Постанова

від 28.11.2023 по справі 308/3335/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3335/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

з участю секретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2023 року (у складі судді Дегтяренко К.С.) за позовом ОСОБА_1 Ужгородської міської ради та приватного підприємства «Нікіта» про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив установити безоплатний і безстроковий земельний сервітут на вимогу ОСОБА_1 між ним і представником власника суміжної ділянки Ужгородською міською радою, у вигляді створення можливості проходу та проїзду частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, на яку поширюється право сервітуту, площею 0.0618 га відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_2 . Технічної документації із землеустрою.

Заявлені вимоги обґрунтував такими обставинами.

Рішенням Ужгородської міської ради № 1989 від 04.06.2020 р. (п.1.10.) затверджено проект землеустрою щодо відведення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 та передано її у власність.

24.07.2020 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехманом О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки та присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2133905421101.

Станом на момент здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 можливість здійснення пішохідного доступу чи проїзду транспортним засобом до належного ОСОБА_1 землеволодіння відсутня.

Суміжна земельна ділянка площею 5,43 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва готельно-торгівельно-житлового комплексу, з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, є комунальною власністю і зареєстрована за Ужгородською міською радою.

Містобудівною документацією «Детальний план територій, обмежених вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською та територією житлового комплексу «5 авеню» визначено, в тому числі і схему руху автомобільного транспорту суміжною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 до об`єктів майбутньої багатоквартирної забудови комплексу «5 авеню» та схему розміщення на ній автомобільних стоянок, що створює можливість проїзду транспорту до землеволодіння позивача вже наявними чи запланованими шляхами в порядку ст. 99 ЗК України без зміни їх цільового призначення чи обмеження прав власника суміжної ділянки.

03.08.2020 р. позивач подав заяву на адресу Ужгородської міської ради щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку, належну територіальній громад міста, а також укладення з ОСОБА_1 договору щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку.

10.09.2020 р. Ужгородською міською радою VII скликання було прийнято рішення № 2107 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пунктом 1.9 якого було дозволено приватному підприємству «Нікіта» поновити договір оренди строком на 5 років земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:30:001:0101) площею 0,54300 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , за умови укладання договорів сервітуту на право проїзду транспортними засобами по належних земельних ділянках по проектованих під`їзних шляхах, що визначені в детальному плані території.

11.09.2020 р. комісією із вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок і додержання добросусідства звернення позивача щодо встановлення земельного сервітуту розглянуто і вирішено рекомендувати заявнику замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

Розробленим проектом було визначено схему розміщення сервітуту по спроектованих під`їзних шляхах, які визначені в детальному плані території, та площу відповідної земельної ділянки в розмірі 0,0618 га.

01.12.2020 р. позивач разом із власником сусідньої земельної ділянки, яка також не забезпечена пішохідним доступом чи можливістю проїзду до неї транспорту, подали колективне звернення до Ужгородської міської ради щодо встановлення земельного сервітуту у вигляді створення можливості проходу та проїзду через суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 та укладення з ними договору щодо встановлення земельного сервітуту. До звернення заявниками додано проект договору про встановлення земельного сервітуту на 2-х аркушах і технічну документацію із землеустрою частини земельної ділянки, за рахунок якої планується встановити земельний сервітут.

08.12.2020 р. Ужгородська міська рада у відповідь зазначила, що станом на момент звернення (01.12.2020 р.) були відсутні правові підстави, визначені ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», які б встановлювали факт припинення договірних відносин між Ужгородською міською радою та ПП «Нікіта»; не було правових підстав для підписання запропонованого ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_3 договору встановлення земельного сервітуту через відсутність рішення Ужгородської міської ради про встановлення сервітуту, яке передбачене п.6.1. «Тимчасового порядку встановлення обмеженого користування та укладення договору земельного сервітуту щодо земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 178 від 03.06.2011 р.; надана додатком до колективного звернення технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, повинна бути погоджена землевласником та землекористувачем і затверджена особою, яка набуває право суборенди або сервітуту; питання про укладання договору земельного сервітуту з міськрадою або її структурними підрозділами може бути вирішене винятково після прийняття відповідного рішення представницьким органом.

Позивач вважає, що на момент його звернення про встановлення земельного сервітуту єдиним законним власником і користувачем ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101 є територіальна громада м. Ужгород.

Рішенням Ужгородськогоміськрайонного судувід 11.04.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради та ПП «Нікіта» про встановлення земельного сервітуту залишено без задоволення.

Указане рішення мотивоване тим, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності і взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу про встановлення земельного сервітуту саме за рахунок земельної ділянки яка перебуває у користуванні ПП «Нікіта» і ця вимога поза розумним сумнівом не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

У апеляційній скарзі адвокат Майстренко Н.М. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вважає судове рішення таким, що не відповідає засадам верховенства права та завданню цивільного судочинства, а висновки суду не узгоджуються із встановленими обставинами. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-Судом не встановлено обставини, що існує інша, доведена в суді належними достовірними доказами можливість, спосіб, шлях тощо позивачу для проходу/проїзду на свою земельну ділянку;

- Суд не дав належної оцінки всім поданим сторонами доказам (зокрема: зверненню позивача до ПП «Нікіта» з проханням погодити договір установлення сервітуту, викопіювання із проектного плану містобудівної документації, висновку управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31.05.2021 р.) та не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу сторін;

-Суд не дав оцінки суперечливій поведінці Ужгородської міської ради як відповідача в питанні сервітуту;

Письмового відзиву на скаргу не подано.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Майстренко Н.М., підтримала скаргу в повному обсязі.

Решта учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і довідками про доставку електронного листа. Заяв або клопотань із приводу неявки від них не надходило.

За таких обставин колегія суддів вважає доцільним розглянути справу, оскільки правова аргументація відсутніх учасників відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції установив наступні факти й обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, отриманої ним на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1989 від 04.06.2020 р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_1 та передано її у власність.

Суміжною до належного ОСОБА_1 землеволодіння є ділянка з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, яка є комунальною власністю і зареєстрована за Ужгородською міською радою, площею 5,43 га, за призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для будівництва готельно-торгівельно-житлового комплексу.

Указана земельна ділянка передана в оренду ПП «Нікіта». Так, рішенням Ужгородської міської ради від 10.09.2020 р. № 2107 указаному підприємству затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та поновлено договір оренди строком на 5 років, а рішенням цієї ж ради від 30.03.2021 р. № 149 виключено з указаного рішення № 2107 умови щодо укладення договорів сервітуту на право проїзду.

Станом на момент здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:001:0177 можливість здійснення пішохідного доступу чи проїзду транспортним засобом до належного ОСОБА_1 землеволодіння відсутня.

Позивачем було подано заяву на адресу Ужгородської міської ради від 03.08.2020 р. щодо встановлення земельного сервітуту, а 11.09.2020 р. комісією із вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства рекомендовано заявнику замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

ФОП ОСОБА_4 було розроблено проект, яким визначено схему розміщення сервітуту по проектованих під`їзних шляхах, які визначені в детальному плані території. Згідно з цим проектом площа частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, склала 0,0618 га.

Ужгородською міською радою відмовлено у підписанні договору щодо встановлення земельного сервітуту через відсутність правових підстав, пов`язаних із переданням указаної земельної ділянки в оренду ПП «Нікіта».

Умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 р. у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819 св 20), від 12.04.2022 р. у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169 св 21), від 01.02.2023 р. справа № 345/4572/20 (провадження № 61-7577 св 22).

За таких обставин і враховуючи відповідні норми матеріального та процесуального права суд виснував, що позивачем не доведено того, що використання його земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПП «Нікіта», як і не доведено неможливості задовольнити їх потреби іншим способом.

Суду не надано жодного доказу, що позивачем вивчались можливості встановлення сервітуту в інший спосіб, через інші суміжні земельні ділянки, що для з`ясування указаних обставин залучались відповідні спеціалісти, проводились експертизи тощо, а лист-відповідь управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31.05.2021 р. № 6/20-16 не може бути єдиним і безумовним доказом відсутності інших варіантів встановлення земельного сервітуту, оскільки цей лист має інформаційний характер і з нього не видно, на підставі яких фактичних і технічних даних управління прийшло до такого висновку, які дії для цього вчинялись, які варіанти вивчались та прораховувались.

Твердження представника позивача, що ОСОБА_1 погоджується і на встановлення строкового земельного сервітуту, суд не бере до уваги як суперечне позовним вимогам, а будь якого уточнення позовних вимог у строк та відповідно до вимог ЦПК України суду не подавалось.

Окрім того, позивач просить установити безоплатний і безстроковий земельний сервітут між ним і представником власника суміжної ділянки Ужгородською міською радою, однак у подальшому, після встановлення орендаря цієї ділянки ПП «Нікіта», яке було залучено до участі в справі як співвідповідач, сторона позивача заявлену вимогу не уточнювала.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ст. 100 ЗК України).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

З урахуванням викладених норм права можна зробити висновок, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.

У постановах Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 487/4106/14-ц, від 19.06.2019 р. у справі № 925/603/18, від 17.10.2019 р. у справі № 484/690/16-ц, від 08.12.2021 р. у справі № 686/18456/18 зазначено, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Тобто, аналіз чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду дозволяє резюмувати, що обов`язковою передумовою для встановлення сервітуту повинно бути:

-звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними в подальшому заявленими у позові;

-наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту.

Аналогічний зазмістом висновоквикладений упостановах ВерховногоСуду від 12.01.2022р.у справі№ 663/917/17,від 19.01.2022р.у справі№ 363/620/19,від 12.04.2022р.у справі№ 306/612/20, від 01.02.2023 р. у справі № 345/4572/20.

Якщо позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості користуватися належним йому на праві власності майном у зв`язку з відсутністю у нього доступу до земельної ділянки будь-яким іншим способом, то відсутні підстави для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникли при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Так,довід апелянтапро те,що судомне встановленоіснування іншої,доведеної усуді належнимидостовірними доказамиможливості (способу,шляху тощо)позивачу дляпроходу/проїздуна своюземельну ділянку,не заслуговуєна увагу,оскільки успірних правовідносинахсаме напозивача лягаєтягар доказування,тобто доведеностібезальтернативного способузахисту свогоправа власниказемельної ділянкиу вигляді встановлення земельного сервітуту.

До того ж, згідно з «Детальним планом території, обмеженої вулицями Вірменською, Кавказькою, Університетською і територією житлового комплексу «5 Авеню», затвердженим рішенням Ужгородської міської ради № 1296 від 11.10.2018 р. передбачено під`їзди, внутрішньо квартальні проїзди, вуличний простір та автомобільні стоянки, за рахунок яких може бути забезпечено прохід і проїзд до земельної ділянки позивача, тобто можливість користування такою запроектована (т.1, а.с.99-100).

Твердження апелянта про те, що суд не дав належної оцінки всім поданим сторонами доказам (зокрема: зверненню позивача до ПП «Нікіта» з проханням погодити договір установлення сервітуту, викопіюванню із проектного плану містобудівної документації, висновку управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31.05.2021 р.) та не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу сторін, спростовується матеріалами справи, технічним записом і протоколом судового засідання, письмові зауваження щодо неповноти або неправильності запису яких позивач не подавав.

Колегія суддів відхиляє також і довід апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінки суперечливій поведінці Ужгородської міської ради як відповідача в питанні сервітуту, оскільки жодне рішення, дія і бездіяльність міськради з указаного приводу позивачем не оскаржено.

Також належитьзауважити,що позивач остаточно просивустановити безоплатнийі безстроковийземельний сервітутміж нимі представникомвласника суміжноїділянки Ужгородською міськоюрадою,хоча користувачем(орендарем)цієї земельноїділянки (з кадастровим номером 2110100000:30:001:0101, на яку поширюється право сервітуту), є ПП «Нікіта», до якого позивач із пропозицією про установлення (а не погодження) сервітуту не звертався.

Решта доводів апеляційної скарги (питання законності чи незаконності втручання у право позивача на мирне володіння майном, незастосування до спірних правовідносин ст. 39 Закону України (використання земель житлової та громадської забудови), ст.ст. 2, 17 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 2, 5, 8 ч.3, 16 ч.1, 17 ч.1, 19 ч.1, 25 ч.ч.1-2, 26 ч.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») на правильність висновків суду першої інстанції не впливають як неістотні.

У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував закон, що їх регулює, повно та всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 р.

Судді: