Рішення

від 23.03.2023 по справі 761/41773/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41773/21

Провадження № 2/761/4066/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунія М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» про відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди), -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача збитки в сумі 220 000,00 грн.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» на користь позивача збитки в сумі 260 000,00 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що до 28.11.2017 року власником нежилих приміщень з №1 по №10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А) будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .

Після цього право власності на приміщення набув ОСОБА_3 , який 06.06.2018 року відчужив приміщення позивачу за договором купівлі-продажу.

Як зазначила позивач, вона була власником приміщення з 06.06.2018 року по 27.07.2019 року (до моменту скасування судом запису про право власності позивача та подальшим протиправним заволодінням приміщеннями минулим власником ОСОБА_2 ).

Також позивач зазначає, що після купівлі приміщень вона отримувала орендну плату в розмірі 35 000,00 грн. від ОСОБА_4 , який орендував ці приміщення у ОСОБА_3 , а в подальшому від ОСОБА_5

ОСОБА_2 оскаржив перехід права власності на приміщення до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.01.2019 року (справа №761/26611/18) були скасовані рішення державних реєстраторів, які стали підставою для реєстрації права власності на приміщення за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В той же час рішенням суду не було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень. А тому позивач вважає, що вона залишилась власником нежитлових приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2018 року за №451 та з 27.07.2019 року позивач втратила можливість володіти нежилими приміщеннями, оскільки було скасовано право власності позивача на приміщення.

Так як в реєстрі речових прав була відсутня інформація про власника нежитлових приміщень, ОСОБА_2 скористався зазначеним та зареєстрував за собою право власності на приміщення.

В подальшому, 27.09.2019 року на підставі свого рішення як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» зазначені нежитлові приміщення передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», а 02.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» передало зазначені приміщення в іпотеку ОСОБА_6 .

Постановою Верховного Суду від 30.09.2020 року (справа №761/26611/18) було скасовано правову підставу через яку з права власності позивача вибуло нерухоме майно та підтверджено факт дійсності договорів купівлі-продажу, які визначають що власником приміщень є ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13.07.2021 року (справа №761/37809/20) відновлено право володіння та користування позивача нежитловими приміщеннями та 02.10.2021 року в реєстрі речових прав було відновлено право власності позивача на вказані приміщення.

Тому позивач зазначає, що вона в період з 27.07.2019 року по 02.10.2021 року не могла володіти, користуватись приміщеннями через протиправне заволодіння ними ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 здавав в оренду приміщення ОСОБА_7 за договором від 09.11.2020 року та отримував щомісячно дохід в розмірі 20 000,00 грн., тому за період з 10.12.2020 року по 09.01.2021 року та з 10.10.2021 року по 09.11.2021 року ОСОБА_2 отримав дохід в сумі 40 000,00 грн.

ОСОБА_7 за період з 09.11.2020 року по 10.09.2021 року сплатив ОСОБА_2 220 000,00 грн.

Після відновлення права власності позивача на приміщення, вона уклала договір оренди приміщень та отримувала щомісячно дохід в сумі 20 000,00 грн., а отже щомісячні доходи позивача не є абстрактними та були б отримані позивачем і лише неправомірні дії ОСОБА_2 , що полягали у неправомірному заволодінні приміщеннями стали підставою позбавлення позивача можливості отримувати щомісячний дохід від здачі приміщень в оренду.

ОСОБА_2 фактично отримував дохід з 09.11.2020 року по 10.09.2021 року, а з 27.09.2019 року по 09.11.2020 року дохід отримувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», а тому за 13 місяців позивач втратила прибуток в сумі 260 000,00 грн., які мають бути стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес».

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, звернулись до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність та просили задовольнити позовні вимоги.

Уповноважений представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, звернувся до суду з клопотанням про відкладення слухання справи. Відзив до суду не надходив.

Однак, враховуючи строки перебування справи в провадженні суду, відсутності доказів неявки представника відповідача в судове засідання з поважних причин, суд вважав за доцільне відхилити заявлене клопотання.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як визначено в ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 червня 2019 року справа № 910/422/18.

Як встановлено судом, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2017 року, ТОВ ««Фінансова компанія «Алькор Інвест», діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а ОСОБА_3 купив нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38398570 від 28 листопада 2017 року про реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_3 та здійснено відповідний запис про право власності № 23619430.

06 червня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С..

На підставі вказаного договору державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов К.С. 06 червня 2018 року прийняв рішення, індексний номер - 41473756 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1421175480000, нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з вказаного вбачається, що підставою для прийняття приватними нотаріусами, як державними реєстраторами, рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та здійснення відповідного запису про право власності були цивільно-правові угоди, а саме Договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21.01.2019 року (справа №761/26611/18) позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов Костянтин Сергійович про визнання протиправними дії та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень задоволено та визнано протиправними дії державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1421175480000, нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка була здійснена 28 листопада 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 23619430.

скасовано рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 28 листопада 2017 року, індексний номер - 38398570 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1421175480000, нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анісімова Костянтина Сергійовича від 06 червня 2018 року, індексний номер - 41473756 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1421175480000, нежилі приміщення з № 1 по № 10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2019 року було змінено підстави для задоволення позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак постановою Верховного Суду від 30.09.2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва 21 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анісімов Костянтин Сергійович про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень відмовлено.

Як встановлено Верховним Судом, судами не було встановлено те, що вказані договори були визнані судами недійсними, тому відповідно до ст. 204 ЦК України відносно вказаних договорів діє презумпція правомірності.

04 вересня 2019 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48517199 від 04 вересня 2019 року, яким за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 4513 від 23 липня 2007 року зареєстровано право власності на нежилі приміщення із № 1 по № 10, № V (групи приміщень № 26) (в літ.А) у АДРЕСА_1 , запис про право власності №33073971 та відкрито новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1906859980000.

27 вересня 2019 року ОСОБА_2 на підставі рішення № 2455 від 27 вересня 2019 року передано у власність ТОВ «Демітрафорес» нежилі приміщення із № 1 по № 10, № V (групи приміщень № 26) (в літ.А) у АДРЕСА_1 . Державна реєстрація правочину проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В.

02 жовтня 2019 року на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки № 368 від 02 жовтня 2019 року вказані нежилі приміщення передано в іпотеку ОСОБА_6 , запис про іпотеку № 33493245.

ОСОБА_2 не погодився із переходом права власності на нежилі приміщення та звернувся до суду з позовом.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про витребування майна та рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13.07.2021 року (справа №761/37809/20) позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено у повному обсязі - витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 06 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим Костянтином Сергійовичем; визнано недійсним договір іпотеки № 36 від 02 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою Олесею Володимирівною;

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №48517199 від 04.09.2019 та скасовано запис №33073971 від 22.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48909974 від 27.09.2019 та скасовано запис №33435144 від 27.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48972560 від 02.10.2019 та скасовано запис №33493245 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_6 права іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48971941 від 02.10.2019 та скасовано запис №33492631 від 02.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 10, № V (групи приміщень №26) (в літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №48517199 від 04 вересня 2019 року та запису № 33073971 від 22 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення залишено без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес», ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування державних реєстрацій прав стосовно спірного нерухомого майна скасовано, справу № 761/37809/20 в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року залишено без змін.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав, нежилі приміщенняз №1 по №10, №V (групи приміщень №26) (в літ. А) будинку АДРЕСА_1 :

з 06.06.2018 року по 27.07.2019 року були зареєстровані за ОСОБА_1

з 04.09.2019 року по 27.09.2019 року за ОСОБА_2 ,

з 27.09.2019 року по 02.10.2021 року право власності на вказані приміщення було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес»,

02.10.2021 року за ОСОБА_1 було відновлено реєстрацію права власності на зазначені нежилі приміщення.

При зверненні до суду та обґрунтуванні розміру упущеної вигоди позивач посилалася на договори оренди нежитлових приміщень.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що за договором оренди від 02.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 (далі - Орендодавець) та ОСОБА_4 (далі - Орендар) в період з 02.02.2018 року по 02.02.2020 року (як зазначено в умовах договору) Орендар використовував зазначені вище приміщення, сплачуючи щомісячно 35 000,00 грн.

22.11.2018 року між ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) та ОСОБА_5 (далі - Орендар) був укладений договір оренди зазначених приміщень за умовами якого Орендар мав сплачувати орендну плату в сумі 35 000,00 грн.

09.11.2020 року між ФОП ОСОБА_2 (далі - Орендодавець) та ОСОБА_7 (далі - Орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень за умовами якого Орендар, починаючи з 10.11.2020 року по 09.11.2021 року мав сплачувати орендну плату в сумі 20 000,00 грн. щомісячно.

01.11.2021 року ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) уклала з ОСОБА_7 (далі - Орендар) Договір оренди зазначених нежилих приміщень.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим (позивачем) грошових сум (чи інших цінностей), якби відповідач, як сторона правочину, не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

На підтвердження суми упущеної вигоди позивача надала суду копії договорів оренди нежитлових приміщень за якими власник приміщення отримував дохід в сумі 20 000,00 грн. щомісячно.

В позовній заяві позивач зазначала, що неправомірні дії відповідача призвели до неможливості позивачем отримати дохід у вигляді орендних платежів.

З позовної заяви вбачається, що позивач протиправною поведінкою вважає звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про оскарження рішення реєстратора.

Однак суд вважає, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом не свідчить про його протиправну поведінку, оскільки це його право, передбачене Конституцією України.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, оскільки позивач придбаваючи приміщення, які перебували в іпотеці мала б розраховувати на можливість виникнення судових спорів щодо придбаного майна, суд вважає, що в діях відповідача відсутні протиправні дії, та відповідно склад правопорушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 81 ЦПК України на підтвердження складу правопорушення, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Демітрафорес» про відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула