Постанова

від 27.04.2023 по справі 908/3383/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3383/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/3383/21

за позовною заявою: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя,

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97, Запорізька область, Запорізький район, с. Бабурка

про визнання недійсними рішення загальних зборів членів кооперативу та скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. від 23.11.21 № 769/21) з вимогами до обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97 про визнання недійсними рішення загальних зборів членів ОК СТ СЛАВУТИЧ-97 оформлене протоколом зборів від 01.10.16 № 2 та скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведеної на підставі цих рішень, а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної осіб, проведену 06.12.16 за № 10851050009000768 державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Супрун Ю.М.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі №908/3383/21 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі №908/3383/21 та ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що загальні збори члені ОК «СТ «Славутич-97», проведення яких оформлено протоколом № 2 від 01.10.2016р., були скликані, організовані та проведені з численними порушеннями норм як діючого законодавства України, так і Статуту ОК «СТ «Славутич-97», в т.ч. без належного повідомлення позивача про призначення (скликання) та проведення цих загальних зборів і включення до порядку денного цих зборів питань про затвердження нової редакції Статуту.

Зазначає, що про проведення загальних зборів його не було повідомлено, внаслідок чого позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах членів кооперативу, належним чином підготуватись для участі у них тощо, тобто належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні та діяльності ОК «СТ «Славутич-97».

Наголошує на відсутності кворуму при прийнятті рішень на загальних зборах членів кооперативу 01.10.2016р.

Апелянт також надає новий доказ, який не був поданий до суду першої інстанції Список членів ОК «СТ «Славутич-97», станом на 30.09.2016р. від 22.12.2022р. та просить суд визнати поважними причини його неподання та прийняти цей доказ у порядку ст. 269 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі №908/3383/21.

03.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 27.04.2023 о 12 год. 30 хв.

Від представників ОСОБА_1 та обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97 надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суду Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 клопотання представників ОСОБА_1 та обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суді Запорізької області задоволено. Ухвалено судове засідання у справі № 908/3383/21 провести в режимі відеоконференції. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, зал засідань № 415а. Доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника позивача ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бєлана Сергія Вікторовича та представника відповідача (обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97) - адвоката Саланської Ілони Любомирівни з Центральним апеляційним господарським судом 27.04.2023 о 12 год. 30 хв. Зобов`язано представників ОСОБА_1 та обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97 з`явитися до Господарського суду Запорізької області (вулиця Гетьманська, 4, м.Запоріжжя), для проведення судового засідання в режимі відеоконференції 27.04.2023 о 12 год. 30 хв.

27.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення відповідно до ст. 42 ГПК України.

В судовому засіданні 27.04.2023 приймали участь представники сторін в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду.

Представник позивача (апелянта) підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повне задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зміст протоколу загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» від 01.10.16 №2 свідчить про те, що 01.10.16 відбулись загальні збори членів ОК «СТ «Славутич-97»; всього членів 270 ч. 100%; присутні 140 ч. 52%; отже збори є правомочними вирішувати всі питання порядку денного.

Голова зборів ОСОБА_2 , секретар зборів ОСОБА_3 .

Порядок денний:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про затвердження нової редакції Статуту ОК «СТ «Славутич-97».

3. Про доручення проведення державної реєстрації статуту ОК «СТ «Славутич-97».

По першому питанню збори вирішили обрати головою зборів ОСОБА_2 , секретарем зборів ОСОБА_3 . Голосували: «за» 140 (100% голосів), «проти» це - % голосів, «утримались» це - % голосів.

По другому питанню збори вирішили привести у відповідність Статут до законодавства та вимог встановлених пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та затвердити нову редакцію Статуту ОК «СТ «Славутич-97». Голосували: «за» - 140 чол. - 100% голосів, «проти» це - % голосів, «утримались» це - % голосів.

По третьому питанню порядку денного збори вирішили доручити подачу документів для реєстрації нової редакції статуту до державного реєстру голові правління гр. ОСОБА_4 .

06.12.16 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №10851050009000768 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, про що свідчить витяг з реєстру станом на 16.02.21 №26517518.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним рішення загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» оформлене протоколом №2 від 01.10.16 з підстав порушення порядку скликання зборів та відсутності кворуму під час прийняття відповідних рішень на зборах, оскільки:

- станом на 01.10.16 кількість членів ОК «СТ «Славутич-97» становила 408 відповідно до кількості земельних ділянок, як це передбачено Статутом затвердженим згідно протоколу № 1 від 19.04.08 (п. 1.4). Разом з тим, у протоколі загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97», від 01.10.16 зазначено, що всього членів кооперативу 270, що не відповідає дійсності, в т.ч. положенням Статуту;

- ані вона, ані багато інших члени ОК «СТ «Славутич-97», майно та/або садиби яких знаходяться на земельній ділянці розміром 9,4 га, на загальні збори членів ОК «СТ «Славутич-97», які нібито були проведені 01.01.2016 взагалі ніхто не запрошував та не повідомляв про їх скликання (проведення 01.10.16);

- повідомлення про скликання (проведення) загальних зборів всіх членів ОК «СТ «Славутич-97» не є тотожнім розміщенню оголошення на дошці об`яв. Тим паче, що п. 8.2.2 Статуту цього ОК «СТ «Славутич-97» навіть не передбачає місця знаходження такої дошки об`яв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Статуту ОК «СТ «Славутич-97» в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» №1 від 19.04.08.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- наявні матеріали справи надають суду підстави для висновку про те, що твердження позивача (чки) стосовно того, що ані вона, ані багато інших члени ОК «СТ «Славутич-97» (за відсутності відомостей про яких саме членів кооперативу позивач веде мову не зазначаючи при цьому прізвищ та інших відомостей про того чи іншого конкретного члена кооперативу чи, наприклад, без клопотань про допит таких членів кооперативу в якості свідків під час розгляду цієї справи в суді), майно та/або садиби яких знаходяться на земельній ділянці розміром 9,4 га, на загальні збори членів ОК «СТ «Славутич-97», які нібито були проведені 01.01.2016 р. взагалі ніхто не запрошував та не повідомляв про їх скликання (проведення 01.10.16) - не підтверджено належними та допустимими доказами, як і не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами;

- ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів на підтвердження чи спростування того, що відповідне оголошення про дату, місце, час та порядок денний загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» було чи не було розміщене на дошці об`яв чи оголошень кооперативу не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку проведення таких зборів та де взагалі така дошка об`яв (оголошень) розміщена чи знаходиться;

- (з причин не залежних від суду) суду не доведено та не надано відповідних доказів при наявності яких суд міг дійти висновку про те, що станом на час та дату призначення, а також станом на час та дату проведення (01.10.16) загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» загальна кількість членів вказаного кооперативу становить ту чи іншу кількість (та яку саме кількість);

- тільки після з`ясування такої загальної кількості членів кооперативу суд, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі по суті спору, мав би можливість і був зобов`язаний з`ясувати питання: наявності чи відсутності кворуму на таких зборах; належного чи не належного повідомлення як членів кооперативу так і безпосередньо позивача про дату, місце і час проведення оспорюваних у цій справі загальних зборах членів ОК «СТ «Славутич-97» … та, як наслідок, правомірність (чи не правомірність) прийняття оспорюваного у цій справі рішення оформленого протоколом від 01.10.16 № 2.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.02.21 за кодом 518849465292, станом на 16.02.21 керівником юридичної особи обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Славутич-97» є ОСОБА_2 , представниками ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Предметом судового розгляду є вимоги позивачки про визнання недійсними рішення загальних зборів членів ОК СТ СЛАВУТИЧ-97 оформлене протоколом зборів від 01.10.16 № 2 та скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведені на підставі цих рішень, а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної осіб, проведену 06.12.16 за № 10851050009000768 державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Супрун Ю.М.

Відповідно до частини 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За приписами ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Таким чином, участь в управлінні юридичною особою, є одним з елементів змісту корпоративного права (ст. 167 ГК України), реалізація якого, відбувається через участь в роботі вищого органу загальних зборах, а стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема, учасник (член, акціонер) такої юридичної особи, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у декількох постановах Великої Палати Верховного Суду, наприклад, від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2019 року у справі № 922/80/18 та інших.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» порушенням її корпоративних прав (зокрема, щодо неповідомлення про загальні збори та участі в них), то правовідносини, які склались між сторонами, є корпоративними

В свою чергу, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів, незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (подібний правовий висновок викладено в постановах ВП ВС від 30.10.2018 у справі № 905/2445/17, від 09.04.2019 у справі № 916/1295/18, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 07.05.2020 у справі № 904/3657/18).

Так, преамбулою до Закону «Про кооперацію» від 10.07.03 № 1087-IV (далі Закон № 1087-IV) визначено, що це Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Метою кооперації (ст. 3) є задоволення економічних, соціальних та ін. потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. … Основними засадами кооперації є підвищення життєвого рівня членів кооперативу, захист їх майнових інтересів і соціальних прав…

Кооперація базується (ст. 4 Закону № 1087-IV) на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу один голос)…

Кооператив (ст. 6 Закону № 1087-IV) є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської … діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ч. 1). Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі … (ч. 2). За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно ст. 94 Господарського кодексу України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Кооператив (ст. 7 Закону № 1087-IV) створюється його засновниками на добровільних засадах (ч. 1). … Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами (ч. 3). … Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи (ч. 5). При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами (ч. 6).

Статут кооперативу (ст. 8 Закону № 1087-IV) є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1). Статут кооперативу (ч. 2) повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у т.ч. з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут (ч. 3) може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом (ст. 9 Закону № 1087-IV).

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Славутич-97» створено шляхом перетворення садівничого товариства «Славутич» на обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Славутич-97» (пункт (стаття) 1.2. Статуту у відповідній редакції). ОК «СТ «Славутич-97» (п. (ст.) 1.3. Статуту) є правонаступником садівничого товариства «Славутич», зареєстрованого розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 24.03.97 №184.

Відповідно до п. (ст.) 1.4 Статуту, ОК «СТ «Славутич-97» є правонаступником:

- відведеної рішенням Запорізької районної ради … від 04.04.91 за № 122 (про відведення земель) Хортицькому виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Ленінського району м. Запоріжжя земельної ділянки кількістю 19,0 га пашні колгоспу «Дружба» для організації колективного саду;

- державного Акту на право користування землею Б № 098863 виданого Хортицькому виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Ленінського району м. Запоріжжя про те, що за землекористувачем в безстрокове і безоплатне користування 19,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для організації садівничого кооперативу (саме так вказаного в пункті цього Статуту);

- державного Акту на право користування землею серії ЗП № 000176 виданий Хортицькому виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Ленінського району м. Запоріжжя, про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 9,4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для розширення колективного саду;

- робітники виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об`єднання № 6 та інші громадяни добровільно об`єднані в садівниче товариство «Славутич» для організації колективного саду на земельних ділянках, які виділені рішенням виконкому Запорізької районної ради від 04.04.91 № 122 кількістю 19 га на землях Долинської сільської ради та розпорядженням Представника Президента України від 15.10.92 № 262 для розширення колективного саду кількістю 7,0 га на землях Розумівської сільської ради та розпорядженням Представника Президента України від 16.12.92 № 378 для розширення колективного саду кількістю 2,4 га на землях Розумівської сільської ради.

Загальна кількість ділянок 408.

Статтею 10 Закону № 1087-IV унормовано, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (ч. 1). Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (ч. 2). Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ч. 3).

Кооператив створюється (п.(ст.) 2.1 Статуту) для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва та здійснює свою діяльність на засадах добровільності, рівноправності, самоврядування.

Вступ до кооперативу (ст. 11 Закону № 1087-IV) здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом (ч. 1). Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ч. 2).

Відповідно до ст. 12 Закону № 1087-IV, основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління (ч. 1).

Членство в кооперативі регламентовано ст. 3 Статуту вказаного кооперативу.

Так, зокрема, відповідно до п. (ст.) 3.1.1 Статуту, членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які внесли вступний внесок у розмірах, визначених загальними зборами членів (зборами уповноважених), статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, що досягла 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань кооперативу, визначає (саме так вказано в тексті статуту) Статут та дотримується його вимог; зробив вступний внесок у розмірах, визначених загальними зборами членів (зборами уповноважених).

У випадку смерті члена садівничого товариства (п. (ст.) 3.1.2. Статуту) право на вступ надається одному із спадкоємців померлого, який звільняється від сплати вступного внеску зробленого в свій час померлим.

Прийом (п. (ст.) 3.1.3 Статуту) громадян в члени товариства, переоформлення земельної ділянки на нову особу, зміна власника ділянки або власника будинку проводиться за письмовою заявою вступаючого в місячний термін правлінням товариства. Вступаючий стає членом товариства після сплати ним вступного членського і цільових внесків, а також погашення боргів попереднього власника садової ділянки або землекористувача, якщо він цього не зробив. Правління видає кожному члену товариства протягом місяця з дня прийому членську книжку садовода встановленого зразка.

Статтею 14 Закону № 1087-IV визначено, що в кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай (ч. 1). Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю (ч. 2). Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у т.ч. кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва) (ч. 3). Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу (ч. 4).

Кооператив (п. (ст.) 3.1.4 Статуту) може приймати до свого складу за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) асоційованих членів Кооперативу.

Вступ до кооперативу (п. (ст.) 3.1.5 Статуту) здійснюється на підставі письмової заяви, яка подається до кооперативу, до голови правління. Особа, яка подала заяву про вступ до Кооперативу, вносить вступний внесок у порядку та розмірах визначених загальними зборами членів (зборами уповноважених) та Статутом Кооперативу. Правління має право відмовити у вступі до Кооперативу.

Вступаючий стає членом кооперативу (п. (ст.) 3.1.6 Статуту) після сплати ним вступного і членського внесків, за рішенням правління Кооперативу. Рішення правління Кооперативу про вступ до Кооперативу нових членів затверджується загальними зборами членів (зборами уповноважених) Кооперативу, які відбудуться найближчим часом.

Члени Кооперативу (п. (ст.) 3.1.7 Статуту) наділяються земельними ділянками. Одному члену кооперативу наділяють одну земельну ділянку в межах від 400 до 600 кв.м. виходячи з наявності та якості земель. Конкретні розміри земельних ділянок визначаються рішенням Правління. Земельні ділянки зберігаються в розмірах, встановлених законодавством, діючим при наділенні їх членам Кооперативу.

Голова правління (п. (ст.) 3.1.8 Статуту) видає кожному члену кооперативу членську книжку, в яку заносяться дані про виділену йому земельну ділянку, сплату вступних, членських, цільових та інших внесків.

Вбачається, що здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, у т.ч. при прийнятті рішень вищим органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та Статутом кооперативу.

Так, зокрема, згідно із ст. 15 Закону № 1087-IV, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ч. 1). До компетенції загальних зборів членів кооперативу (ч. 2) належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу (ч. 3). Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше 1 разу на рік (ч. 4). Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (ч. 5). … У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу (ч. 8). Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених (ч. 9). Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (ч. 10). Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (ч. 11). Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч. 12).

Згідно з пунктами (ст.ст.) 4.1.5-4.1.7, 4.1.9 Статуту, член кооперативу має право брати участь в проведенні загальних зборів кооперативу і прийняття на них рішень шляхом внесення пропозицій та голосування. Обирати та бути обраним в керівні органи кооперативу. Оскаржити рішення керуючих органів кооперативу у випадку незгоди з ним в суді. … Продати, передати власну (приватизовану) земельну ділянку в спадщину, оформити дарчу на будь-якого члена родини, родичів чи громадянина. … Прийняті члени кооперативу, замість ви бувшого члена кооперативу, спадкоємці, члени сім`ї (мати, батько, син, дочка, брат, сестра, онуки), розлучений чоловік (дружина) від сплати вступного внеску звільняються.

