Постанова

від 11.05.2023 по справі 591/5510/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м.Суми

Справа №591/5510/22

Номер провадження 22-ц/816/618/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Молібог Юлії Миколаївни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2023 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення складено 06 березня 2023 року,

в с т а н о в и в:

01.11.2022 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Молібог Ю.М. звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання синів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 25000 грн на місяць на кожного сина відповідно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення синами повноліття, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову; стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 31.01.2009 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дітей - синів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відносини між подружжям припинені, шлюб носить формальний характер. Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач з моменту припинення шлюбних відносин матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. У зв`язку з оголошенням воєнного стану на територію України вона була вимушена виїхати з дітьми за межі країни, отримала тимчасовий притулок у Швейцарії. Влаштуватися на роботу вона не має можливості, оскільки весь час займається з дітьми. На даний час отримує грошову допомогу від Швейцарії, що є її єдиним доходом. Вважає, що розмір стягуваних з відповідача на утримання синів аліментів повинен становити по 25000 грн на місяць на кожну дитину. Такий розмір аліментів, на її думку, є абсолютно посильним для відповідача.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000,00 грн на кожного щомісячно, починаючи стягнення з 01 листопада 2022 року до досягнення дітьми повноліття на користь матері ОСОБА_1 .

В іншій частині вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 992 грн 40 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи майновий стан відповідача, розмір його доходу, наявність у його власності іншого майна, обставину того, що він є особою з інвалідністю 3 групи, інших неповнолітніх дітей та осіб непрацездатного віку на утриманні немає, за умов розумності та справедливості вважав за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання синів в розмірі 4000 грн на кожного щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 01 листопада 2022 року на користь матері.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Молібог Ю.М., посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки всупереч заявленим вимогам (стягнення аліментів у твердій грошовій сумі) самостійно визначив розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, хоча суду було надано, на її думку, достатньо доказів того, що відповідач приховує свій заробіток (дохід), так як на 20152,80 грн на місяць все належне йому майно придбати неможливо.

Наголошує на тому, що позивачка проживає з дітьми у тимчасовому притулку у Швейцарії, робить все можливе для їх належного виховання та соціалізації в іншій країні, а відповідач навмисно приховує свій заробіток задля уникнення сплати аліментів.

Вказує на те, що судом не було враховано те, що позивачка на даний час не працює, діти перебувають на її повному утриманні, вона весь час приділяє дітям, яким на даний час ОСОБА_5 14 років, а ОСОБА_6 10 років, вони мають різні графіки у навчанні, тому вона позбавлена можливості влаштуватися на роботу.

Наголошує на тому, що позивачці достеменно відомо, що відповідач в змозі сплачувати аліменти в розмірі по 25000 грн на місяць на кожного сина, оскільки саме вказана сума необхідна для належного життя на навчання дітей в Швейцарії.

Вважає, що суд не врахував положення ч. 3 ст. 181 СК України, не надав оцінку заявленим вимогам та помилково визначив розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Зазначає, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід) і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 31 січня 2009 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.14). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2023 року шлюб розірваний.

Мають спільних синів: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких, відповідно до свідоцтв про народження, є відповідач (а.с. 16-17).

З початком збройної агресії позивачка разом з дітьми виїхала з країни та на даний час вони проживають у Швейцарії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК та пенсійного посвідчення ОСОБА_2 має 3 групу інвалідності (а.с. 35-36).

Відповідно довідки про доходи, за період з серпня 2022 року по жовтень 2022 року ОСОБА_2 отримав пенсію в сумі 17 544,69 грн (а.с.37).

Згідно довідки №1750 від 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 зарахований до членства у Добровольчому формуванні Сумської територіальної громади №4 та виконує завдання територіальної оборони. Щомісячно отримує матеріальну допомогу у розмірі 6500,00 грн (а.с.39).

Наказом №34 від 27 січня 2023 року припинено контракт та виключено зі списків особового складу членів Добровольчого формуванні Сумської територіальної громади №4 ОСОБА_2 (а.с. 82).

Відповідно до листа КУ «Сумський обласний фонд підтримки підприємства» СОР №11 від 12 січня 2023 року, ОСОБА_2 прийнятий на посаду начальника відділу з публічних закупівель з 5 грудня 2022 року, штатним розписом передбачений оклад 18515,00 грн. Колективним договором також передбачається премія. Вони встановлюються щоквартально на підставі наказу директора в межах наявних коштів за рахунок економії фонду заробітної плати та не є постійним. Станом на 30.12.2022 року працівник вказаних виплат не отримував (а.с.54).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 має у власності: частку незавершеного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; частку будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 5910300000:01:008:0488 на праві спільної сумісної власності; земельну ділянку кадастровий номер 5924788700:01:002:1457, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; частку земельної ділянки кадастровий номер 5924788300:05:004:0101 за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; садовий будинок за адресою АДРЕСА_5 для індивідуального садівництва (а.с.55-58).

Відповідно до довідки Територіального сервісного центру МВС №5946, від 24.11.2022 року, за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль ГАЗ 21, н.з. НОМЕР_1 . Дані про реєстрації за відповідачем транспортного засобу відсутні. (а.с.60).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачка ОСОБА_1 має у власності: земельну ділянку кадастровий номер 5924785000:03:010:0050 площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку кадастровий номер 5924785000:03:010:0048 площею 1,65 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку 5924783800:13:002:0558 площею 0,1579 для індивідуального садівництва, розташовану на території Косівщинської с/ради, Сумського району Сумської області; квартиру загальною площе 47,46 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 70-71).

Дані про свій дохід позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно банківської виписки за період з 01.01.2022 по 21.11.2022 відповідач періодично перераховував кошти позивачці (а.с.74-76).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ізч.1ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зіст. 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно дост. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12,ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Позивачка звернулась з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання синів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 25000 грн на місяць на кожного сина, щомісячно, мотивуючи позов тим, що на даний час у зв`язку із збройною агресією вона з дітьми виїхала до Швейцарії, і саме такий розмір аліментів необхідний для належного життя та навчання дітей у Швейцарії. Проте, ОСОБА_1 , всупереч вимог закону, не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому у позові розмірі, як і доказів щодо обґрунтування заявленого розміру витрат на утримання дітей.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2023 року у розмірі 2833,00 грн.

Крім того, нормами Сімейного кодексу України встановлено принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, а також передбачено здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей.

Однак, матеріали справи не містять доказів з приводу розміру доходу матері дітей, яка також має нерухоме майно, а саме готельний номер, який нею здається у найм і від цього вона отримує дохід. Крім того, позивач не зазначає який розмір у разі призначення соціальної допомоги вона отримує на себе та на дітей.

Доводи апеляційної скарги, що суд вийшов за межі позовних вимог і призначив аліменти у частці від доходу відповідача, не ґрунтуються на матеріалах справи та є помилковими, оскільки суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача аліменти на утримання дітей аліменти саме в твердій грошовій сумі по 4000 грн щомісячно на кожну дитину, а не у частці від доходу відповідача, як зазначено в апеляційній скарзі.

Позивачка наголошує на тому, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід) і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати, та зазначає, що все належне відповідачу майно та відпочинок неможливо придбати на його офіційні доходи. З цього приводу колегія суддів зауважує, що нерухоме майно, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, набувалося відповідачем у власність протягом тривалого періоду часу з 2013 по 2021 роки. Даних про витрати, що перевищують доходи відповідача, за останній рік, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, при визначенні розміру аліментів, належним чином врахував майновий стан відповідача, розмір його доходу, стан його здоров`я, те, що він є особою з інвалідністю 3 групи, відсутність на його утриманні інших дітей та непрацездатних осіб.

За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з розміром, присуджених до стягнення з відповідача аліментів на утримання синів в твердій грошовій сумі по 4000 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказам, яким суд надав належну оцінку.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування або зміни ухваленого рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Молібог Юлії Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття ікасаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина