Ухвала

від 09.05.2023 по справі 712/117/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/117/23

Провадження №1-кс/712/1860/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, посилаючись на те, що ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 10-11 січня 2023 року у справах № 712/191/23 та інших, в рамках кримінального провадження № 62022100140000110 від 18.11.2022 року було задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт на належне ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на праві приватної власності майно, перелічене в резолютивних частинах даних ухвал суду.

На даний час, на їхнє глибоке переконання, є необхідність для ухвалення рішення про скасування арештів, про які йшлося вище, у зв`язку із тим, що низка фактів та обставин, якими обґрунтовувалися клопотання слідчого та прокурора про арешт майна, не тільки не отримали свого підтвердження в ході досудового розслідування, але й спростовуються документальними доказами, які долучаються до даної заяви, що перетворює подальше продовження арешту на наше майно на необґрунтоване переслідування громадянина і підприємця з боку державного органу.

На підтвердження такої своєї правової та фактологічної позиції просять суд звернути увагу на нижченаведену аргументацію.

Зважаючи на те, що Черкаським апеляційним судом були залишені в силі всі ухвали суду першої інстанції, якими арешт було накладено, але орган досудового розслідування, маючи більш, ніж достатньо, часу для проведення відповідних слідчих дій, не зміг довести необхідність продовження арешту на наше майно, вважають, що на даний час постала необхідність звернення до суду із даним клопотанням.

Зрештою, як з огляду на зміст витягу з ЄРДР у КП № 62022100140000110 від 18.11.2022 року, так і опираючись на зміст клопотання про арешт майна, необхідно дійти однозначного висновку про те, що орган досудового розслідування в якості речових доказів цікавить радше не безпосередньо предмети, які були арештовані відповідними ухвалами суду, а саме рухоме і нерухоме майно, яке перебуває на території України і яке само по собі не було предметами чи знаряддями злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, розслідуванням якого зайняті ДБР і прокуратура Черкаської області, а документи, що свідчать про вчинення тих чи інших злочинних на думку ОДР дій невстановлених осіб Черкаської митниці, якими по суті є договори, угоди, правочини та інші документарні варіанти фіксації вчинення тих чи інших юридично значимих дій, вчинених задля заниження експортної ціни на агропродукцію як форми фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Тобто, процесуального змісту у продовженні арешту на нижчеперелічене майно на даний час вже не існує, так як орган досудового розслідування самостійно визначив доказові пріоритети в даному кримінальному провадженні, в контекст яких арештоване майно не вкладається за жодних обставин.

Саме на орган досудового розслідування та прокуратуру кримінальний процесуальний закон покладає обов`язок доведення необхідності вчинення чи продовження тих чи інших процесуальних дій чи процедур. В той же час, на даний момент ні слідчий, ні прокурор не в змозі надати об`єктивних пояснень щодо необхідності продовження арешту нижченаведеного майна, що робить продовження такого статусу для останнього прямим втручанням у право власника реалізувати свої повноваження щодо володіння, розпорядження та користування даним майном.

Захист цього права передбачений не тільки Конституцією України, але Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Багаточисельні рішення ЄСПЛ з цього приводу, в тому числі і ухвалені проти держави Україна, не дають підстав для сумніву у необхідності дотримуватися положень Конвенції на будь-якому етапі досудового розслідування.

З огляду на це просить суд звернути увагу на нижченаведене.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.01.2023 у справі № 712/117/23 накладено арешт на документи, предмети вилучені у ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: аркуш паперу формату «А 4» з друкованими текстом із заголовком з рукописними записами «Документы в «АТЮ»; частина аркуша паперу формату «А 4» з друкованим текстом із зазначенням назв юридичних осіб; копія кредитного договору № 1001-041-3213 від 2 червня 2017 року; заява громадянина російської федерації ОСОБА_4 № 843 на відкриття банківського рахунку для здійснення операцій з використанням банківської розрахункової карти «MIR ДЕБЕТ ОБЕЗЛИЧ»; грошові кошти в сумі 1800 доларів США (18 банкнот номіналом по 100 доларів США).

Щодо зазначених вище речових доказів, просить суд врахувати те, що заява, про яку йдеться вище належить не власнику квартири, і звідки вона з`явилася у його квартирі він не знає. Більше того, сам по собі текст даного «документу», копія якого долучалася органом досудового розслідування до клопотання про арешт, не містить жодної визнаної у об`єктивній реальності правоохоронних та судових органів ознаки того, що мова у ньому йде про факт чи подію, які дійсно відбулися, а не гіпотетично інтерпретуються.

Також, вважає за необхідне наголосити суду на тому, що сам по собі факт укладання кредитної угоди із будь-яким банком не може свідчити про наявність в таких діях складу злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України. Наша країна і після 2014 року вимушена провадити комерційну діяльність із російською федерацією, отримуючи платежі за транзит газу до країн Європи, а також сплачуючи до початку повномасштабної війни окупанту грошові кошти за відпрацьоване ядерне паливо українських АЕС. Більше того, до 25 листопада 2015 року Україна сплатила росії за газ та нафту мільярди доларів, таким чином провадячи господарську діяльність із країною-агресором.

Крім цього, просить звернути увагу на ту обставину, що самі по собі грошові кошти без їх конкретної прив`язки до обставин ймовірного на думку сторони обвинувачення злочину не можуть бути доказом будь чого, так як за будь-якої обставин не уявляється за можливе ідентифікувати саме дані кошти як предмет чи знаряддя злочину, фабула якого зазначена у витягу в ЄРДР, що наявний в матеріалах кримінального провадження.

Тобто, продовження арешту на вищезазначене майно не має під собою процесуально виправданого підґрунтя, а тому даний арешт підлягає скасуванню

Просить скасувати арешт на рухоме і нерухоме майно, а також корпоративні права та статутні капітали, накладений ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.01.2023 у справі № 712/117/23, на документи, предмети вилучені у ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: аркуш паперу формату «А 4» з друкованими текстом із заголовком з рукописними записами «Документы в «АТЮ»; частина аркуша паперу формату «А 4» з друкованим текстом із зазначенням назв юридичних осіб; копія кредитного договору № 1001-041-3213 від 2 червня 2017 року; заява громадянина російської федерації ОСОБА_4 № 843 на відкриття банківського рахунку для здійснення операцій з використанням банківської розрахункової карти «MIR ДЕБЕТ ОБЕЗЛИЧ»; грошові кошти в сумі 1800 доларів США (18 банкнот номіналом по 100 доларів США).

Представник скаржника в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про день та час, про що свідчить розписка.

Прокурор до судового засідання надала суду заяву в якій просила суд слухати клопотання без її участі та відмовити в ньому за необгрунтованістю.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що Черкаською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62022100140000110 від 18.11.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, що перебуває у проваджені слідчих Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

10.01.2023 року ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, накладено, в межах кримінального провадження № 62022100140000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, арешт на документи, предмети вилучені у ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: аркуш паперу формату «А 4» з друкованими текстом із заголовком з рукописними записами «Документы в «АТЮ»; частина аркуша паперу формату «А 4» з друкованим текстом із зазначенням назв юридичних осіб; копія кредитного договору № 1001-041-3213 від 2 червня 2017 року; заява громадянина російської федерації ОСОБА_4 № 843 на відкриття банківського рахунку для здійснення операцій з використанням банківської розрахункової карти «MIR ДЕБЕТ ОБЕЗЛИЧ»; грошові кошти в сумі 1800 доларів США (18 банкнот номіналом по 100 доларів США).

В силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до п. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси 10 січня 2023 року, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вилучене під час огляду майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України для речового доказу.

Крім того, відповідно до ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2023 року клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100140000110 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України, про передачу речових доказів для здійснення заходів управління ними - задоволено.

Передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління вказаним майном, корпоративними правами та статутним капіталом в порядку та на умовах, передбачених ст.ст. 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно.

За таких обставин такий довід заявника не може бути підставою для скасування арешту.

На даний час, по кримінальному провадженню № 62022100140000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, триває досудове розслідування та проводяться слідчі дії.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2023 року про накладення арешту на майно залишено без змін. Черкаським апеляційним судом, перевірялася обгрунтованість клопотання та підстави накладення арешту.

Заявником не доведено факту необґрунтованості ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2023 року та не доведено підстав, що відпала потреба у накладенні даного арешту.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Оскільки на час накладання арешту судом проведено детальний аналіз вищевказаних обставини кримінального провадження, крім того, кримінальне провадження № 62022100140000110, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України не закрито, досудове розслідування триває, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає до задоволення за відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 174 КПК України.

Відповідно до позиції Верховного суду викладеної у постанові від 14 березня 2023 року у справі № 760/5570/22 колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, і сформулювати такий висновок про застосування норм процесуального права у цьому питанні:

Оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, слід дійти висновку, що положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1