Окрема думка

від 09.05.2023 по справі 914/3670/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

09 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3670/21

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазис Комфорт" (далі-ТОВ "Оазис Комфорт") 01.05.20223 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №914/3670/21, у якій просить ухвалити додаткову постанову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний лан" (далі-ТОВ "Сонячний лан") на користь ТОВ "Оазис Комфорт" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2023 Суд, розглянувши заяву ТОВ "Оазис Комфорт" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №914/3670/21, відмовив останньому у прийнятті додаткового рішення у справі №914/3670/21.

Ця окрема думка з викладеною в ній позицією стосується дотримання вимог закону щодо порядку ухвалення додаткового рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.10.2017 (далі - ГПК України)).

Це питання чи радше вимога, об`єктивована нормами як національного (процесуального) законодавства, так і положеннями міжнародного договору, яким є Європейська конвенція з прав людини, згоду на обов`язковість якої надала Верховна Рада України, зачіпає чимало аспектів, які впливають на законність суду (приміром, порядок/процедура визначення складу суду, розподілу справ, дотримання встановлених законом правил щодо юрисдикції і підсудності справ, повноваження суду/судді на прийняття певних рішень/вчинення процесуальних дій, наявність/відсутність підстав для відводу судді чи обставин, які ставлять під сумнів його об`єктивність і неупередженість), а відтак і його рішень, адже видається очевидним, що без «справедливого суду» не може бути і справедливих, правильних рішень.

Наведені міркування спричинені тією обставиною, що суд, розглянув заяву ТОВ "Оазис Комфорт" не в тому самому порядку, в якому розглядав справу (касаційні скарги), за результатом якого ухвалив постанову.

Так, за результатом розгляду касаційних скарг ТОВ "Оазис Комфорт" та ТОВ "Сонячний лан", Верховним Судом 27.04.2023 ухвалено постанову, якою рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткове рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №914/3670/21 скасовано; справу № 914/3670/21 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Виходжу з того, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Більшість новацій, які запропоновано ГПК України, є абсолютно новими та мають на меті наближення української системи правосуддя до стандартів та рекомендацій Ради Європи.

Суттєвою новелою господарського процесу, серед інших вагомих новел, було запровадження законодавцем такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Цілком очевидно, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення має універсальний характер.

ГПК України містить норми, які регулюють процесуальну діяльність всіх учасників судового процесу та суду, зокрема, в контексті порядку розподілу судових витрат.

Іншими словами, ГПК України встановлює умови, етапи та механізм реалізації прав та обов`язків учасниками судового процесу на відшкодування судових витрат сторони, а також передбачає процедуру, строк та порядок розгляду цього питання.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено у статті 1 ГПК України, саме ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

І. Який вид судового рішення ухвалюється за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення?

Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).

У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п`ята статі 232 ГПК України).

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 232 ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (стаття 244 ГПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що тільки за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає такий вид судового рішення як постанову. У разі, якщо судом касаційної інстанції не вирішено питання про судові витрати і розглядається заява про ухвалення додаткового рішення та вона підлягає задоволенню, то суд касаційної інстанції ухвалює додаткову постанову. У випадку, якщо судом касаційної інстанції розглядається заява про ухвалення додаткового рішення та вона не підлягає задоволенню, то суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

2. Який порядок розгляду питання щодо розподілу судових витрат за заявою учасника судового процесу?

Якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу з суду нижчої інстанції протягом п`яти днів із дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня із дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів із дня надходження справи до суду, який має її розглядати (підпункт 17.9 пункту 17 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що Постанова Верховного Суду від 27.04.2023 у даній справі була прийнята за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні, на мою думку, слід було і розгляд даної заяви про прийняття додаткового рішення призначати у відкритому судовому засіданні, в силу приписів частини третьої статті 244 ГПК України, а відтак і приймати за результатом такого розгляду відповідне судове рішення (додаткову постанову або ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №908/2614/19, від 25.01.2022 у справі №910/21095/20, зроблено висновок, що призначення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, є обов`язком суду. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №908/3408/20.

Зауважую, що, на мою думку, з огляду на те, що порядок прийняття додаткового рішення, врегулювано вказаною статтею, тому призначення до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, є обов`язком суду, відтак і повідомлення судом учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи в судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.

Окремою думкою наразі не охоплюється питання чи існують підстави в цілому для відмови в розподілі судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

При цьому звертаюсь і до правових позицій, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 (справа №911/2390/18), в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 (справа № 530/1731/16-ц), зокрема, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів, головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Враховуючи зазначене, вважаю, що беручи до уваги, що постанова Верховного Суду від 27.04.2023 у даній справі була прийнята за результатами розгляду справи у судовому засіданні, на мою думку, необхідно було заяву про прийняття додаткового рішення призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні, з обов`язковим повідомленням судом учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат, повідомивши учасників процесу про те, що неприбуття сторони не перешкоджає розгляду такої заяви.

Суддя Т. Малашенкова