Рішення

від 04.04.2023 по справі 761/634/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/634/22

Провадження № 2/761/1596/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

представника позивача: Журби С.В.,

представника відповідача: Смирнової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Національний антарктичний науковий центр про стягнення заборгованості за гарантійним листом, -

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2022 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяви від 04.01.2023 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за гарантійним листом/офертою директора Державної установи Національний антарктичний науковий центр Дикого Е.О. за вихідним №184/1 від 25.05.2018 року про оплату всіх витрат ОСОБА_1 , пов`язаних з професійними послугами та супроводом хворого учасника 23-ої Української антарктичної експедиції ОСОБА_2 з м.Пунта Аренас (Республіка Чилі) до м.Києва (Україна) у розмірі 414 629,95 грн. з яких: професійні медичні послуги лікаря ОСОБА_1 по супроводу хворого учасника 23-ої Української антарктичної експедиції ОСОБА_2 з м.Пунта Аренас (Республіка Чилі) до м.Києва (Україна) та повернення ОСОБА_1 до місця проживання в Буенос-Айрес (Аргентина) у розмірі 6 535,00 доларів США, у гривневому еквіваленті 238 975,86 грн. (за курсом НБУ станом на 11.12.2022 року); 138 205,87 грн. - інфляційне збільшення, 32 448,22 грн. - 3% річних, відшкодування моральних збитків - 5 000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що листом від 25.05.2018 року за №184/1 відповідач звернувся до позивача з проханням надати професійні медичні послуги супроводу хворого учасника 23-ої Української антарктичної експедиції ОСОБА_2 з м.Пунта Аренас (Чилі) до міста Києва (Україна).

Як зазначає позивач, згідно досягнутих домовленостей в період з 26.05.2018 року по 03.06.2018 року позивач надав відповідачу послуги - консультації, дослідження, лікування, реабілітаційні заходи та супровід ОСОБА_2 з Пунта Аренас в Сант-Яго де Чілі (Чилі) транзитом через Мадрид (Іспанія) та Франкфурт-на-Майні (Німеччина) до міста Києва.

Задля повернення до родини, 28.08.2018 року позивач придбав за власний кошт в TURKISH AIRLINES квиток у зворотному напрямку з м.Києва до місця проживання Буенос-Айрес Аргентини за ціною 540,00 доларів США еквівалент 15 028,00 грн.

Як зазначає позивач, він з власного боку виконав всі домовленості, однак відповідач послуги ОСОБА_1 по супроводу хворого та витрати супроводжуючого на повернення з м.Києва до місця проживання не сплатив.

Крім того позивач зазначає, що 03.12.2018 року між відповідачем та компанією АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. був укладений договір №03/12/2018 про відшкодування (компенсацію) витрат на репатріацію працівника Державної установи Національний антарктичний науковий центр.

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору конкретизовано, що оплата послуг лікаря та витрати на повернення лікаря в Республіку Чилі становить 6 535,00 доларів США.

Позивач зазначає, що він в трудових відносинах з АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. не перебуває, договори з вказаною юридичною особою не укладав, репатріацію хворого здійснював на підставі оферти з Державною установою Національний антарктичний науковий центр та не отримав оплату за надані послуги, а тому звернувся до суду з цим позовом про стягнення 6 535,00 доларів США на послуги.

На підставі положень статті 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.

Також позивач зазначає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив в розмірі 5 000,00 грн.

10.10.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що всі витрати пов`язані з репатріацією ОСОБА_5 сплатила компанія АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. з якою 03.12.2018 року було укладено договір на відшкодування (компенсацію) витрат на репатріацію працівника та були відшкодовані відповідачем компанії АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А.

Представник зазначає, що відсутні підстави вважати звернення відповідача листом №184 від 25.05.2018 року до ОСОБА_1 офертою укласти оплатний договір, оскільки лист не містить такої істотної умови оплатного договору, як ціна договору. Відсутні інші докази того, що між сторонами був укладений письмовий договір про надання оплатних послуг. В наданих позивачем листах зазначається про відшкодування витрат, однак жодних домовленостей про вартість чи обсяг послуг не йшлося, оскільки на момент звернення до ОСОБА_1 хворий не був доставлений до чилійського госпіталю, було невідомо про його стан, можливу дату перельоту в Україну.

Представник зазначає, що відповідач не міг укласти з позивачем договір так як позивач не має ліцензії на надання медичних послуг, оскільки у відповідності до вимог ст..7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» медична практика входить до видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Крім того, оплатні договори державними установами, що повністю фінансуються за рахунок державного бюджету мають укладатися у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з подальшою реєстрацією юридичних і фінансових зобов`язань у органах державного казначейства, лист позивачу цим вимогам не відповідає.

Після отримання згоди позивача супроводжувати хворого, ОСОБА_1 сконтактували з компанією АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А., яка організовувала та оплачувала всі витрати по лікуванню та репатріації полярника в Україну. Зміст домовленостей та співпраці позивача та компанії АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А., погоджений ними обсяг наданих послуг та розмір оплати відповідачу не відомий.

Так як відсутні зобов`язання відповідача перед позивачем, відсутнє порушення зобов`язання з боку відповідача, відсутня неправомірна поведінка відповідача, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

В той же час представник відповідача визнає всі обставини що стосуються евакуації ОСОБА_2 у зв`язку з раптовим захворюванням та зазначає, що ОСОБА_1 погодився надати допомогу в супроводі учасника експедиції, оскільки можливість супроводжувати полярника в Україну співпадала з його планами поїхати в Україну на кілька місяців для владнання своїх справ. Вартість перельоту з Чилі в Україну на початку червня 2018 року ОСОБА_1 , що супроводжував ОСОБА_2 дорівнювала вартості квитків ОСОБА_2 та склала 5 800,00 доларів США, що підтверджується копією квитка. 03.06.2018 року ОСОБА_5 в супроводі ОСОБА_1 прибув в Україну.

22.11.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог та зазначає, що наведене представником відповідача свідчить про бажання відповідача уникнути виконання грошового зобов`язання.

16.02.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог та наполягала на обставинах, зазначених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників сторін, врахувавши їх процесуальні заяви, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В той же час, у відповідності до положень статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно положеннями статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 25.05.2018 року директор Державної установи Національний антарктичний науковий центр Дикий Є.О. листом за №184 звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати послуги з супроводження хворого ОСОБА_2 , учасника 23-ої Української антарктичної експедиції, з м.Пунта Аренас (республіка Чилі) до м.Києва.

Як зазначено у листі, витрати пов`язані із супроводженням ОСОБА_2 буде відшкодовано ДУ НАНЦ.

ОСОБА_1 прийняв пропозицію супроводити хворого полярника до м.Києва.

В той же час, вказана пропозиція не містила умови про вартість послуги.

ОСОБА_1 не звертався до відповідача про визначення вартості послуги.

В червні 2018 року хворий ОСОБА_2 був доставлений до м.Києва. Таким чином ОСОБА_1 виконав власне зобов`язання.

Представник відповідача визнала зазначену обставину в судовому засіданні.

Однак при зверненні до суду з позовом позивач посилався на аналогічний лист від 25.05.2018 року за №184/1 в якому, зокрема, відповідач гарантує оплату позивачу всіх витрат, пов`язаних з його професійними послугами та супроводом пацієнта М.Весельського.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що лист за №184/1 є перекладом листа за №184. Директор не володіє іспанською мовою, а тому він не був обізнаний що переклад не відповідає тексту з якого він зроблений.

Представник відповідача під час розгляду справи наполягала на тій обставині, що відповідач не брав на себе зобов`язання по оплаті послуг позивача, пов`язаних із його професійними послугами.

Крім того судом встановлено, що 03.12.2018 року між Державною установою Національний антарктичний науковий центр (далі - Роботодавець) та компанією АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. (далі - Логістична компанія) був укладений Договір про відшкодування (компенсацію) витрат на репатріацію працівника №03/12/2018.

Представники сторін зазначали, що вказаним договором визначено порядок репатріації працівника, враховуючи що він фактично був укладений уже після повернення працівника на територію України.

Передумовою укладення договору зазначено, що 23.05.2018 року на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» відбулося раптове захворювання біолога 23-ої Української антарктичної експедиції ОСОБА_2 . У зв`язку з цим було прийнято рішення про репатріацію працівника. 26.05.2018 року ОСОБА_2 був доставлений до м.Пунта Аренас, Республіка Чилі. Подальша репатріація полягала у наданні медичної допомоги на материку в умовах стаціонару, проведення лабораторних досліджень, забезпечення проживання до прийняття рішення про транспортування Працівника та супроводжуючої особи, екстрене транспортування в Україну в супроводі медичного працівника.

Як визначено в п.1.3 Договору, Роботодавець сплачує, зокрема, вартість медичного обстеження, медичної допомоги, а також витрати на дорогу від Києва до аеропорту відправки та зворотній шлях.

Як домовились сторони та зазначили в п.2.1 Договору, Роботодавець відшкодовує (компенсує) Логістичній компанії понесені нею витрати на репатріацію Працівника, яка пов`язана із здійсненням Працівником професійних обов`язків.

Перелік та сума підтверджених витрат по репатріації, які понесені Логістичною компанією, що відшкодовує (компенсує) Роботодавець зазначені в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з Додатком №1 до Договору, оплата послуг лікаря та витрати на повернення лікаря в Республіку Чилі підлягають відшкодуванню Логістичній компанії в сумі 6 535,00 доларів США.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В той же час стаття 904 ЦК України передбачає, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином судом під час слухання справи встановлено, що ОСОБА_1 , прийнявши пропозицію про надання послуг по доставці хворого полярника, враховуючи що не було листом визначено вартість таких послуг, надав їх в повному обсязі.

Варто зазначити, що листом від 25.05.2018 року не було визначено вартість послуг в тому числі і в сумі 6 535,00 доларів США.

Крім того, позивач не надав доказів витрат, які він поніс у зв`язку з виконанням власних зобов`язань, як і не надано доказів що позивач надавав консультації, проводив дослідження, лікування чи реабілітаційні заходи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, знаючи про існування договору, укладеного між Державною установою Національний антарктичний науковий центр (далі - Роботодавець) та компанією АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. (далі - Логістична компанія) про відшкодування (компенсацію) витрат на репатріацію працівника №03/12/2018 не надав суду доказів, що компанією АgеnсіаsUnіvеrsаlеs S.А. не була сплачена йому вказана в договорі сума 6 535,00 доларів США.

Суд не може взяти до уваги як належний доказ переписку з месенджера, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постанови від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за гарантійним листом, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% та інфляційного збільшення боргу. Крім того, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди так як позивачем не доведено заявлені вимоги.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, так як позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені вимоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Державної установи Національний антарктичний науковий центр про стягнення заборгованості за гарантійним листом - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2023 року

Суддя: Н.Г.Притула