Постанова

від 10.05.2023 по справі 916/718/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/718/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.)

від 23.11.2021

у справі № 916/718/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів, договорів, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичних осіб,

за участю представників учасників справи:

позивача - Тішин Д.П. ;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - не з`явився;

відповідача 4 - не з`явився;

відповідача 5 - не з`явився;

відповідача 6 - не з`явився;

відповідача 7 - ОСОБА_5 ;

відповідача 8 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", оформлене протоколом №1 від 28.07.2020;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_6 ;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект";

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова";

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні";

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", оформлене протоколом №1 від 28.07.2020, яким було уповноважено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав та звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підлягає визнанню недійсним через порушення процедури скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" з огляду на те, що позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів учасників товариства у встановленому порядку та строк, внаслідок чого порушено його корпоративні права на участь в управлінні господарським товариством. Оскільки позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", то рішення загальних зборів учасників, оформлене протоколом №1 від 28.07.2020, є недійсним, та, як наслідок, у ОСОБА_7 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", не було повноважень на підписання договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", тому такі правочини підлягають визнанню недійсними.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", оформлене протоколом №1 від 28.07.2020; договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_6 .

Також Суд скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект"; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова"; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні"; державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг".

2.2. Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення норм законодавства позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів учасників товариства у встановленому Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядку та строк, чим порушено його права як учасника товариства на управління товариством та участі у проведенні загальних зборів товариства, що є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", що оформлені протоколом № 1 від 28.07.2020.

Крім того, встановивши, що матеріалами справи не підтверджено надання згоди позивача на відступлення частки у статутному капіталі товариства, відсутні докази повідомлення позивача про намір Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" продати частку, внаслідок чого позивач був позбавлений скористатись своїм переважним правом на купівлю частки у статутному капіталі товариства, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення решти позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства та скасування державної реєстрації відповідних змін до відомостей про юридичні особи.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 в частині задоволення позову про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_3 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_6 ; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаної зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект"; державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаної зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова"; державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаної зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні"; державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаної зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг".

Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог .

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваними договорами не було порушено корпоративних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, крім того, позивачем не доведено наявності у нього порушеного іншого права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані відповідачами у встановленому законом порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині залишити без змін рішення суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 06.06.2018 у справі №908/1029/16, від 02.05.2018 у справі №923/20/17, від 15.01.2020 у справі №910/3648/19, від 18.09.2018 у справі №916/782/17, від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 12.02.2020 у справі №910/7685/19 (щодо застосування абзацу 2 частини 3 статті 92, частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України; частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Крім того, підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс-16, від 30.11.2016 у справі №6-2362цс16, від 12.07.2017 у справі №910/31610/15.

Також, підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України.

Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило також пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції протиправно, без належних та допустимих доказів зазначив про проведення за оскаржуваними договорами розрахунків. При цьому, документи, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" не були належним чином засвідчені, на що не звернув увагу суду апеляційної інстанції, не врахувавши також правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" зазначає про те, що апелянт в апеляційній скарзі не наводив жодних доводів непогодження з судовим рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки корпоративних прав юридичних осіб, а отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи та порушив норми процесуального права, закріплені в статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

На момент проведення спірних загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", Товариство здійснювало свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" (протокол № 50 від 09.09.2016), згідно з п.п. 1.2, 6.2 якого учасниками товариства є ОСОБА_8 з розміром частки 61% статутного капіталу і Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкор-Фінанс" з розміром частки 39% статутного капіталу, теперішнє найменування якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп".

У свою чергу, станом на момент виникнення спірних правовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" було одноосібним учасником:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні" (код ЄДРПОУ 36153897; 65026, Одеська Обл., Одеса, Приморський Бульвар, буд. 7, каб. 14),

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект" (код ЄДРПОУ 36042731; 65023, Одеська Обл., Одеса, вул. Пастера, буд. 64, кв. 7)

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова" (код ЄДРПОУ 37422053; 65000, Одеська обл., місто Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79),

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг" (код ЄДРПОУ 37422027, 65000, Одеська обл., м.Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79).

28.07.2020 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" з таким порядком денним:

1. Про уповноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект".

2. Про уповноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова".

3. Про уповноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні".

4. Про уповноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг".

Згаданими загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" прийняті такі рішення:

1. Уповноважити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав, звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2. Уповноважити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав, звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

3. Уповноважити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав, звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

4. Уповноважити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав, звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Прийняті на цих зборах рішення оформлені відповідним протоколом № 1 від 28.07.2020.

Вказаний протокол підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7, який одноосібно і був присутній на цих зборах, та як зазначено в протоколі діяв як представник учасника товариства ОСОБА_8 за довіреністю посвідченою консулом України в Дубаї (Об`єднані Арабські Емірати) 24.06.2020 за реєстровим № 570/667-20.

На підставі зазначених рішень було відчужено частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" у статутних капіталах вищезазначених юридичних осіб, а саме:

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", укладений 29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ; - договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", укладений 29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_2 ;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", укладений 29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_3 ;

- договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", укладений 10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" та ОСОБА_6 , про що було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язані зі зміною складу засновників цих юридичних осіб.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", оформленого протоколом №1 від 28.07.2020, а також про визнання недійсними чотирьох договорів купівлі-продажу часток Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" у статутному капіталі інших товариств і скасування у зв`язку з цим державної реєстрації змін до відомостей про юридичних осіб.

5.3. Так, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" 28.07.2020 прийняли рішення, оформлене протоколом №1 від 28.07.2020, уповноважити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" ОСОБА_7 на продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг" з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу корпоративних прав, акти приймання-передачі корпоративних прав, звертатися до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Не погоджуючись з вказаним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" вважає, що є підстави для визнання їх недійсними, оскільки в порушенням вимог чинного законодавства та положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" позивач не був повідомлений про дату, час, місце проведення загальних зборів учасників товариства 28.07.2020, що позбавило його можливості взяти участь у зборах та у прийнятті спірних рішень, внаслідок чого порушено його корпоративні права на участь в управлінні господарським товариством.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість цієї позовної вимоги та прийняли рішення про її задоволення.

Рішення господарських судів щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп", оформлених протоколом №1 від 28.07.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" не оскаржується, а отже, Суд не перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в цій частині.

5.4. Доводи та вимоги касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними чотирьох договорів купівлі-продажу часток Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" у статутному капіталі інших товариств і скасування у зв`язку з цим державної реєстрації змін до відомостей про юридичних осіб.

Так, ухвалюючи рішення в цій частині, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що оспорюваними договорами не порушено корпоративних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому суд апеляційної інстанції врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

У наведених постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання виконавчим органом товариства договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 викладено правову позицію, відповідно до якої укладення спірних договорів є не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, натомість визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою укладено спірні договори, не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки не порушує права та законні інтереси позивача.

Тобто, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з мотивів неповідомлення позивача про дату та час проведення цих загальних зборів, не є беззаперечною підставою для висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений всупереч інтересів товариства та інших його учасників.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи справи у спорах, що виникли між господарським товариством та одним із його учасників, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

5.5. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 06.06.2018 у справі №908/1029/16, від 02.05.2018 у справі №923/20/17, від 15.01.2020 у справі №910/3648/19, від 18.09.2018 у справі №916/782/17, від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 12.02.2020 у справі №910/7685/19 (щодо застосування абзацу 2 частини 3 статті 92, частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України; частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

5.6. У справі № 925/1147/18 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що оспорюване рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія.", оформлене рішенням учасника № 1/09 від 24.09.2018, стосується відчуження частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія.", яке було прийнято директором Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ОСОБА_9 за відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" щодо розпорядження корпоративними правами Товариства. При цьому єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія." було Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія".

Отже, правовідносини у справі № 925/1147/18 та в цій справі, що переглядається, відрізняються за суб`єктним складом та змістом таких відносин.

5.7. У постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як учасник, якому належить 80% статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, має беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, а отже, має право на оспорювання контракту, укладеного товариством, враховуючи те, що укладення такого контракту є похідним від прийняття рішення учасниками товариства з обмеженою відповідальністю щодо надання згоди директору на укладення контракту.

У постанові від 06.06.2018 у справі №908/1029/16 Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої особа, яка володіє корпоративними правами, має право очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань. При цьому Верховний Суд врахував те, що позивач став носієм корпоративних прав з 23.05.2012 щодо 68,01% статутного капіталу товариства, і саме з цього моменту права позивача як власника 68,01% статутного капіталу товариства можуть бути порушеними у разі вчинення його керівництвом незаконних правочинів без погодження з позивачем. Крім того, в цій справі позивач - Фонд державного майна України, звернувся до суду за захистом не лише своїх порушених прав як акціонера ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", а також як орган державної влади, уповноважений з управління корпоративними правами держави (державного органу з приватизації).

У постанові від 02.05.2018 у справі №923/20/17 колегія суддів погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний правочин вчинено з порушенням корпоративних прав позивача як учасника товариства з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 50 % на управління справами товариства, оскільки він був укладений директором без рішення загальних зборів. При цьому Верховний Суд вважав, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Отже, відповідно до наведених постанов, які ухвалені у 2018 році, Верховний Суд дотримувався позиції, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Водночас, як зазначалося вище, Велика Палата Верховного Суду відступила від цього правового висновку, зокрема, від постанови від 02.05.2018 у справі №923/20/17.

Верховний Суд зазначає, що відступ Великої Палати Верховного Суду від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в певному рішенні Верховного Суду, означає те, що суди не можуть застосовувати й аналогічні висновки Верховного Суду, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ (незалежно від того чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати Верховного Суду всі рішення Верховного Суду, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду).

Отже, наведені постанови не є релевантними для цієї справи, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій обґрунтовано не брали їх до уваги під час вирішення спору.

5.8. Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 15.01.2020 у справі №910/3648/19, від 18.09.2018 у справі №916/782/17, від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 12.02.2020 у справі №910/7685/19, а саме: вимога про скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, не пов`язаних зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів), є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку з прийняттям рішень загальними зборами учасників відповідача, а тому є зверненою до відповідача похідною вимогою від вимоги про недійсність зазначених рішень загальних зборів.

Разом з тим в цій справі зміни до відомостей про юридичних осіб, пов`язані зі зміною складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Проект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал Руссова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжеком-Юг" були внесені у зв`язку з укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі цих товариств, а не внаслідок прийняття оспорюваних рішень загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп".

Отже, правовідносини у справах №910/3648/19, №916/782/17, №904/5857/17, №915/99/19, №910/7685/19 та в цій справі, що переглядається, відрізняються за змістом.

5.9. З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження.

5.10. Іншою підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс-16, від 30.11.2016 у справі №6-2362цс16, від 12.07.2017 у справі №910/31610/15.

При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував правові висновки Верховного Суду України, викладені в наведених постановах про те, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору, оскільки постанова від 30.11.2016 у справі №6-2362цс16 взагалі відсутня в Єдиному реєстрі судових рішень, а правовідносини у справах №6-62цс-16 та №910/31610/15 не є подібними з правовідносинами в цій справі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічний висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Отже, розглядаючи касаційну скаргу у межах її доводів та вимог, які зводяться до необхідності відступлення від висновків у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс-16, від 30.11.2016 у справі №6-2362цс16, від 12.07.2017 у справі №910/31610/15, колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника не узгоджуються з нормою пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, може бути лише щодо подібних правовідносин, а скаржник обґрунтовує, що такі правовідносини навпаки не є подібними. Крім того, нових аргументів та обґрунтувань, які не були предметом розгляду Верховним Судом України скаржник не наводить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку у даній справі.

Також колегія суддів зазначає, що правова позиція, відповідно до якої визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою укладено спірні договори, не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки не порушує права та законні інтереси позивача, викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

5.11. Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правові висновки про застосування статей 3, 15, 16, 215 Цивільного кодексу України, викладені в постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, оскільки правовідносини в цих справах та справі, що переглядається не є подібними, то колегія суддів зазначає таке. Спір у цій справі про визнання недійсними договорів виник з корпоративних правовідносин та має свої особливості, на які звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16. Разом з тим врахування судом апеляційної інстанції загальних висновків про застосування статей 3, 15, 16, 215 Цивільного кодексу України в правовідносинах, які не є корпоративними, не вплинуло на прийняття правильного рішення по суті спору.

5.12. Також підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, виходячи з предмета та підстав позову, а також враховуючи обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що висновок про застосування статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України у корпоративних правовідносинах викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 зазначила, що у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 та від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:

- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають;

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю товариства.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 було зупинено касаційне провадження у цій справі до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/22473/15-ц за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю "Компанія "Садіра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія", ОСОБА_10 про визнання договорів недійсними, оскільки вони укладені директором товариства з перевищенням своїх повноважень. При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій у згаданій справі також врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 року у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Так, у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від своїх попередніх висновків.

5.13. З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не знайшла свого підтвердження.

5.14. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" визначило також пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції протиправно, без належних та допустимих доказів зазначив про проведення за оскаржуваними договорами розрахунків. При цьому, документи, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкор-Групп" не були належним чином засвідчені, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не врахувавши також правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17.

Такі доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки не знайшли свого підтвердження підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме це відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є передумовою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.15. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" зазначає про те, що апелянт в апеляційній скарзі не наводив жодних доводів непогодження з судовим рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки корпоративних прав юридичних осіб, а отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи та порушив норми процесуального права, закріплені в статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2021 про задоволення позову повністю, ухвалене за результатом вирішення спору по суті, оскаржене до суду апеляційної інстанції відповідачем - ОСОБА_2 у повному обсязі.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, то колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп", відкритого на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.2. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс-16, від 30.11.2016 у справі №6-2362цс16, від 12.07.2017 у справі №910/31610/15, то підстав для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови суду апеляційної інстанції немає.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити касаційне провадження у справі № 916/718/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп", відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Групп" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 916/718/21- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова