Постанова

від 10.05.2023 по справі 624/429/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Харків

справа № 624/429/21

провадження № 22-ц/818/591/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів:, Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ»

розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕНД ЕМ» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення 17440,20 грн невиплаченої заробітної плати та 50016,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку до дати пред`явлення позову.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що з 06.03.2020 працювала директором ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ». Дане товариство є закладом громадського харчування «Grill24». Починаючи з березня 2020 року ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ» посилаючись на запровадження загальнодержавного карантину та відсутність коштів перестав виплачувати заробітну плату працівникам, обіцяючи виплатити заборгованість за першої нагоди, після повернення закладу до звичайного режиму роботи. Після послаблення карантину заклад почав функціонувати кілька годин на добу. В подальшому роботодавець став вимагати цілодобового функціонування свого закладу в порушення запроваджених Урядом обмежень щодо запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби. Позивач такі умови роботи визнала неприйнятними та вирішила змінити місце роботи, про що повідомила роботодавця, який відмовився її звільнити та запропонував забрати трудову книжку без оформлених належним чином записів про прийняття на роботу та про звільнення, а в іншому випадку він знищить цей документ, виплатити заборгованість по заробітній платі відмовився. Позивач перестала виходити на роботу та 17.07.2020 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу відповідача та власника закладу ОСОБА_4 заяву з проханням про звільнення з 18.07.2020. За весь час роботи директором 132 дні, з 06.03.2020 по 16.07.2020 відповідач сплатив готівкою 3000 грн. Штатного розкладу з розміром окладів у відповідача не існує. Позивачем для розрахунку заборгованості по заробітній платі взято мінімальну заробітну плату в розмірі 4723 грн та проведено відповідний розрахунок за формулою 132 дні *154.85 грн в день (4723*12 місяців/366 днів) 3000 грн, які було сплачено готівкою, а отже розмір невиплаченої заробітної плати становить 17440,20 грн. Відповідач жодних дій по звільненню не здійснив, позов про визнання трудових правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити дії розглядається іншим судом. Позивач вважає, що мала бути звільнена з 18.07.2020, а тому відповідач допустив порушення строку розрахунку при звільненні на 323 дні та має сплатити 50016,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку (323 дні*154,85 грн в день).

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Енд Ем» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 06 березня 2020 року по 16 липня 2020 року в розмірі 17440 (сімнадцять тисяч чотириста сорок) гривень 20 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Енд Ем» на користь держави суму судового збору в розмірі 908 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає,що штатногорозкладу зрозміром посадовихокладів увідповідача неіснує,тому розмірсвоїх вимогпозивач обґрунтовувалаположеннями ст.8Закону УкраїниПро державнийбюджет Українина 2020рік виходячиз розмірумінімальної заробітноїплати.Вказує,що відповідачта власникцього закладу- ОСОБА_4 жоднихдій длязвільнення позивачане здійснив,тому іншийпозов провизнання трудовихправовідносин припиненимита зобов`язаннявчинити діїдосі розглядаєтьсясудом усправі №638/11647/20,провадження вякій відкрито26.08.2020року.Зазначає,що позивачмала бутизвільнено з18.07.2020року,а отжевиплата належнихїй сумзаробітної платимала відбутисяне пізніше18.07.2020року. Таким чиномвідповідач допустивпорушення строкурозрахунку призвільненні на323дні (з18.07.2020до датипред`явлення позову),отже знього маєбути стягнуто50016,55грн. середнього заробіткуза часзатримки розрахунку(323дні*154,85грн. вдень). Своєю заявою від 17.07.2020, яка наявна в матеріалах справи, позивач просила відповідача, зокрема, здійснити повний розрахунок при звільненні. Розрахунок і на теперішній час відповідач не здійснив. Вказує, що фактично місцевий суд поставив право працівника на одержання середнього заробітку за час затримки розрахунку в залежність від бездіяльності колишнього роботодавця, який не здійснив дій щодо звільнення працівника, та суду, який впродовж визначеного законом строку не розглянув справу про визнання трудових правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити дії. Ці фактори в контексті висновків місцевого суду унеможливили реалізацію позивачем свого права в примусовому порядку одержати середній заробіток за весь час затримки виплати.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2020 по день звернення з позовом до суду, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду даної справи позивачем не надано суду об`єктивних доказів переконливого характеру щодо її звільнення з посади директора ТОВ «Джі Енд Ем», що позбавляє суд можливості перевірити нарахування середнього заробітку за період з 18.07.2020 по час звернення з позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Джі Енд Ем» з 06.03.2020 та прийнята на посаду директора вищевказаного товариства, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією рішення № 2 учасника ТОВ «Джі Енд Ем» від 05.03.2020.

12 грудня 2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та після укладення шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

З березня 2020 року ТОВ «ДЖІ ЕНД ЕМ» посилаючись на запровадження загальнодержавного карантину та відсутність коштів перестав виплачувати заробітну плату працівникам, обіцяючи виплатити заборгованість за першої нагоди, після повернення закладу до звичайного режиму роботи.

Позивач такі умови роботи визнала неприйнятними та вирішила змінити місце роботи, про що повідомила роботодавця, направивши 17.07.2020 засобами поштового зв`язку на адресу відповідача та власника закладу ОСОБА_4 заяву з проханням про звільнення з 18.07.2020, про що свідчать заяви, які містяться в матеріалах справи.

Дана заява відповідачем не була отримана, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся із відміткою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою.

Також в матеріалах справи міститься заява позивача, направлена відповідачу у справі, з проханням видати довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 06.03.2020 по 17.07.2020, яка також не була отримана відповідачем у справі.

Обґрунтовуючи позовнівимоги стосовностягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні заперіод з18.07.2020по деньзвернення зпозовом досуду,вказувала,що вонамала бутизвільнена з18.07.2020року,а отжевиплата належнихїй сумзаробітної платимала відбутисяне пізніше18.07.2020року.Таким чиномвідповідач допустивпорушення строкурозрахунку призвільненні на323дні (з18.07.2020до датипред`явлення позову),отже знього маєбути стягнуто50016,55грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (323 дні* 154,85 грн. в день).

Будь-які трудові відносини, які виникли на підставі безстрокового чи строкового трудового договору або контракту, можуть бути припинені, як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним органписьмовоза два тижні ( ст. 38 ч.1 КЗпП України).

Заява -це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи. Особиста заява пишеться, як правило, від руки і в одному примірнику.

Заява про звільнення може бути подана особисто або направлена рекомендованим листом чи на адресу електронної пошти (e-mail адрес) роботодавця.

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_5 від 17.07.2020 року, в якій вона просить звільнити її з займаної посади з 18.07.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням, видати наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення, оформити трудову книжку та здійснити повний розрахунок при звільненні. Крім того міститься заява позивача від 17.07.2020 року з проханням видати довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату, між тим ці заяви відповідачем не були отримані, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся із відміткою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст.ст.115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Між тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач видавав наказ про звільнення позивачки за власним бажанням.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не надано суду доказів переконливого характеру щодо її звільнення з посади директора ТОВ «Джі Енд Ем» з 18.07.2020 року, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є передчасними.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, щоапеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384 ЦПК України, апеляційнийсуд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна

Повний текст судового рішення виготовлено 10 травня 2023 року.