Ухвала

від 26.06.2023 по справі 908/3383/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/3383/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Корсуна В. Л.

від 08.12.2022 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мороз В. Ф., Коваль Л. А., Чередко А. Є.

від 27.04.2023

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "СЛАВУТИЧ-97"

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "СЛАВУТИЧ-97" про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 2 від 01.10.2016, та скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведеної на підставі цих рішень, а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, проведену 06.12.2016 за № 10851050009000768 державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Супрун Ю. М.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі № 908/3383/21 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 27.04.2023 Центральний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі № 908/3383/21, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 у справі № 908/3383/21 залишив без змін.

01 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/3383/21.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

За приписами частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2021 році, для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 270,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи наведене, судовий збір за подання позову до Господарського суду Запорізької області підлягав сплаті у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн * 2 немайнові вимоги).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/3383/21 судовий збір підлягав оплаті у сумі 9 080,00 грн, а саме 4 540,00 грн * 200%, де 4 540,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, проте заявлено клопотання про звільнення від його сплати. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що скаржниця є непрацюючим пенсіонером, а її дохід, як фізичної особи, за попередній календарний рік складається лише з сум отриманої пенсії, розмір якої є дуже малим і коливався від 3 470,00 грн до 4 122,63 грн на місяць. ОСОБА_1 зазначає, що розмір її річного доходу за попередній календарний рік склав 43 730,67 грн, на підтвердження чого до касаційної скарги додана довідка про доходи № 3165 1616 7035 0155 від 22.05.2023, отже судовий збір, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги (9 080,00 грн) становить 20,76% розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Скаржниця наголошує, що перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

Дослідивши документи, що подані ОСОБА_1 у якості підтвердження підстави звільнення її від сплати судового збору, Судом встановлено, що довідка про доходи № 3165 1616 7035 0155 від 22.05.2023 сформована про доходи не за попередній календарний рік (рік, який передує зверненню до суду: з 01.01.2022 по 31.12.2022), а за період з червня 2022 по травень 2023, що не відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" для застосування частини 2 статті 8 цього Закону. Крім того скаржницею не надано і документи щодо банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідку Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7.

За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/3383/21.

З урахуванням наведеного вище Суд зазначає, що скаржницею на підтвердження права щодо звільнення її від сплати судового збору не надано належних доказів та не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом:

- надання Суду належних документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або

- надання доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/3383/21 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 9 080,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, Суд не розглядає клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/3383/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко