Постанова

від 09.05.2023 по справі 705/674/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/608/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/674/20 Категорія: 307010000 Гудзенко В.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.

секретаря Новицької Н.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області, Уманська районна державна нотаріальна контора ГТУЮ у Черкаській області

особа,яка подалаапеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кравченка Романа Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року, у складі судді Гудзенко В.Л.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області, Уманська районна державна нотаріальна контора ГТУЮ у Черкаській області про визнання нікчемним заповіту, посвідченого секретарем Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 21.04.2016 за №14 від імені ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог позовної заяви вказував, що у липні 2010 року його батько ОСОБА_3 , переніс важку травму, отриману в результаті ДТП, після чого його права рука перестала фактично виконувати свої функції. У 2013 та 2014 роках у нього сталися інсульти, після яких у 2016 році він перестав ходити самостійно та пересувався на інвалідній колясці.

Зазначав, що дані обставини підтверджуються медичною карткою амбулаторного хворого від 22.10.2014. Фактично, із 2013 року після перенесеної ДТП у ОСОБА_3 фактично не працювала права рука та перенесених неодноразових інсультів, в результаті чого було паралізовано ліву сторону його тіла, він не писав, оскільки фізично не міг це робити в силу прогресуючої хвороби, що й в подальшому стала причиною його смерті.

Тому, коли він дізнався, що в квітні 2016 року, батьком було здійснене розпорядження та посвідчено у Родниківській сільській раді заповіт від його імені на ім`я відповідача, він звернув увагу на той факт, що батько не міг такого написати, оскільки його ліва сторона тіла була паралізована, права рука також була паралізована в результаті ДТП, а з 2016 року він був прикутий до ліжка і не міг підписувати.

Крім того, позивач вказував на порушення законодавства при складанні та посвідченні секретарем Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області 21.04.2016 за №14 заповіту, що може бути підставою його нікчемності.

Вважав, що, незважаючи на фактичні фізичні вади особи заповідача ОСОБА_3 , що фізично позбавляла можливість його підписати та здійснити відповідний запис, за наявності відповідного посилання на норми статей 1248, 1253 ЦК України, що визначають обов`язкову участь двох свідків при посвідченні заповіту, такого застереження заповіт від 21.04.2016 не містить, свідки в ньому не зазначені.

Крім того, звертав увагу суду на ту обставину, що заповіт посвідчено секретарем Родниківської сільської ради, а не секретарем виконавчого комітету Родниківської сільської ради, у зв`язку з чим посвідчено посадовою особою, не уповноваженою на вчинення відповідних нотаріальних дій, а тому вказаний правочин є нікчемним відповідно до ст.215 ЦК України.

Зазначав, що у заповіті від 21.04.2016 міститься напис, який здійснено не власноручно ОСОБА_3 , не зазначено власноручно ані прізвища, ім`я, по - батькові, ані фрази, що повинна писатися власноручно «текст даного заповіту прочитаний вголос та власноручно підписаний». Натомість текст, який має бути написаний власноручно заповідачем, виконаний іншою особою, що не потребує додаткового доведення.

З урахуванням уточнених позовних вимог від 30.06.2020 позивач просив визнати нікчемним заповіт, посвідчений секретарем Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 21.04.2016 за №14 від імені ОСОБА_3 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що заповіт ОСОБА_3 від 21.04.2016 не суперечить вимогам ЦК України та іншим актам законодавства, посвідчений уповноваженою на те особою в установленому законом порядку, складений особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, з волевиявлення спадкодавця, яке відповідало його внутрішній волі, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені заповітом, тобто після смерті спадкодавця, його майно, вказане у заповіті, успадковує відповідач ОСОБА_2 .

Також суд вказав, що окремі незначні недоліки заповіту, як документу, не можуть визнавати заповіт нікчемним та таким чином скасовувати внутрішнє волевиявлення заповідача, щодо розпорядження своїм майном.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, позов задовольнити та стягнути судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають до застосування, неповно дослідив докази і дав їм неналежну оцінку, неправильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Вказує, що суд застосував Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України №22/5 від 25 серпня 1994 року, яка втратила свою чинність на підставі наказу Міністерства юстиції №3306/5 від 11.11.2011, що свідчить про неправильне застосування судом норм чинного законодавства.

Звертає увагу колегії суддів на те, що секретар Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, який посвідчував заповіт від 21.04.2016 не був тією особою, яку уповноважили на вчинення нотаріальних дій на території села Родниківка, тому що рішенням Виконавчого комітету Родниківської сільської ради на вчинення нотаріальних дій уповноважили секретаря Виконавчого комітету Родниківської сільської ради, які є різними юридичними особами.

Вказує, що в частині покладення повноважень на вчинення нотаріальних дій саме на секретаря Родниківської сільської ради було покладено розпорядженням сільського голови від 12.11.2015 №137, що не відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Наголошує на тому, що виключне право вчинення нотаріальних дій віднесено до виконавчого комітету сільської ради, і тільки виконавчий комітет сільської ради може своїм рішенням уповноважити на вчинення нотаріальних дій відповідну посадову особу. Сільський голова не може покладати на посадову особу вчинення нотаріальних дій.

Станом на 21 квітня 2016 року виконавчим комітетом Родниківської сільської ради не приймалось рішення, яке б надавало секретарю Родниківської сільської ради право на вчинення нотаріальних дій, а тому, на думку скаржника, остання не вправі була посвідчувати заповіт ОСОБА_3 .

Скаржник наполягає, що посадова інструкція секретаря сільської ради Майстренко О.М., якою передбачено повноваження складати та засвідчувати нотаріальні дії, не є належним документом на підтвердження повноважень особи вчиняти нотаріальні дії відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 №3306/5.

Зазначає, що до аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2021 у справі №162/725/18.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи тим, що посилання позивача на порушення вимог порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання нікчемним заповіту.

ОСОБА_4 посвідчувала заповіт, складений ОСОБА_3 від 21.04.2016, будучи посадовою особою секретарем виконавчого комітету Родниківської сільської ради та мала такі повноваження на вчинення нотаріальних дій на території Родниківської сільської ради, згідно рішення виконавчого комітету Родниківської сільської ради №67 від 16.11.2015.

Крім того, недоліки, які є на думку скаржника, в заповіті, не спростовують та не заперечують наявність волевиявлення заповідача на розпорядження своєю власністю на випадок смерті.

Також зазначає, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Оскаржуваний заповіт посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування на підставі повноважень, покладених на неї рішенням виконавчого комітету сільської ради.

Секретар сільської ради, як це закріплено у ч.4 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за посадою входить до складу виконавчого комітету ради, а отже виконання ним повноважень з вчинення нотаріальних дій узгоджується з приписами норм ст. 38 даного Закону.

У відповіді на відзив адвокат Кравченко Р.М. наполягає на тому, що повноваження на вчинення нотаріальних дій надано рішенням Виконавчого комітету Родниківської сільської ради секретарю виконавчого комітету, а заповіт вчинила секретар сільської ради, які за посадою та функціональними обов`язками є різними та різні є коди юридичних організацій.

Заперечує проти тверджень відповідача, що законодавством не передбачено необхідність ухвалення рішення про покладення обов`язків на вчинення нотаріальних дій саме виконавчим комітетом ради.

Вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 посвідчувала заповіт будучи посадовою особою секретарем виконавчого комітету Родниківської сільської ради, оскільки заповіт посвідчений секретарем Родниківської сільської ради та стоїть печатка із кодом ЄДРПОУ Родниківської сільської ради, а не виконавчого комітету, як того вимагає законодавство.

Вказує, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки позиція останнього заснована на неправильному тлумаченні норм законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Так, статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановленістаттею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Згідно ізстаттею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до змістустатті 37 Закону України «Про нотаріат» унаселених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2)посвідчують заповіти (крім секретних);3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5)засвідчують справжність підпису на документах.

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5(далі - Порядок), за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Підпунктом5 пункту "б" частини1статті38Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно доч.1ст.50Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Згідно з ч.4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

У справі, яка переглядається встановлено, що 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт посвідчений секретарем Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області Майстренко О.М., зареєстрований за № 14, яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів у власність своїй дружині ОСОБА_2 (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Родниківка, Уманського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.09.2019, виданого виконавчим комітетом Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 1-2/VII від 11.11.2015 вирішено вибрати на строк повноважень Родниківської сільської ради секретарем ради депутата Майстренко О.М. Одночасно, пунктом 2 даного рішення покладено на секретаря сільської ради здійснювати функції секретаря виконавчого комітету.

Розпорядженням Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 137 від 12.11.2015 затверджено повноваження та функціональні обов`язки секретаря сільської ради Майстренко О.М. згідно додатку, відповідно до якого секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно виконувати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради; вчиняти нотаріальні дії, реєструвати акти громадянського стану відповідно до законодавства.

Згідно рішення виконавчого комітету Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області №67 від 16.11.2015 було вирішено обов`язки із вчинення нотаріальних дій на території Родниківської сільської ради покласти на секретаря виконкому Родниківської сільської ради Майстренко О.М.

З огляду на викладене, секретар Родниківської сільської ради Майстренко О.М. була уповноважена рішенням сільської ради здійснювати також функції секретаря виконавчого комітету сільської ради, на яку рішенням виконавчого комітету покладено обов`язки із вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, оспорюваний заповіт від 21.04.2016 посвідчено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог щодо посвідчення заповіту, визначених ЦК України та Порядком, протилежні доводи скаржника є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів.

Посилання суду в оскаржуваному рішенні на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України №22/5 від 25 серпня 1994 року, є помилковим, оскільки дана Інструкція втратила свою чинність на підставі наказу Міністерства юстиції №3306/5 від 11.11.2011, а тому посилання на вказаний нормативно-правовий акт належить виключити з мотивувальної частини рішення.

Водночас, посилання суду на положення даної Інструкції не вплинуло на обгрунтовані висновки суду про відповідність оспорюваного заповіту вимогам закону та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про нікчемність заповіту від 21.04.2016.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на загальнодозвільний підхід законодавця щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може посвідчуватися доволі широким колом осіб, зазначених у статті 1252 ЦК України. Призначення цього - переконатись у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати їй можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.

Тому штучно віднаходити підстави для того, аби визнати заповіт нікчемним, зокрема з тих підстав, що заповіт посвідчила не секретар виконкому сільської ради, а секретар сільської ради, яка в даній справі є однією і тією особою, видається вкрай нерозумним.

Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача. Указане і не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК України.

Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнанимиз процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постановах Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 495/87/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 220/183/20, від 15 вересня 2021 у справі №700/135/17.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на висновки, які наведені в постанові Верховного Суду №162/725/18 від 29.09.2021, оскільки фактичні обставини справи є неоднаковими.

Так, у справі, яка переглядалась ВС підставою для визнання заповіту нікчемним є посвідчення заповіту неуповноваженою особою, без відповідного рішення сільської ради та виконавчого комітету ради, та відсутність підпису заповідача у заповіті. Висновки ВС у даній справі зводяться до того, що посадова інструкція, в якій передбачено повноваження на вчинення нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення таких повноважень на посадову особу повинно фіксуватися у протоколах засідань сесії та виконкому відповідної ради.

У справі, що переглядається, секретар виконкому та сільської ради Майстренко О.М. була уповноважена на вчинення нотаріальних дій відповідними рішеннями виконкому сільської ради та сільської ради.

Тому відсутні підстави вважати, що висновки у справі ВС підлягають застосуванню у даній справі, оскільки суд виходить з обставин кожної окремої справи, які в даному випадку є різними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, (провадження№ 14-651цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним без застосування правових наслідків недійсності правочину не є належним способом захисту прав позивача, а тому задоволенню не підлягає. Належним способом захисту прав позивача,

у разі встановлення нікчемності правочину, є визнання права власності у порядку спадкування.

За викладених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без застосування норм цивільного законодавства, які підлягали до застосування, а тому рішення підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови.

Згідно із ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У зв`язку з тим, що рішення сду першої інстанції змінено лише в мотивувальній частині, судові витрати залишаються за сторонами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков