Рішення

від 10.05.2023 по справі 910/2873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 м. КиївСправа № 910/2873/23

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД";

про: стягнення 234.791,26 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 234.791,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором поставки від 29.11.2021 № 2911211, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 234.791,26 грн., з яких: 170.000,00 грн. - основна заборгованість у вигляді попередньої оплати, 7.881,64 грн. - пеня, 23.200,00 грн. - штраф, 4.699,56 грн. - 3 % річних та 29.010,06 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2873/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням телефонного повідомлення позивача про відмову у поставці товару та відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, оскільки такі зобов`язання є негрошовими.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про відсутності повернення повної суми попередньої оплати та правомірність застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки від 29.11.2021 № 2911211 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача групову категорію товару - фанеру ламіновану (далі - товар), разом з усім його приладдям і документами в номенклатурі (найменуванні), асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а позивач зобов`язується прийняти замовлений ним товар згідно оплачених позивачем рахунків-фактур і видаткових накладних (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що відповідач зобов`язується поставити товар позивачу протягом 7 (семи) днів з дати перерахування позивачем попередньої оплати на поточний рахунок відповідача.

Положеннями пункту 6.3 Договору передбачено, що у разі не поставки або несвоєчасної поставки товару, поставки неякісного товару, заміна якого відповідачем у визначений договором строк проведена не була, порушення термінів (строків) заміни товару або усунення його недоліків, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від ціни партії такого товару. У разі триваючого порушення - невиконання відповідного зобов`язання більш ніж 5 (п`ять) днів, додатково до штрафу відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідного товару за кожний календарний день прострочення відповідного зобов`язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру від 14.02.2022 № ІВТ-001067 на суму 232.500,00 грн., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 17.02.2022 № 1114 на суму 232.500,00 грн.

Враховуючи дату оплати вказаного рахунку та положення пункту 4.3 Договору, останнім днем строку виконання зобов`язання відповідача з поставки товару є 24.02.2022.

Позивач стверджує, що звернувся до відповідача з листом від 28.04.2022 № 47 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, які оплачені за рахунком-фактурою від 14.02.2022 № ІВТ-001067, відповідно до платіжного доручення від 17.02.2022 № 1114 на суму 232.500,00 грн.

Відповідачем здійснено часткове повернення коштів на загальну суму 62.500,00 грн., відповідно до платіжних доручень: від 02.06.2022 № 333 на суму 22.500,00 грн., від 07.07.2022 № 481 на суму 20.000,00 грн. та від 30.12.2022 № 464 на суму 20.000,00 грн.

Оскільки відповідачем повернення попередньої оплати здійснено частково на суму 62.500,00 грн. позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати в сумі 170.000,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення зобов`язання з поставки товару за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в сумі 7.881,64 грн. та штрафу в сумі 23.200,00 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4.699,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 29.010,06 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено вище, позивач стверджує, що звернувся до відповідача з листом від 28.04.2022 № 47 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, які оплачені за рахунком-фактурою від 14.02.2022 № ІВТ-001067, відповідно до платіжного доручення від 17.02.2022 № 1114 на суму 232.500,00 грн.

Проте, вказана вимога не є вимогою про повернення попередньої оплати, оскільки в такій вимозі не вказані реквізити Договору та зазначено, що кошти були перераховані помилково.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належною вимогою повернення відповідачем частини неповернутої попередньої оплати позивачу в сумі 170.000,00 грн. є дана позовна заява.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача частини неповернутої попередньої оплати позивачу в сумі 170.000,00 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 170.000,00 грн.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями пункту 6.3 Договору передбачена відповідальність відповідача, зокрема, за відсутність поставки товару у вигляді пені та штрафу.

Жодного підтвердження факту поставки відповідачем товару позивачу за Договором сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7.881,64 грн. та штрафу в сумі 23.200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, лист позивача від 28.04.2022 № 47 не є вимогою про повернення попередньої оплати за Договором, що свідчить про те, що зобов`язання відповідача за укладеним між сторонами спору Договором є виключно негрошовим.

Таким чином, заявлена позивачем підстава застосування до відповідача приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стосується порушення грошових зобов`язань, а тому не може бути застосована до порушення не грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3 % річних в сумі 4.699,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 29.010,06 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача викладені в поданому до суду відзиві судом враховані в частині відсутності виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором. Проте, доводи про відмову позивача від поставки товару за Договором не можуть ґрунтуватись на усних телефонних розмовах між сторонами спору без подання до суду належних доказів такої відмови.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 03.02.2023 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Василіним В.В. та акт від 12.04.2023 № б/н про обсяг виконаних робіт на суму 30.000,00 грн.

Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову (85,64 %) та приписи пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються та підлягають стягненню з відповідача в сумі 25.692,00 грн.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" (Україна, 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОРАБЕЛЬНА, будинок 6, ідентифікаційний код: 43155636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ" (Україна, 65025, Одеська обл., місто Одеса, 20-Й КМ СТАРОКИЇВСЬКОЇ ДОРОГИ, ідентифікаційний код: 41217962) основну заборгованість у вигляді попередньої оплати в сумі 170.000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 7.881 (сім тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 64 коп., штраф в сумі 23.200 (двадцять три тисячі двісті) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 25.692 (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.016 (три тисячі шістнадцять) грн. 22 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац