства.

Зазначає, що належним доказом такого не підписання договору однією із його сторін є висновок судової почеркознавчої експертиз. Натомість ні висновок Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за результатами проведеної експертизи, ні висновок Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України не містять відповідей на поставлені запитання.

Звертає увагу, що висновок експерта, який використав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні як доказ на користь відповідача, не містить відповіді на поставлені запитання. Експерт не підтвердив та не спростував належність підпису ОСОБА_1 , обмежившись максимально нечіткими формулюваннями.

Таким чином обґрунтовує клопотання (подане апеляційному суду за вх.№ 01-84/48/22 від 01.06.2022 р.) про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, оскільки питання, що ставилось перед експертом, яке е ключовою обставиною та входить до предмета дослідження у даній справі, залишилось без відповіді.

Доводить, що в даному випадку призначення додаткової почеркознавчої експертизи було більш ніж обгрунтованим з огляду на те, що підставою позовних вимог є неналежність підпису на оскаржуваному договір ОСОБА_1 ; єдиним належним доказом такої обставини є відповідний висновок судової почеркознавчої експертизи; наявний в матеріалах справи висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за № СЕ-19/103-22/73-ПЧ від 11.04.2022 р. за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи встановлено на містить відповіді на поставлені запитання; проведення експертизи з наданням чіткої відповіді на поставлені запитання за умови надання додаткових матеріалів експерту є можливим про що повідомив допитаний в ході розгляду справи експерт Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, а відповідне клопотання було подано суду першої інстанції.

Тому ухвала Господарського суду Волинської області від 01 червня 2022 року в частині відмови в задоволенні клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи є такою, що не відповідає нормам процесуального права та фактично перешкодила винесення законного та обґрунтованого рішення та встановлення фактичних обставину справі, і просить вищенаведені доводи вважати запереченнями на ухвалу суду від 01.06.2022 р., що не підлягає оскарженню окремо від судового рішення.

Посилається на практику Верховного Суду, зокрема, позицію, викладену у постанові від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18, і пояснює, що в даному випадку такою стверджувально обставиною зі сторони позивача є факт не підписання ним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНО-ТОРГОВИЙ ЦЕНТР" від 20 березня 2013 року.

Також перед судом першої інстанції ставилось питання про те, що даючи оцінку договору купівлі-продажу частки потрібно дослідити реалізацію такого правочину, а також те, що дата договору та дата протоколу загальних зборів одна і та ж, що є очевидно неможливим в силу вищенаведених положень Закону України "Про господарські товариства" та статуту товариства.

Доводить, що наслідками та підтвердженням укладення договору купівлі-продажу мали стати оплата вартості частки у розмірі 1100 грн., і передача частки ОСОБА_1 та її прийняття покупцем ОСОБА_2 . Такі обставини сторона позивача категорично заперечує, оскільки жодних коштів за продаж частки ОСОБА_1 не отримував та не підписував з ОСОБА_2 будь-яких актів приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства, що мало бути невід`ємною складовою договору.

Стверджує, що та обставина, що сторонами не було проведено жодних розрахунків за договором та не відбулось фактичної передачі частки, додатково підтверджує факт непідписання договору стороною продавця та відсутність волевиявлення учасника TOB "ОФІСНО-ТОРГОВИЙ ЦЕНТР" щодо відчуження на користь ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства.

Вважає повністю безпідставним посилання Господарського суду Волинської області на висновки Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133ГС19); пункті 7.6 2 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/19 (провадження № 12-145ГСІ9); пункті 44 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59ГС20) щодо належного способу захисту права учасника товариства. В даному випадку оскарження протоколу загальних зборів учасників товариства є предметом окремого судового оскарження (справа перебуває в провадженні Господарського суду Волинської області). Натомість, в даному випадку предметом оскарження став виключно договір купвілі-продажу частки ОСОБА_1 .

Стверджує про помилковість висновку суду, що представник позивача не надала пояснень стосовно відомостей в Єдиному державному реєстрі декларацій про майновий стан позивача як учасника ТзОВ «Офісно-торговий центр». Тоді як в наданих суду поясненнях та в судових дебатах представник ОСОБА_1 звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 не заперечує факту вибуття зі складу учасників ТОВ "Офісно-торговий центр", однак Закон України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає різні способи виходу зі складу учасників Товариства. Правові наслідки для учасника також є різними, і в даному випадку відбувся вихід ОСОБА_1 з числа учасників на підставі заяви про вихід, а не відчуження частки.

Доводить, що продаж ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі товариства відповідачці ОСОБА_2 був неможливий в тому числі з урахуванням норм ст.53 Закону України "Про господарські товариства", оскільки б давав право ініціювати позов про переведення прав покупця. Вказана обставина в сукупності з іншими наведеними позивачем доводами дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються (факт непідписання договору ОСОБА_1 та відсутність волевиявлення на відчуження своєї частки ОСОБА_2 ) скоріше були (мали місце), аніж не були.

Просить врахувати викладене і скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2022 року у справі № 903/808/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В подальшому від ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що дійсно з 2013 року позивач ОСОБА_1 відображає дані у Єдиному державному реєстрі декларацій про майновий стан відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Так, позивач ОСОБА_1 не заперечує факту вибуття зі складу учасників ТОВ "Офісно-торговий центр". Посилається на ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і доводить, що законодавство передбачає різні способи припинення членства в складі учасників товариства, зокрема надає право учаснику товариства вийти в установленому порядку з товариства, відчужити частку у статутному капіталі товариства. Різні способи припинення участі в товаристві є взаємовиключними, однак і в одному, і в другому випадку настають правові наслідки у вигляді внесення відповідних відомостей до ЄДРПОУ у частині зміни учасників товариства.

Звертає увагу, що відповідні зміни були внесені до ЄДРПОУ, а у позивача виник обов`язок відображати вказану інформацію в Декларації, поданій до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Отже, подання декларації ОСОБА_1 підтверджує лише факт виходу останнього зі складу учасників товариства, однак не містить жодного доказового значення щодо встановлення способу виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства шляхом продажу частки ОСОБА_2 . Відтак, декларування є достовірним і відповідає вимогам закону, тоді як суд першої інстанції на підставі відомостей, відображених у декларації, зробив помилкові висновки, що дані декларації підтверджують факт укладення сторонами договору купівлі-продажу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 р. клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 903/808/20 задоволено. Призначено у справі № 903/808/20 повторну судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення повторної судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: 1) Чи було виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірника договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р., сторонами якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 чи іншою особою?

Відповідно до висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 02.02.2023 р. № СЕ-19/120-23/27-ПЧ не встановлено, ким, ОСОБА_1 , чи іншою особою, виконані підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірника договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р., сторонами якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Експертом зазначено, що в ході порівняльного дослідження встановлено як збіжні так і розбіжні ознаки, проте в жодному з випадків порівняння не було встановлено комплексу ознак, достатніх для вирішення питання про наявність чи відсутність тотожності. Ідентифікаційна значимість збіжних ознак невисока, оскільки у своїй більшості вони відносяться до таких, що часто зустрічаються у простих за будовою почерках багатьох осіб. Тому збіги, при наявності розбіжних ознак, не можуть бути підставою для позитивного висновку - категоричного чи ймовірного - про тотожність. Що ж стосується розбіжних ознак, то з`ясувати їх стійкість та походження експерт не зміг.

На підставі викладеного експерту не видалося можливим встановити - ким, ОСОБА_1 , чи іншою особою, виконані підписи на примірнику договору.

В судових засіданнях представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечила.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

Статут ТзОВ «Офісно-торговий центр» затвердженого зборами учасників ТзОВ «Офісно-торговий центр» протоколом №1 від 23.06.2008 (у державному реєстрі зареєстровано 25.06.2008 р.) /а.с. 6-15 у т.1/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісно-торговий центр» створено шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних осіб, які готові своїми матеріальними трудовими і фінансовими ресурсами приймати участь у виконанні завдань, що стоять перед Товариством.

Відповідно до п.3.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" в редакції 2008 року позивач - ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 50% статутного капіталу.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 доводить, що в процесі розгляду справи № 903/199/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Офісно-торговий центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства № 1/13 від 20.03.2013 р., яка перебуває у провадження Господарського суду Волинської області, у квітні місяці 2020 йому стало відомо про наявність договору купівлі-продажу його частки ОСОБА_2 . Копію такого договору до матеріалів справи № 903/199/20 надала ОСОБА_2 .

Оригінал договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р. був наданий суду Департаментом «Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку» Луцької міської ради на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020 р. /а.с. 62 у справі-заміннику/.

За умовами п. 1.1 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеногоОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.03.2013 р., продавець ОСОБА_1 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-Торговий центр», а покупець ОСОБА_2 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку.

Згідно з пунктами 1.2-1.3.2 договору позивач ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 частку у розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-Торговий центр» в еквіваленті 1100 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що покупець після підписання цього договору може звернутися до Товариства з проханням про переоформлення установчих та інших документів товариства щодо розміру належної йому частки у статутному капіталі.

На підставі договору було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується загальнодоступним витягом з ЄДРПОУ.

За даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України власниками ТОВ «Офісно-торговий центр» є:

1) ОСОБА_4 (засновник 110000 грн.) 50%;

2) ОСОБА_2 (засновник 110000 грн.) 50%.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 20.03.2013 р., і доводить, що він/позивач договір не підписував та не мав волевиявлення відчужувати свою частку. Одночасно пояснює, що про наявність договору дізнався у квітні 2020 року, тому строк позовної давності вважає не пропущеним.

Господарський суд Волинської області відповідно до оскаржуваного рішення у задоволенні позову відмовив і колегія суддів погоджується з таким рішенням, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч.2 ст.656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, і до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в чинній на момент укладення договору редакції) учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З урахуванням наведених норм та з метою перевірки підстави позову і встановлення дійсності підпису позивачаОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за клопотанням позивача Господарський суд Волинської області призначив судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено питання - Чи було виконано підпис на сторінці 1 та 2 договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.03.2013 ОСОБА_1 ?

Згідно з висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19/118-21/6409-ПЧ від 16.07.2021 р. /а.с.182-186 у т.1/ за результатами дослідження не виявилось можливим встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 в графах «продавець»: із лицевої і зворотної сторін примірнику договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статному капіталі ТзОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р. ОСОБА_1 чи іншою особою по причині вказаній в дослідницькій частині висновку.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 р. клопотання відповідача за вх. №01-84/71/21 від 16.08.2021 р. про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено, проведення повторної судової почеркознавчої експертизи було доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

На вирішення повторної судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання:

1) Чи було виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірнику договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТзОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р. ОСОБА_1 чи іншою особою?

Згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за № СЕ-19/103-22/73-ПЧ від 11.04.2022 р. /а.с.48-56 у т.2/ за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи не виявилось можливим вирішити питання, ким ОСОБА_1 чи іншою особою виконаний підпис, розміщений у графі «продавець» на лицевій стороні договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013 р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 р. було задоволено клопотання позивача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 903/808/20. Колегія суддів звернула увагу, що наданий суду першої інстанції висновок експерта викликає сумнів, оскільки за наявності раніше наданих та додатково витребуваних зразків підпису експерт не вирішив питання щодо належності підпису не тільки на лицевій, але і на зворотній частині договору. З метою перевірки обставин, які є підставою позову, апеляційним судом призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення повторної судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: 1) Чи було виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірника договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р., сторонами якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 чи іншою особою?

Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України надав апеляційному суду висновк судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/120-23/27-ПЧ від 02.02.2023 р.

У висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 02.02.2023 р. № СЕ-19/120-23/27-ПЧ /а.с.176-183 у т.2/ зазначено, що в ході порівняльного дослідження встановлено як збіжні так і розбіжні ознаки. Проте в жодному з випадків порівняння не було встановлено комплексу ознак, достатніх для вирішення питання про наявність чи відсутність тотожності. Ідентифікаційна значимість збіжних ознак невисока, оскільки у своїй більшості вони відносяться до таких, що часто зустрічаються у простих за будовою почерках багатьох осіб. Тому збіги, при наявності розбіжних ознак, не можуть бути підставою для позитивного висновку (категоричного чи ймовірного) про тотожність. Що ж стосується розбіжних ознак, то з`ясувати їх стійкість та походження експерт не зміг.

На підставі викладеного експерту не видалося можливим встановити - ким, ОСОБА_1 , чи іншою особою, виконані підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірника договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р., сторонами якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

За нормами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, про що зазначено в ухвалі суду від 05.12.2022 р.

Разом з тим, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст..86 ГПК України.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до норм ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч.3 ст.13, ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Так, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено вище, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує, що не підписував договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р., оскільки не мав намір такого відчуження.

Натомість відповідач у відзиві на позов та у поясненнях, наданих апеляційному суду, звертає увагу на правову позицію ОСОБА_1 у справі № 903/199/20, коли представник ОСОБА_1 протягом розгляду справи стверджувала про укладення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договору про продаж/відступлення частки в статутному капіталі. Звертає увагу, що у заявах у справі № 903/199/20, зокрема, у заяви про доповнення підстав позовних вимог від 28.10.2020 р., стверджувалось, що ОСОБА_2 як сторона договору купівлі-продажу своїх зобов`язань щодо оплати вартості частки в момент підписання договору не виконала, і у зв`язку із чим ОСОБА_1 також не виконав своїх зобов`язань стосовно її передачі ОСОБА_2 . Таким чином, представником ОСОБА_1 не заперечувалось наявність зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, натомість протягом розгляду справи № 903/199/20 представником ОСОБА_1 жодного разу не було заявлено, що договір ОСОБА_1 не підписувався, тому є недійсним.

Таким чином, відповідачка звертає увагу суду, що до 02.11.2020 р. ні позивач, ні його представник не заявляли про недійсність правочину, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність позову у даній справі. Крім того, відповідачкою заявлено про застосування позовної давності, оскільки позивачу з 20.03.2013 р. було відомо про підписання договору і відчуження частки.

Колегія суддів звертає увагу, що докази, які були надані сторонами в процесі розгляду справи та одержані судом, направлені на спростування позицій кожної із сторін. З метою перевірки обставин, які є підставою позову, судом призначались у справі судові почеркознавчі експертизи (в т.ч. додаткові), однак всі висновки експертів свідчать про неможливість встановити шляхом експертного дослідження, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» на договорі купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 р.

Таким чином, обставина непідписання позивачем договору є недоведеною, і твердження позивача щодо непідписання оспорюваного договору не можуть бути оцінені як більш вірогідні, аніж заперечення відповідача.

Натомість позивач в апеляційній скарзі посилається на норми Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і стверджує про вибуття зі складу учасників ТОВ "Офісно-торговий центр" в інший спосіб - на підставі заяви про вихід, а не відчуження частки. Оскільки будь-які докази такого (заява, подана товариству, рішення тощо) суду не надані на підтвердження таких обставин, колегія суддів оцінює такі твердження позивача як необґрунтовані відповідно до норм ст..74, 76-80 ГПК України.

З огляду на предмет позову судом не досліджуються обставини виконання оспорюваного договору - факт оплати вартості частки у розмірі 1100 грн. ОСОБА_2 чи складання акту про передачу частки ОСОБА_1 та її прийняття покупцем ОСОБА_2 . Разом з тим, позивачем не спростовано доводів відповідача про підтвердження волевиявлення у позивача на відступлення частки у товаристві шляхом укладення з ОСОБА_2 20.03.2013 р. договору купівлі-продажу (відступлення) частки, оскільки з 2013 року ОСОБА_1 не відображає такі корпоративні права у Єдиному державному реєстрі декларацій про майновий стан відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

За змістом ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» судді є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок осіб, які є суб`єктами декларування визначених у статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) декларацію, яка охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Звертається увага, що декларації (зміни до декларацій) судді Торчинюка Вадима Георгієвича з 2013 року доступні на офіційному веб-сайті НАЗК, натомість будь яких пояснень/спростувань стосовно невідображення у деклараціях з 2013 року відповідного корпоративного права як частки у статутному капіталі (майні) товариства з обмеженою відповідальністю суду у даній справі не надано.

Як зазначено вище, колегія суддів враховує, що залишились непідтвердженими доводи позивача/скаржника, що в даному випадку відбувся вихід ОСОБА_1 з числа учасників в інший спосіб - на підставі заяви про вихід, а не відчуження частки, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами такого факту - позивачем не надано примірника заяви про вихід, доказів надіслання такої заяви про вихід товариству тощо.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, колегією суддів враховано, що у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Із впровадженням нової редакції статті 79 ГПК "Вірогідність доказів" в господарському процесі впровадждено стандарт доказування "вірогідності доказів", що підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд на практиці неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Дана правова позиція застосована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), а також викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Керуючись нормами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено відсутність волевиявлення на укладення правочину купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі, не спростовано правомірності внесення відомостей до ЄДРПОУ у частині зміни учасників ТОВ "Торгово-офісний центр" та внесення у зв`язку з цим змін до статуту товариства.

За висновками колегіі суддів рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2022 р. у справі № 903/808/20 про відмову у задоволенні позову ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову по суті заява про застосування позовної давності судом не розглядається.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2022 р. у справі № 903/808/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 903/808/20 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 09.05.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.