За членами кооперативу (п. (ст.) 4.4.9 Статуту) залишається право на користування виділеною йому земельною ділянкою і в разі його відсутності у зв`язку із направленням його на роботу за кордон та в інших випадках тимчасової відсутності, коли в установленому порядку бронюється або залишається місце за відсутнім. При цьому, член кооперативу зобов`язаний у письмовій заяві повідомити правління кооперативу про: бронювання земельної ділянки; іншу особу, рекомендовану відсутнім членом кооперативу, яка буде користуватись земельною ділянкою при умовності додержання цією особою вимог Статуту кооперативу; особу, яка буде сплачувати членські внески.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (п. (ст.) 6.1 Статуту). Зміни до Статуту кооперативу приймаються загальними зборами членів (членів уповноважених) кооперативу (п.(ст.) 6.2 Статуту). Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) оформлюється протоколом, який підписує головуючий і секретар зборів (п. (ст.) 6.3 Статуту). При проведенні загальних зборів обов`язково уточнюється список членів кооперативу, який затверджується загальними зборами і призначається уповноважена особа для здачі і отримання змін до Статуту в органах державної реєстрації (п. (ст.) 6.4 Статуту). Державна реєстрація змін до Статуту кооперативу проводиться в порядку передбаченому чинним законодавством України (п.(ст.) 6.5 Статуту).

Відповідно до пунктів (статей) 8.1.1, 8.1.2 Статуту, кооператив діє на засадах демократичного самоврядування. Вищим органом кооперативу є загальні збори членів кооперативу (членів уповноважених).

До компетенції (п.(ст.) 8.1.3 Статуту) загальних зборів (зборів уповноважених) відносяться, крім іншого, наступні питання: затвердження Статуту та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Пунктами (ст.) 8.2.1, 8.2.2 Статуту визначено, що чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Оголошення розміщується на дошці об`яв.

Згідно з пунктами (ст.) 8.2.5, 8.2.6 Статуту, загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених. Передача членом кооперативу своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до чинного законодавства. Довіреність на право участі та голосування на зборах може бути посвідчена головою правління кооперативу. Член кооперативу вправі в будь-який час змінити свого представника у вищому органі повідомивши про це головне правління кооперативу (саме так сформульовано відповідний пункт )у

Відповідно до п. (ст.) 8.2.8 Статуту, рішення загальних зборів членів кооперативу про прийняття, внесення змін до Статуту, про реорганізацію або ліквідацію кооперативу, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 75% членів кооперативу присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймається простою більшістю голосів членів кооперативу присутніх на його загальних зборах (зборах уповноважених).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 15 Закону України "Про кооперацію", для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматись процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Слід зауважити, що Закон України «Про кооперацію» не містить особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів

При цьому положеннями Статуту не передбачено чіткого порядку повідомлення учасників (членів) кооперативу про скликання (проведення) загальних зборів учасників (членів), в т.ч. їх індивідуального повідомлення.

Позивачка в позовній заяві вказувала на те, що її на загальні збори членів ОК «СТ «Славутич-97», які були проведені 01.01.2016 р., взагалі ніхто не запрошував та не повідомляв про їх скликання, а повідомлення про скликання (проведення) загальних зборів всіх членів ОК «СТ «Славутич-97» не є тотожнім розміщенню оголошення на дошці об`яв. Тим паче, що п. 8.2.2 Статуту навіть не передбачає місця знаходження такої дошки об`яв.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, матеріали справи не містять доказів, що відповідне оголошення про дату, місце, час та порядок денний загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» було чи не було розміщене на дошці об`яв чи оголошень кооперативу не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку проведення таких зборів та де взагалі така дошка об`яв (оголошень) розміщена чи знаходиться.

В свою чергу, відповідач не повідомив суду в який спосіб позивачка була повідомлена про скликання загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97» та не підтвердив обставини її повідомлення належними доказами.

Отже, у даному випадку наявне порушення порядку повідомлення ОСОБА_1 як члена кооперативу про проведення загальних зборів членів ОК «СТ «Славутич-97».

Водночас, слід наголосити на тому, що навіть встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Так, у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 902/1413/15, Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 925/973/17, від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 міститься висновок що не всі порушення законодавства, допущені під час проведення загальних зборів, слугують підставами для визнання прийнятих рішень недійсними.

Відсутність доказів повідомлення учасника про скликання загальних зборів не є підставою для визнання недійсними рішень таких зборів, якщо буде встановлено присутність учасника (його представника) на оспорюваних загальних зборах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 18.05.2022 у справі № 463/3644/17, від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20, від 14.05.2020 у справі № 910/3722/18, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16.

Колегія суддів зазначає, що хоча право позивачки на належне повідомлення про проведення загальних зборів було порушено, водночас, вирішуючи питання щодо достатності такого порушення для скасування прийнятих загальними зборами рішень суд повинен дослідити, чи відповідають прийняті рішення чинному законодавству, Статуту та меті діяльності Кооперативу, чи порушують спірні рішення права позивача і якщо так, то які саме.

Зокрема, підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи може бути невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства (правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 20.02.2018 у справі № 925/706/17, від 27.02.2018 у справі № 918/92/17, від 18.04.2018 у справі № 912/2562/16, від 24.10.2019 у справі № 927/807/18).

У своїй позовній заяві підставами для оскарження рішень загальних зборів ОСОБА_1 визначила відсутність необхідної кількості голосів для їх прийняття, посилаючись на неврахування судом обставин відповідності кількості членів кооперативу кількості земельних ділянок.

Стосовно цього колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.4. Статуту ОК «СТ «Славутич-97», загальна кількість ділянок в кооперативі становить 408.

Статтею 22 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність…

З аналізу наведених вище в тексті цього рішення норм Закону та п. 1.4. Статуту (в редакції 2008 року) вбачається, що кількість ділянок наявних станом 19.04.2008 (на дату затвердження загальними зборами членів ОК «СТ «Славутич-97» Статуту цього кооперативу у відповідній редакції, оформлених протоколом № 1) в кооперативі, становить 408.

В свою чергу, позивач долучив до апеляційної скарги Список членів ОК «СТ «Славутич-97», станом на 30.09.2016р. від 22.12.2022р. Скаржник зазначає, що 12.10.2021 звертався до Правління кооперативу із заявою, в якій просив надати йому список членів ОК «СТ «Славутич-97» станом на 30.09.2016р., проте тривалий час не отримував жодної відповіді, зокрема, через відсутність повноважних осіб, які займаються питаннями обліку членів кооперативу. Крім того, йому стало відомо, що голова правління ОСОБА_2 виїхала за межі України у зв`язку із введенням з 24.02.2022р. воєнного стану в Україні через військову агресію російської федерації проти України, а член правління ОСОБА_5 , яка виїхала з Запорізької області ще наприкінці вересня 2021 року, продовжувала перебувати за її межами до грудня 2022 р. У грудні 2022 ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до ОСОБА_5 порушивши питання кількості члені кооперативу станом на дату прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів., на що отримала список складений відповідно до відомостей з ЄДР, з якого вбачається, що станом на вказану дату кількість членів ОК «СТ «Славутич-97» становила 408.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вказаних стандартів доказування, більш вірогідними видаються обставини щодо кількості членів ОК «СТ «Славутич-97» - 408 осіб, аніж 270, як стверджує відповідач, а тому, з розумною обачністю можна зробити висновок про доведеність зазначених ОСОБА_1 обставин щодо відсутності кворуму при прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів членів кооперативу.

Згідно із вказаним протоколом від 01.10.16 участь у загальних зборах приймали 140 членів ОК «СТ «Славутич-97», що складає менше 50% від загальної кількості членів кооперативу, тобто збори не були правомочними вирішувати питання порядку денного.

Враховуючи вищезазначене, доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

Водночас, необхідно зазначити, що у спорах про визнання недійсним рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі №916/3074/20 від 06.09.2021.

Позивачка, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати порушення її прав і законних інтересів (в чому вони проявились) яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право з урахуванням встановлених судом обставин справи.

Відтак, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (наявність чи відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів та зборів правління), чи мало місце порушення будь-яких прав позивачки (порядок скликання та проведення загальних зборів та підрахунку голосів), які саме права та інтереси позивачки порушені відповідачем, яке право чи інтерес позивачки порушено і які наслідки порушення прав позивачки відповідачем.

У даній справі варто звернути увагу на тому, що фактично єдиним питанням, яке було винесено на розгляд загальних зборів членів кооперативу від 01.10.2016 було «Приведення у відповідність Статуту до законодавства та вимог встановлених пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та затвердження нової редакції Статуту ОК «СТ «Славутич-97».

У статті 3 Закону «Про кооперацію» вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ст. 6 цього Закону).

Згідно п. 1.1. Статуту ОК «СТ «Славутич-97» (в редакції 2008 року) визначено, що Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство СЛАВУТИЧ-97 утворений шляхом об`єднання фізичних осіб на добровільних засадах єдності їх інтересів.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Кооператив створюється для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва та здійснює свою діяльність на засадах добровільності, рівноправності, самоврядування.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» № 652-VIII від 17.07.2015 доповнено пунктом 133.4 такого змісту:

"133.4. Не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

133.4.1. Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

133.4.2. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

133.4.3. У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов`язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов`язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 цього Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.

133.4.4. Встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

133.4.5. Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.

133.4.6. До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

бюджетні установи;

громадські об`єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об`єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об`єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об`єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 у пункті 133.4 статті 133:

1) абзац четвертий підпункту 133.4.1 доповнити реченням такого змісту: "Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків";

2) в абзаці третьому підпункту 133.4.3 слова та цифри "статтею 57 цього Кодексу" замінити словами "цим розділом".

Таким чином, приведення Статуту у відповідність до законодавства та вимог встановлених пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та затвердження нової редакції Статуту ОК «СТ «Славутич-97», хоч і не було продиктоване законодавчим обов`язком необхідності внесення відповідних змін, проте відповідало інтересам Кооперативу та його членів, адже сприяло врегулюванню його діяльності у сфері податкових відносин (вказані норми ПК України встановлюють обов`язкові вимоги до установчих документів неприбуткової установи, якою є Кооператив, для цілей визначення суб`єктів платників податку на прибуток підприємств).

При цьому ОСОБА_1 не зазначено в чому саме виявляється порушення її прав/інтересів приведенням у відповідність до вимог податкового законодавства Статуту Кооперативу, членом якого вона є.

Зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги та інших процесуальних документів останньої не вбачається, які конкретно саме пропозиції мала ОСОБА_1 , які питання порядку денного хотіла змінити чи доповнити, зокрема, нею не надано іншої редакції Статуту ОК «СТ «Славутич-97», що відрізнялася б від тієї, яка була затверджена 01.10.2016 загальними зборами.

В свою чергу, при вирішенні справи судом також враховується необхідність дотримання балансу між приватним інтересом позивачки (як одного з членів Кооперативу) та інтересами інших членів Кооперативу (270 з яких виявили бажання внести відповідні зміни до Статуту шляхом затвердження його у новій редакції, проголосувавши «за»).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

На цьому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 у справі № 927/813/19, від 18.06.2020 у справі № 922/1393/19, від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19 та від 23.12.2020 у справі №926/4729/16.

Апеляційний суд зазначає, що усі питання, які були прийняті на загальних зборах були пов`язані із метою діяльності Кооперативу та спрямовані на виконання його цілей та завдань, тобто відповідали інтересам його членів, які власне й об`єдналися для задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб та ведення спільної господарської з метою поліпшення свого економічного стану.

На ряду з викладеним, колегія суддів також зазначає, що відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог в окремій заяві від 21.09.2022. Відповідач вважає, що строк звернення до суду з цим позовом сплив 07.12.2019.

Слід зауважити, що згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та

2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Високий суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме:

1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності;

2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі «Волков проти України»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження № 14/101цс18).

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Наведена правова позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (12-97гс19) (пункти 45-47), в п.п. 6.24.-6.26 постанови від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17 (12-119гс19), в п.п. 5.24.-6.27 постанови від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (12-104гс19), в п.п. 7.10.-7.12 постанови від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (12-128гс19).

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), від 21.08.2018 (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).

Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності… заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений у постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18).

Слід наголосити, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).

Позивачка у позові зазначала, що у лютому 2021 року з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.02.2021 за кодом 518849465292 їй стало відомо, що ще у грудні 2016 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (тобто до Статуту ОК «СТ «Славутич-97», т. 1 а.с. 24-27). У вказаному Витягу зазначено: «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 06.12.2016 08:03:30, 10851050009000768, Інші зміни, Супрун Ю.М., Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і надалі в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення та внесення оспорюваної реєстраційної дії) державна реєстрація базується на таких основних принципах: відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

А як передбачено ч. 2 цієї статті Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді:

1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до:

відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про державну реєстрацію припинення або перебування юридичної особи у стані припинення, державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про місцезнаходження, види діяльності, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків, про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, про юридичних осіб - правонаступників, про відокремлені підрозділи юридичної особи, про осіб, які можуть вчиняти дії від імені особи, у тому числі відомості про розпорядника майна, санатора, голову комісії з припинення, ліквідатора, управителя майна, наявність обмежень щодо представництва, про відкриття виконавчого провадження, - шляхом їх пошуку за повним чи скороченим найменуванням, іменем, ідентифікаційним кодом, реєстраційним номером облікової картки платника податків, серією та номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), перегляду, копіювання та роздрукування;

основних відомостей про громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, які актуальні на момент запиту, - шляхом їх пошуку за найменуванням та видом громадського формування, перегляду, копіювання та роздрукування;

результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, у тому числі виписки та установчих документів юридичної особи, - шляхом їх пошуку за кодом доступу, перегляду, копіювання та роздрукування;

2) оприлюднення публічної інформації з Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";

3) безоплатного доступу через персональний кабінет до документів, поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем та громадським формуванням, що не має статусу юридичної особи, для проведення реєстраційних дій, відомостей про результати їх розгляду, документів, що містяться в реєстраційній справі таких осіб в електронній формі, та відомостей про цих осіб, які актуальні на момент запиту та на визначену дату, - шляхом їх перегляду, копіювання та роздрукування;

4) документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі;

5) виписок у паперовій формі для проставлення апостилю та в електронній формі;

6) витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату;

7) суб`єктам приватного права може надаватися прямий доступ до Єдиного державного реєстру в електронному вигляді у режимі реального часу на платній основі на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором.

Кабінет Міністрів України може визначати інші форми надання відомостей з Єдиного державного реєстру та розмір плати за їх надання.

Отже, у позивачки було безліч можливостей отримати відповідну інформацію про проведення загальних зборів Кооперативу 01.10.2016 та здійснення державної реєстрації змін до установчих документів Кооперативу 06.12.2016 (номер запису 10851050009000768) і ці можливості нічим не обмежувалися.

За таких обставин, строк позовної давності для звернення до суду ОСОБА_1 у даному випадку повинен обліковуватись саме від моменту вчинення оспорюваної реєстраційної дії та оприлюднення про це запису в ЄДР - 06.12.2016.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивачкою не доведено неможливість отримати необхідні відомості своєчасно як з реєстру, так і іншим шляхом (направленням запиту до уповноважених осіб Кооперативу тощо), а не зі спливом проміжку часу у більш ніж 4 роки.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тобто відповідне правило відображене і в господарському судочинстві.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом з огляду на отримання нею Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ОК «СТ «Славутич-97» лише 16.02.2021, проте поважних причин його пропуску не зазначила, а судом такі не виявлено.

Отже відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Відповідно, оскільки судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами сплив 07.12.2019, а відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності, за умов відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, наявні підстави для відмови у позові з наведених у цій постанові підстав.

Так, принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, проте не впливають на результат вирішення спору, не спростовують правильного по суті рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі № 908/3383/21, проте, у зв`язку з чим, що останнє прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, його належить змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишається без змін.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі № 908/3383/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі №908/3383/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі №908/3383/21 залишити без змін.

Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.05.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко