Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/2873/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 910/2873/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

Представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023

у справі № 910/2873/23 (суддя Балац С.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД"

про стягнення 234 791,26 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" про стягнення 234 791,26 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором поставки від 29.11.2021 року № 2911211, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 234 791, 26 грн., з яких: 170 000,00 грн. - основна заборгованість у вигляді попередньої оплати, 7 881, 64 грн. - пеня, 23 200, 00 грн. - штраф, 4 699, 56 грн. - 3 % річних та 29 010, 06 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛДОМ" основну заборгованість у вигляді попередньої оплати в сумі 170 000 грн. 00 коп., пеню в сумі 7 881 грн. 64 коп., штраф в сумі 23 200 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 25 692 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 016 грн. 22 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності заборгованості в розмірі 170 000, 00 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Також місцевий господарський суд перевірив розрахунки позивача пені та штрафу й дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7 881, 64 грн. та штрафу в сумі 23 200, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Щодо стягнення інфляційних та 3% річних суд першої інстанції зазначив, що заявлена позивачем підстава застосування до відповідача приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стосується порушення грошових зобов`язань, а тому не може бути застосована до порушення не грошових зобов`язань.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що позивач 18.02.2022 року телефоном повідомив про відмову від поставки і просив повернути грошові кошти, а в листі №47 позивач просив повернути саме помилково сплачені кошти. Відтак, на думку скаржника в даному випадку є помилковим визнання місцевим господарським судом правовідносин з повернення помилково сплачених коштів, відносинами з поставки товару. Крім цього, оскільки правовідносини з повернення коштів, помилково сплачених позивачем відповідачу є не договірними правовідносинами, то безпідставним є стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2873/23.

12.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/2873/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року у справі №910/2873/23, розгляд справи призначено на 05.07.2023 року.

26.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Також 26.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання 05.07.2023 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання представників сторін про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача за первісним позовом.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки від 29.11.2021 року № 2911211 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується передати у власність позивача групову категорію товару - фанеру ламіновану (далі - товар), разом з усім його приладдям і документами в номенклатурі (найменуванні), асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а позивач зобов`язується прийняти замовлений ним товар згідно оплачених позивачем рахунків-фактур і видаткових накладних (п. 1.1 Договору). (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент, вид, найменування Товару, а також інші дані щодо Товару, Сторонами можуть бути додатково детально визначені у відповідному додатку до Договору - Специфікації, яка в разі її складання та підписання обома Сторонами є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації №1, яка є додатком №1 до договору поставки N° 2911211 від 29.11.2021 року, Сторони погодили поставку Товару, а саме Фанеру ФОФ лам. 1250 х 2500 х 21 мм 1/1 Гл.2 Білорусія 441233, у кількості 180 одиниць. загальною вартістю 408 600,72 грн., в т.ч. пДв. (а.с. 17).

Згідно з п. 2.4. Договору, ціна одиниці Товару та загальна вартість Товару, в т.ч. ПІДВ, вказується в рахунку-фактурі і товарних накладних які виписуються Постачальником на підставі номенклатури і асортименту Товару, замовленого Покупцем.

В пункті 2.5. Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем на підставі врученого Постачальником рахунку-фактури, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 2.6. Договору, Покупець, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту вручення рахунку-фактури здійснює попередню оплату за Товар в розмірі 100 (ста) % від вартості відповідної партії Товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД» було виставлено ТОВ «БІЛДОМ» рахунок-фактуру № IBT-001067 від 14.02.2022 року за партію Товару, а саме Фанера ФОФ лам. 1250 Ч 2500 Ч 21 мм 1/1 Гл.2 Білорусія 4412.33.00.00 у кількості 100 од. на суму 232 500,00 грн., в т.ч. ПДВ. (а.с. 18).

Позивач в свою чергу оплатив вказаний вище рахунок, що вбачається з платіжного доручення №1114 від 17.02.2022 року. (а.с. 19).

Відповідно до п. 4.3. Постачальник зобов`язується поставити Товар Покупцю протягом 7 (семи) днів з дати перерахування Покупцем попередньої оплати на поточний рахунок Постачальника.

Положеннями пункту 6.3 Договору передбачено, що у разі не поставки або несвоєчасної поставки товару, поставки неякісного товару, заміна якого відповідачем у визначений договором строк проведена не була, порушення термінів (строків) заміни товару або усунення його недоліків, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від ціни партії такого товару. У разі триваючого порушення - невиконання відповідного зобов`язання більш ніж 5 (п`ять) днів, додатково до штрафу відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідного товару за кожний календарний день прострочення відповідного зобов`язання.

Отже, відповідач повинен був поставити позивачу партію Товару до 24.02.2022 року.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не здійснив поставки товару, він направив на адресу відповідача лист №47 від 28.04.2022 року щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів, у сумі 232 500,00 грн., сплачених платіжним дорученням №1114 від 17.02.2022 року за рахунком-фактурою №IBT-001067 від 14.02.2022 року. (а.с. 20).

Позивач стверджує, що у зазначеному листі було помилково зазначено про повернення «помилково перерахованих коштів», проте, очевидно, що грошові кошти, сплачені за рахунком-фактурою ТОВ «ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД» № IBT-001067 від 14.02.2022 року на підставі укладеного між сторонами договору поставки №2911211 від 29.11.2021 року - не є помилково перерахованими коштами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив повернення грошових коштів позивачу. Вказане підтверджується платіжними дорученнями № 333 від 02.06.2022 року на суму 22 500, 00 грн., №481 від 07.07.2022 року на суму 20 000,00 грн., №464 від 30.12.2022 року на суму 20 000,00 грн. (а.с. 22-24).

Всього ТОВ «ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД» повернуло ТОВ «БІЛДОМ» 62 500,00 грн.

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що відповідачем не здійснено поставки товару, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний повернути попередню оплату за товар в сумі 170 000, 00 грн., а також пеню й штраф передбачені договором та інфляційні втрати й 3% річних.

Відповідач звертаючись з даною апеляційною скаргою вважає, що в даному випадку є помилковим визнання місцевим господарським судом правовідносин з повернення помилково сплачених коштів, відносинами з поставки товару, а оскільки правовідносини з повернення коштів, помилково сплачених позивачем відповідачу є не договірними правовідносинами, то безпідставним є стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених договором.

Отже, колегія суддів керуючись керуючи ч. 1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року у справі №910/2873/23 в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо правової природи спірних правовідносин.

У ч.1 ст.16 Цивільного кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п.70)).

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір від 29.11.2021 року № 2911211 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вже зазначалось вище ТОВ «ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД» було виставлено ТОВ «БІЛДОМ» рахунок-фактуру № IBT-001067 від 14.02.2022 року за партію Товару, а саме Фанера ФОФ лам. 1250 Ч 2500 Ч 21 мм 1/1 Гл.2 Білорусія 4412.33.00.00 у кількості 100 од. на суму 232 500,00 грн., в т.ч. ПДВ. (а.с. 18), який позивач оплатив, що вбачається з платіжного доручення №1114 від 17.02.2022 року. (а.с. 19).

Також, як було вище встановлено, відповідно до п. 4.3. договору відповідач повинен був поставити позивачу партію Товару до 24.02.2022 року.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення поставки товару відповідачем.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, що позивач 18.02.2022 року телефоном повідомив про відмову від поставки і просив повернути грошові кошти, оскільки будь-яких належним та допустимих доказів зазначеного, матеріали справи не містять.

Водночас, матеріали справи містять лист №47 від 28.04.2022 року, який позивач направив на адресу відповідача щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів, у сумі 232 500,00 грн., сплачених платіжним дорученням №1114 від 17.02.2022 року за рахунком-фактурою №IBT-001067 від 14.02.2022 року. (а.с. 20).

Так, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вказана вимога не є вимогою про повернення попередньої оплати, оскільки в такій вимозі не вказані реквізити Договору та зазначено, що кошти були перераховані помилково.

Водночас, щодо доводів скаржника, що є помилковим визнання місцевим господарським судом правовідносин з повернення помилково сплачених коштів, відносинами з поставки товару, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 року у справі №910/5444/17 від 31.10.2018 року у справі №910/13318/16, від 26.10.2018 року у справі №910/1775/18 від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що належною вимогою повернення відповідачем частини неповернутої попередньої оплати позивачу в сумі 170 000 ,00 грн. є дана позовна заява.

Також, колегія суддів зазначає, що оскільки пред`явлення даного позову є вимогою позивача до відповідача про повернення частини неповернутої попередньої оплати, сплаченої на підставі договору поставки №2911211 від 29.11.2021 року, то доводи скаржника, що спірні правовідносини є недоговірними, колегія суддів вважає безпідставними.

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції жодного підтвердження факту поставки відповідачем товару позивачу за Договором матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів сплати на користь позивача частини неповернутої попередньої оплати в сумі 170 000, 00 грн., а також відсутність факту поставки відповідачем товару позивачу, колегія суддів не може визнати наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі, які б звільнили останнього від виконання його зобов`язань з повернення попередньої оплати позивачу та сплати штрафних санкцій на підставі ч. 1, ст., 230 Господарського кодексу України та п. 6.3 Договору, яким передбачена відповідальність відповідача, зокрема, за відсутність поставки товару у вигляді пені та штрафу.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ВУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року у справі №910/2873/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року у справі № 910/2873/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2873/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко