Рішення

від 10.05.2023 по справі 911/1883/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/1883/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ» про стягнення 170 227,76грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про розірвання договору, зобов`язання прийняти товар та стягнення 328 648,47грн, за участю представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2023 (т.2 а.с.143-164) судом:

- первісний позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЙГЕНТИМ (далі ТОВ ФАЙГЕНТИМ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ (далі ТОВ ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ) 151297,30грн основного боргу, 2076,71грн - 3% річних, 16794 грн втрат від інфляції, а також 2552,52 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, та 17 993,68грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги;

- у задоволенні вимог первісного позову в частині стягнення 59,75грн втрат від інфляції відмовлено;

- зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ на користь ТОВ ФАЙГЕНТИМ 2563,62грн неустойки, а також 384,54грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату зустрічного позову судовим збором;

- відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову в частині: стягнення з ТОВ ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ на користь ТОВ ФАЙГЕНТИМ 67933,36грн неустойки, 197136,90грн збитків, 52870грн попередньої оплати, 1008,15грн 3% річних, 9700,06грн втрат від інфляції; розірвання договору №8 від 28.01.2022, укладеного сторонами; зобов`язання прийняти майно.

02.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява від 28.04.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками позивачу (т.2 а.с.167-170).

У поданій заяві відповідач просить суд стягнути з позивача 18 000грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою від 02.05.2023 розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 10.05.2023 о 16:10 (т.2 а.с.206-207).

Копія відповідної ухвали доставлена до електронних кабінетів представників позивача та відповідача у справі 03.05.2023 о 16:15 (т.2 а.с.208-209).

10.05.2023 до суду надійшли заперечення від позивача щодо поданої заяви, у яких позивач просить у її задоволенні відмовити, вказуючи, що відповідач до закінчення судових дебатів не подав заяву про розподіл судових витрат у певному розмірі, а у першій заяві по суті не визначив орієнтовного їх розміру, обмежившись повідомленням про вартість послуги за одне судове засідання. Також позивач зазначає, що вимоги задоволені частково, однак, відповідач вимагає відшкодування витрат, не враховуючи цієї обставини, а також вважає, що сума заявлена до відшкодування є неспівмірно нижчою від суми, заявленої у попередньому (орієнтовному) розрахунку.

В судове засідання 10.05.2023 представники сторін не з`явилися; про дату, час та місце засідання суду сторони повідомлені належним чином, враховуючи, що копія ухвали від 02.05.2022 доставлена до електронних кабінетів їх представники.

Так, в силу ч.7 ст.242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє, а, відповідно до п.2 ч.6 такої статті, днем отримання судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. При цьому, ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Відповідач у поданій заяві просив розглядати її без участі його представника (т.2 а.с.167-170); позивач про відкладення розгляду заяв не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат сторін на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат установлений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №91013060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, 07.04.2023 у справі №910/41002/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21 та від 16.03.2023 у справі №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі відповідач у першій заяви по суті зустрічному позові (т.1 а.с.90-102) вказав, що очікує понести витрати на оплату послуг адвоката, однак, орієнтовного розміру їх не зазначив, а лише повідомив про тарифи на окремі послуги адвоката: участь адвоката у судових засіданнях 2 000грн; підготовка та написання правових та процесуальних документів по справі в залежності від загальної кількості витраченого часу на надання послуг, з розрахунку вартості однієї години надання послуг 1000грн. При цьому, відповідач вказав, що остаточний розрахунок надасть за результатами розгляду справи. Аналогічно про витрати на оплату професійної правничої допомоги відповідач також зазначив у відзиві на позов (т.1 а.с. 57-63).

Відповідно до ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд вважає, що саме попереднього розрахунку суми судових витрат відповідач не надав, а лише ознайомив з тарифами на послуги адвоката, що суперечить принципу визначеності, оскільки інша сторона у справі має чітко усвідомлювати, яких додаткових витрат може коштувати їй відповідний судовий процес і які витрати готова нести сторона у справі. Однак, не зазначення попереднього розрахунку суми судових витрат не є беззастережною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат у подальшому, як вбачається із змісту відповідної норми.

В судовому засіданні 22.03.2023 відповідач повідомив, що витрати на оплату правничої допомоги станом на день проведення засідання складають 10 000грн (т.2 а.с.101-104), а до закінчення судових дебатів повідомив, що докази на підтвердження витрат надасть у встановлений строк після прийняття рішення у справі.

Остаточного розрахунку судових витрат відповідач до прийняття рішення у справі не надав та заяви про відшкодування відповідних витрат у певному остаточному розмірі до прийняття рішення по суті не подавав, на що обґрунтовано звернув увагу позивач у справі.

Разом з тим, суд не може погодитись з висновком позивача у запереченні про те, тим, що розгляд відповідних вимог відповідача за його заявою про ухвалення додаткового рішення у справі є виходом за межі позовних вимог, що в силу ч.2 ст.237 ГПК України не допускається.

Так, у першій заяві по суті - зустрічній позовній заяві відповідач вимагав вирішити питання про розподіл судових витрат, отже, заявляв відповідні вимоги, пов`язані із розглядом його зустрічної позовної заяви (т.1 а.с.90-102).

При цьому, до відзиву на позовну заяву, а також зустрічної позовної заяви відповідачем долучено договір від 04.11.2022 про надання правової допомоги (далі договір, т.1 а.с.811-83,188-189 т.2 а.с.172-173), укладений між відповідачем (далі клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Райт Солюшинс» (далі АО, адвокат), предметом якого є представництво АО клієнта за його дорученням, захист його інтересів, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню у разі порушення, надання інших видів правової допомоги в будь-яких питаннях, пов`язаних із розглядом справи №911/1883/22 за позовом клієнта до ТОВ «ІНЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до клієнта про стягнення заборгованості за договором поставки та зустрічним позовом клієнта до відповідного товариства про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів (п. 1.1 договору).

За умовами відповідного договору, правова допомога за договором надається оплатно. Вартість правової допомоги визначається у формі гонорару, загальний розмір якого складає суму гонорарів, визначений відповідно до тарифів, встановлений у п.п.3.1.1-3.1.2 договору та фіксується в актах приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.3 договору).

Договір діє, як визначеного його п.5.1, з дня його підписання до 31.12.2023.

З метою виконання зобов`язань за таким договором АО видано ордери АІ №1302663 від 07.11.2022 адвокату Лазорко Ю.М. ( т.1 а.с.84,191), АІ №1322695 від 20.12.2022 адвокату Горбатюк Я.В. (т.2 а.с.5).

Протягом п`яти днів з дня прийняття рішення у даній справі відповідачем надано детальний опис наданих послуг у рамках надання професійної правничої допомоги у даній справі, відповідно до якого надані послуги представництва відповідача у 9 судових засіданнях у даній справі, які відбулись 21.12.2022, 23.01.2023, 06.02.2023, 20.02.2023, 22.03.2023, 03.04.2023, 10.04.2023, 24.04.2023, 26.04.2023 (т.2 а.с.171).

Окрім того, щодо надання відповідних послуг сторонами договору АО та відповідачем підписані акти приймання-передачі наданих послуг за договором кожний на 2000грн, від: 29.12.2022, 30.01.2023, 15.02.2023, 13.03.2023, 27.03.2023, 04.04.2023, 11.04.2023, 25.04.2023, 26.04.2023 (т.2 а.с.174-182).

На оплату послуг АО виставлені відповідачу рахунки (т.2 а.с.192-200), у підтвердження оплати яких надані платіжні інструкції кожна на суму 2000грн: №4827 від 20.12.2022, №4885 від 16.01.2023, №4900 від 30.01.2023, №4950 від 15.02.2023, №5009 від 13.09.2023, №5041 від 28.03.2023, №5075 від 04.04.2023, №5082 від 12.04.2023, 5107 від 25.04.2023 (т.2 а.с.183-191).

Слід зазначити, що частина відповідних документів актів, рахунків, платіжних інструкцій могла бути надана відповідачем до закінчення судових дебатів у справі. При цьому, відповідач у поданій заяві пояснює, що оскільки договором передбачено представництво інтересів в судовому засіданні, надати докази надання правової допомоги до їх проведення не було можливості.

Разом з тим, із змісту ч.1 ст.221 ГПК України вбачається, що докази подаються після прийняття рішення у разі наявності поважних причин неможливості їх подання до відповідного моменту у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, частини поданих доказів не могла бути надана до закінчення судових дебатів у справі акт від 26.04.2023, опис наданих послуг, який містить інформацію щодо всіх наданих АО послуг відповідачу у межах розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зазначеними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 25.04.2023 №910/21424/21, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач у запереченні щодо поданої заяви не вказує, що витрати відповідача є неспівмірними з обсягом виконаної роботи, витраченим часом тощо, а лише зазначає, що заявлені до відшкодування витрати відповідача неспівмірно нижче від заявлених у попередньому (орієнтовному) розрахунку. Разом з тим, суд з відповідними доводами погодитись не може, оскільки сума у розмірі 47,70грн, вказана у запереченні позивачем, не є сумою, яку попередньо заявляв відповідач. Так, судом встановлено, що попереднього розрахунку витрат на оплату професійної правничої допомоги ні зустрічна позовна заява, ні відзив фактично не містять.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Ко нвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, вважає, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені відповідачем у розмірі 18000грн, розмір яких є доведеним, мають бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених вимог зустрічного позову відповідно до ч.4 ст129 ГПК України, на що вірно вказує позивач, враховуючи, що розмір відповідних витрат є співмірним із складністю справи, у якій об`єднані та розглядались вимоги за первісним та зустрічним позовом, фактичним обсягом часу, який могли витрати адвокати АО на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що були необхідними та пов`язаними з розглядом даної справи. Також, суд враховує, що у даній справі витрати на оплату послуг адвоката у обох сторін склали однаковий розмір 18 000грн, які сторони просили відшкодувати.

З урахуванням зазначеного, з позивача на користь відповідача підлягає стягнення 702,04грн в рахунок відшкодування частини витрати, понесених на оплату професійної правничої допомоги; витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 17 297,96грн суд покладає на відповідача.

Розподіляючи витрати на оплату правової допомоги відповідним чином, суд виходив з того, що відповідачем у зустрічному позові заявлено дві вимоги розірвати договір та зобов`язати прийняти майно, які відносяться між собою як основна та похідна, у задоволені яких повністю відмовлено, а також вимоги майнового характеру, сукупний розмір яких складає 328 648,47грн, що задоволені судом частково, при цьому, судом визнані обґрунтованими вимоги відповідача щодо стягнення з позивача неустойки у розмірі 25 636,21грн, розмір якої зменшений судом, з урахуванням чого визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача: 18000:2=9000грн; 9000*25636,21/328648,47 =702,04грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРОВАНІ ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (ідентифікаційний код 36192103; 02217, м. Київ, вул. Закревського, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ» (ідентифікаційний код 41192204; 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1, офіс 302) 702,04грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ» на професійну правничу допомогу у розмірі 17297,96грн покласти на Товариств з обмеженою відповідальністю «ФАЙГЕНТИМ».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова