Рішення

від 11.04.2023 по справі 308/3335/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3335/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді- Дегтяренко К.С.,

при секретарі судового засідання - Чейпеш В.В.

за участі учасників справи:

представника позивача адвоката Майстренко Н.М.

представника відповідача Белякова А.

представника відповідача адвоката Радь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ПП "Нікіта" про встановлення земельного сервітуту,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, ПП "Нікіта" про встановлення земельного сервітуту в якій просить, встановити безоплатний і безстроковий земельний сервітут між ним та представником власника суміжної ділянки у вигляді створення можливості проходу та проїзду частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, на яку поширюється право сервітуту, площею 0,0618 га відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги мотивує тим, що пунктом 1.10. рішення Ужгородської міської ради № 1989 від 04 червня 2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 (надалі - Позивач) земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 та передано її у власність.

24 липня 2020 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехманом О.А. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки та присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2133905421101.

Станом на момент здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 можливість здійснення пішохідного доступу чи проїзду транспортним засобом до належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 землеволодіння відсутня.

Суміжною до належного Позивача землеволодіння є ділянка з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, що є комунальною власністю і зареєстрована за Ужгородською міською радою, площею 5,43 га та призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для будівництва готельно-торгівельно-житлового комплексу.

Положення ЗК України та ЦК України гарантують ОСОБА_1 право на звернення щодо встановлення сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку до її власника та органів державної влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, містобудівною документацією «Детальний план територій, обмежених вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 авеню» визначено в тому числі і схему руху автомобільного транспорту суміжною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 до об`єктів майбутньої багатоквартирної забудови комплексу «5 авеню» та схему розміщення на ній автомобільних стоянок, що створює можливість проїзду транспорту до землеволодіння Позивача вже наявними чи запланованими шляхами в порядку статті 99 ЗК України без зміни їх цільового призначення чи обмеження прав власника суміжної ділянки.

Надання Позивачу можливості здійснення проїзду транспортним засобом до належної йому земельної ділянки запланованими під`їзними шляхами, що затверджені детальним планом територій, жодним чином не порушуватиме земельних прав власника суміжної земельної ділянки, відповідатиме принципам добросусідства та вимогам щодо цільового призначення обох землеволодінь.

Позивачем було подано заяву на адресу Ужгородської міської ради від 03 серпня 2020 року щодо встановлення земельного сервітуту на вимогу заявника між ним та представником власника суміжної ділянки - Ужгородською міською радою у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку, належну територіальній громад міста, а також укладення з ОСОБА_1 договору щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку.

10 вересня 2020 року Ужгородською міською радою VII скликання було прийнято рішення №2107 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пунктом 1.9 якого було дозволено приватному підприємству «Нікіта» поновити договір оренди строком на 5 років земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:30:001:0101) площею 0,54300 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 тільки за умови укладання договорів сервітуту на право проїзду транспортними засобами по належних земельних ділянках по проектованих під`їзних шляхах, що визначені в детальному плані території.

11 вересня 2020 року комісією з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства було розглянуто під №9 порядку данного звернення Позивача щодо встановлення земельного сервітуту і вирішено рекомендувати заявнику замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

На виконання рекомендації комісії ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 щодо виготовлення технічної документації із землеустрою про встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Розробленим в подальшому проектом (додається) було визначено схему розміщення сервітуту по належним земельним ділянкам по проектованим під`їзним шляхам, які визначені в детальному плані території. Згідно з цим проектом площа частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, склала 0,0618 га.

01 грудня 2020 року Позивач разом із власником сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:29:001:0297, що також не забезпечена пішохідним доступом чи можливістю проїзду до неї транспорту, було подано колективне звернення до Ужгородської міської ради щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 та укладення з ними договору щодо встановлення земельного сервітуту. До звернення заявниками додано проект договору про встановлення земельного сервітуту на 2 аркушах та технічну документацію із землеустрою частини земельної ділянки, за рахунок якої планується ; встановити земельний сервітут, на 3 аркушах.

08 грудня 2020 року Ужгородською міською радою було надано відповідь на колективне звернення за № КО-2894, відповідно до змісту якої до відома Позивача була доведена наступна позиція органу місцевого самоврядування:

- станом на момент звернення ( 01 грудня 2020 року) були відсутні правові підстави, визначені статтею 31 ЗУ «Про оренду землі», які б встановлювали факт припинення договірних відносин між Ужгородською міською радою та ПП «Нікіта»;

- станом на момент звернення (01 грудня 2020 року) не було правових підстав для підписання запропонованого ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 договору встановлення земельного сервітуту через відсутність рішення Ужгородської міської ради про встановлення сервітуту, яке передбачене п.6.1. «Тимчасового порядку встановлення обмеженого користування та укладення договору земельного сервітуту щодо земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 178 від 03 червня 2011 року;

- надана додатком до колективного звернення технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовлена ФОП ОСОБА_2 , повинна бути погоджена землевласником та землекористувачем і затверджена особою, яка набуває право суборенди або сервітуту;

- питання про укладання договору земельного сервітуту з міськрадою або її структурними підрозділами може бути вирішене винятково після прийняття відповідного рішення представницьким органом.

Вважає таку відповідь безпідставною та невмотивованою.

Станом на дату подання позову правовідносини в частині оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 не оформлено належним чином.

Враховуючи наведене вище, можна стверджувати, що на момент звернення Позивача щодо встановлення земельного сервітуту єдиним законним власником і користувачем ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 є територіальна громада міста Ужгорода.

За викладених обставин іншим як звернення до суду про встановлення сервітуту, неможливо забезпечити повноцінне користування Позивачем належною йому на праві власності земельною ділянкою, а ОСОБА_1 вважає за належне звернутися до суду про встановлення за рішенням суду сервітуту - обмеженого права користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 площею 0.0618 га. землеустрою частини земельної ділянки, за рахунок якої планується ; встановити земельний сервітут, на 3 аркушах.

Вважає, що ним, вжито всіх можливих і передбачених чинним законодавством заходів для встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки , а тому інакше як судовим рішенням не має можливості встановити земельний сервітут, тому змушений звернутись до суду.

Відповідачі у встановлений строк не скористались своїм правом на подання відзиву.

22 березня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в справі.

13 травня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за клопотанням позивача залучено співвідповідача у справі ПП «Нікіта».

06.06.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 08.09.2023 року сторони надали наступні пояснення:

-представник позивача адвокат Майстренко Н.М. позовні вимоги підтримала зазначила , що в інакший спосіб встановити сервітут не має можливості, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

-позивач ОСОБА_1 не з`явився, скористався своїм правом на участь у судовому заіданні через свого представника;

-представник відповідача Ужгородської міської ради Беляков А. відносно позову заперечив, зазначив, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді ПП «Нікіта», а тому питання земельного сервітуту має вирішуватись між фактичними землекористувачами, до яких міська рада не відноситься;

-представник відповідача адвокат Радь І.І. відносно задоволення позову заперечив, зазначив, що суміжна з ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в оренді ПП «Нікіта», підприємство здійснює забудову, станом на 2020 рік, будівництво було зупинене, однак на даний час відновлено і поступово триває. Земельна ділянка, як цього вимагають будівельні норми огороджена під час будівництва для безпеки, встановити сервітут на земельній ділянці де ведуться будівельні роботи, є не можливим, оскільки не змеоже забезпечити безпеку для того ж позивача під час будівництва. Крім того між земельною ділянкою ОСОБА_1 та їх земельною ділянкою існує розрив. Крім того позивачем не представлено жодних доказів, що вказаний сервітут не можливо встановити в інший спосіб, відсутній відповідний висновок спеціаліста, що це єдиний шлях встановлення проїзду. При цьому поруч знаходяться земельні ділянки інших землекористувачів.

В подальшому у судових засіданнях, сторони підтримали свої пояснення.

Представник позивача адвокат Майстренко Н.М. в судовому засіданні 11.04.2023 року зазначила, що вони не заперечують, відносно тимчасового сервітуту, з метою доступу до своєї ділянки ОСОБА_1 .

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, отриманої ним на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1989 від 04 червня 2020 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 та передано її у власність.

Суміжною до належного ОСОБА_1 землеволодіння є ділянка з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, що є комунальною власністю і зареєстрована за Ужгородською міською радою, площею 5,43 га та призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для будівництва готельно-торгівельно-житлового комплексу.

Вказана земельна ділянка згідно рішення Ужгородської міської ради передана в оренду ПП «Нікіта», згідно рішення від 10.09.2020 року № 2107, договір оренди поновлено на 5 років, рішенням Ужгородської міської ради від 30.03.2021 року № 149 внесені зміни у вказане рішення, яким виключено з рішення міської ради № 149 умови, щодо укладення договорів сервітуту на право проїзду.

Станом на момент здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 можливість здійснення пішохідного доступу чи проїзду транспортним засобом до належного ОСОБА_1 землеволодіння відсутня.

Позивачем було подано заяву на адресу Ужгородської міської ради від 03 серпня 2020 року щодо встановлення земельного сервітуту на вимогу заявника між ним та представником власника суміжної ділянки - Ужгородською міською радою у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку, належну територіальній громад міста, а також укладення з ОСОБА_1 договору щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку.

11 вересня 2020 року комісією з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства було розглянуто під №9 порядку данного звернення Позивача щодо встановлення земельного сервітуту і вирішено рекомендувати заявнику замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

ФОП ОСОБА_2 розроблено проект, яким визначено схему розміщення сервітуту по належним земельним ділянкам по проектованим під`їзним шляхам, які визначені в детальному плані території. Згідно з цим проектом площа частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, склала 0,0618 га.

Ужгородською міською радою відмовлено у підписанні договору, щодо встановлення земельного сервітуту, через відсутність правових підстав, пов`язаних із переданням вказаної земельної ділянки в оренду ПП «Нікіта».

Крім того, судом з пояснень сторін встановлено, що будівництво позивачем не розпочато.

Крім того представником позивача надано відеодоказ, а саме диск із фотознімками земельної ділянки ОСОБА_1 та суміжних земельних ділянок.

Разом з тим вказаний доказ, суд не може взяти до уваги, оскільки такий надійшов до суду 27.01.2023 року, після призначення справи до судового розгляду та початку розгляду справи по суті (надання сторонами пояснень) тобто із порушенням встановленого ЦПК України порядку та строків. Крім того представник позиванач не клопотала перед судом про поновлення такого строку та не обгрунтувала, чому вказаний доказ не міг бути представлений суду у строки і спосіб встановлений ЦПК України.

Однак, з пояснень сторін встановлено, що останні не заперечують того факту, що крім земельної ділянки яка перебуває в оренді ПП «Нікіта», поруч із ділянкою ОСОБА_1 , знаходяться і інші ділянки, які перебувають у приватній власності громадян.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України визначеноправо кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, щонормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819 св 20), від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169 св 21), від 01 лютого 2023 року справа № 345/4572/20 (провадження № 61-7577 св 22).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позивачем недоведено того, що використання його земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПП «Нікіта», як і не доведено неможливості задовольнити їх потреби іншим способом.

Суду не надано жодного доказу, що позивачем вивчались можливості встановлення сервітуту в інший спосіб, через інші суміжні земельні ділянки, що для з`ясування вказних обставин залучались відповідні спеціалісти, проводились експертизи тощо.

При цьому, суд погоджується з думкою представника відповідача ПП «Нікіта», що відповідь управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31.05.2021 року № 6/20-16, не може бути единим і безумовним доказом того, що не існує інших варіантів встановлення земельног сервітуту, вказаний лист має інформаційний характер з нього не випливає на підставі яких фактичних, технічних даних управління прийшло до такого висновку, які дії для цього вчинялись, які варіанти вивчались та прорахоувувались.

Щодо тверджень представника позивача, що ОСОБА_1 погоджується і на встановлення строкового земельного сервітуту, який на його думку дозволить йому швидше здійснити будівництво на своїй ділянці ніж ПП «Нікіта» здійснить будівництво багатоквартирного комплексу, суд не може такі брати до уваги, оскільки вони не відповідають позовним вимогам позивача, а будь якого уточнення позовних вимог у строк та у відповідності до вимог ЦПК України суду не подавалось.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до позовних вимог, позивач просить встановити безоплатний і безстроковий земельний сервітут між ним та представником власника суміжної ділянки Ужгородської міської ради у вигляді створення можливості проходу та проїзду частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, на яку поширюється право сервітуту, площею 0,0618 га відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою. Однак вподальшому, після встановлення обставин перебування вказаної земельної ділянки в оренді, а саме орендарем є ПП «Нікіта», останні були залучені в якості співвідповідача, разом з тим ні позивачем ні його представником позовні вимоги не уточнювались, а залишились попередніми з вимогою до Ужгородської міської ради, яка вже не є землекористувачем.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності і взаємозв`язку між собою достатніми доказами своювимогу про встановлення земельного сервітуту саме за рахунок земельної ділянки яка перебуває в корисуванні ПП «Нікіта», та ця вимога поза розумним сумнівом не знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,3,10,12,13,76-81,89,258,259,263-265,273,279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ПП "Нікіта" про встановлення земельного сервітуту залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Ужгородська міська рада, (ЄДРПОУ - 33868924), що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова,3;

Відповідач: ПП "Нікіта" (ЄДРПОУ - 22098264), що знаходиться за адресою: 88008, м. Ужгород, вул. Минайська, 67/191.

Повний текст рішення складено 20.04.2023 року.

Суддя К.С. Дегтяренко